Постанова

від 09.10.2024 по справі 440/2205/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 р.Справа № 440/2205/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 10.06.24 у справі № 440/2205/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ ТРЕЙДВЕЙ»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016550701 від 07.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «ТКФ ТРЕЙДВЕЙ» за платежем податок на додану вартість на суму 497806 гривень 25 копійок, в тому числі 398245 гривень 00 копійок за податковими зобов`язаннями та 99561 гривня 25 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016530701 від 07.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «ТКФ ТРЕЙДВЕЙ» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 517806 гривень 00 копійок, в тому числі 517806 гривень 00 копійок за податковими зобов`язаннями та 00 гривень 00 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016560701 від 07.02.2024, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 4493 гривні 00 копійок.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.02.2024 за № 00016550701, № 00016530701 та № 00016560701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15301,58 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Доводить, що неврахування судом першої інстанції обставин, встановлених під час податкової перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача по ланцюгу постачання, свідчить про формальний підхід до з`ясування фактичних обставин справи.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Полтавській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З посиланням на правові позиції Верховного Суду вказує про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" (код ЄДРПОУ 39813467) зареєстровано в ЄДРПОУ як юридична особа 02.06.2015 за номером запису 15851020000009278 (т.1 а.с. 119-121).

Основний вид діяльності: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 15.02.2022 по 23.02.2022, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82, пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, на підставі Наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 03.02.2022 за №142-П проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ТКФ ТРЕЙДВЕЙ» з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства з 01.01.2019 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Полтавській області 26.12.2023 складено Акт № 13322/16-31-07-01-02/39813467 документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства з 01.01.2019 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021 (т.1 а.с. 14-57).

Згідно з висновками Акта документальної перевірки від 26.12.2023 за № 13322/16-31-07-01-02/39813467 встановлено порушення ТОВ "ТКФ Трейдвей":

1. пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), пункту 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пункту 1.2, пункту 2.1, пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 517 806 грн, у тому числі 9 міс. 2021- 517 806 грн.

2. пункту 44.1 ст. 44, підпункту 14.1.36, пункту 198.1, пункту198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за № 996-ХІV, пункту 1.2, пункту 2.1, пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого підприємством:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 398245 грн, в т.ч. травень 2021 в сумі 140060 грн, червень 2021 в сумі 63529 грн, липень 2021 в сумі 194656 грн.

- завищення суми від`ємного значення по ПДВ на загальну суму 4493 грн, в т.ч. за вересень 2021 в сумі 4493 грн.

3. пункту 63.3 статті 63, Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пункту 8.1, 8.2 статті 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за № 1588 зі змінами та доповненнями, а саме невнесення інших змін до своїх облікових даних (не подано повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням).

4. пункту 201.10 статті 201, пункту 69, пункту 89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України здійснено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 2260,70 грн, в т.ч. за серпень 2021 року на суму ПДВ 2260,70 грн.

На підставі висновків Акта документальної перевірки від 26.12.2023 за № 13322/16-31-07-01-02/39813467 Головним управлінням ДПС у Полтавській області 07.02.2024 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00016530701, яким ТОВ "ТКФ Трейдвей" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 570 806 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 517 806 грн (т.1 а.с. 72),

- № 00016550701, яким ТОВ "ТКФ Трейдвей" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 497 806,25 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 398 245 грн та за штрафними санкціями в розмірі 99 561,25 грн (т.1 а.с. 74),

- № 00016560701, яким ТОВ "ТКФ Трейдвей" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року на 4493 грн (т.1 а.с. 76).

Збільшуючи ТОВ "ТКФ Трейдвей" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та зменшуючи розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, ГУ ДПС у Полтавській області виходило з того, що:

"В періоді, який перевірявся, ТОВ «ТКФ ТРЕЙДВЕЙ» мало взаємовідносини з ФГ "ЮР-АГРО 2014" (39067350) щодо придбання сої у кількості 177,13 тн за період 05-07.2021 на загальну суму 3279436, в т.ч. ПДВ - 402738 грн.

Документальне оформлення господарських операцій з ФГ "ЮР-АГРО 2014" здійснювалось на підставі таких документів:

- Договору поставки № 31-05/2021 від 31.05.2021, укладеному між ТОВ «ТКФ ТРЕЙДВЕЙ» (як покупцем) та ФГ «ЮР-АГРО 2014» (як постачальником), відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця с/г продукцію - сою, в кількості та за ціною, що вказані в рахунках, видаткових накладних, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах цього Договору.

Постачальник зобов`язався передати товар на умовах ЕХW, (склад постачальника).

Безпосередньо під час поставки товару постачальник повинен надати покупцю оригінал належним чином оформленої товарно-транспортної накладної з обов`язковим заповненням всіх пунктів відповідно до затвердженого Наказу Міністерства інфраструктури України від 3 червня 2019 року № 413, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 2019 року за № 649/33620, Додаток 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (пункт П.І глави II).

Датою поставки товару вважається дата відмітки лабораторії покупця на ТТН постачальника.

З моменту відмітки на ТТН постачальника товар вважається власністю покупця.

Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю після відмітки фактичних показників кості лабораторії покупця на ТТН за умови відсутності претензій за якістю з боку постачальника.

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до наданих до перевірки банківських документів.

Станом на 30.09.2021 заборгованість відсутня.

ТОВ «ТКФ Трейдвей» віднесено вартість придбаної сої в податковому обліку до р. 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за формою 2 на загальну суму 2 876 698 грн, в т.ч. за 9 міс. 2021- 2 876 698 грн.

В наданих ТТН у графах відсутні дані щодо загальної суми та ціни відпущеного товару, супровідні документи на вантаж, не зазначено дані та відмітки перевізників, а саме податкові номери юридичних осіб, РНОКПП фізичних осіб, печатка та підпис перевізників та водіїв/експедиторів.

До перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості.

Відповідно до пункту 2.4. договору «датою поставки Товару вважається дата відмітки лабораторії Покупцю на ТТН Постачальника» та пункту 2.6 договору «Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю та якістю після відмітки фактичних показників якості лабораторії Покупця на ТТН за умови відсутності претензій за якістю з боку Постачальника».

Згідно з проведеним аналізом баз даних ІС «Податковий блок» та Архіву електронної звітності «ЄРПН» реєстрованих податкових накладних установлено, що стосовно ФГ "ЮР-АГРО 2014" ГУ ДПС У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛ. (СЛАВУТСЬКИЙ Р-Н) прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 09.12.2021 (відповідність пункту 8. Критеріїв - «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування»);

від 10.01.2022 (відповідність пункту 8. Критеріїв - «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування», в тому числі встановлено невідповідність між даними ЄРПН та інформацією яку наведено в документах).

Згідно з наданими поясненнями (лист до розблокування ПН) від 26.01.2022 ФГ "ЮР- АГРО2014" за 2021 всього було зібрано 13 тис. центнерів продукції.

Відповідно до Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 грудня 2021 року (форма № І 37-сг), поданого ФГ «Юр Агро 2014» разом з повідомленням про подання пояснень, зібрано врожай сільськогосподарських культур у 2021 році, а саме: площа зібраної сої - 340 га, обсяг виробництва - 12998,8 цт (1299 тн).

Проведеним аналізом баз даних ІС «Податковий блок» та Архіву електронної звітності «ЄРПН» зареєстрованих податкових накладних установлено, що ФГ "ЮР-АГРО 2014" здійснило реалізацію сої за 2021 рік обсягами 4618,1 тн, що у значних розмірах перевищують можливості виробництва продукції на наявних в користуванні земельних ділянках у 2021 році та відсутності її придбання у постачальників згідно з ЄРПН.

Також, згідно з Архівом електронної звітності «ЄРПН» зареєстрованих податкових накладних установлено, що ФГ "ЮР-АГРО 2014" по ланцюгу придбання за 2021 рік відсутнє придбання сої. Крім того, згідно з отриманою податковою інформацією ГУ ДПС у Хмельницькій області від 23.12.2021 за № І 92/7//22-01-08-18-06/39067350: «Аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом: неможливо».

Відповідно до поданої податкової звітності платника загальної звітної податкової декларації платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік, реєстраційний номер № 9030099655 від 19.02.2021, загальна площа земельних ділянок, що перебуває у користуванні ФГ «Юр-Агро 2014» становить 416,227 га. Відповідно до поданої уточненої податкової звітності платника загальної звітної податкової декларації платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік, реєстраційний номер № 9240570628 від 20.08.2021, загальна площа земельних ділянок, що перебуває у користуванні ФГ «Юр-Агро 2014» становить - 501,4409 га.

Згідно з копією Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року форми № 4 - а, наданого ФГ «Юр-Агро 2014» 05.10.2021 за № 9289988772 разом з Повідомленням про подання пояснень та опій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (ПН № 3 від 05.10.2021), розшифровано посівні площі сільськогосподарських культур площею 930 гектарів: пшениця озима - 110 га; ячмінь озимий - 53 га; кукурудза на зерно - 167 га; соя - 340 га; ріпак озимий - 115 га, соняшник -145 га.

Розбіжності між загальною площею земельних ділянок, що перебуває у користуванні ФГ «Юр-Агро 2014» за даними податкової звітності платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік та Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року форми № 4 - сг становить 428,5591 гектари (930 га - 501,4409 га).

Проведеним аналізом Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 жовтня 2021 року (форма № 37-сг) станом на 01.10.2021 та даних ЄРПН встановлено перевищення обсягів реалізації над можливостями виробництва сільськогосподарської продукції ФГ «Юр-Агро 2014» на наявних земельних ділянках, що перебували у користуванні платника у 2021 році, а саме: сої - 1901,3 тонн, пшениці - 2330,0 тонн, ріпаку озимому - 291,68 тонн.

Отже, перевіркою встановлено факт неможливості здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром (зерновими) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що вказує на ключовий фактор нереальності здійснення операцій та узгоджується із визначенням, наданим статтею 656 ЦК України, в якій вказано на те, що: «предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде творений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому». Аналогічна норма міститься в ст. 264 ГК України, відповідно до якої матеріально-технічне постачання та збут продукції здійснюється шляхом поставки продукції, придбаної у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва.

В наданих ТТН у графах відсутні дані щодо загальної суми та ціни відпущеного товару, супровідні документи на вантаж, не зазначено дані та відмітки перевізників, а саме податкові номери юридичних і осіб, РНОКПП фізичних осіб, печатка та підпис перевізників та водіїв/експедиторів

Враховуючи наведене за висновками контролюючого органу ТОВ «ТКФ ТРЕЙДВЕЙ» порушено п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за №996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п.6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, внаслідок чого підприємством занижено фінансовий результат до оподаткування за рахунок завищення витрат по взаємовідносинам з ФГ «Юр-Агро 2014» на загальну суму 2 876 698 грн, з тому числі за 9 міс 2021 - 2 876 698 грн".

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 07.02.2024 за № 00016530701, № 00016550701 та № 00016560701, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності в діях ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" порушень податкового законодавства, визначених в акті від 26.12.2023 за № 13322/16-31-07-01-02/39813467, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.02.2024 за № 00016530701, № 00016550701 та № 00016560701.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 вказаної статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за № 996-XIV (далі Закон України № 996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Така позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16, від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентом з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, що перевірявся контролюючим органом.

Судом установлено, що 31.05.2021 між ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" (покупець) та ФГ "Юр-Агро 2014" (постачальник) укладено договір поставки № 31-05/2021 (т.1 а.с. 79-82).

На виконання умов договору поставки ФГ "Юр-Агро 2014" виписано видаткові накладні №ВН-17 від 31.05.2021, № ВН-32 від 22.06.2021, № ВН-33 від 09.07.2021, № ВН-34 від 11.07.2021, № ВН-36 від 13.07.2021 та складено податкові накладні № 19 від 31.05.2021, № 35 від 22.06.2021, № 38 від 09.07.2021, № 40 від 11.07.2021, № 42 від 13.07.2021 (т.1 а.с. 83-87, 98-102).

Дослідивши первинні документи ФГ "Юр-Агро 2014" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість та ціну. Будь-яких порушень щодо оформлення накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Податкові накладні № 19 від 31.05.2021, № 35 від 22.06.2021, № 38 від 09.07.2021, № 40 від 11.07.2021, № 42 від 13.07.2021 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується залученими до матеріалів справи витягами з ЄРПН (т.1 а.с. 158).

На підтвердження здійснення позивачем оплати товару, отриманого від ФГ "Юр-Агро 2014", надано копії платіжних доручень № 1703 від 31.05.2021, № 1737 від 15.06.2021, № 1726 від 29.06.2021, № 1758 від 09.07.2021, № 1774 від 15.07.2021, № 1782 від 20.07.2021, № 1806 від 27.07.2021, № 1844 від 05.08.2021, № 1852 від 10.08.2021 (т.1 а.с. 88-96).

Поставка придбаного товару здійснювалась як транспортом ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ", що підтверджується товарно-транспортними накладними № 2105312 від 31.05.2021 і № 2406165 від 22.06.2021 (т.1 а.с. 105-106), так і на замовлення ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" - перевізником ПП СБ Плюс", що підтверджується товарно-транспортними накладними № 2105310 від 31.05.2021, № 2105311 від 31.05.2021 (т.1 а.с. 103-104), так і на замовлення ФГ "Юр-Агро 2014" - перевізником - ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними № 009 від 11.07.2021, № 010 від 13.07.2021 (т.1 а.с. 107-109).

У вказаних товарно-транспортних накладних наявні відмітки фактичних показників якості поставленого товару та відсутні претензій за якістю з боку постачальника.

Так, судом установлено, що за ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" зареєстровано спеціалізований напівпричіп марки BODEX, модель KIS 3WA, днз НОМЕР_1 та спеціалізований вантажний сідловий тягач марки DAF, модель FT XF 105.460, днз НОМЕР_2 , якими здійснювалось перевезення товару згідно ТТН №2105312 від 31.05.2021 та № 2406165 від 22.06.2021 (т.1 а.с. 181-182)

Крім того, судом установлено, що 31.05.2021 між ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" (як замовником) та ПП "СБ Плюс" (як перевізником) укладено договір № 210506 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (т.1 а.с. 110-112).

За умовами договору замовник зобов`язується надавати для перевезення зернові культури та продукти їх переробки (борошно, висівка, зерновідходи) - надалі вантажі, а перевізник приймати їх за номенклатурою і в обсягах, обумовлених цим договором (згідно специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору). Перевізник виконує для замовника перевезення вантажів вантажними автомобілями. Згідно з цим договором перевізник та замовник за 3 (три) дні до початку кожного місяця спільно визначають об`єми завдання на перевезення вантажів (згідно узгоджених специфікацій). Перевізник зобов`язаний виконувати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів протягом строку зазначеного у специфікаціях. Перевізник відповідає перед замовником за збереження вантажу по маршруту перевезення з пункту навантаження до пункту розвантаження. Договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором обумовлюється специфікаціями, що є невід`ємною частиною даного договору.

31.05.2021 між ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" та ПП "СБ Плюс" оформлено специфікацію до договору № 210506 від 31.05.2021, згідно з якою транспортні перевезення надаються за маршрутом: с. Іванівка, Хмельницька область - м. Кременчук, Полтавська область, ціна з ПДВ - 800 грн/т (т.1 а.с. 113).

31.05.2021 ПП "СБ Плюс" оформлено рахунок на оплату № 552 за транспортні послуги згідно з договором № 210506 від 31.05.2021 (т.1 а.с. 114).

31.05.2021 між ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" та ПП "СБ Плюс" оформлено акт надання послуг № 574 (т.1 а.с. 115).

Оплату проведено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 1723 від 08.06.2021 (т.1 а.с. 116).

Придбаний товар оприбутковано ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" згідно з рахунком 281 "Рахунки на складі" за 31.05.2021-13.07.2021 та відображено на субрахунку 631 (т.1 а.с. 215-218).

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару позивачем надано договір поставки № 27082005 від 27.08.2020, який укладено між ТОВ "Транзпостач" (покупець) та ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" (постачальник), видаткові накладні № 160 від 01.06.2021, № 194 від 11.07.2021, № 204 від 13.07.2021, № 193 від 09.07.2021, № 198 від 01.07.2021, товарно-транспортні накладні № 160 від 01.06.2021, № 160-2 від 01.06.2021, № 160-1 від 01.06.2021, № 184-1 від 01.07.2021, № 184-2 від 01.07.2021, № 184 від 01.07.2021, № 011 від 09.07.2021, № 010 від 11.07.2021, № 010/1 від 13.07.2021 (т.1 а.с. 219-236).

Окрім того, згідно з договором оренди № 04-06/2020 від 04.06.2020, укладеним між ТОВ "ВТФ Млинок" (орендодавець) та ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Профспілкова, 1, і являють собою частини приміщення на другому поверсі адміністративного корпусу площею 10 кв.м (т.1 а.с. 161-164).

Відповідно до акта приймання-передачі від 04.06.2020 до договору оренди № 04-06/2020, орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв в оренду частини нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Профспілкова, 1, які є частинами приміщення на другому поверсі адміністративного корпусу площею 10 кв.м (т.1 а.с. 165).

Згідно з договором оренди 04-06/2020-1 від 04.06.2020, укладеним між ТОВ "ВТФ Млинок" (орендодавець) та ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування прилеглу територію до нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Профспілкова, 1, площею 500 кв.м (т.1 а.с. 166-169).

Відповідно до акта приймання-передачі 04.06.2020 до договору оренди № 04-06/2020-1, орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв прилеглу територію до частини нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Профспілкова, 1, площею 500 кв.м (т.1 а.с. 170).

На підтвердження наявності у ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" транспортних засобів, останнім надано до суду Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми № 20-ОПП та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а.с. 171-190).

На підтвердження наявності основних засобів позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 131 за травень 2021 року - липень 2021 року (т.1 а.с. 191).

Наявність у спірному періодів працівників у ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" підтверджується наказом № 2 від 01.04.2021, Наказом №3 від 01.07.2021 та податковими розрахунками сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (т.1 а.с. 192-214).

Відповідно до бухгалтерської довідки № 1 від 29.02.2024 економічна вигода ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" за результатами здійснення спірних господарських операцій із ФГ "Юр-Агро 2014" становить 39931,51 грн (т.2 а.с. 65-69).

Щодо тверджень відповідача відносно неповного заповнення ТТН, колегія суддів зазначає таке.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 за № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила).

Главою першою Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 8.26 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно з пунктом 11.4 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно- транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та приймання ТМЦ іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 823/3874/14.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/16, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901 /3443/18.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17, від 15.05.2020 у справі № 808/9101/15, від 26.01.2023 у справі № 580/2490/19.

Отже, доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит за фактом придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а та у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Колегія суддів зазначає, що інших доводів про те, що надані до перевірки первинні документи оформлені з порушеннями, контролюючим органом не наведено.

Як убачається з матеріалів справи, доводи контролюючого органу фактично зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу тощо саме у контрагентів позивача.

Проте колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Згідно із підпунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18, від 11.11.2020 у справі № 320/1147/19, від 24.11.2020 у справі № 813/3034/15, від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15.

Окрім того, наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених та зареєстрованих ФГ "Юр-Агро 2014", звільняє позивача від будь-якої відповідальності як платника ПДВ, за виключенням випадку вжиття взаємоузгоджених протиправних свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними, контролюючим органом усупереч вимогам КАС України надано не було.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статті 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте контролюючим органом не надано жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" з контрагентами.

Наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі № 802/2231/17-а (постанова від 18.09.2018).

Також сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18 від 25.09.2019 у справі № 817/992/15 від 01.12.2022 у справі № 320/5878/19.

Не подано ГУ ДПС у Полтавській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 816/2270/16, від 21.11.2022 у справі № 804/7753/16.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Так, відповідно до бухгалтерської довідки № 1 від 29.02.2024 економічна вигода ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" за результатами здійснення спірних господарських операцій із ФГ "Юр-Агро 2014" становить 39931,51 грн.

Отже, надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Не надано також наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" чи його контрагентів. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання останнім прибутку.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" та його контрагент (ФГ "Юр-Агро 2014") були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались, відповідних доказів до матеріалів справи податковим органом не надано.

Щодо доводів податкового органу про наявність порушень податкового законодавства з боку ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" па підставі зібраної податкової інформації про контрагента, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 63.12 статті 63 ПК України встановлено, що інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 815/3276/15).

Разом з тим, як вже зазначалося судом, контролюючий орган не надав жодних доказів, які б свідчили про безтоварність операцій платника податку та його контрагента, невідповідності господарських операцій цілям та завданням діяльності платника податку, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

У постановах від 18.12.2018 у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 у справі №809/2918/13-а Верховним Судом зроблено правові висновки, які зводяться до того, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів платника податків, на яку посилається контролюючий орган, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку (постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17). ,

Отже, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Крім того, контролюючий орган не звернув увагу, що прийняття Комісіями регіонального рівня рішень про відповідність ФГ "Юр-Агро 2014" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019, відбулося вже після здійснення господарських операцій з ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ".

Стосовно посилань контролюючого органу, що згідно зі Звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.12.2021 (форма № 37-сг), поданого ФГ "Юр-Агро 2014" разом з повідомленням про подання пояснень зібрано врожаю сільськогосподарських культур у 2021 році, а саме: площа зібраної сої - 340 га, обсяг виробництва - 12998,8 цт (1299 тн).

Однак проведеним аналізом баз даних ІС "Податковий блок" та Архіву електронної звітності ЄРПН зареєстрованих податкових накладних встановлено, що ФГ "Юр Агро 2014" здійснило реалізацію сої за 2021 рік обсягами 4618,1 тн, що у значних розмірах перевищують можливості виробництва продукції на наявних в користуванні земельних ділянках у 2021 році та відсутності її придбання у постачальників згідно ЄРПН.

Щодо наведеного колегія суддів зазначає, що згідно з первинними документами господарські операції між ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" та ФГ "Юр Агро 2014" відбулися у травні - липня 2021 року, тобто ФГ "Юр Агро 2014" реалізовано товар - сою, вирощену/придбану у минулі періоди, а тому посилання відповідача на обсяг виробленої ФГ "Юр Агро 2014" продукції у 2021 році є недоречними.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "ТКФ ТРЕЙДВЕЙ" та ФГ "Юр-Агро 2014".

Отже, ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків акта перевірки від 26.12.2023 № 13322/16-31-07-01-02/39813467, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.02.2024 за № 00016530701, № 00016550701 та № 00016560701.

Висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області від 07.02.2024 за № 00016530701, № 00016550701 та № 00016560701 є обґрунтованим і законним.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 440/2205/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 14.10.2024