Ухвала

від 16.10.2024 по справі 904/2879/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

16.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2879/24

за позовом Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі

позивача: Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, м. Підгородне, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД", м. Київ

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 74 102,91 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Секретар судового засідання Голігорова Т.І.

Представники:

від прокуратури: Шустова В.А., прокурор відділу;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Слобожанська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить визнати недійсними додаткові угоди до договору № 57/21 про постачання природного газу від 28.12.2020, укладеному між Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД", а саме: №3 від 19.01.2021; №4 від 20.01.2021; №5 від 08.02.2021, а також стягнути з відповідача надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 74 102,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 31.07.2024 о 11:00 год.

У призначене підготовче судове засідання 31.07.2024 представники позивача та відповідача не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 30.09.2024 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 10.09.2024 о 12:00 год.

09.09.2024 від Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" надійшли пояснення щодо підсудності спору.

У призначене підготовче судове засідання 10.09.2024 представники позивача та відповідача не з`явились.

У підготовчому судовому засіданні 10.09.2024 представником прокуратури зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2024 о 11:30 год.

Судове засідання, призначене на 01.10.2024, не відбулось у зв`язку із повітряною тривогою у Дніпропетровській області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024 о 12:30 год.

У зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, загрозою ракетних ударів по всій території України, судове засідання по справі № 904/2879/24, призначене на 09.10.2024 о 13:30 год. не відбулось.

В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав.

З огляду на зазначене, суд вирішив призначити судове засідання з розгляду справи по суті на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2024 о 12:30 год.

16.10.2024 прокуратурою подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №924/698/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, за результатом такого розгляду.

Клопотання мотивоване тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 26.06.2024 передав справу №924/698/23 за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41420,73 грн на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України.

Учасники позивача та відповідача явку повноважних представників в судове засідання 16.10.2024 не забезпечили.

Дослідивши клопотання прокуратури про зупинення провадження у справі та матеріали справи, суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

На думку суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

В свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність даної справи, судом, зокрема, враховано наявність обставин, що утруднюють вирішення спору по суті, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання наявних правовідносин.

За приписами ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, передбачено п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України.

Тобто, ч.3 ст. 195 ГПК України не допускає зупинення провадження у справі з наведених п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України підстав.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч.1 ст. 181 ГПК України).

Згідно п. 10 ч.2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Отже, законодавець не передбачив можливості зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України на стадії судового розгляду.

Водночас, підстави для зупинення провадження у справі № 904/2879/24 виникли, тобто після закриття підготовчого провадження у справі та початку розгляду справи по суті.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення в підготовче провадження для розгляду для розгляду клопотання прокуратури про зупинення провадження у справі.

При цьому, судом у справі №904/2879/24 враховано наступні висновки Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зроблено висновок: відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зазначив, що главою 6 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії судових дебатів.

Разом з тим, у п. 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на висновки щодо необхідності переходу зі стадії розгляду справи по суті у справі №904/2879/24 до стадії підготовчого провадження та розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Як встановлено судом, згідно інформації офіційного сайту , доступ до якого є безоплатним, вільним та цілодобовим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 924/698/23.

Позовні вимоги у справі №924/698/23 обґрунтовані тим, що внесення змін до договору, з урахуванням вказаних сторонами процентних величин збільшення ціни товару, суперечить законодавству, відповідно до якого збільшення ціни товару до 10 % повинно відбуватися пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку. Отже, укладення спірних додаткових угод здійснено з порушенням чинного законодавства, що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Рішенням від 26.02.2024 у справі №924/698/23 Господарський суд Хмельницької області задовольнив позов у повному обсязі. Мотивував тим, що укладені між сторонами додаткові угоди не відповідають вимогам частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Оскільки додаткові угоди є недійсними, то розрахунок за поставлену електричну енергію мав би здійснюватися за ціною, вказаною в договорі від 17.02.2022 №43. Натомість позивач-1 необґрунтовано сплатив відповідачу кошти в сумі 41420,73 грн. Вказав на те, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, на підставі яких укладені спірні додаткові угоди №2 та №3 до договору, не містять інформацію про коливання ціни електричної енергії на ринку, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для підвищення ціни за одиницю товару на ринку. Суд наголосив на тому, що не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Врахував також те, що в залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Виснував, що оспорювані прокурором додаткові угоди не відповідають приписам Закону України "Про публічні закупівлі". Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними, відповідач зобов`язаний повернути позивачеві надміру сплачені кошти за електричну енергію.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2024 у справі №924/698/23 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження у справі №924/698/23, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив про те, що спір вирішили з порушенням правил територіальної підсудності.

У справі №924/698/23 господарські суди попередніх інстанцій визначили територіальну підсудність справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41 420,73 грн за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України з огляду на те, що умовами укладеного сторонами договору місцем поставки визначені населені пункти, які знаходяться у Хмельницькій області.

Під час касаційного перегляду колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 з`ясувала, що Верховний Суд здійснював касаційний перегляд справи №924/674/21 за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення.

У постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду визнала безпідставними доводи товариства про те, що справа №924/674/21 була розглянута з порушенням територіальної підсудності, оскільки відповідно до умов договору місце поставки товару здійснюється за місцезнаходженням АЗС учасника на території Хмельницької області.

Також у постанові від 30.01.2024 у справі №924/564/22 Верховний Суд відхилив доводи скаржника про те, що суд першої інстанції рішення ухвалив з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) з огляду на частину п`яту статті 29 ГПК України, оскільки умовами договору було погоджено місце поставки товару.

Проте, колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 не погодилась з цими висновками.

Верховним Судом у справі №924/698/23 зазначено, що спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір. Тому, на думку колегії суддів Верховного Суду, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Верховним Судом у справі №924/698/23 зазначено, що позовна вимога про визнання недійсним правочину не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.

Отже, на переконання Верховного Суду у справі №924/698/23, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23, пропонуючи відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, передала справу №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Надалі, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2021 у справі № 924/698/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та призначено її до розгляду 04.10.2024. Судове засідання 04.10.2024 не відбулося у зв`язку з відсутністю кворуму суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.10.2024 повідомлено учасників справи № 924/698/23, що судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" відбудеться 01 листопада 2024 року о 10:30 год.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.

З огляду на вказане, вбачається подібність суб`єктного складу правовідносин у даній справі № 904/2879/24 та справі №924/698/23.

Крім того, аналогічними є предмети позовів в межах вказаних справ, а саме визнання недійсними додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов до договору постачання, укладеного за результатами проведених відкритих торгів у сфері публічних закупівель, зокрема, щодо збільшення ціни за одиницю товару та відповідно зменшення загальних обсягів постачання товару в порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд також зауважує, що у справі №904/2879/24 окремою позовною вимогою є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" на користь Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області безпідставно набуте (отримане) майно - надміру сплачені кошти у розмірі 74 102,91 грн.

В свою чергу, у справі №924/698/23, прокурор також звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради, зокрема з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про стягнення на користь Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради коштів, надмірно сплачених Відділом освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради за договором в розмірі 41420,73 грн.

Разом з тим, у справі №924/698/23 на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що спір у цій справі суди вирішили з порушенням правил територіальної підсудності.

Проте, на переконання колегії суддів Верховного Суду у справі №924/698/23, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, що стало підставою для передачі справи №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки з метою формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України.

За таких обставин, для суду у справі №904/2879/24 постає питання застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України, що аналогічне по своїй суті тому питанню, що передав для вирішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд у справі №924/698/23.

Відтак, суд у справі №904/2879/24 вважає, що висновок щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України у справах у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №924/698/23 буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки застосування норм частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Норма такого ж змісту наведена у ч. 1 ст. 11 ГПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. G. та інші проти Болгарії" від 24 квітня 2008 року ("C. G. andOthersv. Bulgaria", заява № 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року ("OleksandrVolkovv. Ukraine", заява № 21722/11, § 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року ("Cantoniv. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ("Vyerentsovv. Ukraine", заява "№ 20372/11, § 65)).

Слід зазначити, що суперечливі правові позиції суду порушують ст. 6 Конвенції.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (заява № 4529/06), передає інформаційний ресурс: UkrainianAspect вказавши на те, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.

З огляду на вищезазначені обставини, суд доходить висновку, що на сьогоднішній день відсутня єдина практика у справах, позови в яких стосуються визнання недійсними правочинів, у зв`язку з недотриманням ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі при їх укладенні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У пункті 6 частини 2 цієї статті передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Беручи до уваги, що спір у справі №904/2879/24 виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі № 924/698/23, судове рішення у якій на даний час передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду будуть висловлені правові позиції щодо застосування норм частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України, а відтак і питання підсудності даного спору, оскільки такі позиції об`єднаної палати, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України повинні враховуватися судом, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданого прокуратурою клопотання та зупинення провадження у справі № 904/2879/24 до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України в іншій справі № 924/698/23.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

За таких обставин, у відповідності до ст.228 ГПК України, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №924/698/23 і оприлюднення повного тексту судового рішення.

Керуючись ст. 182, 183, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Перейти зі стадії судового розгляду у справі №904/2879/24 по суті до стадії підготовчого провадження.

2. Клопотання Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі - задовольнити.

3. Зупинити провадження у справі №904/2879/24 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №924/698/23.

4. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2024.

Суддя В.Г. Бєлік