Рішення

від 30.09.2024 по справі 509/4480/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4480/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

з участю представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 р., ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні.

Заяву обґрунтував тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб 02.04.2005 р. В період шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилися діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2019 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, питання щодо визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів не вирішувалося.

ОСОБА_2 зазначає, що після розірвання шлюбу діти знаходяться на його утриманні. 11.07.2024 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про сплату аліментів на дитину, зокрема обов`язок сплати заявником аліментів на утримання його сина, окрім цього заявник забезпечує свого сина всім необхідним. Дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований разом із заявником за адресою: АДРЕСА_1 .

25.09.2021 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено шлюб. Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народилася спільна донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від першого шлюбу у дружини заявника є донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Шлюб між батьками ОСОБА_8 розірвано рішенням Київського районного суду м.Одеси від 02.02.2018 р., питання щодо визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів не вирішувалося. ОСОБА_7 після розлучення батьків проживає разом з матір`ю, батько дитини будь якої участі у житті доньки не приймає, на даний час проживає за кордоном і на територію України з 2021 р. не приїжджав. ОСОБА_7 перебуває на утриманні заявника ОСОБА_2 так само, як і всі діти, проживає разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 однією сім`єю.

Заявник вказує, що на даний час на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей та донька-студентка, встановлення вищевказаного факту необхідно ОСОБА_2 для можливості використання права на відстрочку від військової служби під час мобілізації на особливий період, як військовозобов`язаному, який утримує 3-х неповнолітніх дітей.

Представник заявника - адвокат Доброва К.Ю. у судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином.

Судом встановлено, що до суду звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 . ЇЇ батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 . Її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 . ЇЇ батьками зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 25.09.2021 р. зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу їм присвоєно прізвище чоловікові- ОСОБА_14 , дружині- ОСОБА_14 .

Відповідно до довідки №98 від 05.07.2024 р., виданої ОК "ЖК "ЛЮСТДОРФ", ОСОБА_2 та ОСОБА_12 разом з дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 10.07.2024 р., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05.07.2024 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05.07.2024 р., ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05.07.2024 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05.07.2024 р., ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05.07.2024 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Київського районного суду м.Одеси від 02.02.2018 р. (справа №520/520/18), між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 шлюб розірвано.

Відповідно до заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2019 р. (справа №523/13964/19) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5) ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Відповідно до п. 1), 6) ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що респондується з відповідною позицією Верховного Суду України, викладеною у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Відповідно до ст.ст.2,3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 268 СК України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами справи та доказами поданими заявником на підтвердження своїх заявлених вимог, оцінивши докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо враховує всі надані докази і вважає, що в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 слід відмовити виходячи з наступного.

Обов`язок утримувати ОСОБА_7 покладено законом на її батька ОСОБА_13 .

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_12 , має право на участь у вихованні її дитини від першого шлюбу. При цьому обов`язок щодо її утримання у заявника (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Отже у ОСОБА_2 відсутній правовий обов`язок утримувати доньку дружини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і таке утримання ним здійснюється добровільно на підставі власного волевиявлення. Право заявника добровільно утримувати дитину не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить заявник.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Звернувшись до суду із заявою про встановлення факту перебування свого сина ОСОБА_2 на його утриманні заявник не надав суду жодних доказів того, що вказані обставини будь-ким заперечуються або оспорюються.

Відтак підстав для встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у цій справі немає.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265,315-319 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.К.Кочко