Постанова

від 08.10.2024 по справі 910/15707/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/15707/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Косар О.О., Алексєєв А.А. самопредставництво;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 (повний текст складено 10.06.2024)

у справі №910/15707/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"

про визнання додаткової угоди до договору недійсною

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн"

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"

про визнання додаткової угоди до договору недійсною,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (далі - відповідач) та просило суд визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 21.10.2016 до Договору комісії №3/74-1Д від 26.09.2016, укладену між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювана угода не містить умов, що відповідають змісту поруки комісіонера (делькредере), натомість містить ознаки кредитного договору, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що є різновидом фінансової послуги, яку відповідач надав не будучи фінансовою установою (за відсутності відповідної ліцензії), тому наявні підстави для визнання її недійсною на підставі ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оспорювана позивачем додаткова угода відповідає є угодою про надання коштів на умовах делькредере, укладена у відповідності до норм чинного законодавства, позивачу були надані кошти на її виконання і позивач не заперечував її дійсність, а позов подав лише після пред`явлення відповідачем позовних вимог про стягнення заборгованості за договором комісії (справа №911/2036/23), що свідчить про недобросовісну поведінку позивача; також вказав, що заявлення позову про недійсність правочину без вимоги про реституцію є неефективним способом захисту порушеного права.

Заявою від 08.11.2023 відповідач просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач зав (не міг не знати) про нібито порушення своїх прав з дати укладення оспорюваної додаткової угоди, тобто з 21.10.2016, тому строки позовної давності минули 20.10.2019, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн" (далі - третя особа) подало позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якій просила суд визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 21.10.2016 до Договору комісії № 3/74-1Д від 26.09.2016, укладену між позивачем та відповідачем.

Позовна заява третьої особи мотивована тими ж мотивами, що і позовна заява позивача, а також, обґрунтовуючи наявність порушення своїх прав і законних інтересів, як єдиного учасника позивача, третя особа вказує на укладення оспорюваної угоди генеральним директором позивача із перевищенням своїх повноважень, без отримання дозволу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс".

Відповідач у відзиві на позовну заяву третьої особи заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що на момент укладання додаткової угоди ТОВ "Софт Маркет Солюшн" не було учасником (засновником) позивача; третьою особою не надано доказів щодо перевищення повноважень директора позивача, не зазначено, які саме його права або обов`язки порушено; оспорювана додаткова угода укладена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 травня 2024року в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн покладено на позивача.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн" відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в розмірі 2684,00грн покладено на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" про визнання додаткової угоди до договору недійсною - задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки дійшовши вірного висновку, що фактично оспорювана угода є недійсною, суд помилково застосував інститут позовної давності, тому позивач оскаржує рішення в частині застосування позовної давності як підставу для відмови у позові; заява відповідача від 08.11.2023 про застосування позовної давності подана з порушенням процесуального законодавства (не вказано відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету), тому підлягала поверненню без розгляду; строк позовної давності розпочав свій перебіг 04.07.2023, після подання відповідачем позову про стягнення заборгованості за договором комісії, тому станом на дату подання позовної заяви (06.10.2023) не закінчився; таким чином, судом першої інстанції помилково визначено порядок перебігу строку позовної давності.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" про визнання додаткової угоди №1 від 21.10.2016 року до договору комісії №3/74-1Д від 26.09.2016 року недійсною задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки третя особа є засновником (власником) позивача із часткою у статутному капіталі 100% і жодні рішення позивача не можуть прийматися самостійно, без рішення ТОВ "Софт Маркет Салюшн"; оскаржувана додаткова порушує корпоративні права третьої особи, зокрема право на управління товариством та право на отримання дивідендів, оскільки призведе до зменшення їх розміру; також третя особа не погоджується із рішенням в частині застосування строків позовної давності, оскільки відповідна заява відповідача була подана з порушенням норм процесуального законодавства і підлягала залишенню без розгляду, при цьому судом не досліджувалось строки позовної давності щодо позовних вимог третьої особи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що саме з моменту укладення оспорюваної угоди позивач повинен був знати про її невідповідність вимогам законодавства і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, водночас позивач звернувся до суду з позовом лише 06.10.2023 і пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, водночас відповідач категорично не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірна додаткова угода є кредитним договором та наявні підстави для визнання її недійсною, оскільки при розгляді аналогічного спору Верховний Суд в постанові від 05.09.2024 у справі №910/7897/20 прийшов до висновку, що за правовою природою укладена сторонами подібна додаткова угода є договором позики, до якого має застосовуватись принцип свободи договору, також позивачем порушено принципи добросовісності та заборони суперечливої поведінки.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу третьої особи заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що укладення оспорюваної угоди без попередього пгодження загальними зборами цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права його учасника (учасників); суд вірно встановив відсутність порушення оспорюваною угодою прав та інтересів ТОВ "Софт Маркет Солюшн"; водночас відповідач категорично не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірна додаткова угода є кредитним договором та наявні підстави для визнання її недійсною, оскільки при розгляді аналогічного спору Верховний Суд в постанові від 05.09.2024 у справі №910/7897/20 прийшов до висновку, що за правовою природою укладена сторонами подібна додаткова угода є договором позики, до якого має застосовуватись принцип свободи договору, також позивачем порушено принципи добросовісності та заборони суперечливої поведінки.

07.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що адвокат та директор перебуватимуть у відрядженні з 07 по 09.10.2024 у місті Дніпро та не зможуть прийняти участь у судовому засіданні 08.10.2024.

08.10.2024 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що адвокат третьої особи з самого ранку залучена в якості представника до участі у слідчій дії та не зможе прийняти участь у судовому засіданні 08.10.2024.

Клопотання представників позивача та третьої особи про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки їх явка у судове засідання не визнавалась обов`язковою, а згідно положень частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзивах.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (комісіонер) було укладено Договір комісії № 3/74-1Д (далі - Договір), згідно з п. 1.1 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.01.2017 до Договору) якого комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, в інтересах комітента та за рахунок останнього Контракт з інозамовником (далі - покупець) на експортну поставку товару, в повному обсязі згідно з Додатком № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору, на умовах FCA - аеропорт "Бориспіль" / аеропорт "Антонов", відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.01.2017 до Договору) ціна, за якою комітент передає для реалізації комісіонеру товар, зазначається у Додатку № 1 до цього Договору, встановлюється в доларах США і включає:

- вартість товару;

- вартість його передпродажної підготовки;

- вартість пакування та маркування;

- вартість послуг з фітосанітарного контролю;

- вартість транспортування товару до аеропорту "Бориспіль" / аеропорту "Антонов".

Загальна ціна товару, який комітент передає для реалізації комісіонеру, встановлюється сторонами у розмірі 1 323 000,00 доларів США на умовах FCA - аеропорт "Бориспіль" / аеропорт "Антонов", відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.

У ціну товару за п. 5.1 Договору не включена комісійна плата комісіонера, а також витрати, пов`язані з реалізацією цього Договору (оплата за дозвіл ДСЕК України, витрати на відрядження, послуги банків, витрати на завантаження товару на транспортний засіб покупця, митні витрати, роботи (послуги) третіх осіб, а також нерезидентів-агентів (що мають не офшорний статус), пов`язаних з укладанням зовнішньоекономічного контракту та наступним супроводженням (виконанням) укладеного контракту з покупцем та інші витрати, пов`язані з виконанням комісіонером доручення комітента) (п. 5.2 Договору).

За умовами пунктів 5.3, 5.4 Договору загальна сума реалізації товару покупцю встановлюється комісіонером самостійно з урахуванням пунктів 5.1, 5.2 Договору. Розрахунки за цим Договором будуть здійснюватися у такому порядку:

25% ціни партії товару за цим Договором комісіонер перераховує на рахунок комітента в строк не більше 20 банківських днів з дати отримання дозволу ДСЕК України на експортну поставку товару за умови отримання комісіонером відповідних коштів від покупця (підп. 5.4.1);

25% ціни партії товару за цим Договором комісіонер перераховує на рахунок комітента в строк не більше 20 банківських днів з дати підписання Акту технічного приймання товару за умови отримання комісіонером відповідних коштів від покупця (підп. 5.4.2);

50% ціни партії товару за цим Договором, комісіонер перераховує на рахунок комітента в строк не більше 20 банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі товару покупцю за умови надходження відповідних коштів від покупця (підп. 5.4.3).

