Постанова

від 17.10.2024 по справі 495/4993/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/872/24

Справа № 495/4993/21

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н. Д.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Ровенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2022 року, постановленого під головуванням судді Анісімової Н.Д., у цивільній справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва, -

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , в якому просив:

- скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Мокарчук Н.В. від 24.05.2017 № 35352030, за яким ОСОБА_1 набуто право власності на дачний будинок загальною площею 42,5 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_1 на дачний будинок загальною площею 42,5 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме дачний будинок загальною площею 42,5 кв.м.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначив,що окружною прокуратурою Одеської областівстановлено порушення вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» під час набуття ОСОБА_1 права власності на дачний будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Мокарчук Н.В. від 24.05.2017 № 35352030, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначений вище дачний будинок, який знаходиться на земельній ділянці цільового призначення водного фонду площею 2,1580 га, на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, та за договором оренди перебуває у користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі Біляївська РО УТМР).

Частина земельної ділянки площею 0,0143 га під дачним будинком, що розташований в АДРЕСА_1 , перебуває у ОСОБА_1 за договором суборенди, укладеним 27.08.2014 року між ним та Біляївською РО УТМР.

Дачний будинокзнаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні»,є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання.

Таким чином, право власності на вказаний дачний будинок набуто незаконно, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва.

Відповідач, набуваючи та реалізуючи своє право власності на самочинно збудований дачний будинок, порушиврежим використання території природно-заповідного фонду заповідного урочища «Дністровські плавні», встановленого статтями 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України, та особливий режим використання земельної ділянки, що перебуває у межах прибережної захисної смуги ріки Дністер.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 29 червня 2022 рокупозов керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації задоволений частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Мокарчук Н.В. від 24.05.2017 року № 35352030, яким за ОСОБА_1 , зареєстроване право власності на дачний будинок загальною площею 42,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257320051208, номер запису про право власності 20583753).

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури 2 270 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду,Одеська обласнапрокуратура звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор зазначив, що висновок суду про втрату юридичного статусу заповідного урочища «Дністровські плавні», інформація що нібито території заповідного урочища «Дністровські плавні» повністю увійшли до складу Нижньодністровського національного природного парку, обставини щодо встановлених рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 815/7292/16, що збудований ОСОБА_1 дачний будинок не є капітальним, ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 01жовтня 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 50-58 т. 3).

До суду апеляційної інстанції від прокурора ОСОБА_2 , а також адвоката Кравченко О.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 59-62 т. 4).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності на дачний будинок проведена з порушенням ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки дачний будинок є некапітальною спорудою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо припинення права власності та знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції виходив з того, що ані ЦК України, ані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено припинення права власності на майно у випадку скасування державної реєстрації права, а також суд дійшов висновку про те, що будь-якими достовірними та належними письмовими доказами позивач не довів факт розташування земельної ділянки площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 в межах заповідного урочища Дністровські плавні та національного природного парку Нижньодністровський.

Одночасно, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив про те, що після скасування державної реєстрації на нерухоме майно - дачний будинок загальною площею 42,5 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 може зберігатися власність на некапітальну споруду за цією адресою без державної реєстрації такого права, що не суперечить частині 4 статті 334 ЦК України.

Суд дійшов висновку про те, що скасування державної реєстрації права власності на дачну будівлю у випадку порушень процедури реєстрації не є підставою припинення права власності на майно відповідача.

Колегія суддів з такими висновками суду не в повній мірі погоджується за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01 жовтня 1993 року № 496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема, включено заповідне урочище «Дністровські плавні», площею 7 620,00 га (а.с. 158-159 т. 1).

Відповідно до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» урочище створено з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області річки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення (а.с. 163-170 т. 1).

Заповідне урочище «Дністровські плавні» було основою для створення в 1996-1997 роках Національного природного парку Нижньодністровський. Землі заповідного урочища відносяться до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

На підставі розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 03 листопада 2003 року за № 1496 Біляївській РО УТМР надано земельну ділянку водного фонду, загальною площею 2,1580 га, у тому числі 0,7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області, у довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, під розміщення єгерського пункту «Хатки» (а.с. 125 т. 1).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 перебуває у користуванні Біляївської РО УТМР згідно за договором оренди, укладеним 20 вересня 2004 року з Білгород-Дністровською РДА, строком на 49 років, для розміщення єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2004 року № 259, а також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Алексєєнко В.А. від 20 вересня 2014 року № 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414) (а.с. 72-75 т. 1).

Відповідно доп.1договору орендодавецьнадає,а орендарприймає встрокове користуванняземельну ділянкуводного фонду,яка знаходитьсяна територіїБілгород-Дністровськогорайону 47км трасиОдеса-Ізмаїл,Одеської області(а.с. 72 т. 1).

В п. 3,4 договору оренди зазначено, на земельній ділянці не має об`єктів нерухомого майна, при цьому земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами (а.с. 72 т. 1).

З довідкиОдеської обласноїорганізації УТМіРза №57від 03.12.2002року,вбачається,що уберезні 1991року Одеськоюобласною радоюУООР переданабезкоштовно набаланс за актом Біляєвськійраді УООР будинокна р.Днестр,1969р.б.,база нар.Днестр 6дерев`яних будинків,1987р.б.(а.с. 92 т. 1).

У листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров`я України від 18 серпня 2006 року за № 3-1/2849 зазначено про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл. Пункт «Хатки» існує ще з 1967 року, і на ньому на час надання відповідного листа вже знаходилося 36 дерев`яних не капітальних будівель, були отримані позитивні висновки і дозволи Одеського обласного управління по водному господарству, Одеського обласного управління екології та природних ресурсів від 16 серпня 2006 року за № 3682/03-06-12 (а.с. 132 т. 2).

Розпорядженням Білгород-Дністровської РДА «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР» від 27 грудня 2006 року за № 1500/2006 надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу (а.с. 137 т. 2).

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13 листопада 2008 року за № 01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво (а.с. 134 т. 2).

Указом Президента України «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» від 13 листопада 2008 року юридичний статус запроектованих територій заповідного урочища «Дністровські плавні» втрачено, так як зазначена територія включена до національного природного парку «Нижньодністровський».

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24 липня 2009 року за № 05/1-3095 на адресу старшого радника юстиції Білгород-Дністровської прокуратури Одеської області зазначено, що на підставі висновку розробленому НПЦ «Екострой», споруди єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають вимогам СЕС та МЧС (а.с. 133 т. 2).

Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської РДА від 24 вересня 2009 року за № 932 щодо проекту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР, узгоджено проект розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів (а.с. 135-136 т. 2).

З наявних у матеріалах справи наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні», складених Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова від 28 жовтня 2010 року та від 12 серпня 2014 року, в заповідному урочищі знаходиться акваторія р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 км до 51 км (а.с. 174-178 т. 1, а.с. 25-29 т. 2).

Уся ця територія по суті є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 ), митна та прикордонна служба з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16 і 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу (а.с. 177 т. 1).

Факт того, що території, площею 158,3649 га, які зазнали техногенного впливу, не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища «Дністровські плавні», підтверджується поданням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04 грудня 2012 року № 1165/05 та від 31 січня 2013 року № 47/02-05, експертним висновком щодо змін меж території заповідного урочища Дністровські плавні на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим державним підприємством Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу від 22 листопада 2012 року № 20, науковим обґрунтуванням можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» від 28 жовтня 2010 року, розробленим Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова, науковим обґрунтуванням на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24 листопада 2012 року № 113.005/03, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління від 06 лютого 2013 року № 102, клопотанням Білгород-Дністровської РДА від 05 листопада 2012 року № 3491/08-19/1/6735, актом обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, затвердженим головою Білгород-Дністровської РДА, погодженням суміжного постійного користувача земельної ділянки державного підприємства «Одеське лісове господарство» від 10 січня 2013 року № 8, погодженням Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 грудня 2012 року № 25099/09/10-12 (а.с. 169-170 т. 1, 25-29 т. 2).

27 серпня 2014 року між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 укладено договір суборенди земельної ділянки, площею 0,0143 га, під спірним об`єктом нерухомості, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора Алексєєнко В.А. від 23.09.2014 року номер запису про інше речове право16158419 (а.с. 142-151 т. 1).

Згідно з актом перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23 червня 2015 року Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до договору оренди та норм діючого законодавства України.

Листом відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01 липня 2015 року за № 10-1510-0.13-1572/2-15 повідомлено, що прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена, на території Біляївської РО УТМР прокуратура, експерти або геодезисти не проводили обстеження спірного дачного будинку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 815/7292/16 за позовом Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», зобов`язання розробити та затвердити Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» з урахуванням норм природоохоронного законодавства України позов Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів ОДА задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державного управління охорони природного середовища Одеської області щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 123-130 т. 2).

У зазначеній адміністративній справі судом встановлено, що на балансі Біляївської районної організації українського товариства мисливців і рибалок знаходяться будівлі, які розташовані на земельній ділянці 47 км траси Одеса-Ізмаїл, у яких розміщується база Єгерський пункт «Хатки» (а.с. 126 т. 2).

Судом також встановлено, що чинним, на момент затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», природно-охоронним законодавством взагалі не було передбачено розроблення, та затвердження положення про заповідне урочище, що відповідно свідчить про безпідставність, та неправомірність затвердження вказаного Положення Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо правомірності, та обґрунтованості позовної вимоги Біляївської районної організації українського товариства мисливців і рибалок про визнання протиправними дій Державного управління охорони природного середовища Одеської області щодо затвердження спірного Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» (а.с. 128 т. 2).

Рішенням державного реєстратора Макарчук Н.В. від 15 травня 2017 року № 20583753 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257320051208, номер запису про право власності 20583753) (а.с. 140-144 т. 1).

Вказаний дачник будинок розташований на земельній ділянці водного фонду, площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001 (а.с. 140 т. 1).

Згідно із Проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений у 2021 році товариством з обмеженою відповідальністю «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» на підставі Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку» від 20 жовтня 2010 року за № 998/А2010 на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів, ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани вказаного проекту.

Вищевказане товариство є землевпорядною та геодезичною організацією, яка єдина мала повноваження встановлювати межі, розташування та склад складових земель національного природного парку «Нижньодністровський».

Саме ця організація у відповіді Одеській обласній прокуратурі від 28 січня 2021 року зазначила, що земельна ділянка, площею 2,1580 га, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території «Національного природного парку Нижньодністровський» не входить до території «Національного природного парку Нижньодністровський», території заповідного урочища «Дністровські плавні» повністю увійшли до складу зазначеного національного природного парку (а.с. 31 т. 2).

Згідно з технічною документацією по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, Біляївській РО УТМР під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки», виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проектування садів та виноградників «УКРДІПРОСАД», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, загальною площею 2,1580 га, надана в оренду Біляївській РО УТМР, відноситься до категорії земель водного фонду (а.с. 114-133 т. 1).

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно зі статтею 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, в тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до п.п. 13, 14 умов договору оренди, вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка передана в оренду Біляївської РО УТМР для розміщення Єгерського пункту «Хатки» землі водного фонду (а.с. 73, 129 т. 1).

За обставинами даної справи земельна ділянка, ОСОБА_1 , яка перебуває у користуванні на підставі суборенди площею0,0143га під дачним будинком, загальною площею 42,5 кв.м. (іншого матеріалами справи не зафіксовано) є частиною земельної ділянки площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 815/7292/16, встановлено, що до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», затвердженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 10.03.1994р., у тому числі, включено об`єкти нерухомості, котрі належать позивачу - Біляївській районній організації українського товариства мисливців і рибалок (а.с. 123-130 т. 2).

Однак будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, яка саме частина або вся земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та національного природного парку «Нижньодністровський» в матеріалах справи відсутні.

Висновки експерта, які б підтверджували вказані обставини, також, відсутні в матеріалах справи та сторонами до суду не подавалися.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор з відповідними клопотаннями про призначення експертизи, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не звертався.

За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та національного природного парку «Нижньодністровський», апеляційний суд вважає необґрунтованими, з підстав того, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо знесення самочинного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із частиною 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Земельна ділянка, на якій знаходиться спірний будинок, перебуває у оренді Біляївською РО УТМР, з якою в свою чергу ОСОБА_1 укладено договір суборенди.

Як було встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи будинок ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 2,1580 га поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області 47 км траси Одеса-Ізмаїл з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться в користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на підставі Договору оренди земельної ділянки (далі - Договір) строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004. за № 259.

Частина цієї земельної ділянки площею 0,0143 га знаходиться під дачним будинком, загальною площею 42,5 кв.м., яка була передана Біляївською РО УТМР ОСОБА_1 , та 27.08.2014р. на підставі договору суборенди земельної ділянки, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за рішенням державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Алексєєнко В.А. від 23.09.2014р. за № 7175625 (а.с. 142 т. 1).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.6. договору суборенди земельної ділянки на земельній ділянці не зазначено конкретно, про те, що на ній знаходиться саме дачний будинок, конкретної площі, побудований у 1991 році (а.с. 145 т. 1).

Відповідно до договору суборенди, ОСОБА_1 отримав у користування земельну ділянку водного фонду для культурно-оздоровчих потреб, реакраційних, спортивних і туристичних цілей (а.с. 145 т. 1).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що проект облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл, перебував на розгляді Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області, якою в свою чергу зроблено наступний висновок.

На розміщення єгерського пункту «Хатки», наданий висновок Одеського обласного управління по водному господарству та дозвіл Одеського обласного виробничого управління по водному господарству від 08.10.2004 року № 9 та висновок держуправління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 року. При цьому в листі зазначено, що ділянка використовується під розміщення єгерського пункту з 1967 року, та на територіях ділянки існує 36 будівель та споруд. Єгерський пункт призначений для тимчасового перебування мисливців (а.с. 132 т. 2).

Розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006р. за №1500/2006 було надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу (а.с. 137 т. 2).

Крім того,Міністерство регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області листом від 13.11.2008р. за № 01112-2836 вказала, що розміщені дерев`яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не пов`язані фундаментом з землею, відносяться до некапітальних та не потребують дозволів на їх будівництво (а.с. 134 т. 2).

Вказані обставини вказують на те, що земельна ділянка площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на підставі Договору оренди земельної ділянки строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 за № 259 на законних підставах, та в межах саме цього договору укладено договір суборенди, що спростовує факт того, що земельна ділянка, не була відведена.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2024 року у справі:№916/926/21 за позовомзаступника керівника Одеської обласної прокуратурив інтересах держави в особі:Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, пророзірвання договору оренди, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди земельної ділянки, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 року, в задоволенні позову прокурору відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118591707#,https://reyestr.court.gov.ua/Review/12211263).

Доводи апеляційної скарги прокурора на капітальність будівлі з тих підстав, що в технічному паспорті зазначено про те, що дачний будинок, побудовано у 1991 році та він має з/бетонний фундамент, колегія суддів вважає таким, що не є належним доказом капітальності будинку з підстав того, що матеріалами справи спростовуються зазначені у технічному паспорті параметри дачного будинку, тому що, як на момент укладення договору оренди у 2004 році, так і в подальшому на підставі проведених перевірок та необхідних погоджень у 2006 та 2008 році, на території Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР розміщені дерев`яні будівлі не пов`язані фундаментом з землею, які відносяться до некапітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

Також з договору суборенди не вбачається знаходження на земельній ділянці, яка надана у суборенду ОСОБА_1 будь-якої будівлі, побудованої у 1991 році.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази щодо здійснення у 1991 році, та після цього періоду ОСОБА_1 капітального будівництва (реконструкції).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачем не заявлялось клопотання про призначення експертизи, та надання доказів про те, що споруда є капітальною.

Тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Щодо припинення права власності.

За положеннями статей 2, 3, 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктами 41, 42 Постанови КМУ від 25.12.2015 року за № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 26 квітня 2017 року на будинок АДРЕСА_3 , рік побудови дачного будинку 1991 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Апеляційний судзвертає увагуна те,що технічний паспорт, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_1 на дачний будинок, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості, він є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.

Більш того, ОСОБА_1 не міг бути законним власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою до 1992 року, оскільки територія земельної ділянки вперше була передана у користування Біляївській РО УТМР згідно з договором оренди від 20 вересня 2004 році, та відповідно до акту прийому-передачі одна будівля була передана, на яку в подальшому Біляївській РО УТМР отримав право власності, будь-яких інших капітельних будівель на 21 лютого 1991 року не існувало (а.с. 95-98 т. 1).

В матеріалах справи відсутні докази, в тому і числі висновки експертиз, які б свідчили про капітальність спірного дачного будинку.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при проведенні державної реєстрації права власності на дачний будинок ОСОБА_1 .

Як роз`яснено в постанові КЦС Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки, відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18 і у постанові ВСУ від 03 червня 2020 року у справі №363/4852/17.

Згідно зі статтею 346 ЦКУ право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Припинення права власності це припинення права володіння, користування та розпорядження майном та воно відбувається на підставах, передбачених 346 статтею ЦК України.

Відповідно доч.3ст.26 «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»(в редакціїчинній начас розглядусправи), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для припинення права власності за ОСОБА_1 , з підстав того, що ОСОБА_1 не набув право власності на підставі технічного паспорту, якій лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності, а тому з урахуванням скасування рішення державного реєстратора, відповідний запис вноситься до реєстру, та додаткового припинення права власності не вимагається.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта про те, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, посилаючись на встановлені обставини Одеським окружним адміністративним судом в справі № 815/7292/16 зазначив «в процесі судового засідання було встановлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу полос відведення автошляху Одеса-Рені, електромережі ВЛ 110 кВ «Старокозаче-Канал», Єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи, суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Натомість, Одеський окружний адміністративний суд в рамках справи № 815/7292/16 виходив з того, що до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», затвердженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 10.03.1994р., у тому числі, включено об`єкти нерухомості, котрі належать позивачу - Біляївській районній організації українського товариства мисливців і рибалок, зокрема, будівлі, які розташовані на земельній ділянці 47 км траси Одеса-Ізмаїл, у яких розміщується база Єгерський пункт «Хатки».

Разом з тим, вказані обставини не впливають на правову кваліфікацію спору та оцінку обставин даної справи з врахуванням вище викладених висновків.

Так само, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведення» в листі від 28.01.2021 вказало, що території заповідного урочища «Дністровські плавні» повністю увійшли до складу Нижньодністровського національного природного парку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведення» в своєму листі від 28.01.2021р. зазначило, що земельна ділянка площею 2,1518 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території національного природного парку «Нижньодністровський», розробленого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж Ніжньодністровського національного природного парку, не входить до території національного природного парку «Нижньодністровський», що відображено на викопіюванні зі схеми меж Ніжньодністровського національного природного парку.

Відповідно до листа ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведення» від 10.02.2021р. згідно з матеріалами формування об`єктів природно-заповідного фонду заповідне урочище «Дністровські плавні» не в повному обсязі входить до складу території Ніжньодністровського національного природного парку.

Враховуючи вказані обставини апеляційний суд приймає до уваги відповідні доводи апелянта.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що вказані обставини не спростовують вище викладених висновків щодо того, що в матеріалах справи відсутні, а позивач в процесі розгляду не довів відповідними доказами той факт, що земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок відповідача знаходиться в межах заповідного урочища чи національного природного парку.

Відповідно до п. 2ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно дост. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає у зміні мотивувальній частині.

Таким чином, з врахуванням вище наведених обставин справи, апеляційний суд вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивування та в іншій частині рішення залишити без змін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (17 жовтня 2024 року).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17 жовтня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова