Рішення

від 14.10.2024 по справі 580/9276/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року справа № 580/9276/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Азот до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне акціонерне товариство АЗОТ (далі ПрАТ Азот, позивач) подало позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відділ, відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не надання відповіді на клопотання від 06.08.2024 № 501-06/103 у ЗВП № 73774349;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати відповідь на клопотання ПрАТ «АЗОТ» від 06.08.2024 у ЗВП № 73774348 із зазначенням інформації про наявність/відсутність надходжень коштів від боржника - ПАТ Черкасиобленерго у ЗВП № 73774348, а у разі якщо такі надходження були, надати детальний розрахунок розподілу таких коштів для задоволення вимог стягувача ПрАТ АЗОТ у виконавчих провадженнях №№: 68909255, 68951700, 68877462, 69048073, 69007358, 69006081, 68951636, 69057193, 68802201, 69048390, 69049270, 68908978, 68802369, 68809304.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 73774348 (надалі - ЗВП), боржником за яким є Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго, а стягувачем Приватне акціонерне товариство Азот. З метою отримання інформації про те, чи надходили кошти від боржника у ЗВП № 73774348, а у разі надходження, яким чином вони були розподілені, керуючись ст. 19 Закону України Про виконавче провадження ПрАТ Азот звернулось із клопотанням від 06.08.2024 № 501-06/103, яке відповідач отримав 12.08.2024.

Як зазначає представник позивача станом на момент звернення до суду з позовною заявою державним виконавцем ВПВР ДДВС не надано ПрАТ АЗОТ ні запитуваної інформації, ні відповіді на зазначене клопотання, чим допущено протиправну бездіяльність та порушено права позивача як учасника виконавчого провадження.

Ухвалою від 24.09.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

27.09.2024 до суду надійшов відзив на позов, у якому представниця відповідача просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що 09.09.2024 за № 124729/137410-33-24 на адресу позивача надіслано відповідь за результатами поданого клопотання. Крім того, зазначила, що позивач, як сторона виконавчого провадження має право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження у зв`язку із чим вважає, що відділ ніяким чином не порушив прав позивача бути обізнаним про хід здійснення виконавчого провадження.

04.10.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій вказав, що Реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки та обліку документів за 10.09.2024 ніяким чином не доводить те, що зазначена відповідь на клопотання дійсно була направлена на адресу ПрАТ АЗОТ, оскільки це лише внутрішній документ органу ДВС, підписаний невідомими особами (без зазначення посад), який не містить жодної інформації про передачу вказаної кореспонденції на пошту (штампів, печаток Укрпошти) та подальше відправлення відповідним кореспондентам. Зазначив, що станом на день подання даної відповіді на відзив на адресу ПрАТ АЗОТ так і не надійшла відповідь на клопотання від 06.08.2024 № 501-06/103.

Крім того, зазначив, що лист відповідача від 09.09.2024 № 124729/137410-33-24/20.1 з огляду на його зміст, не містить запитуваної інформації, а лише, з посиланням на ст. 19 Закону України Про виконавче провадження містить пропозицію прибути на прийом державного виконавця та ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження. Не надання відповідачем інформації по суті запиту, вважає порушенням вимог Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VІ. Жодних доказів наявності визначених Законом № 2939-VI підстав для відмови у наданні позивачу запитуванні інформації відповідач не надав.

10.10.2024 представниця відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив у якій зазначила, що 09.09.2024 за № 124729/137410-33-24 на адресу позивача надіслано відповідь за результатами поданого клопотання. Згідно фіскального чеку АТ Укрпошта від 11.09.2024 зазначену відповідь прийнято до відправлення працівником установи про що сформовану відповідну відомість (фіскальний чек та відомість про прийняття до відправлення простої кореспонденції), у зв`язку із чим зазначила, що доводи позивача про не направлення відповіді на клопотання від 06.08.2024 № 501-06/103 спростовується наданими доказами. Також звернула увагу, що отримання інформації, створеної під час виконавчого провадження, можливо лише в порядку Закону України Про виконавче провадження, а не Закону України Про доступ до публічної інформації. Вважає, що оскільки предметом спору у цій справі є вимога позивача про ненадання відповіді на клопотання від 06.08.2024 № 501-06/103, оскарження змісту самої відповіді має відбуватися в межах іншого судового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на виконанні у відповідача перебуває ЗВП № 73774348 про стягнення коштів з ПАТ Черкасиобленерго до якого входить 27 виконавчих проваджень.

