Постанова

від 09.10.2024 по справі 280/7690/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7690/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Олефіренко Н.А., Суховарова А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 в адміністративній справі №280/7690/23 (суддя Новікова І.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и В:

У вересні 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, в якому позивач просив суд: визнати протиправними дії сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України щодо відмови у підготовці та поданні до органів, які призначають пенсії, документів, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років із зарахуванням до стажу, який дає право на пенсію, вислугу років на пільгових умовах 5 років 04 місяців 27 днів; зобов`язати сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України підготувати всі необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, зарахувавши позивачу до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж 5 років 04 місяці 27 днів та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 адміністративний позов здоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для зарахування позивачу пільгову вислугу років у його календарну вислугу років, оскільки вказане прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 18.07.2018 №170 о/с звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію майора поліції ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу від 18.07.2018 №170 о/с станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 20 років 03 місяці 28 днів, вислуга років на пільгових умовах 05 років 04 місяці 27 днів.

02.08.2023 позивач звернувся до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України з заявою, в якій просив підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років, зарахувавши до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж 05 років 04 місяці 27 днів.

Листом Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України від 01.09.2023 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви та зазначено, що відповідно до наказу Департаменту захисту економіки НПУ №170 о/с від 18.07.2018 вислуга років позивача у календарному обчисленні на день звільнення становить 20 років 03 місяці 28 днів, у зв`язку з цим для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років не має законних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 зазначив щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

З урахуванням наведеного право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження військової служби визначається за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з пунктом б статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону (абзац тринадцятий пункту а частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ).

Частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року прийнято постанову № 393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Постанова № 393).

Згідно з пунктом 1 Постанови № 393 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Так, підпунктами а та в пункту 3 Постанови № 393 (в редакції, чинній до 19.02.2022) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; в) один місяць служби за півтора місяця: у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами(в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Разом з тим, порядок обчислення календарної вислуги на пільгових умовах зазнав певних змін.

Постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (набрала чинності з 19.02.2022) внесені зміни до пункту 3 Постанови № 393, а саме передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії.

Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, і стаття 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 усунуто розбіжності між Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, порядком № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.

У вищезазначеній постанові судова палата сформувала такий правовий висновок: В цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до порядку №393.

Верховний Суд в постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22 сформував правовий висновок, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22 та від 13.11.2023 у справі № 140/1151/23.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що стаж служби в поліції позивача складає 20 років 03 місяці 28 днів, у пільговому обчисленні 05 років 04 місяці 27 днів, а відповідно календарна вислуга років обчислена з зарахуванням вислуги на пільгових умовах складає більш ніж 23 роки і 6 місяців.

З урахуванням правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.

Отже, позивач має право на призначення йому пенсії за вислугу років згідно з пунктом а статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки його вислуга на день звільнення, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 23 календарних років та 6 місяців.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної поліції України -залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяН.А. Олефіренко

суддяА.В. Суховаров