Ухвала

від 14.10.2024 по справі 947/25653/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 947/25653/24

Провадження № 2-з/522/335/24

УХВАЛА

14 жовтня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Шенцевої О.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого Товариства «Будова-Фінанс» про стягнення грошових коштів, 3% річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представникаадвоката Василіна Віталія Валерійовича, звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Споживчого Товариства «Будова-Фінанс» про стягнення грошових коштів, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 року матеріали справи №947/25653/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Споживчого Товариства «Будова-Фінанс» про стягнення грошових коштів, 3% річних та інфляційних втрат, разом із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (провадження 2-з/947/508/24) по цивільній справі №947/25653/24, направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Приморського районного суду м. Одеси.

20 вересня 2024 року матеріали цивільної справи № 947/25653/24 надійшли до Приморського районного суду міста Одеси.

10 жовтня 2024 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах або інших фінансово-кредитних установах та належать Споживчому Товариству «Будова-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41257261, 65012, м. Одеса, вул. Осипова, 25), в межах ціни позову в розмірі 1016195,09 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовуються, тим, що між сторонами було укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконує. В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що на даний час існують об`єктивні підстави вважати, що відповідач може вчиняти дії що призведуть до невиконання чи утруднення виконання рішення суду, з метою ухилення від повернення коштів після розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві, фактично привласнивши грошові кошти позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, вважає, що вона не доведена та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1-4 частини 1 статті 150ЦПКУкраїни передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

За змістом ст.ст.149-153 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати предмет позову та обґрунтувати необхідність забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно з ч.3ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно дост. 149 ЦПК України, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як вбачається із заяви, заявник, звертаючись з заявою про забезпечення позову, просить накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову у сумі 1016195,09 гривень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Заявником належним чином не обґрунтоване припущення про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на кошти, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду та спроможне забезпечити фактичне виконання рішення суду в майбутньому.

В даному випадку, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 по справі № 554/1893/17 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Узагальнюючи все вищенаведене, суд приходить до переконання, що заявником не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із змісту заявлених вимог. Заявником наразі не доведено, що відповідач вчиняв чи намагається вчинити дії щодо відчуження свого майна, з метою ухилення від виконання обов`язків за укладеним договором позики.

Крім того, відповідно пункту 4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Враховуючи викладене, вимога про накладення арешту на грошові кошти, не може бути задоволена, оскільки за своєю суттю є втручанням в господарську діяльність товариства та перешкоджатиме їй.

Вимоги щодо забезпечення позову суд не вважає розумними, обґрунтованими та адекватними.

Суд не вбачає з поданої заяви та долучених до неї письмових доказів наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів.

За таких обставин, враховуючи зазначене, оскільки вимоги заявника не відповідають вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, вжиття заходів забезпечення позову не вбачається необхідним, так як не існує очевидних ризиків порушення прав позивача, а тому суд приходить висновку, що на даний час немає правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні клопотання про забезпечення позову не позбавляє особу права звернутись повторно з заявою про забезпечення позову навівши нові мотивування та надавши всі необхідні докази на підтвердження такого клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,259,260,353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доСпоживчого Товариства«Будова-Фінанс»про стягненнягрошових коштів,3%річних таінфляційних втрат - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: