Справа № 523/16875/21
Провадження №2-др/523/8/24
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді- Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання- Дмітрієвої В.С.,
відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Шепель В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника позивачаОСББ «Добровольського-126»- адвоката Бороган В.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі №523/16875/21 за позовомОСББ «Добровольський 126» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків співвласників,
ВСТАНОВИВ:
10.04.2023 року представник позивачаОСББ «Добровольського-126»- адвокат Бороган В.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 523/16875/21, якою просить стягнути суму витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 8600 гривень, яка складається з: 2600 грн. витрат на формування, складання, подання позову; 4000 грн. винагорода за участь у судових засіданнях; 2000 грн. гонорар адвоката.
Відповідно дост. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Тому, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється судом з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача ОСББ «Добровольського-126»- адвокат Бороган В.В. не з`явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується заявою про доставку судової повістки до електронного кабінету ОСББ.
Відповідач ОСОБА_1 , з`явившись до судового засідання, заперечувала проти задоволення заяви, зазначила що вона взагалі не стосується її справи, так як в заяві міститься посилання на інший номер справи. Додатково заявила, що якщо суд вирішить стягнути з нею витрати на правову допомогу, то вона просить зменшити їх розмір, внаслідок не співмірності заявлених до стягнення витрат предмету позову.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шепель В.С., прийнявши участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позову, підтримав раніше подані ним письмові заперечення. Згідно наявних в матеріалах справи заперечень адвоката Шепель В.С., заява про стягнення витрат на правничу допомогу необґрунтована з наступних підстав: 1) діючим законодавством взагалі не передбачено стягнення з відповідача такого платежу (судових витрат) як винагорода адвоката; 2) всупереч ч.3 ст. 137 ЦПК України детальний опис робіт (наданих послуг) відсутній як в заяві, так і в додатках до заяви.
Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 03.04.2023 року позовну заяву ОСББ «Добровольський126» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добровольський126» заборгованість, за період з 01.04.2019 року по 31.08.2021 року, у загальній сумі 13738,20 грн., яка складається з:
- 12011,90 грн.заборгованість з оплати внесків співвласника багатоквартирного будинку;
- 461,60 грн.розмір нарахованих 3% річних;
- 1264,69 грн.сума на яку збільшився загальних борг, внаслідок інфляційних процесів;
- судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За правилами частини 2 ст.137ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п`ятою статті 137ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даному випадку, адвокат Бороган В.В. у судовому засіданні 03.04.2023 року на часі 00:02:27 зробив відповідну заяву, в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених ОСББ «Добровольський 126» витрат на правничу допомогу, його представник - адвокат Бороган В.В. надав: 1) копію договору про надання правової допомоги від 20.10.2022, укладеного із адвокатом Бороган В.В.; 2) копію акту приймання-передачі від 06.04.2023 року; 3) копію платіжного доручення від 13.09.2021р. про сплату 2600 грн.; 4) копію додаткової угоди від 13.09.2021 року до договору №ДК-23 від 28.12.2020. Разом із позовною заявою, попередній представник ОСББ «Добровольський 126» надала: копію договору про надання правової допомоги №ДК-23 від 28.12.2020, укладеного із адвокатом Самборською Н.П.
Із Акту виконаних робіт до Договору №ДК-23 від 28.12.2020 року про надання правової допомоги від 13.09.2021 року вбачається, що адвокат Самборська Н.П. надала ОСББ «Добровольський 126» наступну правову допомогу: формування, складання, подання позовної заяви до суду, вартість 2600 грн.
Із Акту приймання-передачі виконаної роботи від 06.04.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 20.10.2022 року вбачається, що адвокат Бороган В.В. надав наступну правову допомогу: участь у судових засіданнях по справі №523/16875/21. За вказані вище роботи клієнт зобов`язується протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту, сплатити адвокату винагороду у розмірі 4000 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).
Проаналізувавши послуги вказані в Актах прийому-передачі від 28.12.2020 року та від 06.04.2023 року, суд вважає що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатами позивача роботи (наданих послуг) частково відповідає критерію розумності, обґрунтованості та співмірності, виходячи зі змісту предмета позову, розміру суми заявленої до стягнення 13738,20 грн., та обсягу виконаних робіт.
Суд враховує, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, відноситься до категорії типових справ, судові засідання по справі були неодноразово відкладені, внаслідок не явки до судового засідання представника ОСББ «Добровольського 126», явка якого визнавалась до суду обов`язковою.
Суд також зазначає, що Акт прийому-передачі від 06.04.2023 року дійсно не містить детального опису виконаних робіт, детальної інформації щодо дат участі адвоката Бороган В.В. у судових засіданнях, часу витраченого на судові засідання, лише містить посилання на участь у судових засіданнях. Разом із тим, суд вважає що дані обставини не можуть бути підставою для повної відмови у стягненні витрат на правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21, відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 приймав участь у чотирьох судових засіданнях по даній справі:
- 24.10.2022 судове засідання відкладено за клопотанням адвоката Бороган В.В. про ознайомлення із матеріалами справи;
- 30.11.2022 судове засідання відкладено за клопотанням адвоката Бороган В.В., з метою коригування позову, який складав не він, а інший адвокат;
- 13.02.2023 року судове засідання відкладено, у зв`язку із необхідністю направлення Розрахунку заборгованості стороні відповідача;
- 03.04.2023 року за наслідком проведення судового засідання, судом ухвалено рішення суду.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Згідно з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 757/47925/15-ц, від 20 червня 2018 року справа № 127/1284/14-ц, від 27 червня 2018 року справа №554/9348/15-ц, від 25 липня 2018 року справа № 522/4198/17-ц, від 13 березня 2019 року справа № 283/2065/14-ц, від 20 березня 2019 року справа № 753/23491/16-ц, від 23 січня 2019 року справа № 552/2145/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17, від 31 січня 2019 року справа № 204/6539/16-ц.
У даному випадку, у зв`язку із тим що позивач ОСББ «Добровольського -126» вимушено уклало договір про надання правової (правничої) допомоги, з метою захисту своїх прав, зважаючи на предмет позовних вимог, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення її до категорії малозначних, фактично тотожних та не складних справ, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, неодноразові відкладення судових засідань саме з причини спочатку не явки представників ОСББ «Добровольського 126» до судових засіданнях, при визнанні їх явки обов`язковою, у наступному з причини ознайомлення представника позивача із матеріалами справи та підготовки детального розрахунку заборгованості, приймаючи до уваги заяву ОСОБА_1 про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновків про часткове задоволення заяви, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 гривень.
При цьому, суд виходить із того, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладений Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Разом із тим, суд вважає що відсутні правові підстави для стягнення гонорару адвоката у розмірі 2000 гривень, оскільки умовами пункту 4.2 Договору про надання правової допомоги від 20.10.2022 року передбачений розмір гонорару зовсім по іншій справі №523/12746/22, та взагалі не визначений розмір гонорару по справі №523/16875/21.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10-13, 18, 76-81, 263,265,268,273,351,352,354Цивільно - процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивачаОСББ «Добровольського-126»- адвоката Бороган В.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, по цивільній справі №523/16875/21 за позовомОСББ «Добровольський 126» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків співвласників - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ОСББ "Добровольський-126", ЄДРПОУ: 40868650, 65111, м. Одеса, проспект Добровольського, 126, корп. 1, витрати на правничу допомогу по цивільній справі № 523/16875/21, в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення суду виготовлений 17.10.2024 року.
Суддя: К.О. Далеко
Суд | Суворовський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122373674 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Цивільне
Суворовський районний суд м.Одеси
Далеко К. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні