Ухвала

від 10.10.2024 по справі 400/3003/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/3003/21

адміністративне провадження №К/990/13018/23, К/990/13078/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

секретаря судового засідання: Мамчича Р.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Петрика В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 400/3003/21 за позовом ОСОБА_1 до Тринадцятої кадрової комісії, Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

1. У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 18 березня 2021 року №2;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Миколаївської обласної прокуратури від 02 квітня 2021 року №436-к про звільнення з посади прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області;

- поновити на посаді прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 квітня 2021 року по дату прийняття рішення у справі.

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №2 Кадрової комісії №13 від 18 березня 2021 року «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації».

Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Миколаївської обласної прокуратури від 02 квітня 2021 року №436к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області з 03 квітня 2021 року.

Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 квітня 2021 року по 07 липня 2021 року у сумі 95 765,04 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

4. Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року залишено без змін.

6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс Генерального прокурора та Миколаївська обласна прокуратура звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Ухвалами Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами, а ухвалою від 26 березня 2024 року підготовчі дії у справі закінчено, справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.

8. 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ОСОБА_2 (реєстраційна інформація № 18/344 від 23 жовтня 2023 року).

9. У обґрунтування такого клопотання вказував на те, що 10 вересня 2024 року йому стало відомо про факт розгляду Конституційним Судом України скарги ОСОБА_2 щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) пункту 11, абзацу 1 пункту 17, абзацу 1 та підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. У скарзі ОСОБА_2 ставить питання щодо свого незаконного звільнення з органів прокуратури за наслідками проходження атестації працівниками прокуратури, у зв`язку з тим, що оспорювані приписи закону суперечать юридичній визначеності оскільки не є чіткими, передбачними та такими, що здатні захистити його від свавілля кадрової комісії.

10. Оскільки Конституційний Суд України розглядає питання щодо конституційності норми закону, на підставі якої також звільнено і ОСОБА_1 з органів прокуратури з урахуванням рішення атестаційної комісії, тобто з аналогічних підстав, що і у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 , то, на переконання позивача, на вирішення розглядуваної адміністративної справи об`єктивно буде впливати позиція Конституційного Суду України, а тому є передбачені пунктом 3 частини першої статі 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави для зупинення провадження.

11. Позивач у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

12. Представник відповідачів заперечував проти задоволення заявленого клопотання.

13. Вирішуючи вказане клопотання, колегія суддів виходить з такого.

14. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

15. З огляду на зазначені вимоги для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

16. Отже, зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, може мати місце тоді, коли існує об`єктивна, тобто, та, яка існує фактично і незалежно від волевиявлення учасників справи та суду, неможливість здійснювати судовий розгляд справи до моменту вирішення іншої справи, що розглядається, у тому числі, в порядку конституційного провадження.

17. Відповідно до розміщеної на офіційному інтернет-сайті Конституційного Суду України інформації на розгляді перебуває справа за конституційною скаргою ОСОБА_2 , який звернувся до Суду з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) пункт 11, абзац перший пункту 17, абзац перший та підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554-ІХ.

18. 27 березня 2024 року Другий сенат Конституційного Суду України у відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою ОСОБА_2 та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. Також суддя-доповідач у справі Первомайський О.О. поінформував, що на розгляді Суду перебуває низка конституційних скарг, в яких заявники оспорюють ті ж самі законодавчі приписи.

19. Частинами першою, другою статті 152 Конституції України гарантовано, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

20. Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

21. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 роз`яснив, що положення щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19 зазначено, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

23. Відтак, у разі прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності наведених вище положень законодавства за наслідками розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 , на яку посилається позивач, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, тобто, на майбутнє, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

24. У той же час спірні правовідносини, з приводу яких ОСОБА_1 звернувся до суду, стосуються дій відповідачів, які мали місце у березні - квітні 2021 року (прийняття оскаржуваного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 18 березня 2021 року №2 та наказу керівника Миколаївської обласної прокуратури від 02 квітня 2021 року №436-к про звільнення з посади прокурора).

25. Таким чином, Верховний Суд не вбачає об`єктивної неможливості подальшого розгляду касаційних скарг і підстав для зупинення провадження у справі з причин, наведених позивачем.

26. З урахуванням вищезазначеного, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 400/3003/21 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 236, 344, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 400/3003/21 за позовом ОСОБА_1 до Тринадцятої кадрової комісії, Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 жовтня 2024 року.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду