Рішення

від 18.10.2024 по справі 517/1027/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/1027/24

Провадження № 2-о/517/19/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2024 рокусмт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Гончар І.В., за участю секретаря Заболотній Л.В.,

з участю представника заявнка - Фомін А.І. ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Фоміна Андрія Ігоровича, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), державний нотаріус Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області - Шавша Галина Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_2 - адвоката Фомін А.І. звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), державний нотаріус Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області - Шавша Галина Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 01.01.1994 року між заявником та ОСОБА_4 був укладений шлюб. Після реєстрації шлюбу у свідоцтві про одруження замість прізвища " ОСОБА_5 " зазначено " ОСОБА_6 ", що не збігається із записом у паспорті громадянина України та інших документах, що посвідчують особу заявника. Прізвище дружини у свідоцтві зазначено як " ОСОБА_6 ".

Вважають, що роздіжності в документальних записах прізвища українською мовою виникли від орфографічних норм при його міжмовному перетворенні, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.

Встановлення факту реєстрації шлюбу та належності свідоцтва про одруження заявнику потрібно для реалізації права розпоряджатися спільною сумісною власністю.

Заявник в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представник заявника заявленні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовільнити.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та просить задовільнити заявлені вимоги.

Представник Великомихайлівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився.

Державний нотаріус Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання також не з`явилася.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та додані до неї докази, вислухавши його представника, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що 01.01.1994 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , був укладений шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046546376 від 16.08.2024 р., в якому прізвище заявника зазначено " ОСОБА_6 " замість вірного " ОСОБА_5 ", та повторно виданим свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 12.04.2024 р. Великомихайлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в якому також прізвище заявника зазначено " ОСОБА_6 " замість вірного " ОСОБА_5 ".

При цьому, після реєстрації шлюбу у свідоцтві про одруження замість прізвища " ОСОБА_5 " зазначено " ОСОБА_6 ", що не збігається із записом у паспорті громадянина України та інших документах, що посвідчують особу заявника. Прізвище дружини у свідоцтві зазначено як " ОСОБА_6 ".

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч. 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року, викладених у п. 1 постанови № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Суд зазначає, що відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року за № 52/5, затверджено Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил передбачено, що для державної реєстрації актів цивільного стану, повторної видачі свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану подаються заява, документи чи у випадках, передбачених цими Правилами, у відповідній заяві зазначаються відомості про документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації, а також пред`являється паспорт або паспортний документ заявника

Заява про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану формується та реєструється, а актовий запис цивільного стану складається за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. На заяві про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, а також на актовому записі цивільного стану заявник за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у них, проставляє власний підпис, крім випадків, передбачених цими Правилами.

Згідно зі ст. 22 Закону, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості чи звертався заявник до органів ДРАЦС з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, чому заінтересованою особою по справі вказано Державного нотаріуса Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області Шавшу Г.М..

Також, суд звертає увагу на те, що в заяві вказано підставами звернення до суду є визначення правового статусу громадянина у сфері шлюбно-сімейних правовідносин та реалізації права бути усиновлювачами та можливості бути зареєстрованими у якості кандидатів в усиновлювачі, а в заяві, яка надійшла до суду 04.10.2024 р. від заінтересованої особи ОСОБА_3 про розгляд справи за її відсутності вказано, що вона просить задовільнити заявлені вимоги, так як неспівпадання у прізвищі у свідоцтві про шлюб фактично позбавляє їх можливості звернутися до нотаріуса для вчинення правочинів стосовно їхнього спільного сумісного майна, набутого у власність за період шлюбу.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має і на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, оцінивши та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, які є не належними, суд вважає щов задоволенні заявлених вимог слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заявлених вимог за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Фоміна Андрія Ігоровича, заінтересована особа: ОСОБА_3 , Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), державний нотаріус Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області - Шавша Галина Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя: Ірина ГОНЧАР