Постанова

від 17.10.2024 по справі 139/367/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/367/24

Провадження № 22-ц/801/1967/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуСправа № 139/367/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнянське»,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» про розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2024 року, постановлене місцевим судом під головуванням судді Коломійцевої В.І., дата виготовлення повного тексту рішення 12 липня 2024 року,

встановив:

В травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що вона являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2817 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0369, що розташована на території Рівнянської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

22 грудня 2020 року позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2817 га. із ТОВ «Рівнянське» строком на 25 років. Умовами договору передбачено сплату орендної плати у грошовій або натуральній формі.

Однак, з часу укладення договору оренди (за 2021-2023 роки ) позивач, кошти за орендну плату жодного разу не отримувала.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду, в якому вона просила розірвати договір оренди землі, укладений 22 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі без номера від 22 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнянське», щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2817 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0369.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» на користь ОСОБА_1 , 1211,20 грн. судового збору.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2024 року мотивоване тим, що факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з боку відповідача є доведеним, а тому наявні підстави для розірвання такого договору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що справа була розглянута судом однобічно, з формальним підходом до встановлення обставин справи і такий підхід до встановлення обставин по даній справі кардинально відрізнявся від розгляду аналогічних справ, де підставою та предметом позову були аналогічні правовідносини, які перебувають в провадженні того самого судді та суду. Підстави для звернення до суду відсутні, що не було перевірено судом. Судом не було належним чином перевірено обсяг повноважень адвоката Шоломіцького І.В., яке б надавало йому право на звернення до суду із даним позовом в інтересах свого довірителя з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки. Висновки зроблені судом першої інстанції на підставі обставин, викладених позивачем в позовній заяві, без підтвердження їх належними та допустимим доказами.

05 вересня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шоломіцького І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи викладені в ній вказавши, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2817 гектарів, кадастровий номер 0522886200:04:003:0369, що розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №376859686 сформованої 01 травня 2024 року (а.с.5).

Вказана земельна ділянка розташована на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 грудня 2020 року між ОСОБА_1 , орендодавцем, та ТОВ «Рівнянське», орендарем, було укладено договір оренди землі, за яким позивач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2817 гектарів, кадастровий номер 0522886200:04:003:0369, що знаходяться на території Рівнянської сільської ради Могилів-Подільського (колись Мурованокуриловецького) району Вінницької області.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 16 січня 2021 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зворот а.с.5) строком на 25 років із автоматичним продовження дії договору та правом передачі у піднайм (суборенду).

Пунктом 10 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі (з урахуванням ринкових цін на момент розрахунку) та становить 600 гривень.

Вноситься орендна плата один раз на рік у такі строки: з 01 вересня до 31 грудня кожного року оренди (п.12 договору).

У пункті 13 договору зазначено, що розрахунки щодо орендної плати можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Пунктом 15 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Орендар не несе відповідальність за порушення строків виплати орендної плати у випадку, якщо таке порушення сталося з вини орендодавця, зокрема якщо орендодавець не звернувся до орендаря у визначений термін для отримання орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату, при цьому, в разі, якщо Орендодавцем не буде отримано орендну плату з його вини до 31 грудня поточного року, орендар не несе відповідальності щодо неотримання орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатись невнесенням орендної плати та/чи простроченням оплати. В будь-якому випадку за орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але орендодавець за таких умов не має права вимагати сплати неустойки (п. 32 договору).

Пункт 31 вищевказаного договору визначає право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати, а п. 34 вказує на обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату (а.с.6-8).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладання договору) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Пункт д) частини першої статті 141 ЗК України передбачає, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №499/793/21 (провадження №61-8740 св 23).

За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даній справі встановлено, що договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» укладений 22 грудня 2020 року.

Пунктом 12 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься один раз на рік з 01 вересня до 31 грудня кожного року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази сплати ТОВ «Рівнянське» орендодавцю ОСОБА_1 орендної плати з моменту укладення договору оренди і до моменту звернення до суду із даним позовом: за 2021, 2022 та 2023 роки.

За клопотанням представника позивача судом першої інстанції ухвалою від 06 червня 2024 року було витребувано від ГУ ДПС у Вінницькій області відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів у вигляді орендної плати за користування землею ТОВ «Рівнянське» щодо ОСОБА_2 за 2021, 2022, 2023 роки.

ГУ ДПС у Вінницькій області листом від 11 червня 2024 року №7538/5/02-32-12-01-15 на запит суду щодо отримання інформації про доходи за користування землею ТОВ «Рівнянське» ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 по 4 квартал 2023 року повідомило, що відомості з інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб-платників податків відсутні (а.с.42).

Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «Рівнянське» не сплатило орендну плату за 2021-2023 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №703/2495/21 у справі за подібних правовідносин.

Належних та допустимих доказів виконання своїх обов`язків за договором оренди землі за оспорюваний період ТОВ «Рівнянське» не надало, тоді як ОСОБА_1 позбавлена можливості надати такі докази за їх відсутності у нього.

Заперечуючи щодо позову ТОВ «Рівнянське» зазначало, що позивач зобов`язаний довести відсутність своєї вини у своєчасності отримання орендної плати, надати докази своєчасності звернення до відповідача та докази ігнорування такого звернення.

Представник позивача зазначав, що позивач та інші орендодавці особисто звертались до відповідача за адресою вказаною ним у договорі ( АДРЕСА_1 ), однак, там будь-які уповноважені особи відсутні, поштову кореспонденцію ніхто не отримує, а мобільний не відповідає.

Суд попередньої інстанції вірно взяв до уваги пояснення сторони позивача, встановивши, що вони частково узгоджуються із наданими стороною відповідача доказами щодо розташування та знаходження посадових осіб ТОВ «Рівнянське» у смт Нова Ушиця Хмельницької області.

Судом першої інстанції також зазначено, що дії відповідача, який уклав у 2020 році договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_1 є недобросовісними, оскільки розуміючи для себе обов`язок своєчасного внесення орендної плати та мету, з якою було укладено договір для позивача, він покладаючись на двозначні та не чіткі умови договору оренди, свідомо розраховував на уникнення виконання свого обов`язку, пов`язаного із використанням орендованої землі.

Вказані висновки ТОВ «Рівнянське» жодним чином не спростовані.

Умовами договору оренди землі не встановлено обов`язку орендодавця з`явитись до орендаря для отримання орендної плати або надати банківські реквізити для її безготівкового перерахування.

Доказів того, що ТОВ «Рівнянське» зверталося до орендодавця із заявою (листом) з проханням отримати орендну плату або повідомити банківські реквізити для її перерахування, чи надсилало орендну плату за місцем проживання орендодавця грошовим переказом надано не було.

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за договором оренди землі від 22 грудня 2020 року за період 2021-2023 років чи передачу в рахунок орендної плати продукції (надання послуг), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі.

Додані до відзиву на позов копії наказів ТОВ «Рівнінське» за 2021-2023 роки щодо організації виплати орендної плати не підтверджують сам факт вчинення орендарем дій щодо виплати орендної плати позивачу.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа була розглянута судом однобічно, з формальним підходом до встановлення обставин справи і такий підхід до встановлення обставин по даній справі кардинально відрізнявся від розгляду аналогічних справ, де підставою та предметом позову були аналогічні правовідносини, які перебувають в провадженні того самого судді та суду, а також, що вказана справа розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, тоді як інші аналогічні справи були розглянуті в порядку загального позовного провадження не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так скаржником не зазначено, в чому саме полягає однобічність розгляду справи, зокрема, які вимоги цивільного процесуального законодавства не були виконані судом, які докази не були досліджені судом, які клопотання не були вирішені, тощо.

При цьому, ТОВ «Рівнянське» скористалося своїм правом на подання відзиву на позов із викладеними в ньому запереченнями щодо позову, і не було позбавлено можливості подати всі наявні у нього докази на підтвердження обставини, на яких ґрунтувалися його заперечення.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 14 травня 2024 року сторонам судом було роз`яснено їх право на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії вказаної ухвали, а також на заявлення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Однак своїм правом на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження ТОВ «Рівнянське» не скористалося.

Безпідставними також є доводи скаржника щодо того, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено обсяг повноважень адвоката Шоломіцького І.В., яке б надавало йому право на звернення до суду із даним позовом в інтересах свого довірителя з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Встановлено, що позов в інтересах ОСОБА_3 було подано через підсистему «Електронний суд» адвокатом Шоломіцьким І.В..

На підтвердження повноважень до позовної заяви представником було додано ордер серії АІ №1602465 від 01 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №11 від 01 травня 2024 року уповноважила адвоката Шоломіцького І.В. на представлення його інтересів у Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області (а.с.4).

У ч. 2 ст. 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 7 ст. 177 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відтак, ордер в розумінні наведених положень ЦПК України є самостійним та достатнім документом на підтвердження повноважень представника і суд не мав права вимагати, зокрема, договір про надання правової допомоги, на підставі якого було видано вказаний ордер.

Суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України на законних підставах відкрив провадження у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» залишити без задоволення.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді Т.Б. Сало

Т.М. Шемета