Рішення

від 16.10.2023 по справі 336/150/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/150/22

Провадження № 2/333/332/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум державних соціальних допомог малозабезпеченим сім`ям та одиноким матерям, -

В С Т А Н О В И В:

06.01.2022 року УСЗН ЗМР по Шевченківському району звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум державних соціальних допомог малозабезпеченим сім`ям та одиноким матерям.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2022 року цивільну справу № 336/150/22 направлено за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

14.02.2022 року цивільна справа № 336/150/22 надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Згідно з автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Кулик В.Б.

15.02.2022 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позов обґрунтований таким. На обліку в УЗСН ЗМР по Шевченківському району знаходяться облікові справи № 612828 по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та № 442974 по призначенню державної допомоги одиноким матерям ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як отримувач державних допомог малозабезпеченим сім`ям та одиноким матерям з 2015 року. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Управління для оформлення допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Нею було заповнено «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», а також «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», в якій зазначила, що у період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 рік (розрахунковий період для призначення допомог) не мала жодних видів доходу, окрім допомоги на дитину. Крім цього, відповідачем було надано повний перелік документів, передбачених чинним законодавством для призначення зазначених видів допомог. Відповідно до наданих документів, згідно із чинним законодавством України, відповідачу було призначено наступні види допомог: державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям - з 01.04.2018 року по 30.09.2018 рік на загальну суму 19 123 грн. 65 коп.; допомогу на дітей одиноким матерям (на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - з 01.04.2018 року по 30.09.2018 рік на загальну суму 17 124 грн. 96 коп. В результаті проведення перевірки достовірності наданих відомостей для призначення допомог спеціалістами управління 26.04.2019 року було отримано відомості від ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які надаються на підставі Порядку надання ДФС України інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи (відсутність доходів), отримані фізичними особами, які звернулись за призначенням державної допомоги, щодо розмірів та видів доходів, одержаних гр. ОСОБА_1 у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 рік. Так, відповідач не вказала у декларації дохід, отриманий в результаті операції з рухомим майном на загальну суму - 77 456 грн. 76 коп. Таким чином, відповідач при поданні заяв та декларацій для оформлення соціальних виплат умисно приховала факт отримання додаткового доходу від операції з рухомим майном. Внаслідок цього відповідач не мала права на отримання сум допомог на дітей одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям. Після проведеного перерахунку переплата по видам допомог склала: державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - з 01.04.2018 року по 30.09.2018 рік на загальну суму 19 123 грн. 65 коп.; допомоги на дітей одиноким матерям (на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - з 01.04.2018 року - по 30.09.2018 рік на загальну суму 17 124 грн. 96 коп. Таким чином, загальна сума надміру отриманих коштів ОСОБА_1 складає 36 248 грн. 61 коп. Відповідач за переоформленням допомог не зверталась, зв`язку з нею немає, тому утримувати суми переплат не має можливості, майже щомісяця їй надсилалися листи з інформацією про виникнення переплати та необхідність повернення державних коштів. Станом на 20.12.2021 року, ОСОБА_1 не повернуто у добровільному порядку суми переплат допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь УСЗН ЗМР по Шевченківському району суми надмірно виплачених державних коштів, а саме: державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у сумі 19 123 грн. 65 коп. та державної допомоги на дітей одиноким матерям у сумі 17 124 грн. 96 коп.; стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. на користь УСЗН ЗМР по Шевченківському району, що була сплачена за подачу позовної заяви.

Відзив на позов до суду не надходив. Проте, 26.10.2022 року до суду від представника відповідача - адвоката Кошліченко Н.В. надійшли клопотання про стягнення судових витрат та письмові пояснення. Згідно з письмовими поясненнями, ОСОБА_1 не визнає позов, оскільки при поданні всіх необхідних документів на призначення допомоги зазначила всі відомі їй види своїх доходів. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік ОСОБА_1 , після смерті якого вона звернулася до УСЗН для оформлення соціальної виплати по втраті годувальника, тому як перебувала у декретній відпустці. Однак в УСЗН їй сказали, що для оформлення соціальної виплати по втраті годувальника потрібно зібрати дуже багато документів, тому їй краще оформити державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї та як одинокій матері. Заповнивши Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, їй необхідно було донести довідку про доходи чоловіка, який помер. З чоловіком вона прожила у шлюбі 10 років, вони один одному довіряли, тому він мав від ОСОБА_1 довіреність на придбання та продаж автомобілів. За життя її чоловік був приватним підприємцем і займався купівлею продажем автомобілів. Про те, що він продав автомобіль оформлений на її ім`я у жовтні 2017 року вона не знала, а тому і не зазначила у Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Від УСЗН ЗМР по Шевченківському району вона отримала повідомлення про необхідність повернення виплачених їй коштів як державної допомоги, після чого представник УСЗН звернувся до прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 з приводу незаконного отримання державної допомоги одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям. ОСОБА_1 надала пояснення працівникам поліції, що вона не знала про те, що у жовтні 2017 року за нею рахувався дохід від продаж рухомого майна, тому як автомобіль продав її чоловік. Кримінальне провадження було закрито, тому як умислу на надання недостовірних даних до УСЗН вона не мала, що виключає недобросовісність з її боку. Оскільки спливло багато часу, матеріали кримінальних проваджень, що закриті не зберігаються. Проте, у позивача повинні бути документи щодо даного кримінального провадження, тому як воно було відкрите саме за заявою позивача.

Крім того, до позовної заяви позивач додає розрахунки середньомісячного сукупного доходу сім`ї від 10.04.2018 року, в яких не вказано доходу від продажу рухомого майна у жовтні 2017 року. 04.12.2018 року УСЗН сформовано довідку про завантажені доходи ОСОБА_1 , в якій зазначено дохід 77 456 грн. 76 коп. від продажу рухомого майна. На момент подання заяви ОСОБА_1 та винесення рішення щодо призначення допомоги у квітні 2018 року позивач не здійснив перевірку майнового стану ОСОБА_1 через запит до ДФС щодо доходів, до реєстру якого в УСЗН є вільний доступ. За таких обставин, в тому числі позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки строк позовної давності відраховується від квітня 2018 року, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 19 123 грн. 65 коп. та 17 124 грн. 96 коп., які отримані відповідачем є такими, що безпідставно нею набуті, а тому вважає вказані кошти підлягають поверненню відповідно до закону. Проте, матеріалами справи не доведено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 19 123 грн. 65 коп. та 17 124 грн. 96 коп. Не зважаючи на те, що посадові особи УСЗН ЗМР по Шевченківському району мають право здійснювати перевірку інформації, зазначеної у деклараціях осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, однак під час звернення відповідача із такою заявою працівники УСЗН цього не зробили. Оскільки позивач звернувся до суду лише у січні 2022 року, позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

У клопотанні про стягнення судових витрат ОСОБА_1 зазначено, що 27.09.2022 року між нею та адвокатом Кошліченко Н.В. було укладено договір про надання правничої допомоги № 220927-01. Вартість правничих послуг (розмір гонорару) узгоджується сторонами та затверджуються Додатковою Угодою до Договору (п. 5.2. Договору). За підготування письмових пояснень по справі ОСОБА_1 буде понесено витрати у розмірі 2 000,00 грн., підготування клопотання про витребування доказів 800,00 грн., за участь представника відповідача в одному судовому засіданні відповідач сплачує 1 500,00 грн., які підлягають стягненню з позивача, оскільки позивачем заявлено безпідставні вимоги. Отже, у зв`язку зі зверненням позивача до відповідача із вказаним позовом, відповідач очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800,00 грн., та за судові засідання в залежності від їх кількості із розрахунку 1 500,00 грн. за одне судове засідання. Докази понесення будуть надані у встановлені законом строки.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач та її представник - адвокат Кошліченко Н.В. у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі, проти позову заперечували.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішеннями УСЗН ЗМР по Шевченківському району про призначення допомоги сім`ям з дітьми з 01.04.2018 року по 30.09.2018 рік ОСОБА_1 була призначена допомога, як одинокій матері та як малозабезпеченій сім`ї (а.с. 9-10).

Із заяв ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги вбачається, що вона була повідомлена про обов`язок подавати повні та достовірні відомості про доходи та майновий стан сім`ї (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, в результаті проведеної перевірки правильності та достовірності інформації, наданої відповідачем для призначення соціальної допомоги, було виявлено надання (приховування) відповідачем недостовірних даних про майновий стан, а саме, згідно з інформацією від 26.04.2019 року ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які надаються на підставі Порядку надання ДФС України інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи (відсутність доходів), отримані фізичними особами, які звернулись за призначенням державної допомоги, щодо розмірів та видів доходів, одержаних ОСОБА_1 у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 рік (період отримання доходів, який враховується при призначенні допомог), не вказано у декларації дохід, отриманий в результаті операції з рухомим майном на загальну суму - 77 456 грн. 76 коп.(а.с. 13).