Згідно з п. 5.5 Договору за виконання доручення за цим Договором комісіонер отримує комісійну плату (що включає в себе ПДВ), що дорівнює різниці між загальною сумою укладеного з покупцем Контракту на постачання товару (партії товару), загальною ціною товару (партії товару) за Договором (п. 5.1) та витрат, пов`язаних з реалізацією цього Договору (оплата за дозвіл ДСЕК України на партію товару, витрати на відрядження, послуги банків, витрати на завантаження товару на транспортний засіб покупця, митні витрати, роботи (послуги) третіх осіб, а також нерезидентів-агентів, пов`язаних з укладанням зовнішньоекономічного контракту та наступним супроводженням (виконанням) укладеного контракту з покупцем та інші витрати, пов`язані з виконанням комісіонером доручення комітента).

У Специфікації товару, що передається комітентом комісіонеру для реалізації покупцю, що є Додатком № 1 до Договору, сторони узгодили найменування товару, його кількість та ціну.

За згодою комітента (лист № 1331-1/09-16 від 26.09.2016), 26.09.2016 між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт"-"Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (комісіонер) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (субкомісіонер) було укладено Договір субкомісії № USE-20.3-243-D/K-16-375-1Д, відповідно до п. 1.1 якого субкомісіонер зобов`язався за дорученням комісіонера за плату вчинити правочин з продажу виробів військового призначення згідно зі Специфікацією, наведеною у Додатку № 1, від свого імені за рахунок комісіонера. Вироби, що передаються за цим договором, передані комісіонеру, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" згідно з, у тому числі, Договором.

10.10.2016 позивач звернувся до відповідача із листом №1441/10-16, у якому, для прискорення термінів виконання зобов`язань за Договором, а також враховуючи нагальну потребу в обігових коштах, просив надати йому на умовах делькредере кошти в сумі 793 800,00 доларів США, у гривневому еквіваленті із підписанням відповідної додаткової угоди до Договору.

У зв`язку з укладенням комісіонером із субкомісіонером Договору субкомісії № USE-20.3-243-D/K-16-375-1Д, 21.10.2016 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою погодили таке:

- комісіонер за зверненням комітента та за наявності обігових коштів може здійснити оплату частини товару частками до моменту отримання дозволу ДСЕК України, Акта технічного приймання, Акта прийому-передачі товару на рахунок комітента у гривневому еквіваленті суми, що підлягає сплаті у доларах США. Перерахування буде здійснюватись на умовах делькредере (п. 3 ст. 1016, глава 69 ЦК України). В подальшому доларовий еквівалент перерахованих коштів утримується із валютної виручки, що надійде від субкомісіонера на рахунок комісіонера на користь комітента. При цьому комісіонер має право першочергового утримання цих коштів (п. 1);

- у разі виконання вищезазначеного зобов`язання комісіонер має право на додаткову плату, яка розраховується комісіонером виходячи з 3% річних за період з дати перерахування коштів комітенту до дати надходження на розрахунковий рахунок комісіонера відповідних коштів від субкомісіонера (покупця). Додаткова плата нараховується щомісячно. Розрахунок розміру додаткової плати комісіонер надає комітенту у відповідному звіті комісіонера. Додаткова плата комісіонера утримується з коштів, що надійдуть від покупця або, у випадку з будь-яких причин відмови покупця від придбання товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України до дати повернення платежу, зазначеного в п. 4 цієї Додаткової угоди до Договору, на рахунок комісіонера. При перерахуванні комісіонером коштів, в платіжному дорученні має бути вказано: "Перерахування коштів в гривневому еквіваленті без ПДВ" (п. 2);

- у разі перерахування комісіонером коштів на умовах делькредере, загальна сума коштів, що належить комітенту за Договором буде зменшена на суму додаткової плати комісіонера (п. 3);

- сторони домовились, що сума перерахування на умовах делькредере за цією Додатковою угодою буде складати еквівалент 793 800,00 доларів США за курсом Національного банку України на дату оплати в повному обсязі або частками на розсуд комісіонера (п. 4);

- у випадку невиконання з будь-яких причин комісіонером та/або субкомісіонером доручення комітента згідно з Договором, відмови покупця від придбання товару за Контрактом, не отримання дозволу ДСЕК України тощо, комітент зобов`язується беззаперечно повернути комісіонеру кошти в обсязі еквівалента 793 800,00 доларів США за курсом Національного банку України на дату повернення коштів, що були перераховані за цією Додатковою угодою та погасити нараховану додаткову комісійну плату протягом 5 банківських днів з дня отримання письмової вимоги від комісіонера. При цьому комітент згоден з тим, що ніякі витрати комітента щодо виконання Договору при поверненні коштів комісіонеру до уваги братися не будуть і на суму та строки повернення не впливатимуть. За порушення строків повернення отриманих грошових коштів, визначених у цьому пункті, комітент сплачує комісіонеру пеню у розмірі 0,05% від суми невчасно перерахованих грошових коштів за кожний день затримки перерахування, проте загальна сума пені не повинна перевищувати 158 760,00 доларів США (п. 5).

Відповідно до платіжних доручень №30 від 25.10.2016, №31 від 26.10.2016, №32 від 27.10.2016 відповідач перерахував на рахунок позивача 3 000 000,00 грн, 7 200 000,00 грн та 10 106 489,92 грн відповідно із призначенням платежів: "Перерахування коштів за товар у гривневому еквіваленті зг. дог. комісії №3/74-1Д від 26.09.16р. Без ПДВ. Не є замовником".

У подальшому між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №4 від 30.11.2017 до Договору, відповідно до пунктів 1, 2 якої комітент визнає наявність перед комісіонером, на дату укладення цієї Додаткової угоди, грошового зобов`язання у розмірі 12 088 505,95 грн, розрахунок якого здійснено станом на 30.11.2017, до якого не включена додаткова плата, визначена п. 2 Додаткової угоди № 1 від 21.10.2016 до Договору. Комітент бере на себе зобов`язання виконати зазначене у п. 1 цієї Додаткової угоди грошове зобов`язання у термін до 31.03.2018, а також сплачувати комісіонеру додаткову плату у порядку та у розмірі, визначеному п. 2 Додаткової угоди № 1 від 21.10.2016 до Договору, нарахування якої з 01.12.2017 здійснюється на грошове зобов`язання у розмірі 12 088 505,95 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на те, що оспорювана Додаткова угода № 1 від 21.10.2016 до Договору не містить умови щодо делькредере (поруки комісіонера), натомість в частині умов щодо передачі грошових коштів комісіонером комітенту вона підпадає під ознаки кредитного договору, оскільки комісіонер передає власні кошти на термін до сплати необхідної суми субкомісіонером (покупцем). Таким чином, на думку позивача, відповідач уклав договір з надання фінансової послуги, не будучи при цьому фінансовою установою та не маючи відповідної ліцензії.

Окрім цього, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у своїй позовній заяві вказувала на те, що Додаткову угоду №1 від 21.10.2016 до Договору зі сторони комітента було підписано генеральним директором позивача із перевищенням наданих повноважень, оскільки відповідно до підп. 9 п. 7.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" для укладення договорів (угод), сума яких складає 100 000,00 грн і більше, необхідно отримати дозвіл загальних зборів учасників, який, втім, отримано не було, що є підставою для визнання оспорюваної угоди недійсною.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про те, що викладені в оспорюваній угоді положення являють собою умови саме договору поруки в межах спірних правовідносин (делькредере), укладення якого відповідає приписам ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України. Більше того, позивач був ініціатором укладення оспорюваної угоди і в подальшому неодноразово визнавав свої обов`язки за нею, відтак пред`явлення позову про визнання такої угоди недійсною суперечить його попередній поведінці.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, відповідач зазначив, що укладення оспорюваної угоди не має жодного впливу на права та обов`язки учасника позивача, а відсутність у тексті угоди посилання на погодження загальними зборами вчинення такого правочину не свідчить про те, що такого погодження не було.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги як позивача, так і третьої особи, не підлягають задоволенню.

При цьому суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні виходив з наступних мотивів:

- викладений у Додатковій угоді №1 від 21.10.2016 до Договору правочин за своєю правовою природою є кредитним договором, а у відповідача, як кредитодавця в розумінні положень статті 1054 Цивільного кодексу України, відсутній дозвіл (ліцензія) на провадження такого виду господарської діяльності, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання цього правочину недійсним у відповідності до приписів статей 215, 227 Цивільного кодексу України в силу порушення вимог статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" при його вчиненні;

- укладення директором ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" оспорюваної угоди без попереднього погодження загальними зборами цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права його учасника (учасників), а відсутність порушення оспорюваною угодою прав та інтересів ТОВ "Софт Маркет Солюшн" є самостійною підставою для відмови в позові;

- враховуючи той факт, що позивач був обізнаний про наявність свого порушеного права, однак звернувся до суду з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин її пропуску, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що заява відповідача про застосування позовної давності подана ним з порушенням норм процесуального законодавства (ст.170 ГПК України), а позовна давність ним не пропущена, оскільки право на позов виникло 04.07.2023, після подання відповідачем позову про стягнення заборгованості за договором комісії.

Доводи апеляційної скарги третьої особи зводяться до того, що оспорювана додаткова угода порушує її корпоративні права, зокрема право на управління товариством та право на отримання дивідендів, оскільки призведе до зменшення їх розміру, також третя особа не погоджується із рішенням в частині застосування строків позовної давності, оскільки відповідна заява відповідача була подана з порушенням норм процесуального законодавства і підлягала залишенню без розгляду, при цьому судом не досліджувалось строки позовної давності щодо позовних вимог третьої особи.

Відповідач у відзивах на апеляційні скарги, крім заперечень по суті апеляційних скарг, також вказав, що при розгляді аналогічного спору Верховний Суд в постанові від 05.09.2024 у справі №910/7897/20 прийшов до висновку, що за правовою природою укладена сторонами подібна додаткова угода є договором позики, до якого має застосовуватись принцип свободи договору, тому відсутні підстави для визнання його недійсним з наведених позивачем підстав (відсутність відповідної ліцензії), а також позивачем порушено принципи добросовісності та заборони суперечливої поведінки. Проте, відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржив, а у відзивах на апеляційні скарги просить залишити оскаржуване рішення без змін.

З огляду на наведені положення статті 269 ГПК України, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача і третьої особи.

Щодо апеляційної скарги та позову позивача, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До позовної вимоги про визнання недійсної укладеної між позивачем та відповідачем Додаткової угоди №1 від 21.10.2016 до Договору відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

З огляду на положення статті 261 Цивільного кодексу України та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.09.2014 у справі №915/1437/13, саме з моменту укладення оспорюваної угоди позивач повинен був знати про її невідповідність вимогам законодавства і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності.

Отже, позовна давність сплила з 20.10.2019, однак позивач звернувся до суду з позовом лише 06.10.2023.

Доводи позивача про те, що строк позовної давності розпочав свій перебіг 04.07.2023, після подання відповідачем позову про стягнення заборгованості за договором комісії, а тому станом на дату подання позовної заяви не закінчився, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні позивачем норм цивільного законодавства.

Твердження позивача на те, що заява відповідача про застосування позовної давності подана з порушенням ч.1 ст.170 ГПК України і підлягала поверненню без розгляду, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права, і тому положення ГПК України до розгляду зазначеної заяви не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі №910/10399/18, від 26.02.2020 у справі №910/20607/17.

Наслідки спливу позовної давності визначені у статті 267 Цивільного кодексу України. За змістом частин 3 - 5 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи той факт, що позивач був обізнаний про наявність свого порушеного права, однак звернувся до суду з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин її пропуску, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання додаткової угоди недійсною.

Щодо апеляційної скарги та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем

Третя особа, в якості обґрунтування порушення її прав оспорюваною додатковою угодою, вказує, що вона укладена за відсутності у відповідача відповідної ліцензії, а також укладена генеральним директором позивача із перевищенням своїх повноважень, без отримання дозволу учасників ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", чим порушує корпоративні права третьої особи, зокрема право на управління товариством та право на отримання дивідендів, оскільки призведе до зменшення їх розміру.

Однак, Велика Палата Верховного Суду, в постановах від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16 зазначала, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права. Отже, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі товариства, отримання ним прибутку від діяльності товариства або реалізації корпоративного права на управління діяльністю товариства.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, в якій досліджувалась можливість учасника товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності.

Такі висновки також відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення ЄСПЛ від 20.05.1998 у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки", заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21.12.2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30).

Відсутність порушеного або оспорюваного права третьої особи є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні її позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Отже, суд першої інстанції дійшов до юридично правильного висновку про відмову у задоволенні позову третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги позивача і третьої особи не підлягають задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційних скарг, покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.10.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко