Рішення

від 10.10.2024 по справі 925/1119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м.Черкаси Справа № 925/1119/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг", м.Київ, вул.Академіка Шалімова (Героїв Севастополя),29 кв.64

до Приватного підприємства "Єврохім Одеса", м.Черкаси, вул.Гоголя,221

про стягнення 61367,14 грн заборгованості за договором,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Качмазов Р.М. за довіреністю, в режимі ВКЗ;

від відповідача: участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Єврохім Одеса" із вимогою про стягнення 61367,14 грн за договором про вивезення твердих побутових відходів від 04.05.2020 №109-202, в тому числі:

23054,00 грн основної заборгованості,

25483,62 грн пені,

10521,01 грн інфляційних втрат,

2308,51 грн 3% річних,

а також про відшкодування судових витрат.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити повністю. Вказує на прийняття відповідачем послуг з вивезення відходів без зауважень, проведення часткового розрахунку за отримані послуги і подальше ухилення відповідача від повного розрахунку, що стало причиною звернення позивача в суд.

Відповідач вимоги заперечив з посиланням на необхідність застосування судом строку позовної давності. Подано письмовий відзив на позов вх.суду №15550/24 від 09.10.2024. По суті вимог заперечень не надходило.

За результатами судового розгляду судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг", в особі директора Тимошенко О.В., що діє на підставі Статуту (далі виконавець, позивач по справі) та Приватним підприємством "Єврохім Одеса", в особі директора Рибки Т.В., що діє на підставі Статуту (далі замовник, відповідач по справі) укладено договір №109-202 на вивезення твердих побутових відходів (далі договір, а.с.34-35), за умовами якого: предметом договору є послуги по вивезенню виконавцем твердих побутових відходів (надалі по тексту ТПВ) з місця накопичення у замовника (п.1.1.); вартість вивозу та утилізації ТПВ складає 162,00 грн за 1 конт. об`ємом 1,1 м.куб, в тому числі ПДВ 20% - 27,00 грн (п.2.1.); кількість вивезених ТПВ та сплата послуг виконавця здійснюється на підставі підписаного двома сторонами акту виконана них робіт та рахунку фактури до 10 числа наступного місяця включно (п.2.2); виконавець зобов`язується своєчасно вивозити ТПВ згідно з довідкою-дислокацією, яка є невід`ємною частиною договору (п.3.1.1.); замовник зобов`язується своєчасно, а саме в установлені в договорі строки, сплачувати вартість послуг, що надаються виконавцем (п.3.2.2.); в разі прострочення виконання грошових зобов`язань понад 30 (тридцяти) календарних днів від кінцевої дати сплати коштів за виконані виконавцем послуги, згідно п.2.2. цього договору, замовник повинен сплатити на користь виконавця за кожен день прострочення платежу пеню у розмірі 0,3% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня (п.4.3); сторони визначають, що всі можливі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 20 діб у відповідності до чинного законодавства України (п.6.2.); термін дії договору встановлюється з моменту підписання і діє до 31 липня 2021 року (п.8.2.).

На виконання умов договору, позивач надав послуги відповідачу на суму 37746,00 грн, що підтверджується актом надання послуг №2301 від 30.04.2021 (а.с.32 зворот) та виставленим рахунком на оплату №2240 від 30.04.2021 (а.с.32), які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідач зобов`язання щодо оплати отриманих послуг виконав частково в сумі 14692,00 грн, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 23054,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 06.07.2023 за вих.№626 позивач направив відповідачу претензію №40 про погашення суми основної заборгованості за надані послуги по здійсненню операцій поводження з відходами в розмірі 23054,00 грн (а.с.39-40). Претензія повернулась на адресу позивача у зв`язку із закінченням терміну її зберігання (а.с.41-44).

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" за захистом порушеного права в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Єврохім Одеса" з вимогами про примусове стягнення заборгованості та нарахувань на суму боргу в розмірі 61367,14 грн за договором №109-202 про вивезення твердих побутових відходів від 04.05.2020.

Відповідач відзиву на позов чи й доказів повного та належного виконання умов договору №109-202 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 04.05.2020 до суду не надіслав. Письмово заявив про застосування строку позовної давності до спірних відносин.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку послуг України, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 23054,00 грн основної заборгованості, 25483,62 грн пені, 10521,01 грн інфляційних втрат, 2308,51 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за надані за договором №109-202 від 04.05.2020 на вивезення твердих побутових відходів (а.с.34-35).

Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору №109-202 надання послуг від 04.05.2020; договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України). Договір відповідає положенням глави 63 Цивільного кодексу України як різновид послуги, яка безпосередньо споживається замовником.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ст.611. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ст.901. 1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання;

ч.1 ст.903. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору на замовлення відповідача надано послуги з вивезення твердих побутових відходів згідно обумовленої дислокації майданчиків збору в квітні 2021 року, що підтверджується актом надання послуг від 30.04.2021 №2301 на суму 37746 грн (з ПДВ) (а.с. 33 зворот); та рахунком на оплату від 30.04.2021 №2240 на суму 37746 грн (з ПДВ) (а.с. 33), підписаними замовником без зауважень.

Розрахунок проведено відповідачем частково, що враховано позивачем при звернені з позовом і сума боргу становить 23054,00 грн основної заборгованості, що є предметом спору.

Відповідно до п.2.2 договору замовник сплачує вартість послуг на підставі акту виконаних робіт до 10 числа наступного місяця включно.

Разом з тим, відповідачем у визначений договором строк повна оплата вартості наданих послуг не проведена.

Відповідачем письмово запропоновано позивачеві погашення боргу згідно графіку: 09.12.2022 23000 грн, 23.12.2022 23054 грн лист вих.№533 від 04.08.2022.

Відповідач не відреагував на претензію №626 від 06.07.2023 (а.с. 39-40), заборгованість в сумі 23054 грн не погашена.

Суд вважає, що строк погашення заборгованості за господарським договором є таким, що настав.

Вказані обставини відповідачем не спростовано; суд враховує при прийнятті рішення частковий розрахунок відповідача з позивачем як підтвердження господарської операції. Станом на день розгляду справи доказів належного виконання умов договору про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів №109-202 від 04.05.2020 у повному обсязі відповідачем не надано. Доводи позивача у належний спосіб не спростовані.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені п.2.2 договору, є правовою підставою для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми основного боргу 23054,00 грн у примусовому порядку. Строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Стосовно застосування пені до спірних правовідносин:

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 25483,62 грн пені суд зазначає таке.

За невиконання грошового зобов`язання відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.4.3 договору на вивезення твердих побутових відходів від 04.05.2020 №109-202 позивач має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 0,3% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на період, за який сплачується пені.

Суд враховує, що договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки укладений між сторонами в письмовому виді відповідно до приписів ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України (а.с.34).

Суд критично оцінює підстави нарахування позивачем пені за межами строку порушення грошового зобов`язання відповідачем. Так, позивач має право на нарахування та стягнення пені за прострочення сплати боргу (з урахуванням обмеження строку в шість місяців приписи ст.232 Господарського кодексу України):

за актом від 30.04.2021 №2240 на суму 37746 грн (з ПДВ) за період з 11.05.2021 до 10.11.2021.

З урахуванням річного строку на стягнення пені (вимоги ст.258 Цивільного кодексу України) строк звернення в суд для стягнення неустойки закінчився для позивача:

за актом від 30.04.2021 №2240 10.05.2022.

Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені у сумі 25483,62 грн з мотивів її необґрунтованості та безпідставності.

Позивач не заявляв про необхідність захисту порушеного права поза межами строку стягнення.

Стосовно застосування строку позовної давності до спірних правовідносин за заявою відповідача:

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості та пені, оскільки строк позовної давності щодо стягнення сплинув 11.05.2024. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд не враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості та пені з таких правових підстав.

Відповідно до приписів ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У ст.260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що строк позовної давності для стягнення боргу є пропущеним із врахуванням п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки з введенням Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні зупинився перебіг строків позовної давності для стягнення боргу. Порушене право підлягає захисту у виді примусового стягнення боргу на користь позивача.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних:

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення (з 11.05.2021 по 27.07.2024 по інфляції та з 11.05.2021 по 10.09.2024 по 3%) складають відповідно 10521,01 грн інфляційних втрат та 2308,51 грн 3% річних. Розрахунок позивача є вірним, з урахуванням періодів прострочення, суми заборгованості та індексу інфляції (а.с.2 зворот - 4 зворот).

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунок виконано вірно. Вимоги підлягають до задоволення відповідно 10521,01 грн інфляційних втрат та 2308,51 грн 3% річних з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання до суду відзиву чи йдоказів проведення розрахунку з позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту належного виконання зобов`язання перед позивачем у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 23054 грн заборгованості за договором від 04.05.2020 на вивезення твердих побутових відходів, 10521,01 грн інфляційних втрат та 2308,51 грн 3% річних. В решті вимог належить відмовити.

Суд при прийнятті рішення враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 3028,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Єврохім Одеса", м.Черкаси, вул.Гоголя,221, код ЄДРПОУ 41947764, номер рахунку в банку невідомий

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг", м.Київ, вул.Академіка Шалімова (Героїв Севастополя),29 кв.64, код ЄДРПОУ 32068819, номер рахунку в банку невідомий

23054,00 грн заборгованості за договором від 04.05.2020 на вивезення твердих побутових відходів, 10521,01 грн інфляційних втрат, 2308,51 грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 16.10.2024.

Суддя Г.М.Скиба