Ухвала

від 18.09.2024 по справі 498/1666/24

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №498/1666/24

Провадження по справі №2-в/498/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року суддя Великомихайлівський районний суд Одеської області Чернецька Н.С. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , державний виконавець Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Акціонерне товариство «Приватбанк» про відновлення втраченого судового провадження,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , державний виконавець Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Акціонерне товариство «Приватбанк» про відновлення втраченого судового провадження, в якій просить:

1. Відновити втрачене судове провадження в частині, що стосується накладення арешту на майно ОСОБА_1 по справі №2-н-145/2008 за заявою Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №ODXRRX11610047 від 08.07.2007 року.

2. Визнати протиправною бездіяльність Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не скасування арешту з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), що накладено на підставі постанови АА №163518 ВДВС Великомихайлівського РУЮ Одеської області від 22.04.2009 року, реєстраційний номер обтяження 8672430, зареєстрований Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою від 27.04.2009 року.

3. Зобов`язати Великомихайлівський відділ державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що накладений на підставі постанови АА №163518 ВДВС Великомихайлівського РУЮ Одеської області від 22.04.2009 року, реєстраційний номер обтяження 8672430, зареєстрований Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою від 27.04.2009 року.

Дослідивши матеріали заяви суд вважає, що її слід повернути заявнику без розгляду, з наступних підстав.

Приписами ч.9 та ч.10ст.10 ЦПК Українивстановлено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму п. 2 ч. 4ст. 185 ЦПК України.

Пунктом 2 частини четвертої статті 185ЦПК України встановлено, що заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Частиною першою статті 188ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Стосовно вимоги про відновлення втраченого судового провадження суд зазначає, що порядок відновлення втраченого судового провадження визначено Розділом ХЦПК України «Відновлення втраченого судового провадження».

Згідно зі статтею 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до районного суду в порядку цивільного судочинства, згідно Розділу VIIЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448ЦПК України скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Так, у постанові Верховного Суду у справі № 577/4541/20 (провадження № 61-8240св21) яку було прийнято 19 січня 2022 року зазначено таке.

Згідно зі статтею 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Порядок оскарження дій або бездіяльності державного виконавця врегульовано Розділом VIIЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Отже, процесуальним законом встановлено різний порядок розгляду справ за заявами про відновлення втраченого судового провадження та за скаргами на дії чи бездіяльність державного виконавця.

Також, варто зазначити, що заявник просить відновити втрачене судове провадження в частині, що стосується накладення арешту на майно ОСОБА_1 по справі №2-н-145/2008 за заявою Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №ODXRRX11610047 від 08.07.2007 року, однак згідно копії судового наказу долученого до матеріалів скарги встановлено, що судовим наказом арешт на майно ОСОБА_1 не накладався.

Таким чином, порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки вимога про відновлення втраченого судового провадження розглядається за правиламиРозділу Х ЦПК України«Відновлення втраченого судового провадження», а вимога про оскарження дій або бездіяльності державного виконавця розглядається за правиламиРозділу VIIЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

За таких обставин, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 185ЦПК України заява підлягає поверненню заявникові без розгляду.

Керуючись п. 2 ч. 4ст. 185 ЦПК України,суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , державний виконавець Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Акціонерне товариство «Приватбанк» про відновлення втраченого судового провадження - повернути заявникові без розгляду.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.С. Чернецька