Постанова

від 17.10.2024 по справі 904/424/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/424/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/424/24 (суддя Кеся Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Енерджі ЮА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт"

про стягнення 232 814, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" 30.01.2024 звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт", в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 144 000,00 грн за отриманий товар згідно Договору №12/09-23 від 12.09.2023, 2714,75 грн пені, 86400,00 грн штрафу, судовий збір та правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/424/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" суму боргу в розмірі 144 000,00 грн за отриманий товар згідно Договору №12/09-23 від 12.09.2023, 2714,75 грн пені, 86 400,00 грн штрафу та 2793,78 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/424/24 стягнуто додатково з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Енерджі ЮА" витрати на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов укладеного 12.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" (далі-Покупець) Договору поставки №12/09-23 та Специфікації №1 до нього, позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 86 4000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №65 від 12.09.2023, довіреністю на отримання цінностей №5 від 12.09.2023 та товарно-транспортною накладною №1 від 12.09.2023 та виставив Відповідачу рахунок на оплату по замовленню №69 на суму 86 4000,00 грн (арк.с. 10).

Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару здійснив частково у розмірі 720 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та банківською випискою (арк.с. 28-31), внаслідок чого заборгованість останнього склала 144 000,00 грн основного боргу.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 08.01.2023 та 26.01.2023 звернувся до Відповідача з претензіями щодо сплати суми основного боргу в сумі 144 000,00 грн (арк.с. 16-19), які останнім були залишені без відповіді та задоволення. Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Враховуючи викладене та матеріали справи, суд першої інстанції вважає доведеним факт поставки товару Позивачем та його неповну оплату з боку Відповідача на суму основного боргу за позовом, та задовольняє позовні вимоги Позивача на суму 144 000,00 грн основного боргу, 2714,75 грн пені та 86400,00 грн штрафу.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що, 29.01.2024 року між Адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" укладено Договір про надання правової допомоги (арк.с. 23-25). Статус адвоката Крюкової Марини Володимирівни підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги (арк.с.26). На підтвердження факту та обсягів наданих послуг, Адвокат подав: додаток 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (пункт 25 розділу ІІІ) (арк.с. 66); акт надання послуг №1/АЕ від 08.04.2024 (арк.с. 67), в якому зазначено найменування робіт, послуг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати Позивача на адвоката підтверджені документально, пов`язані із веденням цієї справи, проте, враховуючи нескладність справи з огляду як характеру спору, так й обсягів доказової бази, суд вбачає підстави для покладення цих витрат на Відповідача за критерієм неминучості у розмірі 20 000,00 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" подало апеляційні скарги, в яких просить:

-повністю скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 року по справі №904/424/24 та ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог;

-скасувати частково додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/424/24 та ухвалити нове про стягнення додатково з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖТ ЮА" витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

-

Узагальнення доводів апеляційних скарг:

Апеляційні скарги обґрунтовані наступним.

Апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 прийняте з неправильним застосуванням норми матеріального права. А саме - статті 233 Господарського кодексу (надалі - ГК) України. Оскільки Суд не зменшив належні до сплати штрафні санкції.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. У позові не наведено та не доведено обставин настання збитків для Позивача у зв`язку з невиконанням Відповідачем свого договірного зобов`язання та їх можливого розміру та їх значність для Позивача.

Необхідність доведення Позивачем факту спричинення останньому збитків внаслідок порушення виконання зобов`язання Відповідачем встановлений правовим висновком Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 року у справі №904/5046/19 (п. 4.16).

Порушення договірного зобов`язання з боку Відповідача було спричинено форс-мажорними обставинами.

Прострочення виконання зобов`язання Відповідачем було короткотерміновим.

Нарахована пеня та штраф по Договору складає більше 61 % від суми боргу.

Через виснаження власних обігових коштів, Відповідач для виконання договірних зобов`язань перед Позивачем був вимушений залучати кредитні кошти та користуватися кредитною лінією банку.

Можливість стягнення з Відповідача заявленої Позивачем до стягнення неустойки ще в більшій мірі підвищить збитки та ризики непогашення кредиту в банку, поставить Відповідача на межу банкрутства через неможливість виконання зобов`язань перед банком, державою, контрагентами.

Можливість стягнення з Відповідача заявленої Позивачем неустойки вплине на подальше погіршення фінансового стану Відповідача, що може призвести до ситуації з невиплатою заробітної плати співробітникам та проблемами з оплатою податків Відповідачем.

Неустойка є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може, тому при зменшенні розміру неустойки Позивач не несе негативного наслідку свого фінансового стану.

Під час вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки у даній справі, на думку Відповідача, суд першої інстанції мав врахувати наступне:

- даний випадок є винятковим;

- причини несвоєчасного зобов`язання Відповідачем спричинено обставинами, які не залежали від волі Відповідача;

- прострочення виконання є незначним;

- матеріали справи не містять негативних наслідків порушення зобов`язання (збитків Позивача).

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, Відповідач вважає, що в даному випадку розмір неустойки мав бути зменшений на 50%.

Також апелянт зазначає, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 прийняте з порушенням норми процесуального права. А саме: пункту 3 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки суд поклав на Відповідача витрати Позивача на професійну правничу допомогу в розмірі, не співмірному із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Виходячи з критерію розумності розміру та виходячи з конкретних обставин справи, Відповідач вважає, що сума витрат Позивача на професійну правничу допомогу, які підлягали розподілу у даній справі, мали б бути зменшена до 1 000.00 грн.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024, в якому заперечує повністю проти доводів апелянта (відповідача), оскільки вони є необґрунтованим і безпідставними.

Вважає, що апелянт у своїй апеляційній скарзі на підтвердження посилається на статтю 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України при цьому зазначаючи, що у нього нібито були фінансові труднощі внаслідок чого він не зміг погасити залишок боргу, хоча він не надає жодних доказів до суду, що підтверджують вищевикладені обставини і таким чином вводить суд в оману, що суперечить принципам Господарського процесуального законодавства.

Окрім того відповідно до статті 222 Господарського кодексу України Позивач направив Відповідачу двічі лист-вимогу (претензію) щодо сплати заборгованості, в якій вказав на порушення Відповідачем умов Договору, вказавши суму заборгованості за прострочення оплати Товару. На претензію Позивача Відповідач жодної відповіді не надав.

Вважає, що розмір неустойки є значно меншим аніж розмір завданих збитків невиконанням зобов`язання. Тому посилання ТОВ «БІЗНЕС АГРО СТАРТ» положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України є недоречні.

Позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву Відповідач визнав позовні вимоги, зазначивши, що Відповідач планує повністю погасити пред`явлену до стягнення в рамках даної справи суму боргу в розмірі 144 000,00 грн. за отриманий товар згідно Договору №12/09-23 від 12.09.2023 року, в строк до 12.03.2024 року, докази чого будуть надані суду, проте дані докази так і не було надано до суду по сьогоднішній день.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024, в якому заперечує повністю проти доводів апелянта (відповідача), оскільки вони є необґрунтованим і безпідставними.

Позивач зазначає, що під час провадження справи адвокатом були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Енерджі Юа» такі послуги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №12/09-23 від 12.09.2023 з ТОВ "Бізнес Агро Старт", складення позовної заяви про стягнення заборгованості, подання до суду позовної заяви в інтересах Клієнта. Загальна вартість робіт (послуг) склала 40000,00 грн. Що підтверджується актом надання послуг №1/АЕ від 08.04.2024 (арк.с. 67). Вищезазначені докази додані до матеріалів справи № 904/424/24.

Вважає, що враховуючи визначене та посилаючись на додані до матеріалів справи докази, що підтверджують судові витрати позивача сума 1000 гривень, яку відповідач вважає співмірною відповідно до обсягу виконаних робіт не має нічого спільного з реальністю.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/424/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/424/24.

29.04.2024 року матеріали справи №904/424/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 залишено без руху.

Скаржнику надано можливість усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати суду докази сплати судового збору у сумі 4190, 67 грн та докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Енерджі ЮА" копію апеляційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

02.05.2024 до суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у цій справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 залишено без руху.

Скаржнику надано можливість усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати суду докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Енерджі ЮА" копії апеляційної скарги з додатками, листом з описом вкладення - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/424/24. Ухвалено розглянути апеляційні скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

12.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" (далі-Покупець) укладено Договір поставки №12/09-23 (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору:

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором. Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`яжеться прийняти Товар і зробити розрахунки в термін, в розмірі та в порядку, передбачених, цим Договором.

1.2. Постачальник підтверджує, товар що продається, належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не утримується третіми особами, не є предметом застави або іншим способом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами або дерновою.

1.3. Товаром в розумінні даного договору с олія соєва, що одержується в результаті обробки соєвих бобів. Відповідно до Української класифікації товарів вознішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) код Товару 1507 Олія соєва та її фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу.

2.1. Товар продасться партіями.

2.2. Ціна кожної окремої партії Товару, а також сума до оплати формується на дату відвантаження Товару в національній валюті України - гривні та вказується у видаткових накладних.

4.2. Загальна сума даного Договору, визначається сумою вартості всіх окремих поставок у межах даного Договору.

4.3. Оплата за Товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України - гривні на підставі виставленого" рахунку-фактури на умовах 100% передоплати.

4.4. Датою оплати Товару, вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем за поставлену партію Товару на поточний рахунок Постачальника.

3.1. Поставка Товару здійснюється Постачальником партіями на умовах ЕХW: склад Постачальника - вул.Заводська, 1, с.Шибене, Бородянський район, Київська область.

4.2.1. Покупець зобов`язується прийняти товар від Постачальника та здійснити за нього оплату в строки та в порядку, передбаченими цим Договором.

8.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року.

12.09.2023 Позивач та Відповідач підписали Специфікацію №1 до договору №12/09-23 від 12.09.2023 (арк.с. 11), відповідно до умов якої:

1. Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити товар - олія соєва, в кількості 24,00 тонни, загальною вартістю 864000,00 грн з ПДВ.

2. Ціна на соєву олію за цією специфікацією є остаточною і перегляду не підлягає.

3. Поставка товару здійснюється Постачальником на умовах ЕХW правил Інкотермс 2010р.: Київська область, Бородянський район, с. Шибене, вул. Заводська, 1.

Умови оплати: Оплата товару здійснюється шляхом перерахунку 100% оплати на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури Належним вважається виставлення рахунку-фактури на електронну пошту Покупця.

4. Сторони погодили строк поставки товару, вказаного у даній специфікації у наступному вигляді: Постачальник зобов`язується продати Покупцю партію узгодженого у даній Специфікації в термін до 14 вересня 2023 року (включно), за умови виконання Покупцем обов`язку щодо оплати даної партії товару.

12.09.2023 року Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату по замовленню №69 на суму 864000,00 грн (арк.с. 10).

Так, на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 864000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №65 від 12.09.2023, довіреністю на отримання цінностей №5 від 12.09.2023 та товарно-транспортною накладною №1 від 12.09.2023 (арк.с. 8, 9, 15).

Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару здійснив частково у розмірі 720 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та банківською випискою (арк.с. 28-31), внаслідок чого заборгованість останнього склала 144 000,00 грн основного боргу.

Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого Товару. У випадку прострочення оплати більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів (якщо сторонами погоджено інші умови оплати, ніж передоплата), Покупець сплачує на користь Постачальника додатково штраф у розмірі 10% від вартості партії товару (п. 5.4. Договору).

Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 2714,75 грн, яка нарахована за період з 08.01.2024 по 30.01.2024.

Сума пені розрахована на суму боргу з правильним визначенням періоду прострочення та врахуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Згідно з розрахунком Позивача сума штрафу у розмірі 10% від вартості партії товару складає 86400,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 08.01.2023 та 26.01.2023 звернувся до Відповідача з претензіями щодо сплати суми основного боргу в сумі 144 000,00 грн (арк.с. 16-19), які останнім були залишені без відповіді та задоволення.

Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність встановлення судом першої інстанції обставин:

-укладання 12.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" Договору поставки №12/09-23 (далі-Договір);

-підписання 12.09.2023 Специфікації №1 до Договору №12/09-23 від 12.09.2023 (арк.с. 11);

-надання Позивачем Відповідачу рахунку від 12.09.2023 на оплату по замовленню №69 на суму 864000,00 грн (арк.с. 10);

-поставка товару на загальну суму 864 000,00 грн та чи підтверджується видатковою накладною №65 від 12.09.2023, довіреністю на отримання цінностей №5 від 12.09.2023 та товарно-транспортною накладною №1 від 12.09.2023 (арк.с. 8, 9, 15);

-здійснення Відповідачем часткової оплати у розмірі 720 000,00 грн та чи підтверджується платіжними інструкціями та банківською випискою (арк.с. 28-31);

-наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 144 000,00 грн основного боргу;

-пені складає 2714,75 грн, яка нарахована за період з 08.01.2024 по 30.01.2024;

-сума штрафу у розмірі 10% від вартості партії товару складає 86400,00 грн;

-звернення Позивача 08.01.2023 та 26.01.2023 до Відповідача з претензіями щодо сплати суми основного боргу в сумі 144 000,00 грн (арк.с. 16-19) та чи були вони залишені останнім без відповіді та задоволення.

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у зменшенні штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: «… 1. Рішення прийняте з неправильним застосуванням норми матеріального права. А саме - статті 233 Господарського кодексу (надалі - ГК) України. Оскільки Суд не зменшив належні до сплати штрафні санкції.

1.1. Як зазначено вище, рішенням суду першої інстанції стягнуто з Відповідача на користь Позивача в тому числі 2714,75 грн пені, 86400,00 грн штрафу.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546. 549 ЦК України та етапі 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

1.2. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

1.3. Згідно із частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті З ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, Відповідач наголошує, що відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідач вважає, що слід виходити із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7- рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18. від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18.

1.4. Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжитгя нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 року у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 року у справі №904/3551/18.

1.5. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Відповідач вважає, що якщо об`єктивно оцінити фактичні обставини справи, прийняти до уваги причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, в даному випадку наявні підстави для зменшення розміру неустойки, заявленої Позивачем до стягнення, приймаючи до уваги таке.

1.5.1. Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Тобто, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. У позові не наведено та не доведено обставин настання збитків для Позивача у зв`язку з невиконанням Відповідачем свого договірного зобов`язання та їх можливого розміру та їх значність для Позивача.

Необхідність доведення Позивачем факту спричинення останньому збитків внаслідок порушення виконання зобов`язання Відповідачем встановлений правовим висновком Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 року у справі №904/5046/19 (п. 4.16).

1.5.2. Порушення договірного зобов`язання з боку Відповідача було спричинено форс-мажорними обставинами.

1.5.3. Прострочення виконання зобов`язання Відповідачем було короткотерміновим.

1.5.4. Нарахована пеня та штраф по Договору складає більше 61 % від суми боргу. Через виснаження власних обігових коштів, Відповідач для виконання договірних зобов`язань перед Позивачем був вимушений залучати кредитні кошти та користуватися кредитною лінією банку. Можливість стягнення з Відповідача заявленої Позивачем до стягнення неустойки ще в більшій мірі підвищить збитки та ризики непогашення кредиту в банку, поставить Відповідача на межу банкрутства через неможливість виконання зобов`язань перед банком, державою, контрагентами.

1.5.5. Можливість стягнення з Відповідача заявленої Позивачем неустойки вплине на подальше погіршення фінансового стану Відповідача, що може призвести до ситуації з невиплатою заробітної плати співробітникам та проблемами з оплатою податків Відповідачем.

1.5.6. Неустойка є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може, тому при зменшенні розміру неустойки Позивач не несе негативного наслідку свого фінансового стану.

1.5.7. Під час вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки у даній справі, на думку Відповідача, суд першої інстанції мав врахувати наступне:

-даний випадок є винятковим;

-причини несвоєчасного зобов`язання Відповідачем спричинено обставинами, які не залежали від волі Відповідача;

-прострочення виконання є незначним;

-матеріали справи не містять негативних наслідків порушення зобов`язання (збитків Позивача).

1.6. Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, Відповідач вважає, що в даному випадку розмір неустойки мав бути зменшений на 50%.

Таке зменшення розміру неустойки Відповідач вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для Позивача, так і для Відповідача.

Суд на вказане уваги не звернув і ухвалив Рішення з неправильним застосуванням норми матеріального права - статті 233 ГК України. Що у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування Рішення повністю та ухвалення нового рішення по справі про повну відмову в задоволенні позовних вимог…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказане питання вирішується судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів констатує, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо зменшення неустойки на 50%, не були предметом дослідження судом першої інстанції, оскільки Відповідач не посилався на вказані обставини під час розгляду спору в суді першої інстанції, а відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Відповідачем не було заявлено в суді першої інстанції клопотання про зменшення неустойки, матеріали справи не містять таких доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення з огляду на наступне:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, статус адвоката Крюкової Марини Володимирівни підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги (арк.с.26).

Як свідчать матеріали справи, 29.01.2024 року між Адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною (далі-Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" (далі-Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги (далі-Договір) (арк.с. 23-25).

Відповідно до умов Договору:

1. Надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовою супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих па забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушені, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

2. Представництво інтересів Клієнта у судах піл час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а також при виконанні рішень, зокрема щодо стягнення дебіторської заборгованості.

3. Представництво інтересів Клієнтав іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах:

1) консультації;

2) складення чаяв, скарг, процесуальних та інших документів кранового характеру:

3) отриманий дублікатів документів:

4) представництва інтересів у судах будь-якої ланки, інша державних органах та органах місцевого врядуваннн:

5) реєстрація суб`єктів господарської діяльності;

6) проведення аудиту:

7) розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності Клієнтом;

8) захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади;

9) надання правової допомоги у кримінальних провадженнях;

10) інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.

Гонорар складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Сторони домовились, що Клієнт сплачує за надані послуги на користь Адвоката 40000,00 грн, протягом 3 (трьох) днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 24 наступних календарних місяців.

Так, на підтвердження факту та обсягів наданих послуг, Адвокат подав:

-додаток 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (пункт 25 розділу ІІІ) (арк.с. 66);

-акт надання послуг №1/АЕ від 08.04.2024 (арк.с. 67), в якому зазначено найменування робіт, послуг:

1. Збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №12/09-23 від 12.09.2023 з ТОВ "Бізнес Агро Старт".

2. Складення позовної заяви про стягнення заборгованості.

3. Подання до суду позовної заяви в інтересах Клієнта.

Загальна вартість робіт (послуг) склала 40000,00 грн.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що витрати Позивача на адвоката підтверджені документально, пов`язані із веденням цієї справи, проте, враховуючи нескладність справи з огляду як характеру спору, так й обсягів доказової бази, суд вбачає підстави для покладення цих витрат на Відповідача за критерієм неминучості у розмірі 20 000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що : « … 1. Рішення прийняте з порушенням норми процесуального права. А саме - пункту 3 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України. Оскільки суд поклав на Відповідача витрати Позивача на професійну правничу допомогу в розмірі, не співмірному із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції стягнув з Відповідача на користь Позивача витрати останнього на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

В той же час мали місце наступні обставини.

1.1.У відповідності з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень України, розмір витрат сторони на професійну правничу допомогу найчастіше не перевищує 5000,00 грн., навіть якщо справа розглядається в порядку загального позовного провадження (див. наприклад рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2613/20 від 07.12.2020. додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9695/21 від 20.06.2022, рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/249/23 від 22.03.2023, у справі №904/2568/22 від 29.03.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2020 у справі №904/5119/21, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі №904/75/24, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі №904/75/24 тощо).

1.2. Відповідач звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, виходячи з критерію розумності розміру та виходячи з конкретних обставин справи, Відповідач вважає, що сума витрат Позивача на професійну правничу допомогу, які підлягали розподілу у даній справі, мали б бути зменшена до 1 000.00 грн.

Суд на вказане уваги не звернув і ухвалив Рішення з порушенням норми процесуального права - пункту 3 частини 4 статті 126 ГПК України. Що у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для часткового скасування Рішення та ухвалення нового додаткового рішення по справі про стягнення додатково з Відповідача на користь Позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн…» колегія суддів зазначає наступне.

08.04.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/424/24 щодо розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд Дніпропетровської області 12.04.2024 ухвалив додаткову постанову у справі №904/424/24, якою стягнуто 20000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно, будучи зареєстрованим в системі Електронний суд, Відповідач з 08.04.2024 мав достатньо часу для подання заперечень щодо обґрунтованості заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачеві, пов`язану з розглядом позовної заяви.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відповідно до Акту надання послуг №1/АЕ від 08.04.2024 за Договором « 22/08 від 25.09.2022 вартість послуг складає 40 000,00 грн та містить такі найменування робіт та послуг: 1. Збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №12/09-23 від 12.09.2023р. з ТОВ «БІЗНЕС АГРО СТАРТ», 2. Складання позовної заяви про стягнення заборгованості, 3. Подання до суду позовної заяви в інтересах КЛІЄНТА. Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач не спростував обґрунтованості перелічених в Акті надання послуг №1/АЕ від 08.04.2024 за Договором « 22/08 від 25.09.2022 складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, враховуючи викладене, нескладність справи та обсяги доказової бази, колегія суддів апеляційного господарського суду знайшла підтвердження правильності висновку місцевого господарського суду про часткове задоволення вимог ТОВ "АГРО ЕНЕРДЖІ ЮА" щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Сума вартості правової допомоги за представництво інтересів у суді, яку має відшкодувати на користь позивача відповідач, становить 20 000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/424/24 підлягають залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на них, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4190,67 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/424/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/424/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4190,67 грн покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус