Рішення

від 16.10.2024 по справі 620/11101/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/11101/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 грудня2019 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2022 року по 31 липня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача стосовно не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем несвоєчасно проведено остаточний розрахунок при звільненні позивача, в наслідок чого він має право на компенсацію втрати частини доходів та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відповідно достатті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України). Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 закрито провадження в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 за весь час затримки виплати.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. У обґрунтування зазначає, що положення статті 117 КЗпП України не поширюється на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження заробітної плати. Окрім цього відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був виключений зі списків особового складу 02.12.2019, що підтверджується витягом з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2019 № 306 (а.с. 45).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі№ 620/129/24, залишеним в силі Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язано військову частину Т0500здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2018 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2018 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 за весь час затримки виплати.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі№ 620/129/24 Військова частина НОМЕР_2 виплатила 31.07.2024 позивачу кошти у сумі 68107,78 грн (а.с.46), у тому числі 38840,87 грн індексації грошового забезпечення та 29316,91 грн компенсації частини доходу (а.с.56).

Позивач вважає, що оскільки виплата індексації грошового забезпечення, відповідачем у день його звільнення не проведена, то відповідно дост.117 Кодексу законів про працю Українивона має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку та компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Не нарахування та не виплата вказаних сум і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1ст.122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 ч.2ст.122 КАС Українивстановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5ст.122 КАС Українидля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який - з урахуванням висновків викладених зокрема у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 160/914/23, від 02.05.2024 у справі № 300/1906/21 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).

Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав у подібних правовідносинах, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17 сформувала висновки, що застосовні до цієї справи. За змістом частини першоїстатті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Таким чином, настання відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа - колишній публічний службовець - може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.

Суд встановив, що остаточний розрахунок з позивачем проведений 31.07.2024 року (а.с. 13).

Отже строк звернення до суду почав свій перебіг з 01.08.2024 та закінчився 01.09.2024.

З цією позовною заявою позивач звернувся до суду 08.08.2024 (а.с. 17).

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач був обізнаний про порушене право 04.01.2024 (дата звернення до суду з позовом про зобов`язання нарахувати та виплатити остаточний розрахунок при звільнені), оскільки матеріали справи не містять докази проведення остаточного розрахунку саме у цю дату. Дата звернення до суду за захистом порушеного права щодо виплати остаточного розрахунку при звільнені у повному обсязі не може бути ототожнена з датою фактичної виплати всіх належним працівнику сум.

Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Щодо вимоги про виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає таке.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби врегульованоКодексом законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей116та117 Кодексу законів про працю України як таких, що поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

Вказана редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Верховний Суд уже неодноразово зазначав, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно доЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення»її належить обов`язково нараховувати й виплачувати (постанови від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17, від 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17, від 16 вересня 2020 року у справі №815/2590/18 та інші).

Статтею 116 КЗпПпередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У постанові від 22 травня 2020 року у справі №320/1263/19 Верховний Суд вказував на те, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Також у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17 Верховний Суд зауважував на тому, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати нормиКЗпП.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що право на індексацію грошового забезпечення позивач мав на підставі закону, а не судового рішення, і відповідні кошти належали йому при звільненні.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом у справі № 120/313/20-а (постанова від 29.11.2021)

За змістом частини першоїстатті 117 КЗпПобов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності (пункт 38 постанови Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17).

Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що на переконання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висновок, викладений у рішенні ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України", а саме: у пункті 57 рішення, не узгоджується та суперечить практиці Верховного Суду України, за яким після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова від 15 вересня 2015 року провадження №21-1765а15). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленимиЦивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбаченестаттею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Ураховуючи викладене суд відхиляє доводи відповідача, що положення статті 117 КЗпП України не поширюється на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження заробітної плати.

Як встановлено судом, позивача виключено зі списків особового складу з 02.12.2019, а лише 31.07.2024 відповідачем виплачена позивачу індексація грошового забезпечення на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі№ 620/129/24.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення не в строк, встановлений положеннямист.116 КЗпП України.

Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не виплачена в день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідно до вимогстатті 117 Кодексу законів про працю Українипозивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 грудня2019 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2022 року по 31 липня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, суд зазначає наступне.

Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні приписів статті 117 КЗпП України, яка діяла до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 20.05.2021 у справі №380/3007/20 та від 29.10.2021 у справі №380/5499/20, статтею 117КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вже зазначалось, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ, тому і підхід до правозастосування вказаної норми змінився.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Період затримки розрахунку при звільненні розпочинається з першого дня після звільнення, а закінчується днем є день остаточного розрахунку, оскільки саме в цей період у роботодавця існує заборгованість перед звільненим працівником (у цьому разі з 03.12.2019 - наступний після виключення позивача зі списків частини та всіх видів забезпечення) по 30.07.2024 день, що передує дню виплати кошти згідно з рішенням суду у справі № 620/129/24).

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 3 грудня 2019 року до 30 липня 2024 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.

Період з 03.12.2019 до 18.07.2022 (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.

Проте, період з 19.07.2022 до 30.07.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Аналогічний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 у справі № 560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, від 10 квітня 2024 року у справі №360/380/23 та інших.

Згідно зіст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно допостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995(далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених упункті 4цього Порядку. (абзац 1 пункту 3 Порядку № 100)

Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки- розрахунку розмір грошового забезпечення нарахованого позивачу за два останні місяці служби, що передували місяцю його звільненню складає 45592,67 грн (21481,72 грн - у жовтні 2019 року та 24110,95 грн - у листопаді 2019 року).

Кількість календарних днів служби позивача у жовтень листопад 2019 року становила 61 день.

Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці, що передували місяцю його звільнення зі служби складає 747,42 грн. (45592,67 грн / 61 день).

Час затримки розрахунку за період з 03.12.2019 по 18.07.2022 становить 959 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.12.2019 по 18.07.2022 становить 716775,78 грн (747,42 грн х 959 днів).

Питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, але у редакції чинній до 19 липня 2022 року, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду, зокрема і у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19. Для застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно з`ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №120/2617/20-а).

З урахуванням приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС України, суд вважає за необхідне врахувати наведені вище правові позиції Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду) та застосувати в цій справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки належних при звільненні виплат, з огляду на таке.

Як вбачається із довідки -розрахунку, у грудні 2019 року при звільненні позивачу було нараховано грошове забезпечення у сумі 358598,56 грн.

Отже, загальна сума, що підлягала виплаті при звільненні з урахуванням виплачених коштів за рішенням суду у справі № 620/129/24 (нараховано компенсації 36418,52 грн та індексація 39432,35 грн), становить 434449,43 грн (358598,56 грн + 75850,87 грн).

При цьому частка несвоєчасно виплаченої суми (75850,87 грн) становить 17,46% від загальної суми, що підлягала виплаті при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення за період з 03.12.2019 по 18.07.2022 становить 125149,05 грн (17,46% від 716775,78 грн).

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.07.2022 по 30.07.2024 слід застосувати статтю 117 КЗпП України у редакції після 19.07.2022, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Отже період за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені становить з 19.07.2022 по 19.01.2023, що складає 184 днів.

Середній заробіток за період з 19.07.2022 по 25.06.2024 становить 137525,28 грн (747,42 грн х 184 днів).

Ураховуючи викладене за період з 03.12.2019 по 30.07.2024 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені становить 262674,33 грн (125149,05 грн + 137525,28 грн)

Втім, суд бере до уваги наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум на день звільнення, розмір недоплаченої суми (75850,87 грн), обставини за яких було встановлено наявність заборгованості (за нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 позивач звернувся лише в 2024 році), дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору (рішення суду № 620/129/24 набрало законної сили 20.05.2024, а відповідач виплатив кошти 31.07.2024) та враховуючи принцип розумності та справедливості, а також те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан в Україні, в період дії якого Збройні сили України та інші органи відповідно доКонституції Україниздійснюють покладені на них завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а видатки державного бюджету насамперед спрямовуються на здійснення першочергових заходів щодо укріплення обороноздатності держави, стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення у розмірі 30000,00 грн буде співмірною компенсацію майнових втрат, які позивач поніс через несвоєчасний розрахунок при звільнені та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 грудня 2019 року по 31 липня 2024 року у сумі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 16.10.2024.

Суддя Олена ЛУКАШОВА