Постанова

від 16.10.2024 по справі 904/2587/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2587/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської міської ради

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 27.06.2024р. у справі № 904/2587/24

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва

третя особа Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 8 608 028,34грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міськрада (позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 8 608 028,34 грн. збитків (шкоди), завданих об`єктам права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади внаслідок бойових дій, терористичних актів (ракетних обстрілів), спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 залишено позовну заяву без руху; позивачеві запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви та надати докази направлення відповідачу копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

Також суд зазначив, що об`єднані Дніпровською міськрадою в цій позовній заяві вимоги про стягнення (відшкодування) збитків не пов`язані підставою виникнення та поданими доказами, оскільки стосуються 7 різних об`єктів нерухомого майна , які були пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів РФ в різні календарні дати; на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивач посилається на значну кількість різних доказів (договорів, актів, платіжних документів, тощо). Сумісний розгляд цих вимог значно ускладнить вирішення спору та не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

26.06.2024 на адресу господарського суду від Дніпровської міської ради надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач фактично не погодився з вимогами суду, викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не усунув ці недоліки та наполягав на відкритті провадження у справі без надання ним будь-яких доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. у справі № 904/2587/24 повернуто позовну заяву Дніпровської міської ради і додані до неї документи без розгляду, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви та не надав жодних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів у строк, встановлений судом.

Дніпровська міська рада звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі № 904/2587/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тими обставинам, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, відповідно, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі не є необхідним. Відтак, ненадання доказів направлення позивачем копії позовної заяви відповідачу у даному випадку не є порушенням норм процесуального права.

Роз`єднання позовних вимог, як про це зазначає суд, призведе до недотриманням принципу процесуальної економії господарського судочинства, оскільки матиме наслідком паралельні судові процеси, збільшить кількість судових рішень, які ймовірно можуть стати предметом апеляційного та касаційного оскаржень, та потенційно може призвести до наявності декількох відкритих виконавчих проваджень, в яких грошові кошти можуть бути стягнуті з однієї сторони.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

02.09.2024 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі за результатами розподілу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. у справі № 904/2587/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.2.ст. 4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до приписів статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Як зазначено вище, відповідачем у справі є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації. Суд залишив поданий позов без руху у зв`язку з відсутністю доказів направлення позову відповідачу. В подальшому, оскаржуваною ухвалою суд повернув позову заяву, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

У зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в України, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Окрім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державною-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Таким чином, передача будь-яких документів в Російську Федерацію, у тому числі і дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Отже у позивача виникла об`єктивна неможливість надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів засобами поштового зв`язку.

Направлення відповідачу документів в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) також не є можливим.

Інші способи направлення копії позовної заяви відповідачу не узгоджуються з вимогами ст.ст. 42, 172 ГПК України.

Позивачем у заяві про усунення недоліків, поданій 26.06.2024 надано пояснення щодо невиконання обов`язку з надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Проте, господарським судом не було враховано зазначені обставини та повернуто позовну заяву та додані до неї документи позивачу без розгляду.

Суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі посилається на міжнародні норми та практику ЄСПЛ, які покладають на суд обов`язок переконатися в обізнаності відповідача про розгляд справи та здійснення відповідного повідомлення, проте не звертає уваги на те, що такий обов`язок покладено на суд, а не на сторону у справі.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

З огляду на вищевикладене, в суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяві позивачеві, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

При цьому, колегія суддів враховує, що підставою для постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви без розгляду було не виконання ухвали суду від 18.06.2024р. про залишення позовної заяви без руху, згідно з якою позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви щодо не направлення її копії відповідачу.

Отже, об`єднання Дніпровською міськрадою в позовній заяві вимог про стягнення (відшкодування) збитків не пов`язаних підставою виникнення та поданими доказами не було підставою для залишення позовної заяви без руху та її повернення, відтак не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до господарського суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі № 904/2587/24 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі № 904/2587/24 - скасувати.

Справу № 904/2587/24 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд