Постанова

від 14.10.2024 по справі 380/25748/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25748/23 пров. № А/857/4919/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №380/25748/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: Шевченківська районна адміністрація, Комунальне підприємство "Адміністративно технічне управління" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції Брильовський Р. М.,

час ухвалення рішення 24 січня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: Шевченківська районна адміністрація, Комунальне підприємство "Адміністративно технічне управління", в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду її звернення про продовження терміну оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:06:005:0110, площею 0,0055 га, розташованої по АДРЕСА_1 ; зобов`язати Львівську міську раду розглянути її звернення фізичної особи-підприємця про продовження терміну оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:06:005:0110, площею 0,0055 га, розташованої по АДРЕСА_1 ; визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 серпня 2023 року №926 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про продовження терміну оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:06:005:0110, площею 0,0055 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Львівську міську раду розглянути звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про продовження терміну оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:06:005:0110, площею 0,0055 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Визнано протиправним і скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 серпня 2023 року №926 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач Львівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що між ФОП ОСОБА_1 та Львівською міською радою було укладено договір від 22 березня 2017 року, яким передано в строкове платне користування ділянку для обслуговування тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Термін дії договору було встановлено до 03 березня 2022 року. У п.37 договору від 22 березня 2017 року вказано, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, тому з 03 березня 2022 року тимчасова споруда за адресою: АДРЕСА_1 набула статусу самовільно встановленої. Вказує, що необхідною умовою для демонтажу самочинно встановленої споруди, є встановлення: ознак самочинності встановлення (відсутність правових підстав для встановлення, зокрема, відсутність необхідної дозвільної документації). Таким чином, ФОП ОСОБА_1 03 березня 2022 року повинна була добровільно здійснити демонтаж тимчасової споруди на час розгляду судової справи і виконати умови договору, згідно з яким взяла на себе зобов`язання. Звертає увагу на те, що на пленарному засіданні 17-ї сесії ЛМР 8 скликання від 06 липня 2023 року розглянуто проект ухвали «Про продовження ФОП ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 » та рішення не прийнято. Відповідно до цього було прийнято рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 серпня 2023 року №926 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », так як у позивача відсутні правовстановлюючі документи на тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що згідно з п.6 ухвали 6107 від 26 грудня 2019 року «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми було надано можливість до 01 лютого 2020 року подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20 листопада 2019 року №611. Таким чином, на момент звернення до суду позивач вже не мала права здійснювати підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді у АДРЕСА_1 . Також звертає увагу на те, що договір був укладений між позивачем та Львівською міською радою від 22 березня 2017 року, яким передано в строкове платне користування ділянку для обслуговування тимчасової споруди, а тому це не самовільне будівництво, однак суд не розмежовує поняття самовільно встановлена тимчасова споруда і поняття самочинне будівництво. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2023 року виконавчим комітетом Львівської міської ради ухвалено рішення №926, згідно з п.1 якого вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 (фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ), визначено уповноваженими на виконання демонтажу комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління спільно з Шевченківською районною адміністрацією, визначено термін здійснення демонтажу 60 календарних днів. Визначено, що у разі, якщо розмір чи конфігурація тимчасової споруди не дозволяє провести демонтаж у цілісному стані, здійснити їх розділення на конструктивні елементи.

Магазин позивача (об`єкт торгівлі, який влаштований згідно з долученими позивачем дозвільними документами Львівської міської ради, починаючи із 06 лютого 2002 року), розташований на земельній ділянці, відведеній для розміщення торговельного тимчасового магазину зі збірно-розбірних конструкцій для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель житлової та громадської забудови, за функцією використання землі комерції згідно з ухвалою Львівської міської ради №1646 від 03 березня 2017 року та договору оренди землі від 22 березня 2017 року терміном на п`ять років із переважним правом його поновлення на новий строк згідно з п.8 даного Договору.

Правом на поновлення вищевказаного договору оренди позивач ФОП ОСОБА_1 (як орендар) скористалася та письмово повідомила орендодавця (Львівську міську раду) про намір продовження його дії.

Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради підготувало проект ухвали Про продовження терміну оренди земельної ділянки на вул. Б.Грінченка, 1 та пакет документів для винесення на розгляд сесії Львівської міської ради.

При цьому, з моменту надання позивачем Львівській міській раді письмового повідомлення про намір продовжити дію договору оренди на новий строк (пролонгацію) із долученням усіх необхідних документів, Львівська міська рада звернення позивача не розглянула.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (мовчазна згода орендодавця на пролонгацію договору).

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач скористалася правом на поновлення вищезгаданого договору оренди та письмово повідомила орендодавця - Львівську міську раду про намір продовження його дії. Вона фактично користується такою земельною ділянкою та сплачує орендну плату, при цьому, у Львівської міської ради відсутні заперечення щодо користування позивачем цією земельною ділянкою.

Крім того, Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради підготовлено відповідний проект ухвали про поновлення строку оренди, який перебуває на розгляді Львівської міської ради.

Належний позивачу магазин до самочинно збудованих не належить, оскільки його встановлення було погоджено з усіма відповідними установами, зокрема і з Львівською міською радою, такий розташований згідно з дозвільними документами на виділеній для його обслуговування земельній ділянці.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Львівською міською радою не розглянуто звернення позивача про продовження терміну оренди земельної ділянки, а тому бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду такого є протиправною і з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Львівську міську раду розглянути звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про продовження терміну оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:06:005:0110, площею 0,0055 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Крім того, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 серпня 2023 року №926 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, оскільки жодним документом, на який покликається виконавчий документ, не передбачено права демонтажу магазину позивача, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.1,3 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

За змістом ст.33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Пункт 44 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 та Львівською міською радою було укладено договір оренди землі від 22 березня 2017 року, яким передано в строкове платне користування ділянку для обслуговування тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Термін дії договору було встановлено до 03 березня 2022 року (а.с. 12).

ФОП ОСОБА_1 06 грудня 2021 року звернулася до Львівської міської ради із зверненням №3-М-141293/АП-24 про продовження терміну оренди земельної ділянки (а.с.23) тобто у межах строку визначеного ст.33 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, зі змісту відповідей від 13 квітня 2022 року №2403вих-26745, від 25 жовтня 2022 року №2403-вих-89976, від 25 липня 2023 року №4-2403-32379 вбачається, що вищевказане звернення ФОП ОСОБА_1 так і не було розглянуто (а.с. 19-22).

Наведені вище обставини дають підстави колегії суддів дійти висновку про те, що позивач скористалася своїм правом на поновлення вищевказаного договору оренди та письмово повідомила орендодавця (Львівську міську раду) про намір продовження його дії, та Львівська міська рада у місячний строк не надала відповіді на звернення позивача як орендаря, відтак фактично погодилась із поновленням договору оренди.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, магазин позивача (об`єкт торгівлі, який влаштований згідно з долученими позивачем дозвільними документами Львівської міської ради, починаючи із 06 лютого 2002 року), розташований на земельній ділянці, відведеній для розміщення торговельного тимчасового магазину зі збірно-розбірних конструкцій для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель житлової та громадської забудови, за функцією використання землі комерції згідно з ухвалою Львівської міської ради №1646 від 03 березня 2017 року та договором оренди землі від 22 березня 2017 року терміном на п`ять років із переважним правом його поновлення на новий строк згідно з п.8 даного Договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не зазначено про допущення орендарем будь-яких порушень при здійсненні оренди земельної ділянки та/або об`єкта торгівлі.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на те, що на пленарному засіданні 17-ї сесії ЛМР 8 скликання від 06 липня 2023 року розглянуто проект ухвали «Про продовження ФОП ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 » та рішення не прийнято, оскільки матеріали справи доказів на підтвердження цих обставин не містять.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Львівською міською радою не розглянуто звернення позивача про продовження терміну оренди земельної ділянки у спосіб визначений законом, а тому бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду такого є протиправною та з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Львівську міську раду розглянути звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про продовження терміну оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:06:005:0110, площею 0,0055 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Даючи правову оцінку правомірності визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 серпня 2023 року №926 Про демонтаж тимчасової споруди на вул.Б.Грінченка, 1, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 7 ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до ст.5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з п.1 ч.1 ст.9 цього Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 вищезгаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

За змістом ч.2 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Приписами ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Зі змісту Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №244 та Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23 квітня 2015 року №4526 вбачається, що система благоустрою населених пунктів включає, зокрема організацію, нормування та здійснення контролю, у тому числі самоврядного, у сфері благоустрою населених пунктів. Правове регулювання у сфері благоустрою передбачає, зокрема затвердження правил благоустрою населених пунктів, а також затвердження місцевих програм, технічної документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо). За своєю юридичною природою перелік тимчасових споруд, призначених для здійснення підприємницької діяльності, комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради на підставі пункту 44 частини першоїстатті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".

Матеріалами справи стверджується, що 29 серпня 2023 року виконавчим комітетом Львівської міської ради ухвалено рішення №926 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » (а.с.11).

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №380/2335/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, позов ФОП ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання протиправною та нечинною ухвали Львівської міської ради в частині задоволено повністю. Визнано протиправними та нечинними підпункт 5.2 пункту 5 в частині Рекомендувати не здійснювати реалізацію алкогольних та слабоалкогольних напоїв у тимчасових спорудах…, …Виявлення тимчасових споруд, основною діяльністю яких є торгівля алкогольними напоями… є підставою для підготовки управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування проекту ухвали про вилучення таких тимчасових споруд з Комплексної схеми та підпункт 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року №6107 Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова.

Так, підпунктом 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова від 26 грудня 2019 року №6107 внесено зміни до Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23 квітня 2015 року №4526, та викладено в новій редакції окремі положення розділу 7 (порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності), якими передбачено можливість демонтажу структурними підрозділами міської ради тимчасових споруд без відповідного рішення суду.

Таким чином, з моменту набрання чинності рішенням суду від 30 листопада 2020 року у справі №380/2335/20 (24 червня 2021 року) підпункт 7.8 пункту 7 Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23 квітня 2015 року, який передбачав можливість демонтажу структурними підрозділами міської ради тимчасових споруд без відповідного рішення суду, був нечинним.

Щодо доводів апелянта на те, що на момент звернення до суду позивач вже не мала права здійснювати підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді у АДРЕСА_1 , оскільки згідно з п.6 ухвали 6107 від 26 грудня 2019 року «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми було надано можливість до 01 лютого 2020 року подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20 листопада 2019 року №611, то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, позивач неодноразово зверталася до Львівської міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:06:005:0110, площею 0,0055 га, розташованої по вул. Б.Грінченка, 1 у місті Львові, однак доказів належного розгляду такого звернення матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що зазначена бездіяльність Львівської міської ради призвела до неможливості здійснення господарської діяльності позивачем у визначений законом спосіб.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №380/745/22, де суд, зокрема, зазначив, що рішення про формування переліків тимчасових споруд, які увійшли до "нової" Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і, відповідно, в яких продовжено термін здійснення підприємницької діяльності, Львівська міська рада приймала самостійно, без будь-яких звернень суб`єктів господарювання. Дискреція Львівської міської ради не є абсолютною. При вирішенні питання про включення або невключення ТС до Комплексної схеми розміщення ТС у відповідному населеному пункті, рішення має прийматися з урахуванням принципів регуляторної політики та політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема, збалансованості інтересів держави, суспільних інтересів (територіальної громади) та інтересів суб`єктів господарювання, передбачуваності, у тому числі для суб`єктів господарювання, які добросовісно та з дотриманням усіх правил здійснюють свою діяльність протягом тривалого часу на відповідній території. В іншому випадку такі дії (бездіяльність) матимуть ознаки свавільних.

Колегія суддів зазначає, що дії з демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою), переслідують легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту є не застосовними до обставин цієї справи, оскільки у справі, що розглядається, позивачем оспорюється не повноваження Львівської міської ради на прийняття рішень щодо благоустрою, а прийняття конкретного рішення про демонтаж тимчасової споруди позивача.

Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 серпня 2023 року №926 Про демонтаж тимчасової споруди на вул.Б.Грінченка, 1 не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, оскільки жодним документом, на який покликається виконавчий документ, не передбачено права демонтажу магазину позивача, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №380/25748/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 14 жовтня 2024 року.