Постанова

від 14.10.2024 по справі 460/4402/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/4402/24 пров. № А/857/15218/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 460/4402/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (ухвала постановлена суддею Щербаковим В.В. у м. Рівне Рівненської області 29 травня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також ГУ ПФУ, відповідач 1), Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» (далі також ДУ ТМО МВС, відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що полягає у невиготовленні ДУ ТМО МВС та неотриманні ГУ ПФУ актуальної довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також Закон № 2262-ХІІ), за формою, передбаченою Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 (далі також Порядок № 45), з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також Постанова № 704);

- зобов`язати ДУ ТМО МВС скласти та направити до ГУ ПФУ нову актуальну на момент виконання цього рішення довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на теперішній час відповідно до Постанови № 704 з повною інформацією за формою, передбаченою Порядком № 45, для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону № 2262-ХІІ;

- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити необхідні заходи та отримати від ДУ ТМО МВС нову актуальну на момент виконання цього рішення довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на теперішній час, відповідно до Постанови № 704, з повною інформацією за формою, передбаченою Порядком № 45, для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону № 2262-ХІІ.

Ухвалою судді від 29.04.2024 адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої у відповідності з вимогами статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) з урахуванням викладених висновків, сформувавши зміст позовних вимог відповідно до вимог статті 5 КАС України відповідно до кожного з відповідачів.

10 травня 2024 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у формі наданих письмових пояснень.

Ухвалою судді від 14.05.2024 продовжено процесуальний строк для виконання ухвали від 29.04.2024 про залишення позовної заяви без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду: позовної заяви, оформленої у відповідності з вимогами статті 160 КАС України з урахуванням викладених висновків, сформувавши зміст позовних вимог відповідно до вимог статті 5 КАС України відповідно до кожного з відповідачів, а також документа для підтвердження підстав щодо звільнення від сплати судового збору або документа про сплату судового збору за кожну вимогу майнового/немайнового характеру відповідно до їх кількості.

На виконання вимог ухвали суду від 14.05.2024, якою продовжено строк на усунення недоліків, встановлений ухвалою судді від 29.04.2024, представником позивача подано уточнену позовну заяву, а також документ про сплату судового збору за дві позовні вимоги в розмірі 1937.92 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та направити справу на продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що недоліки позовної заяви усунуто, а тому підстав для її повернення не було.

Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог частини другої статті 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 продовжено процесуальний строк для виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 29.04.2024 та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду: позовної заяви, оформленої у відповідності з вимогами статті 160 КАС України з урахуванням викладених висновків, сформувавши зміст позовних вимог відповідно до вимог статті 5 КАС України відповідно до кожного з відповідачів, а також документа для підтвердження підстав щодо звільнення від сплати судового збору або документа про сплату судового збору за кожну вимогу майнового/немайнового характеру відповідно до їх кількості.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що у даній правовій ситуації позивач формує позовні вимоги щодо видачі довідки актуальної, на момент виконання цього рішення, що унеможливлює встановлення меж предмету доказування, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Відтак, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у спосіб визначений судом, то вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм процесуального права і правової оцінки обставин справи у межах, визначених статтею 308 КАС України, зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За правилами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, в тому числі, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (підпункт 3).

Статтею 160 КАС України встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Підпунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, на які посилався суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

Отже, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21 травня 2024 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позовні вимоги сформовано у наступному вигляді:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, що полягає у нездійсненні необхідних заходів для належного розрахунку пенсії позивача, за період з дати поновлення виплати пенсії - 29.01.2018 року по теперішній час, відповідно до статей 8, 10, 43, та 63 Закону № 2262-ХІІ, в тому числі стосовно не отримання від відповідача 2 актуальної довідки про розмір грошового забезпечення, необхідної для перерахунку пенсії позивача, на момент її фактичної виплати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі також Постанова № 988), за формою, передбаченою Порядком 45, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою № 704;

- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити необхідні заходи для належного розрахунку пенсії позивача, за період з дати поновлення виплати пенсії - 29.01.2018 року по теперішній час, відповідно до статей 8, 10, 43, та 63 Закону № 2262-ХІІ, в тому числі отримати від ДУ ТМО МВС актуальну довідку про розмір грошового забезпечення, необхідну для перерахунку пенсії позивача, на момент її фактичної виплати відповідно до Постанови № 988, за формою, передбаченою Постановою № 45, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою № 704, та провести перерахунок та виплату пенсії позивача за період з дати поновлення виплати пенсії - 29.01.2018 року по теперішній час, з врахуванням індексації на момент фактичної виплати, за винятком сплачених сум та з врахуванням компенсації втрати частини доходів;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 стосовно ненадання відповідачу 1- та позивачу актуальної на фактичної виплати пенсії, довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до Постанови № 988 за формою, передбаченою Постановою № 45, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою № 704;

- зобов`язати відповідача 2 скласти та направити до ГУ ПФУ та позивачу актуальну, на момент виконання цього рішення, довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача станом на момент виконання цього рішення, на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до Постанови № 988 за формою, передбаченою Постановою № 45, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою № 704.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто (який саме суб`єкт владних повноважень) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що КАС України не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень.

В даному випадку, позивач, звертаючись до суду з позовом, виклав зміст оскаржуваних дій/бездіяльності відповідачів, описав, у чому полягає порушення його прав, з чого цілком можливо визначити характер спірних правовідносин, тому в даному випадку суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без руху через неконкретизовані позовні вимоги в частині оскарження дій/бездіяльності відповідачів та неможливість встановлення меж предмету доказування.

В даному випадку суд першої інстанції виключно з формальних підстав дійшов висновку про повернення позовної заяви, пославшись на положення частини першої статті 160 КАС України, без додержання принципу забезпечення права особи на доступ до суду.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (далі також - Конвенція) і практики Європейського суду з прав людини (далі також ЄСПЛ) як джерела права.

У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Разом з тим, ЄСПЛ зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення ЄСПЛ у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям, а тому повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Зокрема, у рішенні від 13.01.2000 в справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» («Miragall Escolano v. Spain», заява №38366/97, пункти 38-39) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням статті 6 Конвенції.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо повернення позовної заяви.

Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 460/4402/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді А. Р. Курилець М. А. Пліш