06.08.2024 ПАТ Азот звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із клопотанням у якому просило повідомити та надати наступні документи та/або інформацію:

- чи були надходження грошових коштів від боржника - Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго у зведеному виконавчому провадженні № 73774348 (добровільно або в примусовому порядку);

- якщо надходження грошових коштів від боржника - Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго у зведеному виконавчому провадженні № 73774348 були (добровільно або в примусовому порядку), надати детальний розрахунок розподілу таких коштів для задоволення вимог стягувана - Приватного акціонерного товариства АЗОТ у виконавчих провадженнях №: 68909255, 68951700, 68877462, 69048073, 69007358, 69006081, 68951636, 69057193, 68802201, 69048390, 69049270, 68908978, 68802369, 68809304;

- якщо задоволення вимог стягувача - ПАТ АЗОТ у зведеному виконавчому провадженні № 73774348 здійснювалось, повідомити причину не надходження таких коштів на рахунки Приватного акціонерного товариства АЗОТ.

У відповідь на вказане клопотання листом від 09.09.2024 № 124729/137410-33-24/20.1 відповідач повідомив позивача, що державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання вищезазначеного виконавчого провадження. Згідно статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому ним Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Бездіяльність Відділу щодо не надання відповіді на клопотання від 06.08.2024 № 501-06/103 у ЗВП № 73774349 позивач вважає протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено обов`язок виконавця розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Суд встановив, що за своїм змістом клопотання позивача від 06.08.2024 № 501-06/103 є фактично запитом на інформацію.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XІІ Про інформацію (далі Закон № 2657-XІІ), Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі Закон № 2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 5 Закону № 2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (пункт 1 частини першої статті 3, пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2939-VІ є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об1єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб1єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб1єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

За змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Одним із способів доступу до інформації відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 2939-VI є надання її за відповідними запитами.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

П. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Закон № 2939-VI передбачає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом. Водночас, вказаним Законом визначено випадки обмеження доступу до інформації.

Так, статтею 6 Закону №2 939-VІ передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтями 7, 8, 9 Закону № 2939-VІ визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф для службового користування. Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Частиною 1 ст.22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Пунктом 3 ч. 4 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Отже, у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі до інформації.

Позивач звернувся до відповідача із запитом (клопотанням) від 06.08.2024 № 501-06/103, в якому просив повідомити чи були надходження грошових коштів від боржника - ПАТ Черкасиобленерго у зведеному виконавчому провадженні № 73774348 (добровільно або в примусовому порядку); надати детальний розрахунок розподілу таких коштів; якщо задоволення вимог стягувача - ПАТ АЗОТ у зведеному виконавчому провадженні № 73774348 здійснювалось, повідомити причину не надходження таких коштів на рахунки Приватного акціонерного товариства АЗОТ.

Листом від 09.09.2024 № 124729/137410-33-24/20.1 відповідач надав відповідь, в якій з посиланням на ст. 19 Закону України Про виконавче провадження запропонував прибути на прийом державного виконавця та ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження.

Отже, в порушення чинного законодавства відповідач не надав позивачу інформації по суті його запиту від 06.08.2024, обмежившись роз`ясненням права ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження.

Жодних доказів наявності визначених підстав для відмови у наданні позивачу запитуванні інформації відповідач не надав.

Таким чином відповідач проявив бездіяльність не надавши інформацію на вищевказаний запит позивача.

Обираючи належний та повний спосіб захисту порушеного права позивача, суд врахував необхідність відновлення порушеного права позивача, оскільки направлений на адресу позивач лист відповідача, з огляду на його зміст, ніяким чином не відновлює порушенні права позивача, не надає запитувану інформацію та не спричиняє обізнаності позивача щодо дій та заходів в межах виконавчого провадження, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу повну інформацію на вказаний запит.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо ненадання інформації на клопотання Приватного акціонерного товариства Азот від 06.08.2024 № 501-06/103.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати Приватному акціонерному товариству Азот повну інформацію на клопотанням від 06.08.2024 № 501-06/103 про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні № 73774348.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства Азот витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Приватне акціонерне товариство Азот (18030, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826);

2) відповідач Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14.10.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК