Ухвала

від 15.10.2024 по справі 380/10059/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №380/10059/22

адміністративне провадження №К/990/38622/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №380/10059/22 за позовом Приватного малого підприємства «ЕКСПРЕС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 10.10.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №380/10059/22, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного малого підприємства «ЕКСПРЕС» відмовити в повному обсязі.

При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідачем також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Законом України від 29.06.2023 №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які набрали чинності 18.10.2023.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №380/10059/22 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 13.12.2023.

Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 12.01.2024, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано 10.10.2024, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник посилається на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвал про повернення раніше поданих контролюючим органом касаційних скарг скаржнику.

Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України доводить, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, ураховуючи, що первинна касаційна скарга була подана вчасно, а надалі тривало виконання вимог ухвал суду про повернення касаційної скарги з наступним зверненням до суду касаційної інстанції у визначеному законом порядку, що вказує на наявність обставин об`єктивного характеру, за якими, як вказує скаржник, необхідно приймати рішення про поновлення відповідного строку звернення до суду з касаційною скаргою. Тобто, приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, як на переконання скаржника, є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України). Також посилаючись на низку рішень Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувались питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, скаржник просить урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі рішення та постанови у найкоротші строки після такого повернення. Керуючись норми Конституції України та КАС України, скаржник вказує про необхідність визнання поважними підстав пропуску ним строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі з подальшим його поновленням.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, Верховний Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Львівський області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №380/10059/22 три рази.

Вперше та вдруге подану скаржником касаційну скаргу Верховний Суд ухвалами від 15.01.2024 від 19.02.2024 повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. Верховний Суд вказавши про незмістовність та недостатність наведеного скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених, зокрема, пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику.

Втретє подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 28.03.2024 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 18.04.2024 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору, а подану ним касаційну скаргу повернув з підстав не усунення недоліків, які слугували підставою для залишення такої касаційної скарги без руху.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами статті 330 КАС України, зокрема, в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та надання доказів сплати судового збору, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Разом з тим, систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою вищеозначених положень статей 328, 330 КАС України, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Факт попереднього звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційною оскарження.

Верховний Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Натомість, у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у цій справі оформленою у відповідності до положень статті 330 КАС України в найкоротші строки після постановлення Верховним Судом ухвали, зокрема, від 18.04.2024 про повернення касаційної скарги скаржнику з підстав не усунення недоліків, які слугували підставою для залишення 28.03.2024 касаційної скарги без руху (ненадання доказів сплати судового збору), враховуючи обставину того, що сплата Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України судового збору у справі №380/10059/22 була проведена 21.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №4441 від 20.12.2023.

Верховний Суд окремо наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається відповідач у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.

Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яке діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб`єкта владних повноважень є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону, та як наслідок, повернення скаржнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Покликання скаржника на гарантоване йому національним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Отже, сукупність встановлених Верховним Судом за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин, свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Таким чином, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №380/10059/22 підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити Верховний Суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних судових рішень у цій справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №380/10059/22 за позовом Приватного малого підприємства «ЕКСПРЕС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Васильєва

І.А. Гончарова