Постанова

від 14.10.2024 по справі 320/10237/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10237/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 16.04.2021 № 0071311808.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 16.04.2021 № 0071311808.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а твердження Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" про недопущення порушення вимог податкового законодавства є непідтвердженими та не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" є юридичною особою та платником податків, у тому числі податку на додану вартість (з 05.04.1994 за № 214).

На підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 75.1.1, пункту 75.1 статті 75, пункту 76.3 статі 76 та з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, Головним державним ревізором-інспектором Бориспільського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_1 проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктпломережа» (ЄДРПОУ 20598264).

Згідно висновків акта камеральної перевірки, ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 0071311808 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язанням - податок на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 ПК України та на підставі статті 124 ПК України, позивачу нараховано штрафне зобов`язанням у розмірі 10%, за затримку на 841, 849, 787 ,848, 757, 818, 817, 756, 818, 849, 878, 819, 789, 788 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 87711,22 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності прийняття оскаржуваного рішення.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 4 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно норм п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Так, податковим законодавством визначено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, тож, податковий орган має право змінювати призначення платежів платника лише у разі наявності у такого платника непогашеного податкового боргу.

За п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Позивач наголошує на тому, що у підприємства немає податкової заборгованості, проте, податковий орган, вважаючи, що у підприємства є податковий борг, змінює призначення поточних податкових платежів підприємства, зараховує їх у рахунок погашення неіснуючих податкових боргів попередніх податкових періодів, утримує пеню та нараховує штрафні санкції за порушення строків сплати податків.

Згідно відзиву на позовну заяву, сторона відповідача правомірність винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження даної справи, обґрунтовує наявністю у позивача податкового боргу, та тим, що штрафна санкція, яку було застосовано до позивача, виникла внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань за податковими деклараціями, а саме, через те, що сплачені позивачем кошти за цими деклараціями та ППР були спрямовані відповідачем на погашення існуючої заборгованості позивача.

Судом досліджено, що 20.07.2020 підприємство подало до податкового органу декларацію № 9172011526 з ПДВ за червень 2020, у якій самостійно визначив суму грошового зобов`язання у розмірі 10486,00 грн. Податок на додану вартість за вказаний період сплачений у повному обсязі та в строк передбачений законом, що підтверджується платіжним дорученням № 2711 від 27.07.2020 на суму 10486,00 грн.

20.08.2020 підприємство подало до податкового органу декларацію № 9206367687 з ПДВ за липень 2020р., у якій самостійно визначив суму грошового зобов`язання у розмірі 63584,00 грн. Податок на додану вартість за вказаний період сплачений у повному обсязі та в строк передбачений законом, що підтверджується платіжним дорученням № 2793 від 25.08.2020 на суму 63584,00 грн.

Так, 21.09.2020 підприємство подало до податкового органу декларацію № 9237842833 з ПДВ за серпень 2020, у якій самостійно визначив суму грошового зобов`язання у розмірі 84210,00 грн. Податок на додану вартість за вказаний період сплачений у повному обсязі та в строк передбачений законом, що підтверджується платіжним дорученням № 2867 від 25.09.2020 на суму 84210,00 грн.

20.10.2020 підприємство подало до податкового органу декларацію № 9270690462 з ПДВ за вересень 2020, у якій самостійно визначив суму грошового зобов`язання у розмірі 126487,00 грн. Податок на додану вартість за вказаний період сплачений у повному обсязі та в строк передбачений законом, що підтверджується платіжним дорученням № 2957 від 26.10.2020 на суму 126487,00 грн.

Так, 22.02.2021 підприємство подало до податкового органу декларацію № 9031649873 з ПДВ за січень 2021, у якій самостійно визначив суму грошового зобов`язання у розмірі 766577,00 грн. Податок на додану вартість за вказаний період сплачений у повному обсязі та в строк передбачений законом, що підтверджується платіжним дорученням № 3263 від 23.02.2021 на суму 766577,00 грн.

Таким чином, з наведених вище даних з декларацій та платіжних доручень, підтверджується, що суму самостійно визначеного грошового зобов`язання за червень, липень, серпень, вересень 2020 року та січень 2021 року, позивачем було сплачено в повному обсязі та в строк передбачений законом.

Наявність у позивача податкового боргу, у т.ч. з 2008 по 2019 роки включно вже була предметом судового дослідження, де відповідними рішеннями, що набрали законної сили, встановлено відсутність такого боргу в позивача.

Як вбачається із судових рішень по справам № 810/984/13-а, № 810/1190/13-а, № 810/5193/14, які набрали законної сили, ще у серпні 2008 року відповідач звертався до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» податкового боргу з ПДВ за весь період діяльності. При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 у справі А20/271-08, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012, - у задоволенні такого позову було відмовлено.

Відповідно, виникла ситуація, коли починаючи з 2008 року, відповідач зараховував платежі з податку на додану вартість позивача, які сплачувались підприємством з визначеними призначеннями, на погашення попереднього боргу, який фактично був відсутній у позивача.

Обставини своєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань та неправомірності дій податкового органу зі зміни призначення платежів у рахунок погашення неіснуючого податкового боргу підтверджується численними судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема, у справах №2а-2322/10/1070, №2а4521/10/1070, №2а-9734/10/1070, №810/5416/14, №810/5555/14, №810/1049/15, №2-а-299/10/1070, №2-а-2304/10/1070, №2-а-3777/10/1070, №2-а-4503/10/1070, №2-а-4577/11/1070, №2-а-4575/11/1070, №2-а-133/11/1070, №2-а-9734/10/1070, №2-а-8527/10/1070, №2-а-9924/10/1070, №2-а-9923/10/1070, №2-а-34/11/1070, №810/2522/14-а, №2-а-276/10/1070, №2-а-5543/09/1070, №2-а-4593/10/1070, №2-а-4802/10/1070, №2-а-4579/11/1070, №2-а-4887/11/1070, №2-а-4576/11/1070, №810/2490/13-а, №810/439/14-а, №810/587/14-а, №810/2172/14, №810/4977/14, №810/5193/14, №810/5416/14, №810/5555/14, №810/1049/15, №810/4183/15, №810/4178/14, №810/422/17, №320/11500/20.

Будь-яких обґрунтувань, підтверджених належними та допустимими доказами щодо підстав виникнення, а відтак, фактичної наявності у позивача заборгованості у вказаному відповідачем розмірі, та, як наслідок, висновок про порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ на вказану в акті перевірки кількість днів, матеріали справи не містять.

Відтак є недоведеними підстави нарахування позивачеві контролюючим органом штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, оскільки, в даному випадку, мала місце необґрунтована зміна призначення платежів позивача із спрямуванням відповідних коштів на погашення непідтвердженого податкового боргу позивача.

Поряд з цим, своєчасна сплата позивачем грошових зобов`язань у відповідний період, за який контролюючим органом була нарахована штрафна санкція в оскаржуваному по даній справі податковому повідомленні-рішенні, підтверджується вищезазначеними платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи, та, зокрема судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Таким чином, дані ІКПП не приведені у відповідність до дійсного стану податкових зобов`язань та розрахунків позивача перед бюджетом, що і зумовило нарахування санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання. Протилежного, контролюючим органом не було доведено. Одночасно, судом досліджено подані позивачем до суду податкові декларації та платіжні доручення, за якими встановлено, що самостійно визначені позивачем грошові зобов`язання за відповідними деклараціями сплачувались ним вчасно та згідно визначеного розміру.

Посилання апелянта на те, що за результатами камеральної перевірки було встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання, у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов`язання по податковій декларації з ПДВ, за висновками суду, спростовується поданими бухгалтерськими довідками про сплату податку на додану вартість починаючи з 2016 по 2021 включно, які додано до справи, та з яких вбачається, що позивач, в строк передбачений ПК України та в повному обсязі сплатило зазначену в податковій декларації суму податкового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не спростовано, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем були надані докази, які наявні в матеріалах справи, досліджені судами обох інстанції, та вказує на те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 16.04.2021 № 0071311808 є протиправним.

Більше того, апелянтом обґрунтовано не спростовано висновки суду попередньої інстанції, та викладено норми ПК України та правові позиції Верховного Суду, які належно не спростовують висновки, викладені в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко