Рішення

від 15.10.2024 по справі 420/26252/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26252/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та визнання постанови такою, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за результатом якого позивач просить (з урахуванням уточненої позовної заяви):

визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на подану Позивачем заяву від 26.07.2024 р., щодо не скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. винесеною 16.05.2017 року в межах виконавчого провадження №47560814, а постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. винесеною 16.05.2017 року в межах виконавчого провадження №47560814 визнати такою, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що в період часу з 19.05.2015 р. по 16.05.2017 р. на примусовому виконанні у Відповідача перебувало виконавче провадження № 47560814 щодо виконання виконавчого листа № 1522/10440/12, виданого 31.10.2012 Приморським районним судом м.Одеса, щодо стягнення з Позивача боргу на користь ПАТ «Райффайзен банк АВАЛЬ». 16.05.2017 уповноваженою особою Відповідача, була винесена постанова про повернення виконавчого документа Стягувану на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із надходженням заяви від Стягувана про повернення виконавчого листа Стягувану без виконання. За час перебування на виконанні у Відповідача виконавчого документу та здійснення провадження у ВП №47560814, Відповідач фактичного не здійснив стягнення коштів з Позивача, а тому був позбавлений права на отримання винагороди за рахунок стягнення виконавчого збору. Натомість, не зважаючи на відсутність права на стягнення, 16.05.2017 уповноваженою особою Відповідача, була винесена постанова про стягнення виконавчого збору по ВП №47560814 в розмірі 548974,42 грн., та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 133,59 грн.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанов - залишено без руху.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Станом на дату вирішення даної справи відзиву на позов до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

За отриманою інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження, встановлено, що з 19.05.2015 по 16.05.2017 на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження № 47560814 3 виконання виконавчого листа № 1522/10440/12, виданого 31.10.2012 Приморським районним судом м. Одеси, про: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі ООД АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/0029/82/70933 від 28.02.2007, що складає 687 257,50 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 5 489 744,18 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 152 689,13 доларів США, що складає 1 219 665,50 грн.; заборгованість за відсотками 78493,02 долара США, що складає 626994,39 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту 202589,29 доларів США, що складає 1618262,99 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту 253486,06 доларів США, що складає 2 024 821,30 грн.». Боржником за вказаним виконавчим документом визначено ОСОБА_1 .

Під час здійснення виконавчого провадження № 47560814 винесена постанова від 19.05.2015, якою накладений арешт на все рухоме і нерухоме майно.

16.05.2017 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 47560814 на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із надходженням заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про повернення стягувачеві без виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси у справі №1522/10440/12 від 31.10.2012.

16.05.2017 винесені постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47560814 у розмірі 548974,42 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №47560814 у розмірі 133,59 грн., які після завершення виконавчого провадження № 47560814 пред`явлені на примусове виконання у відповідності до пункту 8 розділу ІІІ, пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802.

31.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Булахевічем С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53953368 на виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 47560814 у розмірі 548974,42 грн.

31.10.2017 керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Булахевічем С.В. було винесено постанову про передачу виконавчого провадження.

14.11.2017 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорновим П.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

20.11.2017 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорновим П.В. винесено постанову про арешт майна боржника.

04.12.2017 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорновим П.В. винесено постанову про арешт майна боржника.

25.06.2018 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорновим П.В. винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.

25.06.2018 керуючись п.5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорновим П.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

ОСОБА_1 26.07.2024 р. письмово звернулась на адресу керівника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), із заявою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору по ВП №47560814.

07.08.2024 р. Відповідач після опрацювання заяви Позивача від 26.07.2024 р. про скасування спірної постанови, надав Позивачу письмову відповідь, відповідно до якої Позивачу стало відомо про те, що Відповідач не визнав незаконність прийняття рішення про стягнення виконавчого збору в сумі 548974,42 грн і про те, що він відмовився скасовувати спірну постанову.

Позивач вважає бездіяльність відповідача та спірну постанову протиправними та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом 1404-VIII).

Відповідно до п.7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З досліджених доказів судом встановлено, що виконавче провадження №47560814 було розпочато 19.05.2015 року на підставі Закону України №606-ХІV.

16.05.2017 року виконавчий документ, щодо примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №47560814 за заявою стягувача повернутий стягувачу без виконання. Отже дії та рішення державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору з дати повернення виконавчого документу (16.05.2017 р.) врегульовані Законом України №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Позивачем оскаржується бездіяльність Відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на подану Позивачем заяву від 26.07.2024 р., щодо не скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. винесеною 16.05.2017 року в межах виконавчого провадження № 47560814, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1); постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.5).

В ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1).

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

В ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній до 16.07.2017 року) зазначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

16.05.2017 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу (виконавчого листа №1522/10440/12, виданого 31.10.2012 Приморським районним судом м. Одеси) стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, та постанова про стягнення виконавчого збору.

З наведених правових норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові висновки щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII, в редакції, діючій до 28 серпня 2018 року, зокрема, у постановах 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, від 29 липня 2020 року у справі № 1340/5050/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 21 січня 2021 року у справі № 640/3430/19, від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19 та від 20 травня 2021 року у справі № 640/32814/20.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до ст.27 Закону № 1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, з урахуванням вище зазначених редакцій Законів України «Про виконавче провадження» №606-XIV та №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме:

- в період до 05 жовтня 2016 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню чи поверненню;

- в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми;

- у період після 28 серпня 2018 року 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Із досліджених доказів (лист Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №27994/031-13 від 07.08.2024) судом встановлено, що 16.05.2017 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 1522/10440/12 від 31.10.2012) стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

Станом на 16.05.2017 року (дата постанови про повернення виконавчого документа без виконання) та в термін до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми.

З постанови про стягнення виконавчого збору від 16.05.2017 року вбачається, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору протиправно визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню 10 % від суми зазначеної у виконавчому листі.

Таким чином, суд дивлячись на протиправність постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. від 16.05.2017 року № 47560814 дійшов висновку, що бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на подану Позивачем заяву від 26.07.2024 р., щодо не скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. винесеною 16.05.2017 року в межах виконавчого провадження №47560814 є протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п.3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. винесену 16.05.2017 року в межах виконавчого провадження № 47560814 уповноваженою особою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Щодо строків звернення до суду, суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовна заява може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 26.07.2024 р. письмово звернулась на адресу керівника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), із заявою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору по ВП №47560814.

07.08.2024 р. Відповідач після опрацювання заяви Позивача від 26.07.2024 р. про скасування спірної постанови, надав Позивачу письмову відповідь, відповідно до якої Позивачу стало відомо про те, що Відповідач не визнав незаконність прийняття рішення про стягнення виконавчого збору в сумі 548974,42 грн і про те, що він відмовився скасовувати спірну постанову.

Так як позивач вважає, саме протиправною бездіяльність відповідача щодо не скасування постанови про стягнення виконавчого збору по ВП №47560814 про яку дізнався лише 07.08.2024 року то позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65091, м.Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529), Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65026, м.Одеса, вул.Польський узвіз, 6) про визнання протиправною бездіяльність та визнання постанови такою, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на подану ОСОБА_1 заяву від 26.07.2024 р., щодо не скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. винесеною 16.05.2017 року в межах виконавчого провадження №47560814.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 548974,42 грн. винесену 16.05.2017 року в межах виконавчого провадження №47560814 уповноваженою особою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65091, м.Одеса, вул.Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 5489,74 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко