Ухвала

від 17.10.2024 по справі 202/10647/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/10647/24

Провадження № 1-кп/202/1715/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження, відомості про яке внесені 14.08.2024 до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 12024041660000953, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, має середню освіту, який не одружений, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх дітей та непрацездатних осіб, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 05.04.2024 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 1111 ККУкраїни до покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з комунікацією та інформаційним забезпеченням в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також в підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності, строком на 10 років;

- 20.08.2024 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді громадських робіт 200 годин. На підставі ч. 1 ст.71КК України за сукупністю вироків з урахуванням вимог ч. 3 ст.72КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання, призначене за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.04.2024 року, та визначено остаточне покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин та позбавлення права обіймати посади пов`язані з комунікацією та інформаційним забезпеченням в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також в підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності строком на 10 років,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2024 року приблизно о 13 годині 57 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні під`їзду АДРЕСА_2 , де на першому поверсі звернув увагу на спортивний велосипед, який знаходився у коморі, яка оснащена одним навісним замком, та яку ОСОБА_5 використовувала для збереження своїх матеріальних цінностей. В цей момент у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, а саме спортивного велосипеду «Winner», модель Solid FX, який належить ОСОБА_5 .

Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказані час та місці, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, з корисливих мотивів, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, розуміючи, що на всій території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, підійшов до вищевказаної комори та шляхом пошкодження замка, невстановленим у ході досудового розслідування предметом, зняв його та в подальшому незаконно проник до сховища.

Після чого, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, взяв та викотив спортивний велосипед «Winner», модель Solid FX зі сховища, а у подальшому з під`їзду, сів на велосипед та почав рух уздовж будинку АДРЕСА_3 , тим самим покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 14810 гривень 72 копійки.

Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що у вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, матеріальну шкоду відшкодовано шляхом повернення майна.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності, в заяві вказала, що просить призначити покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що потерпілий та прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рицидив кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який не працює, неодружений,на утриманнінеповнолітніх дітейне має,на обліку улікаря наркологата лікаряпсихіатра неперебуває, вину визнав, щиро розкаявся, матеріальна шкода відшкодована шляхом повернення майна.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, та більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 76 КК України.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року,поставлене йому у вину кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні скоїв, до ухвалення попереднього вироку, суд при призначенні остаточного покарання керується вимогами ч. 4 ст. 70 КК України.

У той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КПК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, враховуючи положення ч. 3 ст. 72 КПК України, вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року в частині покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з комунікацією та інформаційним забезпеченням в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також в підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності строком на 10 років слід виконувати самостійно.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Долю процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, призначити ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та, за який його засуджено вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає 8 (вісім) годин громадських робіт, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року в частині покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з комунікацією та інформаційним забезпеченням в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також в підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності строком на 10 років виконувати самостійно.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази:

-компакт-диск на якому в кореновому каталозі записано один відео файл, який зберігається в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

-спортивний велосипед «Winner»,модель SolidFX,який переданийна відповідальнезберігання потерпілій ОСОБА_5 залишити у власності останньої.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 2915 від 15.08.2024, які згідно довідки складають 378 (триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1