Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/6136/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/6136/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Кравченко О.П. (в залі суду),

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 (повний текст складено 18.07.2024)

у справі № 910/6136/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"

про стягнення 1 451 045,48 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства по виробництву інсулінів "Індар" (далі - ПрАТ «Індар») 1 451 045,48 грн, з яких: 1 445 172,68 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії / центрального опалення, 2 169,86 грн інфляційних нарахувань та 3 702,94 грн 3% річних.

На обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання ПрАТ «Індар» зобов`язання за договором №440654 від 02.07.2012 в частині оплати наданих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 239 937,94 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Стягнуто з ПрАТ "Індар" на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» 205 234,74 грн основного боргу, 2 169,86 грн інфляційних втрат, 3 702,94 грн 3% річних та 18 765,70 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з ПрАТ «Індар» на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» 205 234,74 грн основного боргу, інфляційних нарахувати та 3% річних. Провадження у справі в частині решти вимог позову закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024, ПрАТ «Індар» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ПрАТ «Індар» 205 234,74 грн основного боргу та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Євро-Реконструкція» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «Індар» 205 234,74 грн основного боргу. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, а також неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема,ст. 236 ГПК України.

Апелянт зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд обмежився посиланням на пункти договору, які ПрАТ «Індар» зобов`язане виконувати та в порушення ч. 1 ст. 73 ГПК України не встановлено наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На думку скаржника, суд не надав належної оцінки тому, що позовні вимоги позивач заявив лише за період з січня по березень 2024 року, хоча послуги з постачання теплової енергії відповідачу надавалися з листопада 2023 року по березень 2024 року, тобто протягом всього опалювального періоду. Окрім цього, у період з листопада 2023 року по лютий 2024 року позивач виставляв відповідачу до сплати рахунки лише за спожиту теплову енергію, без урахування втрат теплової енергії на ділянці і в системі покупця, передбачених п. 6.3 Договору. Однак у березні 2024 року позивач зробив перерахунок наданих відповідачу послуг лише за останні три місяці опалювального періоду, згідно з яким була встановлена вартість понесених втрат теплової енергії за спірний період з січня 2024 року по березень 2024 року у розмірі 205 234,74 грн.

Відповідач вважає, що вартість втрат теплової енергії вже була включена до загальної вартості послуг, що надавалися у певні розрахункові періоди. Втрати теплової енергії на суму 205 234,74 грн під час її транспортування від місця установки приладу обліку до межі розподілу теплових мереж є складовою умовно-постійної частини тарифу, у зв`язку з чим заявлена вимога щодо стягнення зазначеної суми окремо як умовно-змінної частини тарифу є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі товарної продукції на суми втрат теплової енергії за спірний період, які підтверджували б факт надання вказаних послуг, позивач не надав доказів на підтвердження того, що нараховані до сплати теплові втрати були понесені саме на ділянці і в системі відповідача.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Євро-Реконструкція» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

ПрАТ «Індар» надало відповідь на відзив, у якій заперечило проти доводів відзиву та вважає необґрунтованими та безпідставними вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» в частині стягнення 205 234,74 грн основного боргу як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

ТОВ «Євро-Реконструкція» надало заперечення до відповіді на відзив, у якому зазначає, що згідно з Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №71 від 14.02.2007, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за №197/13464, та Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №602/378 від 10.12.2008, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за №1310/16001 у разі не виконання покупцем теплової енергії вимог нормативно-правових актів щодо встановлення вузла комерційного обліку, та за наявності на балансі Покупця абонентської теплової мережі, загальний обсяг поставленої Енергопостачальною організацією теплової енергії покупцю у кожному звітному періоді визначається як сума обсягу теплової енергії спожитої будівлею покупця (розраховується згідно теплового навантаження будівлі покупця) та обсягу втрат теплової енергії в абонентській тепловій мережі покупця на ділянці від межі балансової належності теплових мереж (межі продажу теплової енергії) до будівлі покупця (точки вводу теплової мережі до будівлі, в якій споживач згідно наявної технічної можливості зобов`язаний організувати комерційний облік теплової енергії).

Крім того, за доводами позивача, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, встановлено, що у споживачів, які не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

ПрАТ «Індар» надало пояснення на заперечення до відповіді на відзив, у якому вважає, що сума донарахувань у розмірі 205 234,74 грн є наслідком безпідставного включення витрат, пов`язаних із тепловими втратами, що не були зафіксовані та обґрунтовані належними документами. Апелянт не заперечує виникнення таких теплових втрат та законодавство, що пов`язане з їх обчисленням та тарифуванням, однак зазначає, що донарахування за такі теплові втрати не повинні були зараховуватись на його баланс із причин, зазначених у відповіді на відзив від 09.09.2024. Скаржник вважає, що тарифи, які враховують втрати на межі балансової належності, не можуть включати донарахування, оскільки прилади комерційного обліку у ПрАТ «Індар» не встановлені.

04.10.2024 ПрАТ «Індар» звернулось із клопотанням, у якому просило розглянути справу №910/6136/24 без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні. ПрАТ «Індар» також повідомило, що вимоги апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/6136/24 підтримує повністю.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6136/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ "Індар" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/6136/24.

22.08.2024 матеріали справи №910/6136/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Індар" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/6136/24. Розгляд справи призначити на 09.10.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

02.07.2012 ПрАТ «Індар» (покупець) уклало з ТОВ «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого енергопостачальна організація зобов`язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - товар або теплоносій, теплова енергія).

Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової вартості, визначену у додатку №1 до договору.

Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з додатком №1 і не підлягає зміненню в односторонньому порядку (п. 2. 3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладах обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК «Київенерго».

У випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (п. 5.2 договору).

За умовами п. 5.4 договору в разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені цим договором, по кожному параметру теплоносія.

Покупець сплачує енергопостачальній організації в т.ч. за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати (згідно п. 5.2 договору) на ділянці і в системі покупця (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 договір укладено строком з 01.07.2012 до 30.06.2013 і вважається продовженим на кожен наступний рік за умови відсутності заперечень сторін, заявлених за місяць до закінчення строку дії договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Згідно з додатком №1 до договору (Схема абонентської теплотраси, яка знаходиться на балансі «покупця») прилади обліку спожитої енергії на межі балансової належності відсутні як у позивача, так і у ПрАТ «Індар». За межею балансової належності на теплотрасі, яка належить відповідачеві і веде до приміщень ПрАТ «Індар», де безпосередньо споживається теплова енергія, такі прилади також відсутні, як і у згаданих приміщеннях.

А отже вартість спожитої відповідачем теплової енергії, як і вартість теплових втрат на ділянці енергопостачальної мережі, що належить ПрАТ «Індар», визначається розрахунковим методом.

ТОВ «Євро-Реконструкція» стверджує, що з січня по березень 2024 року надало ПрАТ «Індар» послуги з постачання теплової енергії загальною вартістю 1 445 172,68 грн, які не були оплачені у встановлені договором строки.

14.03.2024 ПрАТ «Індар» як користувач приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, та ТОВ «Євро-Реконструкція» уклали угоду про реструктуризацію заборгованості за договором.

За умовами п. 1.1 угоди про реструктуризацію ПрАТ «Індар» визнає, що станом на день укладення цієї угоди борг за постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, складає 1 295 701,72 грн та зобов`язується здійснити платежі на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» згідно з графіком трьома рівними платежами.

Згідно з п. 2.5 угоди про реструктуризацію окрім внесення щомісячних платежів з погашення боргу, передбачених цією угодою, ПрАТ «Індар» зобов`язується сплачувати поточні нарахування за постачання теплової енергії, відповідно до умов договору.

05.04.2024 ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось до ПрАТ «Індар» з претензією №20.2/УПНюр/3731 від 04.04.2024, у якій повідомило про наявність у ПрАТ «Індар» заборгованості за березень 2024 року у розмірі 231 900,58 грн, а також просило сплатити цю заборгованість та 431 900,58 грн платежу згідно з графіком за угодою про реструктуризацію.

Цю претензію ПрАТ «Індар» отримало 08.04.2024.

Листом вих. №15.05-12-03.01/289 від 12.04.2024 про нарахування за теплову енергію ПрАТ «Індар» повідомило ТОВ «Євро-Реконструкція», що при звірці розрахунків за надання послуг з постачання теплової енергії виявило розбіжності за третій місяць 2024 року за договором. Зазначивши, що будь-яких обґрунтованих пояснень з боку ТОВ «Євро-Реконструкція» не надходило, ПрАТ «Індар» просило надати детальну розшифровку нарахувань за березень 1024 року та роз`яснення щодо підстав донарахування.

Оскільки ПрАТ «Індар» поставлену теплову енергію не оплатило, ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось з позовом у цій справі та просило стягнути її з ПрАТ «Індар», а також нараховані на неї 3% річних та інфляційні втрати.

ПрАТ «Індар» проти заявлених до нього вимог заперечило та надало власний розрахунок боргу з листопада 2023 року по березень 2024 року (за опалювальний сезон), а також платіжні інструкції за період з лютого по травень 2024 року.

Сплату ПрАТ «Індар» на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» 1 239 937,94 грн сторони не оспорюють. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 239 937,94 грн боргу суд закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторони не оскаржують.

Отже, несплаченими залишились 205 234,74 грн основного боргу (компенсація втрат теплової енергії від межі балансової належності до приміщень відповідача), на які ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснило нарахування 2 169,86 грн інфляційних втрат та 3 702,94 грн 3% річних.

У апеляційній скарзі ПрАТ «Індар» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення 205 234,74 грн боргу.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Правила обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (п. 2 Правил).

У п. 3 Правил наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання;

межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем;

межа експлуатаційної відповідальності - межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем;

межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла;

система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об`єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з`єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору;

споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил).

Відповідно до п. 7 Правил усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 20 Правил).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 23 Правил).

Міністерство палива та енергетики України відповідно до вимог Законів України "Про електроенергетику", "Про теплопостачання", Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1540, з метою дотримання єдиних положень і вимог щодо організації експлуатації теплового устатковання та мереж, виконання яких забезпечує надійну, безпечну та ефективну роботу цього теплового устатковання та мереж наказом від 14.02.2007 №71 затвердило Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила експлуатації).

Положення цих Правил поширюються на суб`єктів відносин у сфері теплопостачання (в т.ч., які мають власні джерела теплопостачання), що займаються виробництвом, передачею та постачанням теплової енергії або є споживачами теплової енергії незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що є складовою частиною системи заходів щодо організації виробництва, перетворення, постачання та споживання теплової енергії (п. 1.2 Правил експлуатації).

Згідно з п. 7.1.2 Правил експлуатації тепловикористовувальні установки обладнуються в т.ч. манометрами та термометрами для вимірювання тиску і температури нагрівального та нагрівного середовищ.

Облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів (п. 7.2.31 Правил експлуатації).

Персонал суб`єкта господарювання-споживача теплової енергії відповідає за технічний стан, обслуговування та експлуатацію відповідно до проектного рішення, ЗВТ, приладів та обладнання систем теплоспоживання, які перебувають у межах його балансової власності чи експлуатаційної відповідальності, а також за зберігання споруд, комунікацій, теплових мереж та систем теплопостачання, які розташовані на його території та належать теплопостачальній організації, субспоживачеві або іншим організаціям (п. 7.2.45 Правил експлуатації).

Суд встановив, що спірним в цьому випадку є нарахування та заявлення ТОВ «Євро-Реконструкція» до стягнення з ПрАТ «Індар» 205 234,74 грн основного боргу за березень 2024 року за послуги з постачання теплової енергії (компенсація втрат теплової енергії від межі балансової належності до приміщень відповідача), який ПрАТ «Індар» вважає безпідставно нарахованим.

Матеріали справи свідчать, що спірна сума не охоплюється умовами угоди про реструктуризацію, укладеної сторонами спору 14.03.2024, та є донарахуванням втрат ТЕ за січень, лютий та березень 2024 року.

Умовами п. 5.1, 5.2 договору сторони узгодили, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладах обліку, що встановлені на межі балансової належності. У випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, встановлені судом обставини щодо відсутності приладу обліку спожитої відповідачем енергії на теплотрасі, яка знаходиться на балансі ПрАТ «Індар», та умови п. 5.1, 5.2 договору, суд вважає, що до витрат ПрАТ «Індар», які підлягають сплаті за договором, включаються спожита теплова енергія та теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Таким чином, ПрАТ «Індар» має зобов`язання відповідно до умови пункту 5.2 договору сплачувати додатково вартість теплових втрат, а тому вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» про стягнення заборгованості з їх сплати є обґрунтованими.

При цьому місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача в частині ненадання розрахунку позивачем, оскільки затверджена Кабінетом Міністрів України методика розрахунку втрат знаходиться у загальному доступі. Відповідно, маючи певні сумніви у вірності обчисленої позивачем вартості відповідач мав, щонайменше, провести власні розрахунки та довести суду їх вірність. Натомість, відповідач лише обмежився запереченнями, не підтвердженими жодним належним доказом.

Розмір заявлених до стягнення вимог обрахований згідно з тарифом, встановленим розпорядженням КМВА №761 від 29.09.2023, на підставі фактичного споживання ПрАТ «Індар» за період лютий-березень 2024 року та є арифметично вірним.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ПрАТ «Індар» про стягнення 205 234,74 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині присуджених до стягнення з ПрАТ «Індар» на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» інфляційних нарахувань та 3% річних не оскаржується, а тому апеляційний перегляд здійснюється у встановлених ст. 269 ГПК України межах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/6136/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №910/6136/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/6136/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.10.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак