Рішення

від 02.10.2024 по справі 523/9991/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/9991/23

Провадження 2/522/1943/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

02 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Звонецької І.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження заяву Приватного технічного підприємства «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гефест» про визнання недійсним пункту договору

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного технічного підприємства «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання.

Ухвалою суду від 10.08.2023 року (головуюча суддя Суворова О.В.) провадження у справі відкрито.

В обгрунтування позову позивач вказує, що Забудовник Приватне Технічне Підприємство "ГЕФЕСТ" (Позивач) та ОСОБА_1 (Відповідач) уклали Договір передачі майнових прав № 01/07/20-КАР/2.6-НП від 01 липня 2020 року. Позивач вказує, що Відповідач порушив умови Договору в частині строків оплати, затримавши оплату на більш ніж 30 календарних днів суми, еквівалентної 220 046 доларів США 71 цент. від загальної суми 347693,00 дол. США.

Згідно з п. 7.3 Договору, Забудовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку при порушенні строків оплати більш ніж на 30 днів, повідомивши Відповідача письмово. Після розірвання Договору Забудовник вільний від зобов`язань щодо відчуження Об`єкта нерухомості та може розпоряджатися ним на власний розсуд.

Відповідно до пп. 5.5.1 Договору, Відповідач зобов`язався здійснити оплату Договірної ціни паю у строки, визначені Договором. Однак Відповідач не здійснив повну оплату, що призвело до порушення зобов`язань.

За несвоєчасну сплату платежів, згідно з п. 6.2 та 6.3 Договору, Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Станом на 27.05.2022 року сума пені складає 146 311 доларів США 48 центів.

У випадку прострочення платежу більш ніж на 30 днів, Забудовник має право розірвати Договір та вимагати сплату штрафу, що становить 30% від договірної ціни паю, тобто 104 307 доларів США 90 центів.

Забудовник направив Відповідачу повідомлення від 27.05.2022 року № 23 про утримання суми штрафу та пені, загальна сума яких становить 122 973 доларів США 09 центів. Відповідач не надав відповіді на повідомлення.

Відповідно до статей 610-612 ЦК України, порушення зобов`язання передбачає правові наслідки, зокрема сплату неустойки. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму, еквівалентну 4 522 950,25 грн., виходячи з курсу продажу долара США 36,78 грн. на дату підготовки позову.

06.10.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав в повному обсязі, заперечення обґрунтував наступним чином.

Відповідач не погоджується, що розмір пені, яка підлягає стягненню з Відповідача за порушення зобов`язання, становить 146 311,48 доларів США. На думку відповідача ця сума не підтверджена розрахунками та документами, тому не обґрунтована. Не вказано, як визначали розмір основного боргу, штрафних санкцій та курс валют.

Відповідач здійснив власний розрахунок заборгованості та пені, виявив, що сума, зазначена Позивачем, є помилковою. Через відсутність розрахунків Позивача, Відповідач припускає, що не враховано оплати, які вже були здійснені, та не враховано курс долара США на дати кожної оплати.

За період дії договору Відповідач здійснив ряд оплат, підтверджених квитанціями. Станом на 30.06.2021 року сума боргу становила 232 059,49 доларів США. Враховуючи подальші платежі, Відповідач здійснив розрахунок пені, який відрізняється від суми, зазначеної Позивачем.

Відповідач вважає, що Позивач неправильно розрахував суму пені в іноземній валюті та заявив її до стягнення в національній валюті України з урахуванням курсу продажу долара на дату підготовки позову. Оскільки Позивач подав позов із вимогою стягнення пені лише 15.06.2023 року, він має право на стягнення пені лише за останні 12 місяців.

Позивач пропустив строк позовної давності, оскільки вимога про розірвання договору була направлена 27.05.2022 року, а позов подано лише 15.05.2023 року, тобто майже через два роки після виявлення порушення. В позові не наведено обставин, які б свідчили про неможливість звернутись раніше.

01.10.2023 року від відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява.

Відповідно до вказаного позову відповідач вказує, що умови п. 6.3. Договору суперечать ст. 61 Конституції України, оскільки разом із п. 6.2. Договору встановлюють подвійну відповідальність за прострочення оплати. Це створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду Відповідача як споживача. Виходячи з цього, є підстави для визнання п. 6.3. Договору недійсним.

Згідно з первісною позовною заявою, Забудовник утримав штраф у розмірі 104 307,9 доларів США відповідно до п. 6.3. Договору. У разі задоволення зустрічного позову необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Відповідача неправомірно утриману суму, що станом на дату подання зустрічного позову становить 3 820 798,38 грн.

Відповідно до зустрічної позовної заяви (з урахуванням уточнень від 02.02.2024 року) відповідач за первісним позовом просить суд:

Визнати недійсним п. 6.3. Договору пайової участі у будівництві № 01/07/20-КАР/2.6-НП від 01 липня 2020 року, укладеного між Приватним технічним підприємством «ГЕФЕСТ» та ОСОБА_1 .

27.02.2024 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 11.04.2024 року (головуюча суддя Суворова О.В.) вирішено прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гефест» про визнання недійсним пункту договору.

25.06.2024 року на підставі Розпорядження № 389/24 від 25.06.2024 року у зв`язку зі звільнення ОСОБА_2 з посади судді на підставі заяви про відставку здійснено авторозподіл вказаної цивільної справи.

25.06.2024 року вказана справа надійшла в провадження головуючого судді Науменко А.В.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року справу прийнято до провадження головуючого Науменко А.В.

У судове засідання призначене на 02.10.2024 року з`явились представник позивача ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 .

Представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити в повному обсязі. Також представник просив суд застосувати строк позовної давності до вимоги по зустрічному позову.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення первісного позову, просила задовольнити зустрічну позовну заяву. Наполягала на застосуванні строків позовної давності відносно нарахування неустойки. Також просила суд застосувати до первинних вимог про стягнення неустйки положення ст. 551 ЦК України та зменшити суму, вказуючи на відсутність у позивача будь-яких збитків.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Між Приватним технічним підприємством «ГЕФЕСТ» (Забудовник) та ОСОБА_1 (Пайовик) було укладено Договір передачі майнових прав № 01/07/20-КАР/2.6-НП від 01 липня 2020 року.

ОСОБА_1 порушив умови Договору, прострочивши оплату на більш ніж 30 календарних днів суми, еквівалентної 220 046 доларів США 71 цент.

Згідно з п. 7.3 Договору, Забудовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку при порушенні строків оплати більше ніж на 30 днів, направивши ОСОБА_1 письмове повідомлення. Договір вважається розірваним через тридцять днів після відправлення повідомлення. Після розірвання Забудовник вільний від зобов`язань і може розпоряджатися Об`єктом нерухомості на свій розсуд.

Пайовик зобов`язався здійснити оплату договірної ціни паю відповідно до умов Договору. За несвоєчасну сплату платежів Пайовик сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У разі прострочення оплати на понад 30 днів, Забудовник має право розірвати Договір та вимагати сплату штрафу у розмірі 30% від договірної ціни паю, тобто 104 307 доларів США 90 центів.

Згідно з п.п. 7.4.3 Договору, Забудовник має право утримати з повернення Пайовику суми, що передбачені договором, пеню, штрафи та витрати на утримання об`єкта нерухомості. Якщо суми не вистачає для покриття пені, штрафів та інших платежів, Пайовик зобов`язаний сплатити різницю та компенсувати витрати на утримання об`єкта.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК)).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 ст. 549 ЦК). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч.1, 2 ст. 550 ЦК).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо внесення (оплати) пая за участь в будівництві Об`єкта капітального будівництва не виконав у повному обсязі, сплативши у гривні еквівалент 127646,29 дол. США, з 347693 дол. США (еквівалент) передбачених Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату платежів, передбачених цим Договором, Пайовик сплачує Забудовнику пеню у розмірі 0,2 % (нуль цілих дві десятих) відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Несплата пені може бути підставою для відмови Забудовника в передачі Пайовику прав на Об`єкт нерухомості за цим Договором.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку прострочення Пайовиком оплати будь-якого із платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на 30(тридцять) календарних днів, Забудовник має право розірвати цей Договір в односторонньому пораду. У цьому випадку Пайовик зобов`язаний сплатити Забудовнику штраф, що складає тридцять відсотків від Договірної ціни Паю, зазначеної у п. 4.1. цього Договору. При цьому Забудовник має право утримати такий штраф та пеню, передбачену п. 6.2. цього Договору, у момент повернення Пайовику коштів згідно з пп. 7.3.2. цього Договору. У випадку недостатності коштів, які Забудовник зобов`язаний повернути Пайовику відповідно до пп. 7.3.2. цього Договору для сплати зазначених штрафу та пені, Забудовник має право стягнути остаточну суму штрафу і пені у порядку, передбаченому законодавством України.

Забудовник направив Відповідачу повідомлення від 27.05.2022 року № 23 в якому зазначив, що Забудовник за рахунок сплачених коштів утримає грошові кошти, а саме - штраф, передбачений п. 6.3. Договору - суму, що в національній валюті еквівалентна 104 307 (сто чотири тисячі триста сім) доларів США 90 центів, а також частково пеню згідно із п. 6.2. Договору, яка станом на 27.05.2022 року загально складає суму, що в національній валюті еквівалентна 146 311 (сто сорок шість тисяч триста одинадцять) доларів США 48 центів.

Таким чином Пайовик зобов`язаний сплатити Забудовнику ще несплачену суму пені та штрафів, яка становить суму, що в національній валюті еквівалентна 122 973 (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) доларів США 09 центів.

Таким чином, сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 127647,00 дол. США були враховані позивачем в рахунок погашення заборгованості по сплаті штрафу та пені.

Під час судового засідання позивач пояснив, що об`єкт нерухомості, який був предметом Договору передачі майнових прав з відповідачем, після розірвання договору був реалізований за заниженою ціною у зв`язку з "падінням" ринку нерухомості під час війни. Це призвело до завдання збитків позивачу, оскільки отримана сума була меншою за очікувану вартість об`єкта. Позивач вважає, що причиною таких збитків стало неналежне виконання відповідачем умов договору.

Позивач не надав доказів того, що ПТП «Гефест» понесло збитки від розірвання договору з відповідачем. Під час судового засідання представник позивача зазначив ціну, за якою було реалізовано зазначений об`єкт нерухомості за квадратний метр. Однак, при перерахунку зазначеної суми на квадратуру об`єкта, суд не вбачає отримання збитків стороною позивача. Таким чином, суд вбачає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання збитків стороною позивача внаслідок розірвання договору з відповідачем та подальшою реалізацією об`єкта нерухомості.

Водночас, суд бере до уваги той факт, що відповідач частково сплатив на рахунок позивача у розмірі 127 647,00 дол. США.

Суд враховує пояснення відповідача, що пандемія коронавірусу значно вплинула на економічну ситуацію у світі, викликавши фінансові труднощі у багатьох сферах. У відповідний період багато громадян втратили доходи або їхні доходи значно зменшилися. Відповідачу було об`єктивно важко сплачувати кошти за кредит, що й стало причиною його прострочення сплати по договору.

Крім того, військова агресія РФ проти України призвела до серйозної дестабілізації економіки країни. Курс долара США суттєво зріс, що створило додаткові фінансові навантаження для відповідача. Зростання курсу долара означає збільшення вартості зобов`язань у гривневому еквіваленті, що ускладнило виконання фінансових зобов`язань відповідачем.

Враховуючи всі ці фактори, суд погоджується, що відповідач з об`єктивних причин зазнав значних фінансових труднощів, що ускладнили своєчасну сплату коштів по договору.

Позивач в свою чергу, утримавши з відповідача грошові кошти у розмірі 127 647,00 дол. США. в якості неустойки, та виходячи з пояснень представника позивача зміг реалізувати вказаний об`єкт нерухомості за сумою, яка за підрахунком суду не свідчить про наявність у позивача сумарних збитків.

Крім того, будь-яких доказів наявності збитків позивачем не надано.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд України, обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень в межах судового розсуду.

Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Таке рішення враховує як фінансові труднощі відповідача, так і відсутність доказів збитків з боку позивача, що відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності. Слід наголосити, що накладення неустойки в цьому випадку є несправедливим щодо відповідача, оскільки ускладнює його фінансове становище.

Подальше утримання неустойки призвело б до надмірного збагачення позивача, що суперечить принципам правосуддя. Відповідач вже частково виконав свої зобов`язання, сплативши значну суму на рахунок позивача. Відсутність доказів наявності реальних збитків підтверджує, що позивач не зазнав фінансових втрат від порушення договору.

Суд також враховує, що впровадження додаткових штрафних санкцій у цьому випадку призвело б до ще більшого несправедливого навантаження на відповідача, не відповідаючи принципам пропорційності. Це могло б викликати додаткові фінансові труднощі для відповідача, який вже зазнав значних економічних викликів у зв`язку з пандемією та військовою агресією РФ.

Таким чином, суд вважає, що зменшення неустойки до рівня, який вже був сплачений, є справедливим і відповідає принципам верховенства права. Це рішення забезпечує баланс інтересів обох сторін, не допускаючи надмірного збагачення позивача та захищаючи відповідача від несправедливих фінансових наслідків.

На основі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд зменшує розмір неустойки до сплаченої відповідачем суми, а саме до 127 647,00 дол. США.

Щодо зустрічної позовної заяви суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано належним чином підстав для визнання недійсним пункту 6.3 Договору.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві, а у випадку визнання окремого положення договору несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійним в цілому.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спірний договір укладений між сторонами за їх взаємною згодою та відповідно до вимог чинного законодавства, та доказів зворотному матеріали справи не містять.

При його укладенні між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, про що свідчать підписи сторін у договорі. При цьому, договір не містить несправедливих умов договору, а тому правові підстави для визнання недійсним договору відсутні.

Посилання позивача на наявність несправедливих умов договору, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Приватного технічного підприємства «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання- відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічною позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гефест» про визнання недійсним пункту договору відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з перебуванням головуючого у відпустці повний текст рішення виготовлений 15.10.2024 року.

Суддя А.В. Науменко

02.10.24