Постанова

від 16.10.2024 по справі 910/5541/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Справа№ 910/5541/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024

у справі № 910/5541/24 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 81 990,19 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 81 990,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок здійснення відповідачем перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача було виявлено розукомплектування останніх, що в подальшому призвело до заподіяння позивачу збитків в сумі 81 990,19 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі №910/5541/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" збитки в сумі 81 990 грн 19 коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 17.07.2024 (через Електронний суд) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/5541/24 від 24.06.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС". Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

22.07.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою витребувано матеріали справи №910/5541/24 з Господарського суду міста Києва.

26.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" надійшла заява про долучення до апеляційної скарги платіжної інструкції №5154 від 17.07.2024.

29.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5541/24.

30.07.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі №910/5541/24. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі №910/5541/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

08.08.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (був зареєстрований 09.09.2024), який в порядку ст. 263 ГПК України приймається до спільного розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024, у зв`язку з тим, що головуючий суддя ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 звільнений з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 вказана судова колегія прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

Справа була розглянута в «розумний строк» в розумінні ст. 6 Конвенції, з незалежних від суду причин, з урахуванням перебування суддів на лікарняному, звільнення з посади судді у відставку, повідомлення сторін про зміну складів суду, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи. А тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з урахуванням наступного.

За доводами скаржника, судом неправильно встановлено та зазначено в оскаржуваному рішенні, що (цитата) «У листопаді-грудні 2023 відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача. На станції "Богуславський" та "Баси" було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, а саме: №№ 63783419, 60027216, 60460011, 60461480, 60461654, 60728623, 60729209, 61075982, 62199773, 52570926, 54782768, 54784368, 59664151, 60027752, 60352531, 60455409 та 60727013». Однак, як зазначає апелянт, в дійсності, в зазначених вагонах вантаж був відсутнім, і вони самі були вантажем (вантаж на своїх осях), про що чітко зазначено в залізничних наступних накладних (графа 20) №№ 48981260, 48982862, 36452662, 36452670, 36452688, 36453108, 36453116, 36453124, 36453157, 36452589, 36452597, 36452605, 36452621, 36452639, 36452647, 36452654, 43152420.

Окрім цього, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в ході виявлення розукомплектовання вагонів був зафіксований саме факт крадіжки, а не пошкодження, як зазначає позивач. Згідно з п. 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила), у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження складається акт про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, який, у свою чергу, згідно із статтею 124 Статуту Залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні. Позивачу було відомо, що працівниками Залізниці зафіксований факт несанкціонованого втручання у діяльність залізничного транспорту, а саме - крадіжка деталей з вагонів невстановленими особами. Але з боку позивача не було здійснено жодних заходів щодо співпраці з правоохоронними органами.

Таким чином, відповідач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення з наступних підстав.

Зазначив, що оскільки порожні приватні вагони мають статус «вантажу», то відповідно до пункту 2 Правил повинен був бути сформований комерційний акт у зв`язку з пошкодженням вантажу (вагону).

Відповідно до п. 8 Правил, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Також, позивач звертався с заявами та скаргами до відповідача про складання комерційних актів та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М на пошкоджені вагони, однак акти складені не були, окрім акту про пошкодження вагона № 60727013, складеного 26.11.2023 року Виробничим підрозділом «Вагонне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Заяви та скарги ТОВ «ЛЕМТРАНС» про складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25 та комерційних актів були проігноровані відповідачем і відповіді ТОВ «ЛЕМТРАНС» отримано не було.

Сторона не погоджується з доводами апеляційної скарги про пошкодження вагонів сталося внаслідок крадіжки сторонніми особами і що не доведено вину Залізниці щодо незабезпечення збереження цілісності приватного рухомого складу. Вважає, що дане твердження скаржника не може бути прийнято до уваги за відсутності встановлених правоохоронними органами обставин крадіжки у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами.

А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, протягом листопада - грудня 2023 відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача. На станції "Богуславський" та "Баси" було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, а саме наступних: №№ 63783419, 60027216, 60460011, 60461480, 60461654, 60728623, 60729209, 61075982, 62199773, 52570926, 54782768, 54784368, 59664151, 60027752, 60352531, 60455409 та 60727013.

Вказані вагони були направлені на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, на підставі чого були оформлені повідомлення форми ВУ-23М, а саме: від 16.11.2023 № 6793, від 16.11.2023 № 6794, від 02.12.2023 № 34, від 02.12.2023 № 42, від 02.12.2023 № 35, від 02.12.2023 № 41, від 02.12.2023 № 46, від 02.12.2023 № 39, від 02.12.2023 № 45, від 02.12.2023 № 44, від 02.12.2023 № 54, від 02.12.2023 № 37, від 02.12.2023 № 38, від 02.12.2023 № 40, від 02.12.2023 № 36, від 02.12.2023 № 43 та від 30.11.2023 № 1422.

Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, позивач був змушений передати структурному підрозділу відповідача аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вони використовуються у господарській діяльності позивача, зокрема останнім було придбано деталі на загальну суму 28 596,00 грн., які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:

- на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікації № 59 від 01.09.2020, у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" було придбано: регулятор РТРП 675-М у кількості 2 шт. на загальну суму 8 400,00 грн. Вказана продукція була оплачена згідно платіжного доручення № 9963 від 20.10.2020;

- на підставі договору поставки № 166/17 від 29.03.2017, специфікації від 10.10.2023, у ТОВ "ТТР" було придбано: тяга стоянкового гальма К22.04-04.01.00.0-00СБ у кількості 13 шт. на загальну суму 19 500,00 грн. Вказана продукція була оплачена згідно платіжного доручення № 7937 від 27.11.2023;

- на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікації № 58 від 03.08.2020, у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" було придбано: тяга 726.40.071 у кількості 2 шт. на загальну суму 696,00 грн. Вказана продукція була оплачена згідно платіжного доручення № 9356 від 30.09.2020.

Деталі придбані позивачем для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах та були передані структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" і виробничому підрозділу "Вагонне депо Основа" та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до актів від 29.12.2023, від 11.01.2024, від 22.12.2023, від 29.12.2023, від 11.01.2024 (акт використання запчастин, наданих позивачем для технічного обслуговування вагонів власності (оренди) позивача згідно договору «ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020). Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 33 269,15 грн.

Також при проведенні технічного обслуговування таких вагонів: №№ 60460011, 60461480, 60461654, 60728623, 60729209, 61075982, 62199773, 54782768, 54784368, 59664151, 60027752, 60352531, 60455409 та 60727013 позивачем понесені витрати з подавання та забирання вагонів на загальну суму 20 125,04 грн., що підтверджується актами від 02.01.2024 № 1/255 та від 11.01.2024 № 25/255.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується: «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

При цьому, відповідно до п. 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин внаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Окрім цього, у даному стандарті зазначено, що пошкодження можуть бути істотними і бути причиною вилучення вагона із експлуатації. А відтак, складання відповідачем актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме цей акт є підставою для переведення вагонів із робочого парку до неробочого. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника в частині ненадання позивачем актів форми ВУ-25М як підстава для відмови в позові через вищевстановлене.

В цій частині обґрунтованими є доводи позивача, що заяви та скарги ТОВ «ЛЕМТРАНС» про складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25 та комерційних актів були проігноровані відповідачем і відповіді ТОВ «ЛЕМТРАНС» отримано не було. Тоді як докази направлення відповідачу вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Таким чином, внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, позивач був змушений передати структурному підрозділу відповідача аналогічні деталі, які було придбано на загальну суму 28 596,00 грн на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікації № 59 від 01.09.2020, у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" було придбано: регулятор РТРП 675-М у кількості 2 шт. на загальну суму 8.400,00 грн; на підставі договору поставки № 166/17 від 29.03.2017, специфікації від 10.10.2023, у ТОВ "ТТР" було придбано: тяга стоянкового гальма К22.04-04.01.00.0-00СБ у кількості 13 шт. на загальну суму 19.500,00 грн.; на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікації № 58 від 03.08.2020, у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" було придбано: тяга 726.40.071 у кількості 2 шт. на загальну суму 696,00 грн. Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 33 269,15 грн, що не заперечувалось ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції щодо розміру сплачених сум.

Згідно п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з витрат на транспортування пошкодження вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів, залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрати на перевезення вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо від ремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надаються разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Окрім цього, при проведенні технічного обслуговування таких вагонів: №№ 60460011, 60461480, 60461654, 60728623, 60729209, 61075982, 62199773, 54782768, 54784368, 59664151, 60027752, 60352531, 60455409 та 60727013 позивачем понесені витрати з подавання та забирання вагонів на загальну суму 20.125,04 грн., що підтверджується актами від 02.01.2024 № 1/255 та від 11.01.2024 № 25/255.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що збитки, які виникли у позивача у зв`язку із розукомплектуванням вагонів, становлять суму 81 990,19 грн, що включає в себе 28 596,00 (вартості придбаних деталей) + 33 269,15 грн. (технічне обслуговування) + 20 125,04 грн. (витрат з подавання та забирання вагонів). Контррозрахунку скаржником як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції надано не було.

Тоді як, не приймаються доводи скаржника в частині відсутності у позивача права на звернення з позовом у даній справі в частині, що стосується таких накладних: № 48981260 та 48982862 не є відправником або одержувачем вантажу. Так, позивач є власником (орендарем) порожніх вагонів, а тому обґрунтовано саме він звернувся з позовом про захист своїх порушених прав у розумінні ст. 4 ГПК України. Тоді як доводи скаржника про різне тлумачення поняття «вантаж» в контексті того, чи відноситься до даної категорії поняття «порожніх приватних вагонів», - не впливає на суть правильно ухваленого рішення у даній справі у відповідності до засад господарського судочинства в розумінні ст. 2 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на те, що позивачу було відомо, що працівниками залізниці зафіксований факт несанкціонованого втручання у діяльність залізничного транспорту, а саме - крадіжка деталей з вагонів невстановленими особами. Щодо того, що з боку позивача не було здійснено жодних заходів щодо співпраці з правоохоронними органами. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що в силу пункту 20 Правил складання актів (пункт 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України. Тоді як звернення до правоохоронних органів не є обов`язком позивача.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталося не з вини відповідача, або ж внаслідок дії обставин непереборної сили. Підстав для відмови в задоволенні позову з підстав, заявлених скаржником в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не встановив.

А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи із вказаних норм права та з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) також не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/5541/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/5541/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/5541/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк