Постанова

від 10.10.2024 по справі 520/11737/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 р.Справа № 520/11737/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

представника позивача Коломійцева А.Ю.

представника відповідача Власової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.07.24 по справі № 520/11737/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" (далі - позивач, ТОВ "ФАКТОРІАЛ") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі - відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 15.04.2024 № 00196370702 щодо застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 998 740,53 гривень.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове - повідомлення рішення є протиправним, оскільки контролюючим органом не взято до уваги, що кредиторська вимога ТОВ «ФАКТОРІАЛ», у тому числі і про стягнення заборгованості за спірною господарською операцією прийнята до розгляду Окружним судом Столичного міста Варшави, ХІХ Господарським відділом, в рамках справи про банкрутство Боржника, яке є основним провадженням, до спливу граничного строку розрахунків за спірною господарською операцією. З огляду на викладене позивач просить надати відповідну оцінку наведеному та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ФАКТОРІАЛ" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року по справі № 520/11737/24 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРІАЛ» задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що ТОВ «ФАКТОРІАЛ» вживало всіх залежних від нього дій для умов забезпечення своєчасного надходження валютних цінностей на відповідні рахунки в строки встановлені чинним законодавством, звертався до боржника із вимогою для врегулювання спору в позасудовому порядку, приймає участь у справі з приводу банкрутства контрагента-нерезидента, ненадходження валютних цінностей у строк настало не з його вини чи необережності, відтак ТОВ «ФАКТОРІАЛ» не повинно зазнавати негативних наслідків у вигляді застосування до нього відповідальності.

Також, ТОВ «ФАКТОРІАЛ» подало до суду додаткові пояснення, в яких зазначило, що питання нарахування/ненарахування пені слід вирішувати в залежності від рішення Окружного суду Столичного міста Варшави в межах справи № WA2M/GU/994/2022.

Відповідачем подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких ГУ ДПС у Харківській області наполягало на тому, що законодавством України не передбачено зупинення нарахування пені у разі відкриття судом провадження у справі про банкрутство. Крім того, за умовами контракту від 01.02.2021 №2F передбачено вирішення суперечок шляхом звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду, що відповідає вимогам Закону України "Про валюту і валютні операції". На підставі наведеного, ГУ ДПС у Харківській області, просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі № 520/11737/24 - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник податкового органу в судовому засіданні заперечувала проти вимог апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 01.02.2024 № 488-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ФАКТОРІАЛ», ЄДРПОУ 23002272 (з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом (далі ЗЕД контрактом) від 01.02.2021 № 2F за період з 01.02.2021 по 31.01.2024.

За результатами проведення якої було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФАКТОРІАЛ», код ЄДРПОУ 23002272, з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 01.02.2021 № 2F за період з 01.02.2021 по 31.01.2024 № 8163/20-40-07-02-05/23002272 від 06.03.2024 року (т.2,а.с.14 -27).

Згідно з висновками вказаного акта встановлено порушення ТОВ «ФАКТОРІАЛ» ч. 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі Закон № 2473-VIII), за зовнішньоекономічним Контрактом від 01.02.2021 № 2F, який укладено з компанією FashionFades, Магдаленкаб Польща, пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями.

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 15.04.2024 № 00196370702 щодо застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 998 740,53 гривень (т.2,а.с. 58-59).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було надано документи, що передбачені законодавством та звільняють від нарахування пені, а саме: висновки Міністерства економіки України щодо подовження строків розрахунків по контракту від 01.02.2021 № 2F за період з 01.02.2021 по 31.01.2024, сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони контракту або третьої країни відповідно до умов контракту від 01.02.2021 № 2F за період з 01.02.2021 по 31.01.2024, інші документи, які підтверджують проведення розрахунків у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, зі змінами та доповненнями та пунктом 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», тому дійшов висновку, що контролюючим органом було правомірно встановлено порушення ч. 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за ЗЕД-контрактом від 01.02.2021 № 2F, який укладено з компанією Fashion Fades, Магдаленка Польща, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим Кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIIІ (далі - Закон № 2473-VIII).

Положеннями пункту 1 частини 1 Закону № 2473-VIII встановлено, що під валютною операцією слід розуміти операцію, що має хоча б одну з таких ознак:

а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина 2 статті 13 Закону № 2473-VIII).

У силу положень частини 2 статті 56 Закону України "Про Національний банк України" нормативно-правові акти Національного банку України з питань, віднесених до його повноважень, є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб, у тому числі до позивача як до фінансової установи.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідні положення Закону № 2473-VIII).

За правилами частини 3 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі Положення № 5) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Положеннями пункту 23 розділу II Положення № 5 передбачено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

На виконання вимог статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", пунктом 14-2 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України Про Національний банк України, статей 12, 13 Закону України Про валюту і валютні операції, з метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління Національного банку України постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі Інструкція).

За приписами пункту 2 Інструкції її вимоги поширюються на операції з експорту та імпорту товарів, на які Національним банком встановлені граничні строки розрахунків, з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки та мінімальних граничних сум операцій, на які поширюються встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Інструкції банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України належать митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), -за операціями з експорту товарів.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Інструкції, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.

За визначенням підпункту 4 пункту 3 Інструкції днем виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Судовим розглядом встановлено, що з 01.02.2021 по 31.01.2024 ТОВ «ФАКТОРІАЛ як продавець та FashionFades як покупець, уклали Контракт від 01.02.2021 № 2F .

ТОВ «ФАКТОРІАЛ» у періоді, за який здійснювалася перевірка, на виконання умов Контракту від 01.02.2021 № 2F, на адресу FashionFades Магдаленкаб Польща відвантажено товар (Дзеркала зі скла, у рамі, з нанесеним малюнком, який зберігає характерні властивості дзеркала з декоративною підсвіткою серії Juergen, в асортименті код УКТЗЕД 7009920000, Шафка з алюмінію з дзеркальними дверцятами, для ванної кімнати в асортименті код УКТЗЕД 9403208000, Дзеркала зі скла, без рами, серії Juergen код УКТЗЕД 7009910000) на загальну суму 258391,68 Євро (еквівалент 8300709,24 грн). Грошові кошти за відвантажений товар по Контракту від 01.02.2021 № 2F надійшли на рахунок ТОВ «ФАКТОРІАЛ» № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК", МФО 320984, за період з 16.04.2021 по 15.02.2022 на загальну суму 162939,10 Євро (еквівалент 5165272,71 грн) - без порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Разом з цим, починаючи з 15.02.2022 року FashionFades, припинила виконувати свої зобов`язання за вищевказаним Контрактом, внаслідок чого 14 партій товару, поставлених ТОВ «ФАКТОРІАЛ» Покупцю протягом листопада 2021 року лютого 2022 року є неоплаченими, у тому числі Спірна господарська операція: господарська операція від 14.02.2022 року на суму 25 545,00 Євро за інвойсом SF-0000642 на яку поширюються граничні строки розрахунків, встановлених п. 21 Положення № 5 (граничний строк розрахунків - 13.02.2023 року) та щодо якої контролюючим органом встановлено порушення граничних строків розрахунків та винесено оскаржуване ППР.

За встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про недотримання ТОВ «ФАКТОРІАЛ» граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, за операцією з експорту товарів за зовнішньоекономічним контрактом від 01.02.2021 № 2F, що призвело до порушення пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" та частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Позивач не заперечуючи проти факту несвоєчасного розрахунку за поставлений вказаному нерезиденту товар, як на підставу позову, посилався на відсутність вини в своїх діях, як необхідної складової податкового правопорушення, що зумовлює протиправність застосування штрафу у вигляді пені.

Доводи позивача стосуються правозастосування норм законодавства, що передбачають підстави для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків, зокрема, ч. 7 ст. 13 Закону № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», як підставу для зупинення граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів, встановлених Національним банком України, та не нарахування пені.

Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» передбачено можливість продовження й зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України шляхом:

- отримання відповідного висновку від Міністерства економіки (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», передбачено продовження строку).

- підтвердження зупинення виконання договору у зв`язку з виникненням форсмажорних обставин шляхом надання відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», передбачено зупинення на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлення з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин).

- підтвердження прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку (ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», передбачено зупинення строку з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується).

Так, стосовно висновків Міністерства економіки України (ч. 4 ст. 13 України «Про валюту та валютні операції»), колегія суддів зазначає, що механізм видачі таких висновків регламентовано Порядком видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України 13 лютого 2019 р. № 104 (далі Порядок № 104).

Відповідно до п.2 Порядку № 104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв`язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов`язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.

Разом з цим, відповідно до п. 10 Порядку №104 у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли, зокрема, операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що експортна операція здійснена ТОВ «ФАКТОРІАЛ», відносно якої відповідачем встановлено порушення ч. 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та прийнято оскаржуване ППР, до переліку операцій, визначених п. 2 Порядку № 104, не входить, оскільки стосується поставки товару (Дзеркала зі скла, у рамі, з нанесеним малюнком, який зберігає характерні властивості дзеркала з декоративною підсвіткою серії Juergen, в асортименті код УКТЗЕД 7009920000, Шафка з алюмінію з дзеркальними дверцятами, для ванної кімнати в асортименті код УКТЗЕД 9403208000, Дзеркала зі скла, без рами, серії Juergen код УКТЗЕД 7009910000).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «ФАТКОРІАЛ» не мало можливості отримати та надати контролюючому органу висновок Міністерства економіки України щодо подовження строків розрахунків по контракту від 01.02.2021 № 2F.

Стосовно надання доказів на підтвердження зупинення виконання договору у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає, що як убачається з матеріалів справи ТОВ «ФАКТОРІАЛ», зі своєї сторони зобов`язання за контрактом від 01.02.2021 № 2F виконало належним чином, а зупинення виконання контракту від 01.02.2021 № 2F зі сторони контрагента не обумовлювалося дією форс-мажорних обставин відповідно до погоджених умов контракту, відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ФАКТОРІАЛ» не мало можливості надати даний документ на підтвердження дії форс-мажорних обставин.

Згідно з ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», - у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Так, умовою застосування наведеної частини є прийняття до розгляду судом заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника - нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку.

З матеріалів справи слідує, що 05.01.2023 року Окружний суд Столичного міста Варшави, XIX Господарський відділ у Державному реєстрі боржників оприлюднив офіційне повідомлення про ухвалення ним постанови про відкриття провадження у справі про банкрутство в якій визнав банкрутом боржника, яким є ОСОБА_1 [ ОСОБА_2 ], ідентифікаційний податковий номер фізичної особи (PESEL) 89030503143, ідентифікаційний податковий мер (NIP) НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ], як фізична особа, що не здійснює підприємницької діяльності; установив для кредиторів боржника тридцятиденний строк від дати оприлюднення рішення про визнання банкрутом у Державному реєстрі для звернення з вимогами через інформаційну систему забезпечення судового процесу до уповноваженої довіреної особи (довірчого управителя); призначив довірчим управителем пана ОСОБА_3 [ ОСОБА_4 ) (номер ліцензії: 1481); вказав, що підставою для юрисдикції польських судів у справі є частина перша статті 3 Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2015/848 від 20.05.2015 року щодо процедур банкрутства, та що провадження у Суді є основним провадженням.

03.02.2023 року ТОВ «ФАКТОРІАЛ» подало через інформаційну систему забезпечення судового процесу кредиторську вимогу до Покупця у процедурі його банкрутства. Як убачається із змісту кредиторської вимоги, вона стосується усіх неоплачених Покупцем інвойсів, зокрема і заборгованості за спірною господарською операцією. У цей же день, 03.02.2023 року, заява ТОВ «ФАКТОРІАЛ» була прийнята судом. Відповідно до даних з інформаційної системи забезпечення судового процесу станом на 08.02.2023 року ТОВ «ФАКТОРІАЛ» визнано кредитором у справі про банкрутство Покупця.

Таким чином, 03.02.2023 року (до спливу граничного строку розрахунків за операцією інвойс SF-0000642 від 8 лютого 2022 року на суму 25 545,00 Євро) у межах судової справи про банкрутство Боржника прийнята до розгляду кредиторська вимога ТОВ «ФАКТОРІАЛ», у тому числі і про стягнення заборгованості за Спірною господарською операцією.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що на момент спливу граничного строку, а саме - станом на 13.02.2023 ТОВ «ФАКТОРІАЛ», були заявлені до суду вимоги про стягнення коштів, які були прийняті судом 03.02.2023, а відтак згідно абз. 1 частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Отже, до моменту настання граничного строку розрахунків за спірною операцією виконання зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2021 №2 F позивачем були заявлені вимоги в суді про стягнення вказаних коштів у справі про банкрутство, які прийняті судом до розгляду. Зазначені обставини також визнаються контролюючим органом у акті перевірки.

За даних обставин, днем прийняття до розгляду такої заяви, з настанням якого частина сьома статті 13 Закону № 2473-VIII пов`язує момент зупинення граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та момент зупинення нарахування пені за його порушення є день прийняття до розгляду заявлених вимог (включення резидента до списку кредиторів за його кредиторськими вимогами), а саме - 03.02.2023.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в залежності від результату розгляду заяви про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок недоотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), встановлено виникнення підстав для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків з моменту їх зупинення або відновлення підстав для нарахування пені за весь час порушення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як убачається з матеріалів справи, в серпі 2024 року ТОВ «ФАКТОРІАЛ» подано до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі МКАС при ТПП) позовну заяву з вимогами до FashionFades Malgorzata Bielawska-Sentek щодо стягнення заборгованості (у тому числі і за господарською операцією за порушення граничних строків розрахунків).

Постановою МКАС при ТПП від 08.10.2024 року арбітражний розгляд справи за позовом ТОВ «ФАКТОРІАЛ» про стягнення з FashionFades Malgorzata BielawskaSentek 95440,58 євро заборгованості припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 67 Регламенту МКАС при ТПП (подальший арбітражний розгляд з будь-яких інших причин стає неможливим). При цьому, причинами неможливості розгляду відзначено припинення здійснення FashionFades Malgorzata Bielawska-Sentek господарської діяльності та триваючу процедуру банкрутства Malgorzata Bielawska-Sentek в рамках якої ТОВ «ФАКТОРІАЛ» має статус кредитора.

Таким чином, припинення господарської діяльності ФешнФейдс ОСОБА_1 та процедура банкрутства ОСОБА_1 позбавили ТОВ «ФАТКОРІАЛ» можливості звертатися до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України, щоб отримати рішення про стягнення заборгованості, натомість ТОВ «ФАКТОРІАЛ» було подано заяву кредитора у процедурі банкрутства, суми заборгованості були включені у перелік вимог кредиторів та затверджені судом у процедурі банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вжив всіх залежних від нього заходів щодо стягнення з нерезидента валютної заборгованості, процедура якої триває на цей час.

З огляду на викладене, колегія суддів судів вважає помилковим посилання контролюючого органу на те, що відкриття судом провадження у справі про банкрутство не є підставою для зупинення строків розрахунків, оскільки подання заяви резидента про включення вимог до реєстру кредиторів у судовому порядку є способом стягнення коштів у судовому порядку з боржника, що відповідає вимогам частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIІ.

Крім того, доводи відповідача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII колегія суддів вважає помилковими, оскільки вказані твердження є такими, що суперечать обсягу гарантій та змісту правового регулювання норми Закону та порушує принцип рівності перед законом.

Відтак, проаналізувавши вказані обставини у сукупності в контексті викладених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та достовірними доказами вини позивача за порушення вимог частини ч. 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», як необхідної складової податкового правопорушення, а тому застосування до ТОВ «ФАТКОРІАЛ» відповідальності, передбаченої частиною п`ятою вказаної статті, є безпідставним, відповідно, податкове повідомлення від 15.04.2024 №00196370702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, суд першої інстанції не прийняв до уваги наведених вище обставин, неповно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі № 520/11737/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.04.2024 року №00196370702 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 14.10.2024 року