Ухвала

від 15.10.2024 по справі 200/2247/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 200/2247/23

адміністративне провадження № К/990/38957/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпексмаш» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпексмаш» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 7 грудня 2022 року №7794212/44408949 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18 жовтня 2022 року №11 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 18 жовтня 2022 року № 11 датою її фактичного отримання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2023 року залучено до участі в справі в якості третього відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 7 грудня 2022 року №7794212/44408949 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпексмаш» у державній реєстрації податкової накладної від 18 жовтня 2022 року №11 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 18 жовтня 2022 року № 11, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпексмаш» в Єдиному реєстрі податкових накладних. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

14 жовтня 2024 року до Верховного Суду вп`яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Попередні касаційні скарги у справі №200/2247/23 Верховний Суд повернув ухвалами від 14 серпня 2024 року, від 9 вересня 2024 року, від 7 жовтня 2024 року та від 10 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки вп`яте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередньої касаційної скарги (лише на сторінці 2 касаційної скарги додано абзац щодо автоматичної зупинки реєстрації податкової накладної), яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вп`яте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

У поданій касаційній скарзі, четверте, аналогічно попереднім касаційним скаргам (від 3 вересня 2024 року, від 26 вересня 2024 року та від 8 жовтня 2024 року), міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, на початку касаційної скарги міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, безпосереднє обґрунтування касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин, із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Обов`язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено.

Суд роз`яснював скаржникові, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

До того ж суд зауважив, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, у даному випадку суд касаційної інстанції вважає неприйнятним, оскільки наведена норма не підміняє визначення підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та суперечить їх правовому змісту.

До того ж, справа №200/2247/23 відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року розглянута судами попередніх інстанцій у порядку загального позовного провадження, проте, вказаний скаржником у касаційні скарзі пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України стосується справ, розглянутих саме у спрощеному позовному провадженні, які підлягають касаційному оскарженню у випадках, коли скаржником доведено їх винятковість.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпексмаш» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська