Ухвала

від 15.10.2024 по справі 560/13807/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/13807/24

УХВАЛА

іменем України

15 жовтня 2024 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Печений Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради до Управління примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду 23.09.2024 надійшла позовна заява Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради до Управління примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 75933956 від 30.08.2024 в сумі 32 000 грн, та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 305 грн 00 копійок, що винесена Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олегом Миколайовичем Секретою.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів поважності причин його пропуску;

- доказів сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн або письмового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового з наданням доказів на їх підтвердження;

- завірених належним чином копій документів, доданих до позовної заяви для відповідача.

На усунення вказаних вище недоліків до суду 08.10.2024 від Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в якому останній зазначає, серед іншого, таке.

Позивач вказує, що, отримавши 06.09.2024 постанову про відкриття провадження № 75933956 від 30.08.2024 року, постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 32 000 грн. ( тридцять дві тисячі гривень 00 копійок), постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, того ж дня надіслав відповідачу лист (вих. № 160 від 06.09.2024 року), в якому надав пояснення та докази добровільного виконання рішення суду, ще до відкриття виконавчого провадження та просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із добровільним виконанням судовою рішення.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не було враховано вказані вище доводи та докази добровільного виконання судового рішення, після чого 11.09.2024 на адресу Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради надійшла Вимога державного виконавця щодо письмового повідомлення з наданням підтверджуючих документів про виконання судового рішення.

Вказане вище, як вказує Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради, свідчить про не прийняття відповідачем до уваги листа позивача за вих. №160 від 06.09.2024 про виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження.

Позивач посилається на те, що саме після отримання Вимоги відповідача стало зрозуміло, що постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із добровільним виконанням судового рішення не буде винесено, оскарження постанов та листування із відповідачем призводять лише до пропущення процесуальних строків на оскарження вищевказаних постанов у суді.

Крім того, як зазначає позивач, під час підготовки для подачі позову до суду виявилось, що на рахунках Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради на поточний рік в бюджетний кошторис не закладено коштів на оплату судового збору. Для цього необхідно внести зміни до кошторису видатків. Після погодження змін Державною Казначейською службою позивач отримав право проводити платежі по КЕКВ 2800 (інші поточні видатки), а саме: сплатити судовий збір за подання адміністративного позову. Відтак, платіж на оплату судового збору за подання адміністративного позову було проведено лише 18.09.2024 року, про що свідчить платіжна інструкція № 194 від 18.09.2024 року. Вищевказана обставина призвела до пропущення строку звернення до адміністративного суду, який було подано 18.09.2024 року.

Дослідивши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, матеріали позовної заяви, необхідно зазначити про таке.

Щодо першого аргументу заявника, то суд його відхиляє з таких міркувань.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовано ст. 287 КАС України.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до статті 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами частини п`ятої цієї статті, визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала: "...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду".

За таких обставин, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Судом встановлено і позивачем не оспорюється, що про оскаржувані постанови державного виконавця йому стало відомо 06.09.2024 року, а з позовною заявою до суду Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради звернулося 23.09.2024 року, тобто з пропуском строків звернення, встановлених КАС України.

При цьому, суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Слід зазначити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Також суд звертає увагу позивачки на те, що обов`язок кожного громадянина знати законодавство закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен був знати, що згідно з приписами КАС України, міг оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

При цьому, позовна заява та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивача не містить обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало йому без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у межах десятиденного строку.

Окремо суд зазначає, що звернення позивача до органу ДВС з листом (вих. № 160 від 06.09.2024 року) та отримання Вимоги державного виконавця від 11.09.2024 року, не змінили момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Щодо аргументу про відсутність коштів на оплату судового збору за подачу позовної заяви, то суд вважає його безпідставним з огляду на таке.

Насамперед, суд виходить з того, що сплата судового збору за подання позову є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові від 28.03.2023 по справі № 420/9405/22 Верховний Суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Зі змісту положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» та КАС України, надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

У свою чергу, п. 5, 6 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд ще раз звертає увагу на те, що поважними причинами пропущення строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Неспроможність позивача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд не визнає поважною причиною пропущення строку звернення до суду.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2022 по справі № 640/11452/19 при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду.

З огляду на викладене вище, суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, викладені в заяві Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради про його поновлення, у зв`язку з чим позовні вимоги пред`явленні за межами передбаченого ст. 122 КАС України строку звернення до суду.

Отже, пропуск строку на звернення до суду через в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Підсумовуючи вказане вище, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, що залишена без руху ухвалою суду від 24.09.2024 року, у зв`язку із чим, позовну заяву слід повернути Управлінню містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Щодо дати постановлення ухвали про повернення позовної заяви у цій справі, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до наказу голови Хмельницького окружного адміністративного суду № 35-вд від 02.10.2024 "Про участь у підготовці судді Євгена Печеного", суддя Хмельницького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 07.10.2024 - 11.10.2024 проходив навчання у Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України.

У зв`язку із зазначеним вище, питання про повернення позовної заяви в цій адміністративній справі вирішено суддею 15.10.2024 року.

Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтею 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дунаєвецької міської ради до Управління примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяЄ.В. Печений