Постанова

від 11.10.2024 по справі 580/12253/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/12253/23 Головуючий у 1 інстанції - Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування індивідуального акта, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТАЙРС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2023 №UA209000/2023/100738/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2023 №UA 209230/2023/003019.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «ТАЙРС» звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до контракту №21102020001 від 21.10.2020 (із змінами та доповненнями) та комерційного інвойсу №23CFUKR-LB009A від 06.09.2023 ТОВ «ТАЙРС» придбало в компанії TIRELINK CO, LTD (KHR): шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів.

27.11.2023 ТОВ «ТАЙРС» з метою митного оформлення імпорту в Україну товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 23UA209230125039U0 на шини, розміром: 8.25R20-16 TTF HO313 ONYX - 35 шт., розміром 9.00R20-16 TTF HO616 ONYX - 232 шт., розміром 235/75R17.5-16 TL HO107 ONYX - 2 шт., розміром 315/70R22.5-20 TL HO308 ONYX - 50 шт., на загальну вартість - 38 392,00 доларів США ( загальна вартість за комерційним інвойсом).

Разом з декларацією товариством були надані копії документів, перелік, яких наведено в ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н від 06.09.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) 23CFUKR-LB009 від 25.08.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB009A від 06.09.2023; коносамент (Bill of lading) №140301759649 від 12.09.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 17.11.2023; інвойс на транспортне перевезення BV/2023/11/0045 20.11.2023; платіжна інструкція № 159 від 26.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №167 від 20.11.2023; прайс-лист виробника товару від 16.07.2023; страховий поліс № 202302020000843 від 15.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 21102020001 від 21.10.2020; договір про надання транспортних послуг № 060423 від 06.04.2023; договір про надання послуг митного брокера 2-2023 від 08.05.2023; договір (контракт) про перевезення № 010922-1 від 01.09.2022; лист до оплати № 1 від 24.11.2023; специфікація 06.09.2023; копія митної декларації країни відправлення № 435020230000080095 від 09.09.2023; звіт про вартість товару №147;

Під час розгляду поданих документів митний орган направив позивачу повідомлення №410539 від 27.11.2023 відповідно до положень ч.3 ст.53 Митного кодексу України, в якому митний орган зазначив про необхідність надання декларантом додаткових документів, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100738/2 від 28.11.2023 відмовлено у митному оформленні товару за митною декларацією №23UA209230125039U0 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003019 від 28.11.2023.

В обґрунтування вказаного рішення митний орган зазначав, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана оскільки подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а також виявлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості товару, а тому заявлена митна вартість не може бути визнана за основним методом.

За таких обставин митним органом було використано метод визначення митної вартості товару - 2 ґ ( ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 31.05.2023 № UA100240/2023/074545, де вартість такого товару становить 3,01 дол. за кг (даного виду товару).

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач на підтвердження заявленої митної вартості подав документи з розбіжностями та неналежно оформлену експортну декларацію (у гр. 44 доп. МД запис 9610 - 09.09.2023 435020230000080095 ), що унеможливило підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4, 5 ч.2 ст.53, ст.58, ст.368 Митного кодексу України, а тому прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів містить реквізити, що передбачені ч.2 ст.55 МК України та відповідає принципам належного врядування і відповідає функції митного контролю, а заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості, зважаючи на усі складові митної вартості товару з урахуванням оцінки здійснення страхування товару (був у дорозі), надання неналежно оформленої експортної декларації та наявності розбіжностей у документах, то Львівською митницею доведено неможливість завершення митного оформлення з урахуванням відомостей щодо р.45, 46, 47 МД та обґрунтовано правомірність рішення про коригування митної вартості товарів.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст.ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.ч.1 та 2 ст.51 МК України).

Так, ч.ч.1-3 ст.57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч.ч.1-3 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.ч.5-6 ст.53 МК України).

Згідно ч.ч.1-3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Разом з тим, ч.6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч.12 ст.264 МК України).

Так, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів заявлених за митною декларацією від 27.11.2023 №23UA209230125039U0 контролюючим органом було встановлено, що декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару (вартість товару що базується на ціні що фактично сплачена або підлягає сплаті) та не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

- відповідно до вимог п.5.5 зовнішньоекономічної угоди від 21.10.2020 №21102020001 зазначено, що Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі сертифікат походження товару. Даний документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди;

- відповідно до вимог п. 2.2 Додатку від 10.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту від 21.10.2020 №21102020001 зазначено, що Продавець складає проформу-інвойс на підставі Замовлення Покупця, де має бути вказано характеристики товару що ввозиться на митну територію України, проте даний документ декларантом не надано митному органу;

- відповідно до вимог п. 2.2 угоди про надання послуг від 01.09.2022 №010922-1 зазначено, що вартість послуг з обробки вантажу в порту призначення та інші істотні умови послуг узгоджуються сторонами контракту у Заявці, яка являється додатком до договору, проте даний документ декларантом не надано митному органу;

- у проформі 23CFUKR-LB009 від 25.08.2023 загальна вартість товару становить 304 270 дол США, умови оплати вказано: 100% передоплата, проте до митного оформлення надано платіжне доручення №159 від 26.10.2023 на суму 52 080 дол. США. тобто умову контракту про оплату не дотримано. Надано платіжна інструкції в іноземній валюті або банківських металах вказано ,що даний документ являються платіжною інструкцією. Це не являється документом , який засвідчує факт переведення коштів.

- у п.5.1. Контракту вказано, що постачання товару здійснюється на умовах FOB Ціндао, Китай, проте у рахунку-фактурі вказано CFR GDANSK, згідно п.13.1. Контракту, Будь-які зміни та доповнення до цього контракту дійсні лише у випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками обох сторін. Інформація про зміни умов поставки не надано.

- CMR від 17.11.2023 № 101123/4 у графі 22 «Підпис та штамп відправника» міститься відтиск штампу Blue Vinta Servlces, документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні; До митного оформлення подано №060423 від 06.04.2023 лише першу сторінку без підписів та печаток.

- відповідно до п.13.1 зовнішньоекономічного контракту №01082019001 від 01.08.2019 вказано що всі доповнення та зміни здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою обох сторін; Декларантом надано специфікацію від 06.09.2023, яка підписана лише покупцем;

- експортна декларація країни відправлення 435020230000080095 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару;

- надано страховий поліс від 15.10.2023 №202302020000843 - товар страхувався, коли вже був в дорозі;

- прайс-лист має обмежений термін дії, вартість сформована на умовах FOB QINGDAO; У інвойсі від 06.09.2023 № 23CFUKR-LB009A - зазначена позиція 3-235/75R17.5-16 TL HO107 ONYX, яка відсутня у проформі 23CFUKR-LB009 від 25.08.2023;

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 853 км, а вартість 85 000 грн. - що становить 99.64 грн/км, відстань по території України 81 км, а вартість 38 000 грн. - що становить 469.14 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 20.11.2023 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу;

- відповідно до інформації яка міститься у коносаменті від 12.09.2023 №140301759649 порт призначення є Гданськ. Відповідно до інформації яка наведена у CMR від 17.11.2023 б/н місце завантаження товару на автомобільний транспорт - Гдиня. Рахунок на перевезення №167 від 20.11.2023 не містить інформації про вартість перевезення товару з порту у м. Гданськ до м. Гдиня. Отже відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально у повному обсязі.

- звіт про незалежну оцінку товару №147 від 03.11.2023, виданий ТОВ «ЮК «Правозахист Україна», такий Звіт сформовано лише на аналізі зовнішнього ринку, а також товар на момент складання висновку знаходився за межами митної території України.

Надаючи правову оцінки зазначеним висновкам митного органу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при декларуванні товару позивачем, разом із митною декларацією №23UA209230125039U0 митному органу було подано експортну декларацію країни відправлення 435020230000080095 (китайською мовою) на партію товару за комерційним інвойсом № 23CFUKRLB009А (графа 4).

Колегією суддів досліджено, що надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення 435020230000071039 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код, номер, дату тощо), що в свою чергу надає митному органу перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності створення такого документу (п.5 ч.5 ст.54 МК України).

Доказів того, що вказана експортна декларація країни відправлення є підробленою або є такою, що не створювалась країною експортером, або містить інші недостовірні дані в матеріалах справи відсутні, та судом не встановлені. Крім того, висновок суду не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували обов`язковість подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки ( печатки) митних органів країни експортера.

При цьому, за приписами положень ч.2 ст.53 МК України вказана експортна декларація не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а тому такий документ може надаватися лише у випадку, передбаченому (ч.3 статті 53 МК України) якщо документи, що підтверджують митну вартість товарів ( згідно переліку ч.2 ст.53 МК України) містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, судом не було встановлено, а відповідачем не було доведено, які саме розбіжності або невідповідності у поданих позивачем документах (згідно переліку ч.2 ст.53 МК України) мали підтверджуватися або встановлюватися вказаною експортною декларацією, та яким чином вказана обставина вплинула на можливість перевірки митним органом числових чинників заявленої митної вартості та яких саме.

Будь-яких розбіжностей відомостей у вказаній декларації іншим поданим позивачем документам судом також не встановлено, а відповідачем не зазначалось.

Тому в цій частині висновок суду першої інстанції стосовно того, що вказаний документ є неналежним та таким, що вплинув на неможливість перевірки заявленої митної вартості є безпідставним.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивачем при декларуванні товару митному органу, разом із декларацією № 23UA209230125039U0 було надано страховий поліс (Cargo Transportation Insurance Policy) від 15.10.2023 №202302020000843, який підтверджує страхування товару за комерційним інвойсом №23CFUKR-LB009А від 06.09.2023.

Вказаний страховий поліс містить всю необхідну інформацією, що стосується предмету страхування, в тому числі про те, що об`єктом страхування є товар за комерційним інвойсом №23CFUKR-LB009А та морським коносаментом (Bill of lading) №140301759649, відомості про страхувальника, страховика та відправника товару, місце відправки ( Хіндао, Китай) та порт прибуття (Гданськ, Польща), кількість вантажних місць ( 319 ), страхові ризики (покриття усіх ризиків в т.ч. війна) тощо, що надає можливість ідентифікувати належність вказаного документу до даної поставки товару, і перевірити зазначену в ньому інформацію, що стосується числових показників заявленої митної вартості товару.

Крім того, при декларуванні митному органу було також надано морський коносамент № 40301759649 на завантаження для перевезення товару морським транспортом, в якому також зазначена уся необхідна інформація що стосується вищевказаного товару: назва та номер судна, порт завантаження та порт призначення, кількість місць (319), відправник та одержувач та інше.

При цьому, вартість страхування була зазначена у комерційному інвойсі 23CFUKR-LB009А (в розмірі 50 доларів США) та була включена постачальником до загальної вартості товару, що безпосередньо вбачається із комерційного інвойсу.

Отже, вказане у сукупності дає можливість перевірити числові значення заявленої митної вартості в частині включення витрат на страхування. При цьому складення страхового полісу пізніше ніж дата складання коносаменту на завантаження товару до морського судна жодним чином не впливає на реальність або дійсність такого страхування, а також на правомірність включення декларантом таких витрат до складової митної вартості товару.

Водночас, відхиляючи доводи позивача в цій частині суд не навів жодних нормативних обґрунтувань своїх висновків в чому полягає порушення законодавства та якого саме при здійсненні страхування товару за страховим полісом №202302020000843 та яким чином це вплинуло на підтвердження заявлених числових значень митної вартості товару.

Водночас, як вбачається із вищевказаних документів, зазначені у них дані коригуються між собою, розбіжності або невідповідності у вказаних документах відсутні, та судом не встановлені, а тому висновки суду в цій частині не можна вважати обґрунтованими.

Щодо висновків митного органу про наявність у позивача обов`язку надання сертифікату походження товару, а також замовлення покупця на підставі яких було складено проформу-інвойс за зовнішньоекономічною угодою від 21.10.2020 №21102020001, то такі є безпідставними, оскільки таке не передбачено положеннями ч.2-4 ст.53 МК України, а тому витребування таких документів митним органом прямо суперечить положенням ч.5 ст.54 МК України, якою забороняється витребувати у декларанта документи, які не передбачені ч.2-4 ст.53 МК України.

Щодо ненадання позивачем заявки, складеної із виконавцем на виконання п. 2.2 угоди від 01.09.2022 № 010922-1 про надання послуг з перевезення вантажу, то це не є обов`язковим та не передбачено положеннями митного законодавства, оскільки вказана заявка на здійснення перевезення не є транспортним (перевізним) документом або документом, що містить відомості про вартість перевезення товару ( ч.2-3 ст.53 МКУ).

Крім того, необхідність подання вказаного документа для перевірки числових чинників заявленої митної вартості не було обґрунтовано митним органом (ч.3 ст.53 МК України).

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивачем при декларуванні товару митному органу були надані рахунок №167 від 20.11.2023, наданий перевізником ФОП « ОСОБА_1 » на оплату послуг із перевезення вантажу із м. Гданськ (Польща) до державного кордону та з державного кордону до м. Львів, вантажним автомобілем НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , на загальну вартість 123 000,00 грн., міжнародна транспортна накладна CMR від 17.11.2023, на перевезення вантажу позивача за комерційним інвойсом 23CFUKRLB009А від 06.09.2023, автомобілями НОМЕР_2/ НОМЕР_1 .

Вказаний документ підтверджує перелік наданих послуг та їх вартість, та надає можливість встановити кількісні та вартісні показники складової вартості товару, що переміщувався, а також весь шлях переміщення товару вказаним перевізником, та подання яких якраз таки і передбачено положеннями ч.2-3 ст.52 МКУ.

Водночас слід зауважити, що відповідачем не обґрунтовано, а судом першої інстанції не було встановлено, в чому саме існують розбіжності або невідповідності між поданими позивачем вищевказаними документами на вказане перевезення товару автомобільним транспортом (договір 010922-1 від 01.09.2022, CMR від 17.11.2023, та рахунком №167 від 20.11.2023), які б унеможливлювали підтвердження кількісних або вартісних характеристик заявленої декларантом вартості (в частині підтвердження вказаних додаткових супутніх витрат).

При цьому, будь-які додаткові документи відповідно до положень п.3 ст.53 МК України митним органом у позивача щодо підтвердження вказаних обставин не витребовувались та їх витребування не обґрунтовувалось.

Доводи митного органу про ненадання доказів проведення повної оплати товару за комерційним інвойсом №23CFUKR-LB009А від 06.09.2023 є безпідставними, оскільки при декларуванні товару за митною декларацією №23UA209230125039U0 на підтвердження оплати товару за комерційним інвойсом № 23CFUKR-LB009А від 21.10.2023 на загальну вартість 39 392,00 доларів США митному органу була надана платіжна інструкція №159 від 26.10.2023 на суму 52 080,00 дол. США (призначення платежу (Prepayment for tires aс. to the Cont. 21102020001 dd 21.10.20 and Proforma Invoicе 23CFUKR-LB009 dd 25.08.23) (плата за шини відповідно до контракту №21102020001 від 21.10.20 та Проформи-інвойсу № 23CFUKR-LB009 від 25.08.23) яка підтверджує проведення 100% оплати за поставлений товар.

Доводи митного органу про невідповідність наданого прайс-листа та рахунку-фактури умовам (базису) поставки товару, а також про закінчення строку дії прайс-листа спростовуються наступним.

Умови (базис) поставки товару відповідно до положень міжнародного контракту №21102020001 від 21.10.2020 ( п.5.1 ) здійснюється на умовах, викладених в Комерційному інвойсі на кожну партію Товару, згідно Інкотермс-2010.

Згідно з комерційного інвойсу №23CFUKR-LB009А від 06.09.2023 базисом поставки товару згідно міжнародних правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) було визначено - CFR (Гданськ, Польща). Водночас, будь яким іншим документом (в т.ч. прайс-листом) умови поставки товару не визначаються.

Іншого базису поставки жодним документом передбачено не було, а тому доводи митного органу в частині наявності суперечностей щодо базису поставки товару не відповідають дійсності.

Також, як вбачається із наданого митному органу при декларуванні прайс-листа від 16.07.2023 він є чинним до 16.09.2023. Водночас, товар позивачу був поставлений за комерційним інвойсом № 23CFUKR-LB009А, який було складено 06.09.2023 року ( тобто в межах строку дії прайс-листа), а тому доводи відповідача в цій частині є також безпідставними.

Доводи митного органу щодо ненадання до митного оформлення контракту №060423 від 06.04.2023 не відповідають дійсності, оскільки як підтверджується матеріалами справи такий контракт було надано позивачем при декларуванні разом із митною декларацією, що підтверджується в гр.44 декларації, а також відомості про подання такого документа містяться в складеній митним органом картці-відмові №UA209230/2023/003019 від 28.11.2023.

Щодо непропорційності розбиття витрат на перевезення товару із м. Гдиня до митної території України, а також відсутності відомостей щодо транспортування товару із порту Гданська до м. Гдиня, та подання звіту про незалежну оцінку товару, який складений на оцінку товару, який знаходився за межами митної території України, колегія суддів зазначає наступне.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України).

Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, установленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.

Рахунок №167 від 20.11.2023, який надано позивачем при декларуванні товару містить вартість послуг, які були надані позивачу перевізником - ФОП ОСОБА_1 із перевезення товару вантажним автомобільним транспортом, на загальну вартість послуг - 123 000,00 грн. (без ПДВ).

Посилання відповідача на необхідність застосування до вказаних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, є помилковим, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку. При цьому, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Посилання відповідача на положення п.49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення ( в розумінні бухгалтерського обліку), а не вартістю ( ціною ) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не підтверджують невірність формування перевізником вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Наданий позивачем при декларуванні товару митному органу рахунок Nє 167 від 20.11.2023 підтверджує вартість перевезення оцінюваного товару вантажним автомобільним транспортом, що є підставою для включення таких витрат до складників митної вартості товару, а тому в цій частині доводи відповідача є безпідставними.

Щодо тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи не містять інформації про вартість перевезення товару з порту у м. Гданськ до м. Гдиня, то такі спростовуються договором №060423 від 06.04.2023, укладений між позивачем та Компанією Blue Vinta ServicesMarcin Pochylski з надання послуг з перевезення (включаючи перевалку і інше узгоджене обслуговування) вантажу залізничним, автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а також рахунками BV/2023/11/0045 від 20.11.2023 від 20.11.2023 про надані послуги вказаної Компанії, та CMR від 17.11.2023 №101123/4, з яких вбачається, що Компанією Blue ОСОБА_2 були надані послуги із розвантаження контейнеру в порту, транзитного перевезення (транспортування) контейнера його перевантаження на складі та його відправлення вантажоодержувачу (ТОВ «Тайрс») із м. Гдиня (Польща), перевізником - ФОП ОСОБА_1 до м. Львів (Україна).

Посилання митного органу на звіт про незалежну оцінку товару №147 від 03.11.2023, виданий ТОВ «ЮК «Правозахист Україна», як на первинний документ та встановлення його застосовності, є безпідставними, оскільки вказаний документ має додаткову (факультативну), а не визначальну функцію щодо підтвердження заявленої митної вартості товару, в той час, коли основними документами, що підтверджують митну вартість товару є документи, визначені ч.2 ст.53 МК України.

Дослідивши оскаржуване рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів колегія суддів зауважує, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за поданою митною декларацією.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16 обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З аналізу переліку наданих позивачем документів до митного органу слід відмітити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Доводи Львівської митниці про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами і спростовуються матеріалами справи, які надані позивачем.

Також, колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, оскільки виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів вважає, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження доводів, що надані позивачем документи є підробленими або містять неправдиву чи неповну інформацію.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів наголошує, що всі зазначені у ч.2 ст.53 МК України документи декларант надав митному органу, а відтак позивач вірно провів розрахунок митної вартості, надав всі документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Так, джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 для митного органу слугувала МД від 31.05.2023 №UA100240/2023/074545, в якій вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг.

Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідач не довів, що вартість товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак (фірми-виробника, якості тощо).

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням висновків викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 2 684,00 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 6 441,60 грн., які слід стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС».

Керуючись ст.ст.242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування індивідуального акта - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2023 № UA209000/2023/100738/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2023 № UA209230/2023/003019.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка Тадеуша, буд.1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» (місцезнаходження: вул. Смілянська, буд.127/11, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 39790780) судовий збір в сумі 9 125,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Мельничук В.П.