Рішення

від 20.12.2007 по справі 2/480-9/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/480-9/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.12.07                                                                                           Справа№ 2/480-9/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козау І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою:  Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод”, м. Запоріжжя

До відповідача-1:  Рава-Руська митниця, м. Рава Руська Львівської області,

До відповідача-2:  Державне казначейство України, м. Київ,

Про відшкодування збитків в сумі 3 286040 грн.10 коп.

За участю представників:

Від позивача: ХамзінТ.Р. –ю/к

Від відповідача-1: не прибув.

Від відповідача-2: не прибув.

Представнику роз”яснено права  та обов”язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема право відводу судді (стаття 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на технічній фіксації  судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод”, м. Запоріжжя, до відповідача-1:  Рава-Руська митниця, м. Рава - Руська Львівської області, до відповідача-2:  Державне казначейство України, м. Київ, про відшкодування збитків в сумі 3 286040 грн.10 коп. та стягнення судових витрат.

          Постановою Вищого господарського суду України  від 22 лютого 2007р. у справі № 2/147-13/76 касаційну скаргу Рава - Руської митниці задоволено, постанову від 23.10.2006р. Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Львівської області від 04.04.06р. у справі № 2/147-13/76 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

          Як зазначено у  Постанові Вищого господарського суду України  від 22 лютого 2007р. у справі № 2/147-13/76, “Оскільки розпорядження майном відбувається через відповідні фінансові органи, то саме зазначені фінансові органи мають бути відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту, а отже залучення органів державного казначейства у цій категорії справ є обов”язковим.

            Враховуючи те, що спір стосується прав і обов”язків органів державного казначейства України, які не були залучені до участі у справі, то це відповідно до п. 3 ч.2 ст. 111 ГПК України є обов”ящиковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду.”.

           На виконання вищезазначеної  Постанови Вищого господарського суду України  від 22 лютого 2007р. у справі № 2/147-13/76, судом було залучено відповідачем-2: Державне казначейство України, м. Київ.

           Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача-1 суму  3 286040 грн. 10 коп., яка складається з наступних вимог: 1) 120571 грн. 50 коп. додаткових витрат, в тому числі, вартість перевезення вантажу з м. Бремерхафен (Німеччина) до пункту пропуску на митну територію України- Рава-Руську митницю у розмірі вартості трьох партій –43430 грн. 40 коп., штраф за понаднормативний простій машинокомплектів в сумі 57533 грн. 35 коп. (10500 доларів США), вартість транспортування товару до м. Бремерхафен (Німеччина) –19707 грн. 75 коп. (3000 Євро за три партії); 2) збитки у вигляді додаткових витрат на сплату відсотків за кредитними договорами та на страхування застави під забезпечення кредиту 165410 грн. 10 коп.; 3) збитки у вигляді додаткових витрат на позапланову рекламну компанію та додаткові знижки покупцям автомобілів у вигляді безоплатного технічного огляду протягом 5 років в сумі 2 563230 грн. 00 коп.; 4) збитки у вигляді упущеної вигоди, доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене в сумі 557400 грн. 00 коп., подав додаткові докази: розрахунок суми збитків за понаднормативний простій автомобілів з машинокомплектами “Мерседес” на п/п Рава-Руська на суму 120571 грн. 50 коп., платіжне доручення № 511205 від 20.08.2004р., рахунок-фактуру № 2026 від 04.08.2004р., акт виконаних робіт № 2026 від 04.08.2004р., заявку на перевезення № 142/04 від 27.07.2004р.,  платіжне доручення № 511197 від 20.08.2004р., рахунок № 499 від 12.08.2004р., акт надання автопослуг № 499 від 12.08.04р., платіжне доручення № 511489 від 27.08.2004р., рахунок –фактуру № 2075 від 09.08.2004р., акт виконаних робіт № 2075 від 09.08.04р., рахунок-фактуру № 2074 від 09.08.04р., акт виконаних робіт № 2074 від 09.08.04р., заявку на перевезення № 143/04 від 27.07.04р., заявку на перевезення № 144/04 від 27.07.04р., CMR  № 30070369,  № 03080371,  № 02080370,  № 238110.

 Відповідач-1, втретє, повноважного представника не направив, подав письмовий відзив на позовну заяву, довідку про включення до ЄДРПОУ № 161, копію довіреності на представника  Кіх В.І. № 1/34-1295 від 25.05.2007р., в судове засідання, яке відбулося 26.07.07р. представник відповідача-1 не прибув, надіслав клопотання про відкладення розгляду даної справи з підстав зазначених у клопотанні. У відзиві від 02.07.2007р. без номера на позовну заяву відповідачем-1 позовні вимоги не визнаються, так як на думку відповідача-1, позивачем не подано жодних доказів обчислення розміру збитків і заподіяної шкоди з підтвердженням неправомірності дій митниці, причинного зв”язку та вини відповідача і що, згідно повідомлення Ягодинської митниці від 21.03.2005р. №12/31-2118 спірні автомобілі ввезено через митницю Ягодин на територію України з 02.08.2004р. по 06.08.2004р.

          Відповідач-2, втретє, в судове засідання не прибув, за ініціативою позивача, до справи подано рахунки Державного казначейства України.

 Суд відхиляє клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач-1, тричі, не забезпечив явку  свого представника в судові засідання   ( 17.05.2007р.,  29.05.2007р. та 26.07.2007р.) з причин, які, на думку суду, не можна вважати поважними                ( зайнятість представника в іншому судовому засіданні).

В ході розгляду справи встановлено.

Рава-Руська митниця, згідно поданої представником відповідача-1, 03.07.2007р. довідки про включення до ЄДРПОУ № 161, є юридичною особою,  Рава-Руській митниці присвоєно ідентифікаційний код № 25259458, знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, форма власності за КФВ (31) –державна, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 459395, дата видачі довідки ЄДРПОУ –21.06.2006р. Інших доказів щодо правового статусу відповідача-1 суду на час розгляду даної справи –не надано.

Між закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" та Даймлер Крайслер АГ, 07.02.2002 року було укладено договір про постачання та збирання  комплектів.

На виконання цього договору 10 та 12 червня 2000 року до Рава-Руської митниці надійшли 3 (три) партії машинокомплектів, призначені для промислового складання автомобілів "Mercedes-Benz" в кількості 12 штук, а саме: кузови в зборі, нові для промислового складання - 12 шт., силовий агрегат в зборі - 12 шт., система запалювання для промислового складання автомобілів - 12 шт., паливний бак - 12 шт., задня підвіска -12 шт., рами металеві для транспортування машинокомплектів - 6 шт.

Отримувачем зазначених партій машинокомплектів був Іллічівський завод автомобільних агрегатів (Одеська область) - структурній підрозділ позивача.

Для здійснення пропуску на митну територію України відповідачу-1 була надана вся необхідна документація.

За результатами розгляду наданих документів посадовими особами відповідача було оформлено картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів (надалі - картки відмови) № 97 від 10.06.2004 року, № 102  та № 104 від 12.06.2004р.

З метою організації перевезень машинокомплектів автомобільним транспортом, позивачем    (ЗАТ "ЗАЗ") було укладено договір від 08 квітня 2002 року № 804/25480917/22036 на транспортно- експедиційне обслуговування з міжнародним перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - ВМ Trans".

Відповідно до цього договору, позивачем 03.06.2004р. були подані заявки №№ 101/04, 102/04, 103/04 на перевезення машинокомплектів Мерседес-Бенц з м. Бремерхафен (Німеччина). Вартість перевезення з м. Бремерхафен (Німеччина) до пункту пропуску на митну територію України - Рава-Руську митницю склала, за кожну партію, 14476,80 грн., відповідно вартість перевезення 3 (трьох) партій склала 43430,40 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами виконаних робіт  №№ 1968*, 1991*, 1965* від 18.07.2004р.

        Позивачем підтверджено надходження вантажу в пункт пропуску Рава-Руської митниці копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (СМР) від 08.06.04р. № 08060339 від 09.06.04р., № 09060340 від 10.06.04р. та № 10060341 від 17.05.2007р., факт повторного перевезення машинокомплектів для складання автомобілів Мерседес-Бенц за маршрутом Бремерхафен (Німеччина) - Іллічівськ (Одеська обл.) через Ягодинську митницю Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR )  № 30070369 від 30.07.04р.,  № 03080371 від 03.08.04р.,  № 02080370 від 02.08.04р.,  № 238110 від 03.08.04р. (докази в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, на кожну партію машинокоммплектів оформлено додаткові угоди, зокрема: № 69 від 11.05.2004р., № 70 від 14.05.2004р. та  № 71 від 28.05.2004р.

Понаднормативний простій машинокомплектів оплачено платіжним дорученням № 510962 від 16.08.04р. на суму 141013,10грн. В цю суму входить автоперевезення за маршрутом Бремерхафен (Німеччина) –Рава-Руська (Україна) на підставі рахунків-фактур № 1968 від 18.07.2004р. на суму 14476,80грн., № 1991 від 18.09.2004р. на суму 14476,80грн., № 1965 від 18.07.2004р. на суму 14476,80грн., а також автоперевезення за маршрутом Рава-Руська (Україна) –Бремерхафен (Німеччина) на підставі рахунку-фактури № 1992 від 22.07.2004р. на суму 6537,55 грн.

Платіжним дорученням № 510740 від 12.08.04р. проведено оплату за автоперевезення по маршруту Рава-Руська (Україна) –Бремерхафен (Німеччина) на суму 61318,15грн. на підставі рахунків-фактур № 1966 від 21.07.2004р. на суму 6585,10 грн., № 1969 від 21.07.2004р. на суму 6585,10 грн.

Як посвідчено вантажно-митними деклараціями № 500040000/4/021053 від 09.08.04р. № 000/021055 від 09.08.04р., № 000/021051 від 09.08.04р., № 000/020468 від 04.08.04р. та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМР) № 02080370 від 02.08.2004р., № 03080371 від 03.08.2004р., № 238110 від 03.08.2004р., № 30070369 від 30.07.2004р., ці машинокомплекти було ввезено на митну територію України через Ягодинську митницю і проведено їх митне оформлення в Чорноморській регіональній митниці.

         В судовому засіданні встановлено та документально підтверджується оплата повторного перевезення машинокомплектів за маршрутом м. Бремерхафен (Німеччина) –Україна через митницю Ягодин  в сумі 43430 грн. 40 коп., що є необхідною умовою договірних зобов”язань з обов”язковою оплатою вартості цього маршруту позивачем, а саме: платіжним дорученням № 511205 від 20.08.2004р. на суму 15975 грн. 15 коп., рахунком-фактурою № 2026 від 04.08.2004р., актом виконаних робіт № 2026 від 04.08.2004р., заявкою на перевезення № 142/04 від 27.07.2004р.,  платіжнним дорученням № 511197 від 20.08.2004р. на суму 21147 грн. 92 коп., рахунком № 499 від 12.08.2004р., актом надання автопослуг № 499 від 12.08.04р., платіжним дорученням № 511489 від 27.08.2004р. на суму 89036 грн. 40 коп., рахунком –фактурою № 2075 від 09.08.2004р., актом виконаних робіт № 2075 від 09.08.04р., рахунком-фактурою № 2074 від 09.08.04р., актом виконаних робіт № 2074 від 09.08.04р., заявкою на перевезення № 143/04 від 27.07.04р., заявкою на перевезення № 144/04 від 27.07.04р., Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR ) № 30070369 від 30.07.04р.,  № 03080371 від 03.08.04р.,  № 02080370 від 02.08.04р., № 238110 від 03.08.04р. (розрахунок –матеріалах справи), що засвідчує реальне отримання позивачем машинокомплектів, що поступили через Ягодинську митницю, їх використання. Зазначені документи були оглянуті в судовому засіданні (належним чином засвідчені їх копії –у справі).

Як вбачається з матеріалів справи, на кожну партію машинокоммплектів оформлено додаткові угоди, зокрема: № 69 від 11.05.2004р., № 70 від 14.05.2004р. та  № 71 від 28.05.2004р.

        Відтак, вартість перевезення з м. Бременхафен (Німеччина” до пункту пропуску на митну територію України –Рава-Руську митницю, склала за кожну партію 14476 грн. 80 коп., відповідно за перевезення  трьох партій машинокомплектів –43430 грн.40 коп. (14476,80 грн. х 3 партії).

Згідно п.п.5.3.3. пункту 5.3. статті 5 договору від 08 квітня 2002 року № 804/25480917/22036, в разі понаднормативного простою ЗАТ "ЗАЗ" виплачує суму, еквівалентну 100 дол. США, за кожну почату добу простою.

Понаднормативні простої трьох партій машинокомплектів склали, відповідно, 36 днів, 35 днів та 34 дні.

Відтак сума штрафу склала 10500 доларів США. Позивачем сплачено перевізнику 57433,35 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами виконаних робіт №№ 1968*, 1991*, 1965* від 18.07.2004р.

В результаті відмови пропуску зазначених машинокомплектів на митну територію України для запобігання подальшого простою транспортних засобів на митниці, товар було відправлено до Німеччини.

З цією метою перевізнику було надано заявки №№ 101-1/04, 102-1/04, 103-1/04 на перевезення машинокомплектів Мерседес-Бенц з міста Бремерхафен.

Вартість транспортування товару до м. Бремерхафен (Німеччина) склала 1000 Євро за одну партію та, відповідно, 3000 Євро за 3 (три) партії, що складає суму 19707 грн. 75 коп. та підтверджується рахунками-фактурами, актами виконаних робіт №№ 1966, 1969 від 21.07.2004 та № 1992 від 22.07.2004р.

        В судовому засіданні оглянуто наступні докази, якими підтверджуються вищезазначені обставини справи, а  саме: позивачем підтверджено надходження вантажу в пункт пропуску Рава-Руської митниці копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (СМР) від 08.06.04р. № 08060339 від 09.06.04р., № 09060340 та від 10.06.04р. № 10060341 та, 17.05.2007р., факт повторного перевезення машинокомплектів для складання автомобілів Мерседес-Бенц за маршрутом Бремерхафен (Німеччина) - Іллічівськ (Одеська обл.) через Ягодинську митницю Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR ) № 30070369, № 03080371,  № 02080370,  № 238110 (докази в матеріалах справи), оплата пілдтверджується платіжним дорученням № 510740 від 12.08.04р. проведено оплату за автоперевезення по маршруту Рава-Руська (Україна) –Бремерхафен (Німеччина) на суму 61318,15грн. на підставі рахунків-фактур № 1966 від 21.07.2004р. на суму 6585,10 грн., № 1969 від 21.07.2004р. на суму 6585,10 грн., вантажно-митними деклараціями № 500040000/4/021053 від 09.08.04р. № 000/021055 від 09.08.04р., № 000/021051 від 09.08.04р., № 000/020468 від 04.08.04р. та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМР) № 02080370 від 02.08.2004р., № 03080371 від 03.08.2004р., № 238110 від 03.08.2004р., № 30070369 від 30.07.2004р., проходження та оплату вантажу за маршрутом м. Бремерхафен (Німеччина) –Україна через митницю Ягодин  в сумі 43430 грн. 40 коп.: платіжним дорученням № 511205 від 20.08.2004р. на суму 15975 грн. 15 коп., рахунком-фактурою № 2026 від 04.08.2004р., актом виконаних робіт № 2026 від 04.08.2004р., заявкою на перевезення № 142/04 від 27.07.2004р.,  платіжним дорученням № 511197 від 20.08.2004р. на суму 21147 грн. 92 коп., рахунком № 499 від 12.08.2004р., актом надання автопослуг № 499 від 12.08.04р., платіжним дорученням № 511489 від 27.08.2004р. на суму 89036 грн. 40 коп., рахунком –фактурою № 2075 від 09.08.2004р., актом виконаних робіт № 2075 від 09.08.04р., рахунком-фактурою № 2074 від 09.08.04р., актом виконаних робіт № 2074 від 09.08.04р., заявкою на перевезення № 143/04 від 27.07.04р., заявкою на перевезення № 144/04 від 27.07.04р., Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR ) № 30070369 від 30.07.04р.,  № 03080371 від 03.08.04р.,  № 02080370 від 02.08.04р., № 238110 від 03.08.04р.

            Виходячи з вищенаведеного, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 120571 грн. 50 коп. ( 57433,35 грн. + 19707,75 грн. + 43430,40 грн.).

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 440 ЦК та 1166 ЦК України покладають відповідальність шляхом відшкодування шкоди, завданої майну юридичної особи, особою, яка її завдала. Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв”язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави  чи органів місцевого самоврядування  матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю цих органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній  або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною  Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні  нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

Названими нормами обов”язок відшкодування  шкоди,  завданої  органом державної влади, посадовою або службовою особою при здійсненні своїх повноважень, покладено на державу.

Згідно із рекомендаціями президії Вищого господарського суду України „ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи” від 14.07.2005р. № 04-5/218, при вирішенні спорів, пов”язаних з відшкодуванням майнової шкоди на підставі ст.ст.1166,1173 ЦК України, господарські суди повинні враховувати, що відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади несе держава за рахунок грошових коштів, які належать їй на праві власності (статті 326-327 ЦК України).

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується  казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Зі змісту ст. 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону, має право на його застосування.

При цьому господарські суди повинні враховувати, що оскільки розпорядження даним майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме зазначені фінансові органи держави мають бути відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту, а отже, залучення органів державного казначейства у цій категорії справ є обов”язковим.

Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення за рахунок держави шляхом стягнення суми 120571 грн. 50 коп. з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету, відкритих у Державному казначействі України.

Згідно із статтями 167, 170 Цивільного кодексу України зазначено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов”язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

У спірних правовідносинах має місце шкода, заподіяна органами Рава-Руської митниці.

З огляду на наведене у цьому рішенні, судом не взято до уваги заперечень відповідача-1 в частині, що позивачем не доведено завдання йому збитків у вигляді додаткових витрат на перевезення товарів та штрафу  за  простій транспортних засобів на загальну суму 120571 грн. 50 коп. Крім того, відповідач-1 до відзиву від 02.07.07р., не додав жодного доказу, який би, в цій частині, підтверджував викладені у відзиві обставини. Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами (статті 34 ГПК України).

Крім того, вина відповідача-1 встановлена рішенням господарського суду  від 12.07.2004р.  у справі № 2/1099-3/219, яке, на час розгляду даної справи набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04-18 листопада 2004р. у справі № 2/1099-3/219, і яким, визнано недійсними Картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 97 від 10.06.2004р., № 102 від 12.06.2004р., № 104 від 12.06.2004р.

В силу статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Не заслуговують на увагу пояснення представника відповідача-1, які були надані в судовому засіданні  03.07.07р., про те, що в державному бюджеті не передбачені кошти на відшкодування завданої шкоди, суперечать чинному законодавству, оскільки норми Конституції України, які закріплюють право кожного на відшкодування за рахунок держави  шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є нормами прямої дії і не пов”язують реалізацію цього права з тим, передбачені чи не передбачені в державному бюджеті кошти на відшкодування завданої шкоди.

Дослідивши подані докази, суд приходить до висновку, що не можуть вважатися збитками суми, обчислені з кредитного договору та на страхування застави під забезпечення кредиту в сумі 165410 грн. 10 коп., додаткових витрат на позапланову рекламну компанію і додаткових знижок покупцям автомобілів у вигляді безоплатного технічного огляду протягом 5-ти років в сумі 2563230 грн. 00 коп.

Кредитну угоду від 16.04.03р. №010/02-11/2097 укладено з метою надання коштів, призначених для придбання автомобілів із сплатою 12% річних. В цій угоді не зазначено конкретної партії машинокомплектів. Предмет договору ціною в 1076483,90 Євро явно переважає вартість ввезених машинокомплектів.

Позивачем також не доведено реального заподіяння шкоди сплатою відсотків саме за кредит, наданий на дані машинокомплекти і не підтверджено платіжними документами заподіяння реальної шкоди додатковими витратами на позапланову рекламну компанію та додаткових знижок покупцям автомобілів у вигляді безоплатного технічного огляду протягом 5-ти років.

Суд також вважає не доведеною упущену вигоду, тобто доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, яку позивач просить стягнути з відповідача-1 у розмірі 557400 грн. 00 коп., оскільки виписка з протоколу № 3 засідання спостережної ради ЗАТ “ЗАЗ” від 26.01.04р. та копія протоколу наради між виробником і маркетингом не можуть відображати збитків, заподіяних затримкою поставки машинокомплектів з вини митниці, оскільки стосуються перший –річних завдань, другий –завдань січня-лютого 2004 року без підтвердження фактичного виробництва автомобілів моделей, на які було закуплено машинокомплекти.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами (статті 34 ГПК України).

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України. Позивачем за даним позовом сплачено державне мито в сумі 1700 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 100675 від 15 лютого 2005р. та на рахунок ДП “Судовий інформаційний центр” –118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням № 100681 від 14.02.2005р. Відтак, з відповідача-1 підлягає стягненню  держмито в сумі 62 грн. 38 коп.  з розрахунку: (120571,50 грн. задоволених позовних вимог х 1700,00 грн. сплаченого держмита) : 3286040,10 грн. ціна позову = 62,376 грн.) та 4 грн. 33 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виходячи з розрахунку: (120571,50 грн. задоволених позовних вимог х 118,00 грн.): 3286040,10 грн. = 4,329 грн.).

Керуючись ст.ст. 22, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 - 85, 116-118 ГПК України, господарський суд, -

                                                             ВИРІШИВ:

        1.  Позов задоволити частково.

             Стягнути з  рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету, відкритих у Державному казначействі України, ідент.код 20055032, адреса: 01114, м. Київ, вул. Бастіонна,6 на користь Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запоріжський автомобілебудівний завод”, п. і. 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8 ( код ЄДРПОУ 25480917) 120571 грн. 50 коп. додаткових витрат .

        2.  Стягнути з Рава-Руської митниці, ідент. код 02084607, адреса: Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, на користь Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запоріжський автомобілебудівний завод”, п. і. 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8     ( код ЄДРПОУ 25480917)  - 63 грн. 38 коп. держмита та 4 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        3.      Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4.      В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Суддя