Згідно з п. 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми ОСОБА_1 було зроблено перерахунок надміру виплачених коштів: державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - з 01.04.2018 року по 30.09.2018 рік на суму 19 123 грн. 65 коп.; допомоги на дітей одиноким матерям (на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - з 01.04.2018 року по 30.09.2018 рік на загальну суму 17 124 грн. 96 коп. Таким чином, загальна сума надміру отриманих коштів ОСОБА_1 складає 36 248 грн. 61 коп. (а.с. 14-15, 18,19).

З метою реалізації права щодо повернення бюджетних коштів у досудовому порядку, на адресу ОСОБА_1 , органом соціального захисту направлялись повідомлення щодо припинення надання допомоги на дітей одиноким матерям і малозабезпеченим сім`ям та сумою переплати вищевказаною соціальної допомоги, а також, визначенням порядку та банківських реквізитів управління щодо самостійного повернення надмірно виплачених бюджетних коштів (а.с. 22-36). Станом на день подання позову до суду відповідачем кошти у розмірі 36 248 грн. 61 коп. до бюджету добровільно не повернуті.

Також, до суду стороною відповідача було надано лист ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 27.12.2022 року, про те, що надати інформацію щодо кримінальних проваджень чи поданих заяв від УСЗН ЗМР по Шевченківському району відносно ОСОБА_1 надати не має можливості у зв`язку зі знищенням всіх матеріалів через введення воєнного стану.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.10.2023 року про надходження коштів, долученою стороною відповідача, жодні грошові кошти відповідача ОСОБА_1 в період з жовтня по грудень 2017 року, не отримувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Частинами першою, другою ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям. Відповідно до ст. 18-1 указаного Закону право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Статтею 18-2 указаного Закону передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 135 СК України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 34 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

За п. 49 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. До сукупного доходу сім`ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення.

Відповідно до п. 6 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), а також довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

Згідно з абз. 2 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» (зі змінами) соціальна допомога не призначається, у разі коли під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім`ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо).

Відповідно до п. 12 Порядку у разі, коли особами, які входять до складу сім`ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Згідно із п. 28 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Встановлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача та зверталася до позивача із заявами про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям та подавала декларації про доходи та майновий стан, при цьому не повідомила, що вона отримала дохід від продажу рухомого майна.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Суд зазначає, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08.04.2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не наведено обов`язкових умов повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги; зокрема не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджували б наявні ознаки (обставини) навмисного подання саме відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позову

Крім того, з врахування соціального статусу відповідача, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря.

Відповідачем зазначено, що позивач пропустив строк звернення до суду, так як, на думку ОСОБА_1 , строк відраховується з квітня 2018 року.

Позовна давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Проте, особа, яка виконала зобов`язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, якщо навіть у момент виконання вона не знала про його закінчення. За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи встановлено, що довідка про завантажені доходи про завантажені доходи сформовано 04.12.2018 року, проте акт про проведення перевірки та повноти інформації складено саме 26.04.2019 року, тобто саме з цієї дати почав перебігати строк позовної давності, до суду позов подано 06.01.2022 року, тобто в межах трирічного строку.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Стороною позивача не подано заяву про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну (правничу) допомогу по договору №220927-01 відповідачем надано квитанції до прибуткового касового ордеру:

- № 98 від 26.10.2022 року на суму 3 500,00 грн.

- № 100 від 30.10.2022 року на суму 1 000,00 грн.

- № 115 від 30.11.2022 року на суму 1 500,00 грн.

- № 131 від 10.10.2023 року на суму 2 300,00 грн.

Суд вважає, що за таких обставин відповідачем доведено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 300,00 грн., а позивачем не доведено неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тому вимога щодо стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню в розмірі 8 300,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 130, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум державних соціальних допомог малозабезпеченим сім`ям та одиноким матерям - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (код ЄДРПОУ 37573780) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8 300 (вісім тисяч триста) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення буде складено 16 жовтня 2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик