Постанова

від 15.10.2024 по справі 240/3089/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3089/24

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

15 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВТОБАЗА №6" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Приватного акціонерного товариства "АВТОБАЗА №6" про стягнення суми податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "АВТОБАЗА №6" про стягнення суми податкового боргу в розмірі 167303,12 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено.

Надано Головному управлінню ДПС у Житомирській області дозвіл на погашення суми податкового боргу приватного акціонерного товариства "Автобаза №6" у розмірі 167303,12 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "АВТОБАЗА №6", як юридична особа зареєстроване 29 грудня 1994 року та перебуває на податковому обліку в Житомирській ДПІ ГУ ДПС у Житомирській області.

Відповідно до зведеного розрахунку податкового боргу, відповідач має податкову заборгованість на загальну суму 167303,12 грн.

З метою погашення податкового боргу, позивач сформував податкову вимогу форми "Ю" від №157159-51 від 08 травня 2018 року, яка була направлена на податкову адресу відповідача. Проте сума боргу не сплачена.

27 серпня 2018 року контролюючим органом винесено рішення про опис майна у податкову заставу №192/51-17, на підставі якого проведено опис в податкову заставу, за результатами чого складено акт опису майна №262/06-30-13-04 та №264/06-30-13-04.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №240/22342/20 задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області та стягнуто з відповідача податковий борг у сумі 174495,87 грн.

Позивач направив до банків, що обслуговують рахунки відповідача, платіжні вимоги на примусове списання коштів. Проте, вищевказані інкасові доручення (розпорядження) були повернуті позивачу без виконання, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що оскільки за відповідачем рахується податкова заборгованість, яка не сплачена у добровільному порядку, у зв`язку з чим було винесено рішення про опис майна в податкову заставу. Інкасові доручення повернуті без виконання.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, а також оскаржуваному рішенню суду першої інстанції, приходить до висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, є підставою для його скасування.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.14.1.175. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.88.1. ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків.

Відповідно до пунктів 95.1., 95.2., 95.3., 95.10. ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3. статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу встановлений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

У разі недостатності коштів платника податків для погашення податкового боргу, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3. статті 95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий орган скерував у банки, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, проте внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не погашена.

Суд врахував вимоги статті 95 ПК України, з якої слідує, що достатньою умовою для звернення контролюючого органу до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів.

При цьому, суд зазначив, що підставою для надання ГУ ДПС у Житомирській області дозволу на погашення суми податкового боргу ПрАТ «Автобаза №6» у розмірі 167303,12грн. за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, на думку суду є:

- визначена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021р. у справі № 240/22342/20, яке набрало законної сили сума податкового боргу у розмірі 174495,87грн., яка підлягає стягненню з ПрАТ «Автобаза №6» на користь ГУ ДПС у Житомирській області з рахунків у банках, обслуговуючих дане підприємство;

- несплата ПрАТ «Автобаза №6» податкового боргу, який згідно оскаржуваного рішення, станом на дату його ухвалення (30.04.2024р.) становить 167303,12 грн.;

- не оскарження відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу чи акту опису майна у податкову заставу.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважає, що позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу.

Проте, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, та, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та наданим до справ доказам, виходить з наступного.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021р. у справі № 240/22342/20 стягнуто з ПрАТ «Автобаза №6» з рахунків у банках на користь ГУ ДПС у Житомирській області податковий борг у сумі 174495,87грн.

Тобто, сума боргу 174495,87грн. була визначена судом по даним ГУ ДПС у Житомирській області та відповідно до змісту позову і доданих до нього розрахунків складається з податкових зобов`язань задекларованих платником податків самостійно, зокрема:

- по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за основним платежем 79975.4грн. та 751,88грн. пені, всього 80727,28грн.;

- по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 92947,88грн. та 820,71грн. пені, всього 93768,59 грн.

Водночас, як звернув увагу відповідач у апеляційній скарзі, відповідно до «Зведеного розрахунку», що надавався позивачем до позову від 13.02.2024р. у справі №240/3089/24, сума податкового зобов`язання ПрАТ «Автобаза №6», несплаченого в строк, складає 167303,12 грн., а саме:

- по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за основним платежем 79975.4грн. та 751,88грн. пені, всього 80727,28грн.;

- по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 85755,13грн. та 820,71грн. пені, всього 86575,84 грн.

Також, в апеляційній скарзі відповідач просить врахувати наявність форс-мажорних обставин, які існували в нашій державі з березня 2020р. Зокрема, поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, що не залежали і не залежать від волі підприємства та призвели до призупинення його діяльності, яка фактично частково відновлена лише з 01.01.2024р. При цьому, головною метою діяльності ПрАТ «Автобаза №6» були перевезення вантажним автотранспортом.

Водночас, на сьогодні єдиним доходом ПрАТ «Автобаза №6» є отримання коштів на розрахунковий рахунок у вигляді орендної плати від ПрАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19», відповідно до укладеного з ПрАТ «Автобаза №6» договору оренди приміщення від 01.01.2024р. №1.

В результаті здійсненої господарської діяльності, 08.04.2024р. ПрАТ «Автобаза №6» спрямувало на погашення податкового боргу 28969,0грн., що підтверджується банківським квитанціями від 08.04.2024р.:

- № 0.0.3571635105.1- про сплату 10000,0грн. земельного податку;

- №0.0.35716341.37.1 - про сплату 10000,0 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- №0.0.3571637291.1- про сплату 8969,0 грн. заборгованості з єдиного соціального внеску по Виконавчих провадженнях № 73378161 та №73377929/5.

Тобто, що станом на дату винесення Житомирським окружним адміністративним судом рішення від 30.04.2024о. у справі №240/3089/24, заборгованість ПрАТ «Автобаза №6» перед бюджетом становила не 167303,12грн.

Водночас, під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024р. у справі №240/22342/20, яка набрала законної сили, задоволено заяву ПрАТ «Автобаза №6» про розстрочення виконання рішення суду у справі №240/22342/20 за позовом ГУ ДПС у Житомирській області до ПрАТ «Автобаза №6» про стягнення податкової заборгованості, а саме, розстрочено виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021р. у справі №240/22342/20 строком на 12 місяців шляхом сплати податкової заборгованості в розмірі 147303,22 грн. згідно графіку з травня 2024 року по квітень 2025 року - по 12275,27 грн. щомісячно.

Зокрема, на доказ виконання ухвали про розстрочення виконання рішення у справі №240/22342/20, ПрАТ «Автобаза №6», надала докази, що 08.05.2024р. здійснило черговий платіж на погашення податкової заборгованості в сумі 12275,27грн., що підтверджується банківськими квитанціями №39 та №40, а тому на дату подання даної апеляційної скарги податкова заборгованість ПрАТ «Автобаза №6» перед бюджетом вже становить 135027,85грн.

Аналізуючи наведені вище обставини, варто зазначити, що податковий кодекс України визначає черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме: спочатку здійснюються заходи стягнення коштів з рахунків платника податків, потім стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, і лише у разі недостатності коштів проводиться стягнення за рахунок майна платника податку, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, до предмету доказування у справі що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/ відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків або стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі справа №1340/4871/18.

На виконання судового рішення від 15.06.2021р. у справі № 240/22342/20, контролюючий орган направив до АТ«Правекс Банк», АТ «Укрсиббанк» платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів від 28.09.2023р. №240/22342/20, 28.09.2023р. №240/22342/20, від 28.09.2023р. №240/22342/20, 23.10.2023р. №240/22342/20, від 20.11.2023р. №240/22342/20. Вказані платіжні інструкції повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

Як зазначив апелянт, та з чим погодився суд першої інстанції, вжиті ним заходи стягнення не призвели до погашення податкового боргу, а тому він звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Разом із тим, податковий орган не надав суду доказів, які б підтверджували інформацію про всі відкриті рахунки ТОВ «Автобаза №6» у банках чи інших фінансових установах, а також доказів, які свідчать про відсутність коштів на таких рахунках відповідача, необхідних для погашення суми податкового боргу, на момент звернення до суду, а саме - 13.02.2024р.

Водночас, надані позивачем копії платіжних доручень, не можуть підтверджувати відсутність коштів на усіх рахунках платника податків у обслуговуючих його банках на час звернення з позовом до суду та на час ухвалення судом відповідного рішення, оскільки складені та повернені банками у період вересня-листопада 2023року.

Податковим кодексом України чітко визначено послідовність дій контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу. Надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника.

Крім того, звертаючись до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен зазначити, які заходи були ним вжиті з метою погашення боргу платника податків за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується, а також надати докази недостатності у такого платника грошових коштів готівкових чи на рахунках у банку, необхідних для повного погашення його боргу перед бюджетом.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать, що Головне управління ДПС у Житомирській області належним чином не здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії позивача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, не відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необгрунтованність позовних вимог.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв"язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору мають бути відшкодовані відповідачу за рахунок бюджетних асигнувань позивача в розмірі 4542 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВТОБАЗА №6" задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "АВТОБАЗА №6", за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області 4542 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №4 від 30.05.2024.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Сушко О.О.