Постанова

від 16.10.2024 по справі 360/481/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року справа №360/481/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 р. у справі № 360/481/24 (головуючий І інстанції О.В. Захарова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Луганській області від 10 січня 2023 року № 5 о/с По особовому складу в частині призупинення дії трудового договору, з ОСОБА_1 , головним спеціалістом відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області (2941500504), з 01 січня 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Луганській області від 12 січня 2024 року № 83 про застосування дисциплінарного стягнення, яким за вчинений дисциплінарний проступок передбачений пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України Про державну службу, державному службовцю 9-го рангу, ОСОБА_2 (без встановлення по-батькові), головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку УФЗБО ГУНП в Луганській області, відповідно до частини третьої статті 66 Закону, оголосили догану та визнали відсутність ОСОБА_3 (без встановлення по батькові) на службі 1, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29 грудня 2023 року, та яким 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 15 січня 2024 року прогулами (без визначеності поважності або неповажності причин);

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Луганській області від 02 лютого 2024 року № 154 про застосування дисциплінарного стягнення, яким за систематичні прогули, відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України Про державну службу, звільнили з посади державної служби, державного службовця 9-го рангу ОСОБА_4 (без встановлення по-батькові), головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку УФЗБО ГУНП в Луганській області, та яким визнали відсутність ОСОБА_3 (без встановлення по батькові) на службі 16, 17, 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31 січня 2024 року, та 1, 2 лютого 2024 року прогулами (без визначеності поважності або неповажності причин або визначеності вимушеного прогулу чи не вимушеного прогулу);

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Луганській області від 05 лютого 2024 року № 24 о/с по особовому складі у частині звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 4 частини першої статті 87 (за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, із припиненням державної служби) Закону України Про державну службу, з 05.02.2024 на підставі наказу ГУНП в Луганській області від 02.02.2024 № 154 про звільнення;

-поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області;

- визнати бездіяльності відповідача щодо не оплати позивачу простою у розмірі 34794 грн, за 9 місяців, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2023 року протиправною та зобов`язання відповідача здійснити позивачу оплату простою за цей період у розмірі 34794 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час призупинення дії трудового договору та звільнення з 1 січня 2023 року по червень 2024 року у розмірі чотириста п`яти тисяч дев`ятсот десяти гривень 08 копійок (405910,08 грн) та середній заробіток за час вимушеного прогулу з липня 2024 року по день прийняття судом рішення у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку разом з відповідними належними доказами поважності причин такого пропуску.

24 травня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що позивач вважає, що не пропустила строк звернення до суду, що строк звернення до суду починається з 16 квітня 2024 року, строк звернення до суду закінчується 16 травня 2024 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Зазначено, що питання про строк звернення до суду залишити відкритим та вирішити це питання під час розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів та пояснень, після отримання відзиву від відповідача та витребуваних судом документів. Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також ухвалою запропоновано Головному управлінню Національної поліції в Луганській області надати до суду протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (особистий кабінет в системі Електронний суд), з використанням власного електронного підпису, відзив разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області подати до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (особистий кабінет в системі Електронний суд), з використанням власного електронного підпису, у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі такі докази: трудовий договір, укладений з позивачем; наказ про призначення позивача на посаду; наказ про призупинення трудового договору з позивачем разом з доказами ознайомлення з ним позивача; доповідну записку начальника управління-головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОСОБА_5 від 02.01.2023; всі адвокатські запити представника позивача від 08.08.2023, 03.10.2023, 30.12.2023, 09.04.2024 та звернення позивача, та відповіді надані на зазначені запити та звернення; докази надіслання та отримання позивачем листа від 27.10.2023 № 2728/111/22/01-2023; наказ про поновлення дії трудового договору з позивачем разом з доказами ознайомлення з ним позивача; наказ про призначення дисциплінарного провадження відносно позивача разом з доказами ознайомлення з ним позивача; матеріали дисциплінарного провадження (повністю) відносно позивача разом з доказами ознайомлення з ними позивача; докази надіслання та отримання позивачем повідомлення від 16.01.2024 № 26 /111/58-2024; наказ про застосування дисціплінарного стягнення відносно позивача від 12.01.2024 № 83 разом з доказами ознайомлення з ним позивача; докази надіслання та отримання позивачем повідомлення від 02.02.2024 № 49/111/58-2024; наказ про застосування дисціплінарного стягнення відносно позивача від 02.02.2024 № 154 разом з доказами ознайомлення з ним позивача; докази надіслання та отримання позивачем повідомлення від 05.02.2024 № 349/111/19-2024; наказ про звільнення позивача від 05.02.2024 № 24 о/с з доказами ознайомлення; розрахунок середньоденної заробітної плати позивача.

В обґрунтування ухвали щодо строку звернення до суду, суд зазначив, що наведених представником позивача у клопотанні мотивів та доданих доказів, не достатньо для вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення. Враховуючи викладене та з метою забезпечення права доступу до правосуддя, суд дійшов висновку про необхідність розгляду питання щодо строку звернення до суду під час розгляду справи по суті.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року продовжено Головному управлінню Національної поліції в Луганській області строк на подання відзиву на 5 календарних днів з дня отримання цієї ухвали. Повторно запропоновано Головному управлінню Національної поліції в Луганській області надати до суду протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі Електронний суд), з використанням власного електронного підпису, відзив разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області надати до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі Електронний суд), з використанням власного електронного підпису, у строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали такі докази: трудовий договір, укладений з позивачем; наказ про призначення позивача на посаду; наказ про призупинення трудового договору з позивачем разом з доказами ознайомлення з ним позивача; доповідну записку начальника управління-головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОСОБА_5 від 02.01.2023; всі адвокатські запити представника позивача від 08.08.2023, 03.10.2023, 30.12.2023, 09.04.2024 та звернення позивача, та відповіді надані на зазначені запити та звернення; докази надіслання та отримання позивачем листа від 27.10.2023 № 2728/111/22/01-2023; наказ про поновлення дії трудового договору з позивачем разом з доказами ознайомлення з ним позивача; наказ про призначення дисциплінарного провадження відносно позивача разом з доказами ознайомлення з ним позивача; матеріали дисциплінарного провадження (повністю) відносно позивача разом з доказами ознайомлення з ними позивача; докази надіслання та отримання позивачем повідомлення від 16.01.2024 № 26 /111/58-2024; наказ про застосування дисціплінарного стягнення відносно позивача від 12.01.2024 № 83 разом з доказами ознайомлення з ним позивача; докази надіслання та отримання позивачем повідомлення від 02.02.2024 № 49/111/58-2024; наказ про застосування дисціплінарного стягнення відносно позивача від 02.02.2024 № 154 разом з доказами ознайомлення з ним позивача; докази надіслання та отримання позивачем повідомлення від 05.02.2024 № 349/111/19-2024; наказ про звільнення позивача від 05.02.2024 № 24 о/с з доказами ознайомлення; розрахунок середньоденної заробітної плати позивача.

17 червня 2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Мєдвєдєва Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 360/481/24.

Залишено без розгляду позов адвоката Мєдвєдєва Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач призупинив дію трудового договору та порушив законодавство про доведення інформації під час війни, не встановив спосіб обміну інформацією і порушив статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у наказовому порядку.

05 лютого 2024 відповідач звільнив позивача, проте, не повідомив про це. Позивач не отримала інформацію про звільнення. 15 квітня 2024 наказ про звільнення отримав представник, а 16 квітня 2024 ознайомилась з адвокатом із звільненням.

Суд повністю проігнорував, що відповідач є правопорушником законодавства про доведення інформації під час війни, який не встановив спосіб обміну інформації і порушив статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Суд залишив поза увагою, що відповідач користується електронними поштами урядовою позначкою України - gov.ua. Усі пошти відповідача є урядовими поштами. Ця пошта генерує повідомлення про доставку листів адресатам. Жодного повідомлення про саме доставку адресату відповідач не надав.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що законодавець пов`язує факт доведення інформації державному службовцю не з датою отримання відповідної інформації за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку державним службовцем, а з датою відправлення такої інформації.

Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1042 було затверджено «Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку», пунктом 1 якого визначено, що цей Порядок визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог Закону України Про державну службу.

Нормами Закону № 889-VIII та норми Порядку не передбачено, що відправник інформації повинен відстежувати надходження відправленої інформації та документів на електронну адресу державного службовця та зберігати підтвердження надходження зазначеної інформації на відповідну електронну адресу, а тому доводи апеляційної скарги в частині, що відповідач повинен був надати до суду роздруківки (доказу) про те, що спірні накази та інші листи відповідача були доставленні на електронну адресу позивача є необґрунтованими.

Протоколи відповідача «Про доведення інформації до відома державного службовця» у повній мірі відповідають вимогам визначеним пунктом 4 Порядку. Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з державної служби були надіслані на електронну адресу позивача яку ОСОБА_1 надала відповідачу 05.12.2023 у своїй заяві для комунікації з відповідачем, про що в свою чергу маються докази їх надсилання.

Згідно ч. 2 ст. 78 Закону 889-VIII передбачено, що скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно скріншоту зі сторінки електронної службової пошти голови дисциплінарної комісії- начальника сектору пенсійного забезпечення ОСОБА_6 на електронну адресу позивача, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 18.01.2024 було направлено наказ від 17.01.2024 № 83 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді - догани. Про що було складено протокол від 18.01.2024 про доведення інформації до відома державного службовця.

Таким чином позивач з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Луганській області від 17.01.2024 № 83 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани звернулася до суду більш ніж чим через три місяці ( 07.05.2024) після доведення до відома позивача наказу (24.01.2024).

Згідно скріншоту зі сторінки електронної службової пошти голови дисциплінарної комісії- начальника сектору пенсійного забезпечення ОСОБА_6 на електронну адресу позивача а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 02.02.2024 було направлено наказ від 02.02.2024 № 154 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді - звільнення з посади державної служби, про що було складено протокол від 02.02.2024 про доведення інформації до відома державного службовця.

Таким чином позивач з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Луганській області від 02.02.2024 № 154 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби звернулася до суду майже через три місяці (07.05.2024) після його доведення останній (08.02.2024) тобто з порушенням строків встановлених ч. 2 ст. 78 Закон 889-VIII.

Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Листом відповідача від 05.02.2024 № 349/111/19-2024 ОСОБА_1 була повідомлена про звільнення та останній було запропоновано прибути за тимчасовим місцем дислокації відповідача у м. Дніпро для отримання трудової книжки.

Згідно з скріншотами зі сторінки електронної службової пошти відділу комплектування кадрового забезпечення УКЗ на електронну адресу позивача а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 05.02.2024 було направлено наказ від 05.02.2024 № 24 о/с та лист ГУНП від 05.02.2024 № 349/111/19-2024. Про що було складено протокол від 05.02.2024 про доведення інформації до відома державного службовця.

Таким чином позивач з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Луганській області від 05.02.2024 № 24 о/с в частині звільнення зі служби звернулась до суду майже через три місяці (07.05.2024) після доведення позивачу наказу та повідомлення про звільнення (11.02.2024).

З огляду на зазначене, скаржник стверджує, що позивач був належним чином обізнаний про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби, а тому у разі неотримання наказу відповідача від 05.02.2024 № 24 о/ с «Про звільнення» мав усі можливості в розумний місячний строк встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України з`ясувати для себе своє становище у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин. На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач не надав суду належних та допустимих доказів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюютьсяна засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказіві у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1статті 120 КАС Україниперебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», не залежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2статті 122 КАС).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимогстатті 160 КАС Українищодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.

З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Закріплений у частинах 1-3 статті 123 КАС Українипорядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.

Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Суд зазначає, що застосування ч. 3 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні.

Натомість, у цій справі, суд першої інстанції ухвалою суду від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

24 травня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому зазначає про наявність підстав, що свідчать про можливість поважності пропуску строку.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Зазначено, що питання про строк звернення до суду, судом залишено відкритим та визначено вирішити це питання під час розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів та пояснень, після отримання відзиву від відповідача та витребуваних судом документів. Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В ухвалі про відкриття позовного провадження судом першої інстанції не викладено висновків про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Суд зауважує, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у справі обставинам, зокрема, причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд звертає також увагу на те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі взагалі не містить оцінки доводів позивача викладених у його заяві щодо додержання ним строку для звернення до адміністративного суду та наявності поважних причин пропуску строку.

Законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.

При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Отже, подаючи позову заяву, позивач був вправі очікувати на її задоволення судом.

Фактично суд, керуючись ст. 171 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов висновку, що представником позивача вимоги ухвали суду про залишення позову без руху виконано, недоліки позовної заяви усунуто у строк, встановлений судом.

Отже, судом першої інстанції фактично було поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду без зазначення про це в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження у справі та без визнання поважними причин пропуску такого строку, що свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 121 та п. 3 ч. 1 ст. 248 КАС України та порушення принципу юридичної визначеності.

Суд наголошує, що при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.

Отже, посилання суду першої інстанції на частину 3 статті 123 КАС України є помилковим, оскільки факт пропуску процесуального строку мав бути відомий суду ще до відкриття провадження у справі, чого не було враховано судом першої інстанції та не було надано належної оцінки під час відкриття провадження у справі.

За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 123 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Тобто, зазначена правова норма зобов`язує суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду.

Зазначення судом в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження, що клопотання про поновлення строку звернення до суду підлягає розгляду під час розгляду справи по суті, не відповідає жодним приписам процесуального законодавства та порушує принцип юридичної визначеності.

При цьому, в ухвалі вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін, що виключає можливість участі сторін на стадії судового розгляду по суті та відповідно надання пояснень та доказів.

Отже, з`ясувавши після відкриття провадження у справі, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, суду першої інстанції належало застосувати положення саме ч. 4 ст. 123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Суд першої інстанції на вказані обставини та вимоги процесуального законодавства уваги не звернув.

Застосувавши положення ч. 3 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у поновленні строку звернення до суду, не запропонувавши позивачу вказати інші причини пропуску строку звернення до суду та не надавши їм оцінку на предмет поважності.

Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з нововиявленими в ході розгляду справи обставинами або доказами, зокрема, і з приводу наведених відповідачем в клопотанні обставин та поданих ним доказів.

Суд вважає, що розглядаючи адміністративну справу суд допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 123 КАС України, які не підлягали застосуванню, що в силу вимог КАС України є порушенням норм процесуального права.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справа № 360/2201/19, у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 15 грудня 2021 року у справі №300/34/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №380/16907/21, від 08 червня 2023 року справа № 320/11911/21, від 31 травня 2023 року справа № 160/9356/22.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушення норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 р. у справі № 360/481/24 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 р. у справі № 360/481/24 - скасувати.

Справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16 жовтня 2024 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко