Рішення

від 09.10.2024 по справі 924/704/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2024 р. Справа № 924/704/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький

до Староушицької селищної ради, смт. Стара Ушиця, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний природний парк "Подільські Товтри", м. Кам`янець-Подільський

про скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї

за участю представників сторін:

від прокуратури: Русецька О.В. згідно посвідчення від 01.03.23,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Савченко О.В. згідно ордеру,

від третьої особи: не з`явився.

встановив:

заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький звернувся до суду з позовом до Староушицької селищної ради, смт. Стара Ушиця, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний природний парк "Подільські Товтри", м. Кам`янець-Подільський, в якому просить визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень державну реєстрацію права комунальної власності Староушицької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га, що розташована на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району (реєстраційний номер об`єкта: 2329020868224, дата державної реєстрації: 26.07.2021, номер запису про право власності: 43227299).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, 26.07.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329020868224, дата державної реєстрації: 26.07.2021, номер запису про право власності: 43227299). Відомості про виникнення права комунальної власності Староушицької селищної ради на зазначену земельну ділянку 30.07.2021 також внесено до Державного земельного кадастру. Підставою державної реєстрації права комунальної власності зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ. Крім того, для проведення даної державної реєстрації прав Староушицькою селищною радою подано рішення сесії ради від 28.07.2021 № 7 «Про визначення земельних ділянок державної власності комунальною власністю Староушицької селищної ради».

Прокурор звертає увагу, що п. 1 рішення Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 28.07.2021 №,7 на підставі п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» земельну ділянку державної власності з кадастровим,, номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га визначено комунальною власністю із цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби (01.08).

Однак, судовими рішеннями в господарській справі № 924/250/22 зазначений пункт 1 рішення Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 7 від 28.07.2021 визнано недійсним та скасовано. Таким чином, формування в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 як об`єкта цивільних права, а також державна реєстрація права комунальної власності на зазначену земельну ділянку здійснені з порушенням вимог земельного та екологічного законодавства, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Прокурор в судовому засіданні 09.10.2024 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Позивач для участі в судовому засіданні 09.10.2024 не з`явився,будь-яких клопотань не подавав.

Відповідач у заяві сформовані через систему „Електронний суд 30.09.2024 року проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що прокурором жодним належним та допустимим доказом не доведено факту порушення прав та інтересів Хмельницької обласної державної адміністрації та Національного природного парку „Подільські Товтри зі сторони відповідача. Відповідач відмічає, що прокурором заявлено вимоги, які не відповідають ефективному способу захисту права власності.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні звертає увагу суду, що рішення Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 28.07.2021, на яке посилається прокурор, не може бути підставою для реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, оскільки такі дії були проведені 26.07.2021, тобто раніше.

Від представника третьої особи - Національний природний парк "Подільські Товтри" до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Крім того, зазначено, що позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно з інформаційною довідкою №387408298 від 18.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 26.07.2021 була проведена державна реєстрація права комунальної власності Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329020868224, номер запису про право власності: 43227299). Підставою для державної реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ.

Рішенням шістнадцятої (позачергової) сесії восьмого скликання Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 28.07.2021 №,7 на підставі п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га визначено комунальною власністю із цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби (01.08) (п. 1 рішення).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/250/22 визнано недійсним п.1 рішення Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №7 від 28.07.2021р. про визначення комунальною власністю земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га. для сінокосіння і випасання худоби.

На замовлення Хмельницької обласної державної адміністрації Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо державної інвентаризації земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, на території Староушицької селищної ради, Слобідко-Кульчієвецької та Жванецької сільських рад Кам`янець-Подільського району та 28.08.2023 до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 391,1300 га, кадастровий номер 6822455800:05:007:0041, для збереження та використання національних природних парків (04.03).

До матеріалів прокурором також долучено копію Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 без відомостей про координати поворотних точок меж об`єктів Державного земельного кадастру, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:007:0041, кадастровий план із схематичним зображенням земельних ділянок, схема перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:007:0041, рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій №71893836 від 04.03.2024 року.

Листом від 28.05.2024 № 12-972-22 Хмельницькою обласною прокуратурою повідомлено Хмельницьку обласну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з`ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища та намірів на відповідне судове реагування.

У відповіді від 28.05.2024 № 12-972-22 Хмельницька обласна військова адміністрація зазначено, що такі заходи не вживалися та не будуть вживатись.

У повідомленні №12-221вих-24 від 22.07.2024р року, адресованому Хмельницькій обласній військовій адміністрації, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою повідомлено про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації Хмельницької обласної державної адміністрації) шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, а також відомостей про неї у Державному земельному кадастрі.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Подання Хмельницькою обласною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Згідно із п. а ч. 1 ст. 20-4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції обласних державних адміністрацій відноситься забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території, а тому наділено правом звертатись до суду у цих правовідносинах.

Крім того, відповідно до ч.ч. 3,5 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч.3,4,8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та природно-заповідного фонду, повноваженнями на розпорядження нею, а також і на захист інтересів держави наділена Хмельницька обласна військова адміністрація (Хмельницька обласна державна адміністрація).

Хмельницькою обласною прокуратурою листом від 28.05.2024 № 12-972-22 повідомлено Хмельницьку обласну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з`ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища' та намірів на відповідне судове реагування. Крім того, обласна державна адміністрація була позивачем у справі № 924/250/22 та обізнана про результати судового розгляду.

З отриманої відповіді від 28.05.2024 № 12-972-22 вбачається, що такі заходи не вживалися та не будуть вживатись.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Враховуючи зміст звернення прокурора від 28.05.2024р. до позивача, судом береться до уваги, що оскільки позивач самостійно не звернувся до суду, то листом від 22.07.2024р. заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до позивача з повідомленнями про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Прокурор у позові просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та речові права на неї. Обгрунтовуючи позов зазначає, що існування державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га на праві комунальної власності за Староушицькою селищною радою як земель водного фонду, цільове призначення якої визначено - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, яка знаходиться в межах земель природно -заповідного фонду державної власності Хмельницької обласної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні НПП «Подільські Товтри» створює стан юридичної невизначеності щодо режиму її охорони та створює загрозу її збереженню. Крім того, звертає увагу, що існує накладка земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:005:0218 та 6822455800:05:007:0041, що перешкоджає власнику у її використанні. Тому формулює позовну вимогу як скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з одночасним скасуванням (припиненням) усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проведення державної реєстрації прав регулюється ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У позовах про скасування державної реєстрації речових прав (якщо така вимога є не похідною, а єдиною самостійною), предметом доказування є порушення під час реєстраційних дій встановленого порядку. Однак прокурор не доводить вчинення реєстратором порушень під час реєстраційних дій.

В даному випадку прокурор фактично звертається з позовом про захист права користування НПП «Подільські Товтри» земельною ділянкою на підставі державного акту серії ІІ-ХМ 002535 від 06.05.2003. Доводить, що з огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, ефективне поновлення порушеного права можливе при скасуванні судом державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 у Державному земельному кадастрі, оскільки її частина входить до єдиного масиву земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення з кадастровим номером 6822455800:05:007:0041, що порушує право користування третьої особи на належну йому земельну ділянку.

При цьому, вважає обраний спосіб захисту ефективним з чим не погоджується суд.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Сполученого Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Отже, за встановлених у цій справі обставин, спрямованість заявлених позовних вимог щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї є неефективною, оскільки при задоволенні позову не відновлюється порушене право третьої особи Національного природного парку «Подільські Товтри».

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

За вказаних обставин, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховується, що вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень є єдиною і основною вимогою. При цьому, ця вимога заявлена до особи, яка не вчиняла реєстраційні дії, а до селищної ради, яка не може виконувати рішення ( у випадку задоволення позову) про скасування реєстрації.

Судові витрати у справі покладаються на прокуратуру відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяЮ.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 17.10.2024р.

Віддрук. 1 примірника: 1 - до справи

Прокуратурі, позивачам, відповідачу, третій особі рішення надіслати в кабінети ЕС.