Постанова

від 16.10.2024 по справі 916/3379/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3379/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Чабан І.А., у порядку самопредставництва;

від відповідача: Нечепуренко І.О., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства СВ

на рішення Господарського суду Одеської області

від 14 березня 2024 року (повний текст складено 25.03.2024)

у справі № 916/3379/23

за позовом: Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЧОРНОМОРСЬК

до відповідача: Приватного підприємства СВ

про стягнення 802 459,24 грн., -

суддя суду першої інстанції: Невінгловська Ю.М.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 16.10.2024, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 Державне підприємство «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (далі також позивач, ДП «МТП ««ЧОРНОМОРСЬК», Порт) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства СВ (далі також відповідач, ПП «СВ», Підприємство), в якій просить суд стягнути з останнього на свою користь 802 459,24 грн., з яких: 672 838,83 грн. основної заборгованості, 16 054,98 грн. інфляційних втрат, 107 137,18 грн. пені та 6 428,25 грн. 3% річних, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог Порт посилається на те, що відповідач не виконує умови укладеного між сторонами Договору від 07.09.2022 №70/д про організацію та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури в частині оплати отриманих Підприємством послуг.

Так, позивач вказує, що ПП «СВ» здійснює свою діяльність на території МТП «Чорноморськ» шляхом надання послуг зі здійснення вантажно-розвантажувальних робіт (портовий оператор) з використанням об`єктів портової інфраструктури для забезпечення безперервності технологічного процесу надання послуг у морському порту «Чорноморськ».

У зв`язку з цим, між сторонами було укладено вищевказаний Договір, на підставі якого 15.09.2022 ПП «СВ» надав позивачу заявку №27-022 щодо надання 40 бетонних блоків для експлуатації останніх з метою сформування бунтів для навантаження суден. На виконання умов Договору від 07.09.2022 №70/д Порт надав відповідачу замовлені блоки для їх використання Підприємством, а також направив ПП СВ рахунки та акти здачі-прийняття робіт для здійснення відповідних оплат. При цьому, ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» зазначає, що послуги, які надаються Портом, ціни, тарифи, ставки тощо є вільними та мають визначатися виключно Договором між Стивідорною компанією та її Клієнтом. Таким чином, у відповідності до планового розрахунку таріфу, вартість надання послуг з використання блоків огородження становить 1,48 дол.США/од./день.

Проте, в порушення п.п.2.3, 3.1. Договору Підприємство не сплатило ці рахунки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/3379/23 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства СВ на користь Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЧОРНОМОРСЬК основний борг у розмірі 672 838,83 грн., 3% річних у розмірі 5 755,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 020,63 грн., пеню у розмірі 30 000,00 грн., а також 11 783,14 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами наявність заявки відповідача на замовлення бетонних блоків, факт надання цих блоків у користування Підприємству, отримання останнім відповідних рахунків Порту та несплату з боку ПП «СВ» даних рахунків.

При цьому, місцевий господарський суд зауважив, що відповідачем помилково ототожнюється послуги з організації та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ контейнерного терміналу ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК, що використовуються при виконанні Клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт з відстоєм транспортних засобів з/на судна силами та засобами клієнта та «послуги із забезпечення об`єктами портової інфраструктури у вигляді 40 бетонних блоків з метою сформування бунтів для навантаження суден, оскільки останні були надані з боку ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК саме на підставі п. 3.2. Договору №70/д від 07.09.2022.

Водночас, частково відмовляючи у стягненні з відповідача заявлених Портом 3% річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, дійшов висновку про їх хибність, оскільки в останніх початком строку розрахунку вказано дату направлення рахунків на електронну пошту ПП «СВ», але належних доказів такого направлення Портом до матеріалів не додано. Тому судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням дати вручення рахунків відповідачу та положень п. 3.4. Договору і ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. За розрахунком суду, враховуючи межи вказаних позивачем періодів, сума 3% річних складає 57 55,66 грн, а сума інфляційних втрат 11 020,63 грн., які і були стягнути судом на користь позивача.

Також, виходячи з вищенаведених обставин, місцевий господарський суд аналогічно перерахував заявлену позивачем суму пені та дійшов висновку, що належною сумою до стягнення є 95 927,67 грн.

Разом з тим, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах та з огляду на те, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості, суд першої інстанції, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, зменшив нарахований розмір пені до 30 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство СВ звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/3379/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, без повного та всебічного з`ясування обставин даної справи та без оцінки усіх аргументів учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПП «СВ» наполягає на тому, що судом першої інстанції не було враховано те, що ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» хибно стверджує, що шляхом передачі бетонних блоків відповідачу Портом було надано саме послугу, яка не входить до тарифу, встановленого п. 1.1 Додатку №1 до Договору про організацію та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури №70/д від 07.09.2022, а не мало місце оренда цього майна.

Зокрема, апелянт вказує, що п. 3.2 Договору №70/д від 07.09.2022 зазначається: «Послуги, не визначені у пункті 3.1, надаються Підприємством на підставі заявок Клієнта та сплачуються за вільними тарифами Підприємства, чинними на день надання цих послуг. … У заявці, згідно зразку, Клієнт вказує, що він ознайомлений і згодний з вартістю вільних тарифів Підприємства, чинних на день надання послуг, що зазначені у заявці». Проте, якщо порівняти текст у Зразку заявки (що вказується у Договорі №70/д від 07.09.2022) та Заявці Підприємства від 15.09.2022 №27-2022, то можна побачити, що вони є абсолютно різними за змістом та суттю. Так, у своїй Заявці ПП «СВ» не вказує, що: «ознайомлений і згодний з вартістю робіт (послуг) за вільними тарифами підприємства, чинними на день надання послуг, що зазначені у заявці, або розрахунком фактичних витрат на виконання заявлених робіт (послуг)», а просто просить: «надати 40 бетонних блоків щоб сформувати бунти для навантаження суден».

Однак, незважаючи на вказане, місцевим господарським судом зроблено необґрунтований висновок, що лист за вих. № 27-2022 від 15.09.2022 і є заявкою, в розумінні п. 3.2. Договору і приймаючи цю послугу за Актом від 15.09.2022 Підприємство своїми діями підтверджує, що ознайомлене і згодне з вартістю послуг, які мало отримати. Додатково про помилковість цього висновку суду свідчить підтвердження представником Порту (під час розгляду справи в суді першої інстанції) того факту, що вільні тарифи не затверджені. А відтак, апелянт зауважує про те, що є незрозумілим яким чином ПП «СВ» могло буди «ознайомлене та згодне з вартістю послуг»?

Також, відповідач, з посиланням на Обов`язкові постанови по морському порту «Іллічівськ», які затверджені Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 26.05.2016 №162, вказує, що відповідно до термінів, що використовуються у цих Обов`язкових постановах по Порту, «об`єкти портової інфраструктури» це рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі, зокрема: акваторія, гідротехнічні споруди, доки, перевантажувальне обладнання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту; «об`єкти портової інфраструктури загального користування» акваторія, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту.

Таким чином, на переконання апелянта, бетонні блоки і є об`єктами портової інфраструктури, за які ПП «СВ» і було сплачено відповідно до рахунків після оброблення суднової партії. Тому судом першої інстанції була зроблена помилка в висновках, що це якась зовсім інша та окрема послуга, та за яку існує борг зі сторони ПП «СВ».

Крім того, Апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки «Планового розрахунку вартості надання послуг з використання блок огородження упор (без підвозу-відвозу), яке надало ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК». Але, як виходить із змісту цього документу, плановий розрахунок робився виходячи із «первісної вартості устаткування» (тобто, вартості блоку огородження-упор) в розмірі 1322,24 грн. Проте, відповідно до Акту фіксації дати початку надання послуг до Договору від 07.09.2022 №70/д вартість блоків огородження-упор абсолютно інша від 1231,87 грн. до 1231,90 грн.

Отже, за твердженням відповідача, навіть якби вартість послуги була розрахована відповідно до п. 3.2 Договору: «… У випадках відсутності вільних тарифів плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по Підприємству рівня рентабельності …», то ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» фактично завищив свої витрати, оскільки розрахунок вів відповідно до більшої вартості блоку огородження-упор, ніж тих, що надавав до ПП «СВ», про що акцентував відповідач у судових засіданнях, проте суд першої інстанції не взяв цього факту до уваги.

При цьому, апелянт наголошує, що послуги Порт надавав тільки тоді, коли ПП «СВ», як портовий оператор, обробляв суднову партію. Це підтверджується і Додатковою угодою №1 від 27.09.2022 до Договору №70/д від 07.09.2022, в п. 1.1 якої встановлені тарифи, що «прив`язані» до тоннажу обробленого вантажу силами ПП «СВ».

Детальніше доводи ПП «СВ» викладені в апеляційній скарзі останнього.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства СВ на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/3379/23 та призначено її розгляд на 29.05.2024 о 10:30 год. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

01.05.2024 від ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП СВ, в якому позивач не погоджується з її доводами, вважає останню необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, позивач вважає, що ПП «СВ» підписавши Договір №70/д від 07.09.2023 та Акт фіксації дати початку надання послуг до цього Договору, підтвердив замовлення послуги на підставі п. 3.2 Договору, а також ознайомлення з вільними тарифами, які діяли в Порту. Передача Портом спірних блоків та прийняття їх відповідачем за Актом від 15.09.2022 на підставі п. 3.2. Договору, свідчить про вчинення конклюдентних, узгоджених дій сторонами щодо надання та отримання послуг, визначених п. 3.2. Договору. В свою чергу, ПП «СВ» не надало належних доказів, які підтверджують оплату наданих за Договором №70/д від 07.09.2022 послуг із забезпечення об`єктами портової інфраструктури у вигляді 40 бетонних блоків з метою сформування бунтів для навантаження суден, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Порт заперечує проти твердження апелянта стосовно не дослідження судом першої інстанції вартості послуг, наданих ДП «МТП «Чорноморськ», та вказує, що судом було встановлено, що згідно п. 14 планового розрахунку тарифу, вартість надання послуг з використання блок огородження упор становить 1,48 дол.США/од./день, а ПП «СВ», приймаючи цю послугу за Актом від 15.09.2022 своїми діями підтверджує, що ознайомлене і згодне з вартістю послуг, які мало намір отримати.

Крім того, Порт наголошує на тому, що ПП «СВ» помилково ототожнює вартість бетонних блоків (інв. №), відображених в Акті фіксації дати початку надання послуг до Договору від 07.09.2022 №70/д саме з вартістю самої послуги.

У зв`язку з підготовкою для підтримання кваліфікації в НШСУ з 29.05.2024 по 31.05.2024 судді Принцевської Н.М., судове засідання, призначене на 29.05.2024 у справі №916/3379/23 не відбулось.

Враховуючи вказане, ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.06.2024 продовжено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства СВ на розумний строк та повідомлено учасників справи №916/3379/23 про нову дату судового засідання - 26.06.2024.

Однак, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Принцевської Н.М. з 24.06.2024 по 04.07.2024, судове засідання у справі №916/3379/23 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання від 26.06.2024. У вказаній довідці також зазначено, що про наступну дату судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

З огляду на те, що головуючий суддя Савицький Я.Ф. та суддя-член колегії Колоколов С.І. перебували у щорічній відпустці з 29.07.2024 по 30.08.2024, ухвалою суду від 02.09.2024 учасників даної справи було повідомлено, що розгляд апеляційної скарги ПП СВ на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/3379/23 відбудеться 02.10.2024 року об 11:30 год.

Оскільки суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколов С.І. перебував у відпустці з 26.09.2024 по 09.10.2024, розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2024 №422 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/3379/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 для розгляду справи №916/3379/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою від 01.10.2024 справу №916/3379/23 прийнято до свого провадження вищевказаним складом суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2024 року о 10:15 год.

У судовому засіданні 16.10.2024 представники сторін, виклавши свої правові позиції по справі, просили суд апеляційної інстанції: від ПП «СВ» - задовольнити вимоги апеляційної скарги, від ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 16.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 07.09.2022 між Державним підприємством МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЧОРНОМОРСЬК (підприємство) та Приватним підприємством СВ (Клієнт) було укладено Договір №70/д про організацію та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури (Договір), згідно умов п. 1.1. якого, з урахуванням Додаткової угоди №1, підприємство надає послуги з організації та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ контейнерного терміналу ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК в тилах причалів №№ 3,4,5 морського порту ЧОРНОМОРСЬК, що використовуються при виконанні Клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт з відстоєм транспортних засобів з/на судна силами та засобами Клієнта (Послуги), а Клієнт зобов`язується оплатити надані йому підприємством послуги в погодженому цим договором порядку.

Відповідно до п. 1.2. Договору, надання послуг, зазначених в п. 1.1, цього Договору не позбавляє підприємство права володіння, користування та розпорядження будь-яким належним йому майном, задіяним під час надання послуг.

За п. 2.1.3 Договору підприємство створює належні умови для забезпечення безперервності технологічного процесу розвантажувально-навантажувальних робіт з/на судно силами та засобами Клієнта.

У п. 2.2.12 Договору передбачено обов`язок Клієнта отримати у підприємства (особисто, факсом або електронною поштою на свій електронний адрес) рахунки для здійснення сплат у строки визначені розділом 3 Договору, акти приймання-здачі наданих послуг на підпис та засвідчення власною печаткою.

Положеннями п. 2.2.13. Договору передбачено обов`язок Клієнта своєчасно та в повному обсязі здійснює сплату попередніх (авансових) рахунків, поточних та остаточних розрахунків за надані підприємством послуги за даним Договором.

Пунктом 2.3.2. Договору встановлено, що Клієнт ознайомлений з вільними тарифами підприємства, що існують на день укладання цього Договору та застосовуються підприємством в процесі виконання цього Договору і згодний з їхнім застосуванням.

Згідно п. 3.1. Договору, Клієнт сплачує послуги підприємства згідно з умовами, визначеними сторонами в додатках до цього Договору. Акт приймання-здачі наданих послуг підтверджує одержання Клієнтом послуг в об`ємі та за змістом, які зазначено в Акті приймання-здачі наданих послуг. Первинними документами для складання Акту приймання-здачі наданих послуг є заявки, товарно-транспортні, суднові документи, що надаються Клієнтом, а також складські, вантажні документи, що оформлюються підприємством.

Відповідно до п. 3.2. Договору, послуги, не зазначені у пункті 3.1, надаються підприємством на підставі заявок Клієнта та сплачуються за вільними тарифами підприємства, чинними на день надання цих послуг. У випадках відсутності вільних тарифів плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по підприємству рівня рентабельності.

У заявці, згідно зразку, Клієнт вказує, що він ознайомлений і згодний з вартістю вільних тарифів підприємства, чинних на день надання послуг, що зазначені у заявці.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, зі змісту викладеного зразку заявки, вбачається, що окрім зазначення реквізитів сторін та відомостей про Договір, на підставі якого надаються послуги, Клієнт має зазначити, що він ознайомлений і згодний з вартістю робіт (послуг) за вільними тарифами підприємства, чинними на день надання послуг, що зазначені у заявці, або розрахунком фактичних витрат на виконання заявлених робіт (послуг), а також Клієнт повинен гарантувати оплату підприємству послуг по виконанню робіт згідно заявки.

Підприємство на дату закінчення надання послуг, вказаних у п.3.2., формує Акти приймання-здачі наданих послуг та рахунок на оплату Клієнтом послуг згідно діючих тарифів. Сформовані рахунок і Акти приймання-здачі наданих послуг направляються електронною поштою на адресу Клієнта, зазначену в розділі 8 Договору.

У п. 3.3. Договору сторони погодили, що заявки Клієнта на послуги, що надаються підприємством, і акти приймання-здачі наданих послуг повинні підписуватися вповноваженими представниками Клієнта. Підтвердженням повноважень представника є видане клієнтом доручення.

Згідно п. 3.4. Договору, підприємство формує попередній (авансовий) рахунок у розмірі 50% від вартості послуг з організації та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури підприємства запланованої суднової партії вантажу Клієнта та надсилає на електронну адресу Клієнта, зазначену в цьому Договорі, а Клієнт зобов`язується провести оплату 100 відсотків суми, вказаної у попередньому (авансовому) рахунку шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на р/рахунок підприємства протягом 3-х календарних днів з моменту направлення підприємством рахунку на електронну адресу Клієнта, зазначену в розділі 8 Договору.

Попередня, авансова оплата, поточні та остаточні розрахунки за послуги Підприємства за даним Договором здійснюються Клієнтом протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку. Моментом отримання Клієнтом виставлених рахунків вважається дата направлення підприємством рахунку на електронну адресу Клієнта.

У разі несплати Клієнтом платежів в порядку та строки, зазначені в цьому пункті, підприємство звільняється від обов`язку надання послуг, має право не допуску Клієнта до об`єктів портової інфраструктури, території, відкритих складських площ Підприємства до моменту отримання оплати. При цьому, підприємство звільняється від відповідальності за будь-які збитки, упущену вигоду, інші негативні наслідки для Клієнта.

Відповідно до п. 3.5. Договору, підприємство формує Акти приймання-здачі наданих послуг та рахунки на оплату. Сформовані рахунок і Акти приймання-здачі наданих послуг, інші повідомлення направляються Клієнту електронною поштою за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що Клієнт зобов`язаний не пізніше третього робочого дня після отримання інформації на свою електронну адресу направити в підприємство свого представника для отримання оригіналів рахунку на оплату і Акту приймання-здачі наданих послуг та протягом 3-х діб після отримання повернути підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний підприємству екземпляр акту. У разі невиконання Клієнтом зазначених зобов`язань Акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Клієнтом. При цьому, у разі неотримання Клієнтом Акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилається підприємством на адресу Клієнта рекомендованим листом з повідомленням про вручення з описом вкладення.

Сторони погодились, що Акт приймання-здачі всіх наданих за даним Договором послуг є документом, що підтверджує факт надання підприємством послуг на користь, клієнта.

Прийом-передача оригіналів актів для підпису та рахунків за надані підприємством послуги здійснюється шляхом передачі уповноваженому представнику Клієнта під особистий підпис у реєстрі пред`явлених рахунків.

Остаточний рахунок та Акт приймання-здачі за обробку суднової партії оформляється підприємством на дату завершення обробки суднової партії - складання коносаменту або іншого документу, виданого морським перевізником.

Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства (п. 3.9. Договору).

Відповідно до п. 3.10. Договору, у випадку, якщо оплата здійснена Клієнтом без зазначення в призначенні платежу номеру та дати рахунку, підприємство зараховує кошти за зобов`язаннями Клієнта в хронологічному порядку їх виникнення.

Згідно п. 3.11. Договору, сторони мають право щомісяця проводити акти звірок. У разі, якщо протягом 10-ти календарних днів підписані Клієнтом акти звірок не будуть надані, то сальдо взаєморозрахунків буде вважатися узгодженим.

У п. 3.12. Договору, сторони погодили, що підприємство має право у однобічному порядку змінювати вільні тарифи та тарифи, які вказані в цьому Договорі. При збільшенні рівня вільних тарифів, що зазначені в цьому Договорі, підприємство повідомляє Клієнта про таку зміну рекомендованим листом з повідомленням про вручення, під опис змісту конверта, та сканованою копією листа на електронну адресу Клієнта, яка зазначена в Договорі, не пізніше, ніж за 15 календарних днів до зміни тарифів. При зниженні рівня вільних тарифів повідомлення не надсилається. При цьому, датою отримання Клієнтом повідомлення про зміну вільних тарифів є дата відправлення такого, повідомлення підприємством рекомендованим листом.

Вартість послуг підприємства, що встановлена в іноземній валюті, розраховується підприємством та оплачується Клієнтом у національній валюті за офіційним курсом Національного Банку України (НБУ) на день надання послуг (виконання робіт) (п. 3.13. Договору).

За умовами п. 3.14. Договору, зазначені в Договорі ставки, тарифи наведені без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства України.

Приписами п. 5.1. Договору сторони погодили, що усі суперечки, які виникають із даного Договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Якщо відповідну суперечку неможливо вирішити шляхом переговорів, вона вирішується в судовому порядку в господарському суді за місцезнаходженням відповідача (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку порушення зобов`язання, яке виникає з даного Договору (надалі іменується порушення Договору), сторона несе відповідальність, встановлену даним Договором і діючим в Україні законодавством.

За умовами п. 6.2. Договору, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, встановлених змістом цього Договору.

Згідно п. 6.6. Договору, за порушення строків оплати, Клієнт оплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних під простроченої суми.

Відповідно до п. 7.1. Договору, з урахуванням Додаткової угоди №3, сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 30.06.2023.

Відповідно до п. 7.10. Договору, всі документи, які відправлені електронною поштою, на електронну пошту, зазначену сторонами в цьому Договорі, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені та стороною, якій вони були відправлені.

У матеріалах справи міститься Додаток №1 до Договору, відповідно до якого сторони погодили розмір вільних тарифів, а саме: при обсязі обробленого вантажу силами та засобами Клієнта з/на судна на місяць до 25 000 тон 4,91 дол.США/тонна, від 25 000 до 50 000 тон 4,10 дол.США/тонна, від 50 000 і більше тонн 3,90 дол.США/тонна (т. 1 а.с. 22-23).

27.09.2022 Між ДП «МТП ЧОРНОМОРСЬК та ПП СВ було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №70/д від 07.09.2022, згідно з якою, зокрема, вільні тарифи, визначені у Додатку №1 є вартістю послуги з організації та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури, відкритих складських площ контейнерного терміналу ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК в тилах причалів №3, №4, №5 порту ЧОРНОМОРСЬК, що використовуються при виконанні Клієнтом, як портовим оператором, розвантажувально-навантажувальних робіт з відстоєм транспортних засобів з/на судна силами та засобами Клієнта (т. 1 а.с. 24-25).

06.01.2023 та 17.03.2023 сторонами укладено Додаткову угоду №2 та Додаткову угоду №3 до Договору №70/д від 07.09.2022, якими, як зазначалось вище, погоджено строк дії цього Договору до 30.06.2023.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.09.2022 ПП СВ звернулось до ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК із листом за вих. № 27-2022, у якому просило Порт, у рамках Договору про організацію та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури від 07.09.2022 №70/д надати 40 бетонних блоків щоб сформувати бунти для навантаження суден. Бунти будуть розміщені у тилах причалів №3, №4 (т. 1 а.с. 28).

15.09.2022 між Портом та Клієнтом (ПП СВ) було підписано Акт фіксації дати початку надання послуг до Договору від 07.09.2022 №70/д, згідно якого сторони підтвердили, що з 15.09.2022 року на підставі п. 3.2. Договору, підприємство розпочало надання клієнту послуг із забезпечення об`єктами портової інфраструктури у вигляді 40 бетонних блоків з метою сформування бунтів для навантаження суден, згідно переліку (т. 1 а.с. 29-30).

Згідно планового розрахунку вартості надання послуг з використання блок огородження-упор (без відвозу підвозу), затвердженого в.о. заступників директорів ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК з експлуатації та з економіки, вартість надання послуг з використання блок огородження-упор вартістю 1,48 дол.США/од/день.

В результаті надання послуг за Договором №70/д від 07.09.2022 із використання блок огородження-упор (без підвозу-відвозу) ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК було сформовано:

1. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/542 від 28.02.2023 на суму 433 838,17 грн з ПДВ;

2. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/783 від 31.03.2023 на суму 80 532,83 грн з ПДВ;

3. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/1 035 від 03.05.2023 на суму 85 728,50 грн з ПДВ;

4. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/1 340 від 31.05.2023 на суму 72 739,33 грн з ПДВ.

Крім того, ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК було виставлено Клієнту рахунки на оплату на загальну суму 672 838,83 грн:

1. Рахунок №Пр/542 від 28.02.2023 на суму 433 838,17 грн з ПДВ;

2. Рахунок №Пр/783 від 31.03.2023 на суму 80 532,83 грн з ПДВ;

3. Рахунок №Пр/1 035 від 03.05.2023 на суму 85 728,50 грн з ПДВ;

4. Рахунок №Пр/1 340 від 31.05.2023 на суму 72 739,33 грн з ПДВ.

Згідно реєстру видачі рахунків і актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

1. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок №Пр/542 від 28.02.2023 на суму 433 838,17 грн з ПДВ було вручено представнику відповідача 05.03.2023;

2. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок №Пр/783 від 31.03.2023 на суму 80 532,83 грн з ПДВ було вручено представнику відповідача 14.04.2023;

3. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок №Пр/1 035 від 03.05.2023 на суму 85 728,50 грн з ПДВ було вручено представнику відповідача 28.06.2023;

4. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/1 340 від 31.05.2023 на суму 72 739,33 грн з ПДВ було вручено представнику відповідача 28.06.2023.

Повноваження представників підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю №51-23 від 06.03.2023.

Також, матеріали справи свідчать про те, що 09.06.2023 відповідач звернувся до позивача листом за вих. №70-23 від 02.06.2023, у якому повідомив, що Клієнтом отримано рахунки №Пр/542 від 28.02.2023, №Пр783 від 31.03.2023, однак, на думку ПП «СВ», вимога сплати зазначених рахунків є неправомірною та не може бути задоволена Клієнтом, оскільки: рахунки не містять зазначення № Договору, позивачем не обґрунтовано тариф, а також заявка, на підставі п. 3.2. Договору, відповідачем не надсилалась.

У відповідь на вказаний лист, Порт звернувся до ПП СВ із листом за вих. №52/07.1-07-827 від 13.06.2023, у якому повідомив, що 15.09.2022 на підставі заявки Клієнта №27-2022 від 15.09.2022, двома сторонами, а саме ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК та ПП СВ, підписано Акт фіксації дати початку надання послуг до Договору від 07.09.2022 №70/д, в тексті якого чітко зазначено, що з 15.09.2022 підприємство розпочало надання клієнту послуг із забезпечення об`єктами портової інфраструктури у вигляді 40 бетонних блоків з метою формування бунтів для навантаження суден на підставі п. 3.2 Договору. На підставі заявки ПП СВ та Акту (вищевказаних документів) відділом експлуатації майна соціальної служби Підприємства були складені та підписані двома сторонами акти наданих послуг від 28.02.2023, 31.03.2023, 03.05.2023, 31.05.2023, якими підтверджено надання послуг із використання ПП СВ 40 бетонних блоків із зазначенням кількості днів використання.

З огляду на несплату відповідачем вартості послуг за Договором №70/д від 07.09.2022 із використання блок огородження-упор (без підвозу-відвозу) на загальну суму 672 838,83 грн, Порт звернувся до господарського суду з відповідними позовними вимогами про стягнення основної заборгованості, а також нарахованими на неї інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Преамбулою Закону України "Про морські порти України" визначено, що саме цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України.

Статтею 1 Закону України "Про морські порти України" передбачено, морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності (п.6).

Відповідно до п. 8 вказаної статті, до об`єктів портової інфраструктури відносяться рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, зокрема: засоби та обладнання, розташовані в межах території морського порту і призначені, у тому числі, для надання послуг в морському порту.

При цьому, до об`єктів портової інфраструктури загального користування належать, зокрема: об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту (п. 9 ст. 1 Закону України "Про морські порти України").

Також, відповідно до п.п. 11, 12, 16 ст. 1 Закону України "Про морські порти України", портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності; причал - гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт; територія морського порту - частина сухопутної території України з визначеними межами, у тому числі штучно створені земельні ділянки.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про морські порти України" у морському порту провадиться господарська діяльність; у межах морського порту функціонують суб`єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням суден, пасажирів вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту. Власники та/або користувачі технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури зобов`язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов`язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Отже, з огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що перевалку вантажів в морських портах виконують портові оператори, яким у даному випадку є ПП «СВ», і надання цих послуг забезпечується шляхом використання об`єктів портової інфраструктури, що в свою чергу є підставою для укладення між Портом та портовими операторами відповідних договорів з метою забезпечення організації та безперервності технологічного процесу з надання вантажно-розвантажувальних послуг у морському порту, у тому числі відповідно до Правил надання послуг у морських портах України.

Так, як правильно вказано судом першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного Договору від 07.09.2022 №70/д щодо організації та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури, який за своєю природою є договором про надання послуг.

При цьому, за умовами цього Договору (п.п. 1.1, 2.1.1) відповідні послуги з організації та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури надаються Портом Клієнту (ПП «СВ») як портовому оператору при виконанні останнім розвантажувально-навантажувальних робіт з/на судна силами та засобами Клієнта.

За умовами п. 3.6. Договору, остаточний рахунок та Акт приймання-здачі за обробку суднової партії оформляється підприємством на дату завершення обробки суднової партії - складання коносаменту або іншого документу, виданого морським перевізником (абзац 4).

Таким чином, Портом надаються послуги за Договором під час оброблення портовим оператором суднової партії будь-якого вантажу.

Апеляційним судом з`ясовано, що для здійснення своїй виробничої діяльності з вантажно-розвантажувальних робіт, відповідач замовив у позивача бетонні блоки для створення упору для сипучого вантажу з метою мінімізації його розсипання по необмеженій площі робочого майданчику.

Вказане позивачем не спростовується жодним чином. Будь-якого документу на підтвердження використання відповідачем бетонних блоків в інших цілях Портом не надано.

Передання бетонних блоків саме для виробничої діяльності портового оператора підтверджено самим позивачем в Акті від 30.06.2023 (т. 1 а.с. 52-53). Більш того, 02.10.2024 в судовому засіданні апеляційного суду представником позивача було підтверджено мету отримання відповідачем спірних бетонних блоків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Акту фіксації дати початку надання послуг, спірні бетонні блоки були надані портовому оператору 15.09.2022. Водночас, у матеріалах справи містяться документи (акти виконаних робіт) на підтвердження здійснення ПП «СВ» вантажно-розвантажувальних робіт у періоди, зокрема: з 19.09.2022 по 23.09.2022, з 04.10.2022 по 08.10.2022, до яких додано рахунки Порту, які направлялись відповідачу після обробки ПП «СВ» вантажу морських суден (т. 1 а.с. 188-208). При цьому, в рахунках зазначено, що останні виставляються з урахуванням вартості послуг Порту по ПРР, ТЕО, додатковим роботам тощо. Зі вказаних документів вбачається, що Тариф за ними складав 4,91 дол. США за тонну; період розраховувався як безпосередній час (в календарних днях) проведення обробки вантажу. У всіх вказаних документах йде посилання на Договір від 07.09.2022 №70/д.

Як вбачається з матеріалів даної справи, жодного зауваження щодо оплати відповідних рахунків відповідачем у Порту не має.

З огляду на вказане, судова колегія зауважує, що оскільки перший спірний рахунок №Пр/542 датується 28.02.2023, то можна дійти висновку, що за період з 15.09.2022 по 28.02.2023 (майже 6 календарних місяців) позивач не вважав, що у відповідача існує заборгованість за блоки; що вони не входять в тариф 4,91 дол. США за тонну (встановленого пп. 1.1 Додатку №1 до Договору № 70/д від 07.09.2022).

З урахуванням вищевказаного, судова колегія зазначає, що послуги з надання ПП «СВ» можливості експлуатації об`єктів портової інфраструктури - бетонних блоків були надані Портом відповідачу в межах виконання сторонами п.п. 1.1, 2.1.1 Договору від 07.09.2022 №70/д.

А тому, твердження Порту, що відповідні послуги були надані з боку ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК саме на підставі п. 3.2. Договору №70/д від 07.09.2022 є недоведеними.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що при розрахунку вартості послуги «з організації та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури…» позивач використовує період часу безпосередньої обробки судна (певна кількість днів), натомість «послугу з використання блок огородження упор (без підвозу-відвозу)» необґрунтовано та безпідставно розраховує за повний календарний місяць.

Інші заперечення, аргументи та міркування апелянта, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому, решту аргументів скаржника суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Підсумовуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що Портом не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підстави для стягнення з ПП «СВ» заборгованості за Договором від 07.09.2022 №70/д, про яку стверджує позивач спираючись на п. 3.2. цього Договору.

Таким чином, з огляду на усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ДП МТП ЧОРНОМОРСЬК про стягнення з ПП «СВ» основної заборгованості за Договором від 07.09.2022 №70/д - не підлягають задоволенню судом, у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та недоведеністю, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними вимогами, то останні також задоволенню не підлягають.

Частиною 1 п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду про задоволення позовних вимог прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі № 916/3379/23 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЧОРНОМОРСЬК

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства СВ - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/3379/23 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЧОРНОМОРСЬК до Приватного підприємства СВ про стягнення 802 459,24 грн. відмовити.

Стягнути з Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ЧОРНОМОРСЬК на користь Приватного підприємства СВ 18 055,33 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

Матеріали справи №916/3379/23 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 17.10.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяПринцевська Н.М.