Постанова

від 15.10.2024 по справі 420/1792/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1792/24

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 08.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКОЛАРО ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000046/2 від 04.12.2023 року, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СКОЛАРО ПЛЮС» до Одеської митниці, в якій позивач просить визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000046/2 від 04.12.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Так, позивач вважає, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервного) носить протиправний характер, оскільки документи, надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, прийняття оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках, які полягають у сплаті зайвих митних платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що винесла рішення, та спотворенні фактів, на підставі яких відповідач обґрунтовує рішення.

В електронному повідомленні відповідач не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не навів доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Зазначені в електронному повідомленні відомості безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються, а тому не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у наданих документах.

Таким чином, позивач наголошує, що відповідач прийняв оскаржуване рішення протиправно, з порушенням вимог законодавства, ігноруючи фактичні дані, ґрунтуючись лише на припущеннях та суб`єктивній думці посадової особи що винесла оскаржуване рішення.

20.02.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача звернув увагу, що в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митними деклараціями, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості №UA500490/2023/000046/2 від 04.12.2023 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару №UA500490/2023/000046/2 від 04.12.2023 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Справу розглянуто у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000046/2 від 04.12.2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКОЛАРО ПЛЮС» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві),40 грн. та витрат на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч),00 грн.

На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.06.2022 року між позивачем (покупець) та фірмою «JIANGMEN HUAYU IMPORT EXPORT CO., LTD» (продавець) укладений Контракт №2022/0624, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується продати та відвантажити, а покупець купити та сплатити на умовах визначених цим Контрактом, будівельні матеріали, сантехнічне, освітлювальне та інше обладнання, пристосування та матеріали в кількості та за цінами, визначеними в рахунках-фактурах, чи Додаткових угодах (специфікаціях) до цього Контракту, що є невід`ємними частинами цього Контракту.

04.12.2023 року в межах вказаного Контракту, у зв`язку з імпортуванням на митну територію України товару позивач звернувся до відповідача із митною декларацією №23UA500490007958U8.

Разом із ЕМД №23UA500490007958U8, для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу наступні документи:

- Контракт №2022/0624 від 24.06.2022 року;

- Інвойс №K-20230927 від 27.09.2023 року;

- Пакувальний лист від 27.09.2023 року;

- CMR №844362 від 26.11.2023 року;

- Договір доручення №28/11-23 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів від 28.11.2023 року;

- Акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів вiд 04.12.2023 року.

Після подання вказаної митної декларації відповідач відправив повідомлення, в якому зобов`язав надати додаткові документи, окрім тих, які вже були подані раніше.

У відповідь декларант надіслав лист №041223/2 від 04.12.2023 року, яким повідомив про відсутність інших додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару.

04.12.2023 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000046/2, у п.33 якого зазначено:

1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. У наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

4) відповідно до п.2 зовнішньоекономічного договору від 24.06.2022 №2022/0624 умови та строки оплати визначаються у рахунках-фактурах, допускається також часткова оплата з відстроченням платежу. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 27.09.2023 №K-20230927 неконкретизовані строки та умови оплати за поточну партію товару. Банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару не надано. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки;

5) з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що:

по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 4,63 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 23.11.2023 №UA500020/2023/15271) ніж заявлено декларантом 2,9004 дол. США за кг. ваги нетто;

по товару №2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 3,77 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 07.11.2023 №UA500500/2023/39528) ніж заявлено декларантом 2,8013 дол. США за кг. ваги нетто;

по товару №3 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 3,77 дол. США за кг. ваги нетто ((МД від 07.11.2023 №UA500500/2023/39671) ніж заявлено декларантом 2,8 дол. США за кг. ваги нетто;

по товару №4 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 4,64 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 25.11.2023 №UA408050/2023/4623) ніж заявлено декларантом 2,9197 дол. США за кг. ваги нетто;

по товару №5 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 4,08 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 28.10.2023 №UA408050/2023/65847) ніж заявлено декларантом 2,8011 дол. США за кг. ваги нетто;

по товару №6 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 3,7703 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 24.11.2023 №UA403070/2023/5498) ніж заявлено декларантом 2,8012 дол. США за кг. ваги нетто.».

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2023/000300.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МКУ).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з вимогами ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з вимогами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Відповідно до вимог ч.1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегія суддів зазначає, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на непідтвердження витрат на транспортування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Колегією суддів становлено, що в комерційному інвойсі №K-20230927 від 27.09.2023 року сторонами визначено умови поставки товару - DAP Київ. Умови поставки DAP (DeliveredatPlace - Поставка в місце призначення) вказують про покладення на продавця обов`язку нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару у місце призначення, враховуючи (де вимагається) будь-які збори, платежі для експорту із країни відправлення. Тобто, продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення.

Таким чином, за умовами DAP «Поставка в місці призначення», обов`язок по оплаті перевезення покладається на продавця.

Щодо посилань митного органу на відсутність будь-якої інформації щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, колегія суддів приймає до уваги доводи представника позивача, що відповідно до п.11 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2 (надалі - Висновки Узагальнення, взятого до відома Пленумом ВАСУ від 13.03.2017 року №2), якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

При цьому, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідач до суду першої та апеляційної інстанції не надав.

Стосовно посилань в оскаржуваному рішенні на відсутність даних щодо такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.4.1. Контракту №2022/0624 від 24.06.2022 року (Додаток 1), упаковка має забезпечувати повне збереження товару від пошкоджень під час транспортування, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи. Заявлені декларантом витрати на упаковку та робіт пов`язаних з пакуванням до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Відповідно вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару за Договором, у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларант зазначає ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів колегія суддів встановила відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак, витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідач не довів понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак, і включення цих витрат до митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Отже, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 та в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).

Щодо посилань митного органу, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 27.09.2023 року №K-20230927 неконкретизовані строки та умови оплати за поточну партію товару, то колегія суддів погоджується із доводами позивача, що сам по собі факт ненадання документів, що підтверджують оплату товару жодним чином не впливає на обставини, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стосовно посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №280/1824/19, від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 тощо.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Також, відповідно до вимог ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №808/9123/15.

Отже, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000046/2 від 04.12.2023 року прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що Одеською митницею безпідставно здійснено коригування, заявленої декларантом митної вартості товару №UA500490/2023/000046/2 від 04.12.2023 року.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення щодо коригування митної вартості товарів, тому позов належить задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №253 від 15.01.2024 року.

Отже, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для надання правничої допомоги та представництва своїх інтересів позивач (надалі Клієнт) уклав договір з адвокатським бюро «Повразюк та партнери» (надалі Адвокатське бюро) про надання правової допомоги №046-МВ від 07.12.2023 року, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.4.5 вказаного договору клієнт сплачує адвокатському бюро, за підготовку та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду з оскарження рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.12.2023 року №500490/2023/000046/2 гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн. без ПДВ.

Крім того, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач до суду першої інстанції надав:

- акт (звіт) прийому наданих послуг від 15.01.2024 року до договору №046-МВ про надання правової допомоги від 07.12.2023 року;

- платіжну інструкцію №428 від 13.12.2023 року на суму 10 000,00 грн.

Вимогами ч.7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Судом першої інстанції також враховано, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 5000, 00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко