Ухвала

від 17.10.2024 по справі 334/2201/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 17.10.2024

Справа № 334/2201/23

Провадження № 1-кп/334/259/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.115 КК України

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

21.11.2023 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло кримінальне провадження (334/10682/23) за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України об`єднати в одне провадження. Судовий розгляд триває.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 оскільки ризики передбаченіст.177 КПК України, які дають підставу для заявлення даного клопотання продовжують існувати, а саме: що ОСОБА_4 скоїв злочин, який відноситься дотяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити новий аналогічний злочин,а тому з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в продовжені строку утримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 просили ухвалити рішення на розсуд суду, при цьому фактично не заперечували проти клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд прийшов до переконання про задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 виходячи з наступного:

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду про застосування запобіжного заходу у виглядітримання під вартою від 28.08.2023 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Відповідно дост. 331 КПКУкраїни, під чассудового розгляду суд заклопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наслідками розглядупитання судсвоєювмотивованоюухвалою скасовує, змінює запобіжний захід увигляді тримання підвартою абопродовжує його дію на строк, щонеможе перевищувати двох місяців.

Згідновимогст..176та ст.177КПК України, законодавець даввичерпнийперелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування занаявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідност.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Зокрема, згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, а усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та покарання, ОСОБА_4 може переховуватися від суду не зважаючи на існування у нього постійного міста проживання.

Таким чином, продовжуючи термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що при наявності усіх зібраних по справі доказів та міри покарання, яка йому може загрожувати, обвинувачений може переховуватися від суду, а звідси існує ризик ухилення від правосуддя.

Отже, доведеність обставини, яка свідчить про існування ризику переховування від суду, виправдовують необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виглядітримання під вартою.

На думку суду, менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищезазначеного ризику.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись на свободі, зловживає спиртними напоями. Знаходячись у стані алкогольного сп`яніння може поводитися неадекватно.

Такий висновок суду спирається на тому, що під час розгляду кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, він скоїв більш тяжкий злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Суд ураховує, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, водночас суд доходить висновку, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 ч.1 ст.115 КК України у клопотанні прокурора є обґрунтованою та достатньою для продовження найсуворішого запобіжного заходу.

Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Також, серед іншого, потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості.

При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в цілому дотримано вимог ч.1 ст.184 КПК України.

Посилання на викладені обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення, а також обґрунтування неможливості запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, повністю виправдовують продовження найсуворішого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.183,314, 315, 331,371,372 КПК України, суд

Ухвалив:

Клопотанняпрокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 17 грудня 2024 року включно.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького Апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1