Ухвала

від 01.10.2024 по справі 711/8297/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8297/20

Номер провадження 4-с/711/45/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого - судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Бутовської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси скаргу адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, -

встановив:

Адвокат Стратілатов К.Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із скаргою на дії/бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради.

Скаргу обґрунтовує тим, що судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2021 року у справі № 711/8297/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованість за водопостачання та водовідведення, що утворилась за період з 01.02.2019 по 01.11.2020 у сумі 14178,62 грн., інфляційні у сумі 16,58 грн., 3% річних у сумі 154,93 грн., що разом становить: 14350,13 грн., а також судовий збір в сумі 210,2 грн.

Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.07.2021 року на підставі судового наказу було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

В межах цього виконавчого провадження постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименка М.В. від 05.08.2021 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.01.2023 року на підставі судового наказу було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.

В межах цього виконавчого провадження постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтуненко-Пізняк Г.І. від 11.01.2023 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

На виконання постанов державного виконавця було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абз. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"), а обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадежння"). Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20, реєстр. № 104728588. В даному випадку грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 і на які накладено арешт, є заробітною платою (грошовим забезпеченням) боржника, яке він одержав від військової частини НОМЕР_2 .

Отже арешт з грошових коштів на рахунку заявника має бути знятий, оскільки вказані кошти є заробітною платою (грошовим забезпеченням) заявника і звернення стягнення на ці кошти заборонено законом. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно ч. 1, 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (Закону). В даний час рішення суду (судовий наказ) про стягнення коштів на користь КП «Черкасиводоканал» повністю виконано, а заборгованість перед стягувачем повністю погашена. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені частиною четвертою цієї статті. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В даному випадку обмеження права власності боржника ОСОБА_1 були накладені з метою виконання рішення суду (судового наказу) про стягнення коштів. Однак в даний час обов`язок ОСОБА_1 перед стягувачем припинено у зв`язку з повним виконанням, а виконавчі провадження з примусового виконання судового наказу завершено. Будь-які інші стягнення, в тому числі виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в даний час відсутні. У зв`язку з цим продовження дії обмежень права власності заявника на грошові кошти не переслідує будь-яку легітимну мету, є надмірно обтяжливим для ОСОБА_1 , не відповідає принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності. Оскільки вказаний вище арешт не забезпечує жодні правомірні вимоги, а лише безпідставно обтяжує права заявника. Отже вимога заявника про зняття арешту з коштів є законною та обґрунтованою. З урахуванням вказаних вище положень закону представник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою від 26.07.2024 року, в якій просив зняти арешт з коштів на рахунку.

Тобто державний виконавець отримав достатнє документальне підтвердження того, що грошові кошти на рахунку боржника є заробітною платою, а звернення стягнення на ці кошти заборонено законом. У зв`язку з цим виконавець зобов`язаний був зняти арешт з коштів на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк». Однак листом від 31.07.2024 року державний виконавець повідомив заявника про відмову задовольнити його вимоги. Отже бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з грошових коштів на рахунку боржника є неправомірною.

На підставі наведеного просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту з коштів на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.07.2024 року; зняти арешт, накладений державними виконавцями Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4,НОМЕР_5 на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій скаргу просив розглянути у його відсутність

Представник Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду клопотання, в якому справу просила розглянути на розсуд суду та без участі представника Другого відділу ДВС у м.Черкаси.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Герасименко М.В. від 05.08.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Вказана постанова прийнята державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 щодо примусового виконання судового наказу № 711/8297/20 виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси 25.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованості за водопостачання та водовідведення, що утворилась за період з 01.02.2019 по 01.11.2020 у сумі 14178,62 грн., інфляційні у сумі 16,58 грн., 3% річних у сумі 154,93 грн., що разом становить: 14350,13 грн., а також судового збору в сумі 210,20 грн.

24.07.2024 року представник КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради А.Давиденко звернулася до Другого відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з заявою в якій просила закінчити виконавче провадження за виконавчим документом №711/8297/20 від 25.03.2021 року відносно ОСОБА_1 відповідно до п.9ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ковтуненко-Пізняк Г.І. від 11.01.2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Вказана постанова прийнята державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 щодо примусового виконання судового наказу № 711/8297/20 виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси 25.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованості за водопостачання та водовідведення, що утворилась за період з 01.02.2019 по 01.11.2020 у сумі 14178,62 грн., інфляційні у сумі 16,58 грн., 3% річних у сумі 154,93 грн., що разом становить: 14350,13 грн., а також судового збору в сумі 210,20 грн.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Факт завершення виконавчого проваджень підтверджується листом в.о. начальника відділу Другого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) від 31.07.2024 року та витягом з автоматизованої системи виконавчого провадженння.

Слід зазначити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів N 2, 4. 7. та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчинити щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі. інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не згадати закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до статні 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо визнано, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за цим Кодексом, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 452 ЦПК України).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності скаржника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

За таких обставин суд приходить до висновку про зняття арешту з майна, а саме зняти арешт, накладений державними виконавцями Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4,НОМЕР_5 на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )

Щодо вимоги про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту з коштів на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.07.2024 року, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки згідно листа Другого ВДВС, у органу виконавчої служби відсутні правові підстави для самостійного скасування арешту майна.

Керуючись Конституцією України, Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Скаргу задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений державними виконавцями Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4,НОМЕР_5 на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

В задоволенні інших вимог за скаргою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: Р. В. Демчик