Рішення

від 16.10.2024 по справі 904/3313/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3313/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (м. Дніпро)

до ОСОБА_1 (м. Дніпро);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техметалосервіс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про надання позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1602-21 від 31.03.2021 у загальному розмірі 355 438 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідача) заборгованість за кредитним за договором про надання позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1602-21 від 31.03.2021 у загальному розмірі 355 438 грн. 77 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 165 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 54 000 грн. 00 коп. - штраф;

- 111 577 грн. 16 коп. - інфляційні втрати;

- 24 861 грн. 61 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 31.03.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір поруки, згідно з пунктом 1.1 якого відповідач поручився перед позивачем за виконання усіх зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Техметалосервіс" (далі - боржник), що витікають з договору № 1602-21 від 31.03.2021 про надання позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) (далі - основна угода) у їх повному обсязі, як солідарний боржник;

- грошове зобов`язання з повернення позивачу безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у визначені основною угодою розмірі, порядку і строк боржником за основною угодою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техметалосервіс" не виконане, а відповідачем виконане не у повному обсязі та з порушенням визначених основною угодою розміру і строку, а саме: лише 375 000 грн. 00 коп. Отже, враховуючи, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно з пунктом 3.1 основної угоди мала бути повернута позивачу у повному обсязі не пізніше 31.07.2021, основна сума боргу складає 165 000 грн. 00 коп.;

- за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми позики, в сумі 54 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2021 року по червень 2024 року у сумі 111 577 грн. 16 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.08.2021 по 29.07.2024 у сумі 24 861 грн. 61 коп.

Також позивач просить суд витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження було визначено, зокрема, фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідач).

За змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України до відкриття провадження у справі суд повинен отримати інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, яка не є підприємцем. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Керуючись вказаними положеннями закону, судом було сформовано Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь № 716481 від 31.07.2024, відповідно до якої дані щодо фізичної особи - ОСОБА_1 не знайдені (а.с.54).

Враховуючи вказані обставини, ухвалою суду від 05.08.2024 у Центру надання адміністративних послуг міста Дніпра: Відділ "Правобережний" у строк протягом 5 днів з моменту отримання цієї ухвали суду було витребувано у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Від Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшов лист (вх. суду № 39723/24 від 23.08.2024), відповідно до якого згідно з відомостями Реєстру територіальної громади міста Дніпра та картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, наявна інформація про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техметалосервіс".

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх. суду № 40882/24 від 30.08.2024).

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 43206/24 від 13.09.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на таке:

- законодавство передбачає, що поручитель і боржник мають солідарні зобов`язання перед кредитором. Позивачем у позовній заяві зазначається, що ОСОБА_1 є солідарним боржником, при цьому вимогу позивач висуває лише до нього, а ТОВ "Техметалосервіс" позивач визначив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, але правом подачі клопотання про залучення співвідповідача за нормами Господарського процесуального кодексу України наділений лише позивач;

- порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов`язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором, а тому обсяг зобов`язань поручителя визначається умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 17.01.2011 у справі № 3-62гЮ). Для дійсності договору поруки в ньому мають бути визначені умови забезпечення зобов`язання (розмір і строк існування зобов`язання, розмір процентів тощо), або мають бути такі умови чітко конкретизовані у основному договорі. Наведене випливає із висновків Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014;

- як зазначено в пункті 1.3 договору поруки, порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання боржника із врахуванням основної угоди, а також змін або доповнень до неї з моменту набрання ними чинності. Така умова очевидно не відповідає нормам українського законодавства, оскільки поручитель за таким договором має виконати зобов`язання, умови і розмір яких невідомий і виникнуть вони лише у майбутньому. Крім того, незважаючи на те що договір поруки містить відсилку на основний договір, в договорі поруки наявні положення, які в незрозумілих межах розширюють зобов`язання за основним договором, що з огляду на наведену позицію Пленуму Вищого господарського суду України є неправомірним;

- відповідно до пункту 2.4 договору поруки, поручитель зобов`язується не рідше ніж щомісячно, протягом усього часу дії договору отримувати від боржника чи кредитора інформацію щодо стану виконання зобов`язань. Дане зобов`язання виконувалось відповідачем у повному обсязі. Він регулярно зв`язувався із позивачем, який в свою чергу запевняв, що ніяких проблем не має і ТОВ "Техметалосервіс" здійснює погашення заборгованості. Натомість, вже після закінчення строку на виконання зобов`язання, на початку листопада 2021 року, позивачу стало відомо, що заборгованість все ж погашена не була, у зв`язку з цим, він одразу зв`язався із позивачем. В усному порядку, сторони дійшли згоди, що відповідач спочатку сплачує половину заборгованості, а пізніше другу половину. На виконання домовленості, відповідачем 15.11.2021 було здійснено платіж половини боргу у розмірі 270 000 грн. 00 коп. Після початку повномасштабного вторгнення, 24.02.2022, боржник не мав можливості у домовлені терміни здійснити другий платіж такої значної суми, у зв`язку з чим, відповідач знову зв`язався із позивачем, який в свою чергу стверджував, що ніяких проблем немає, вони все розуміють і всі зараз знаходяться у скрутній ситуації. Тому сторони дійшли усної домовленості, що відповідач буде здійснювати погашення заборгованості в частинах і у строки, які зможе потягнути. В свою чергу, відповідач, коли налагодив своє матеріальне становище здійснив другий платіж на погашення заборгованості у розмірі 105 000 грн. 00 коп. Надалі, в усному порядку сторони домовились, що відповідач погасить іншу частину заборгованості у розмірі 165 000 грн. 00 коп. до кінця 2024 року і ніяких претензій у сторін не буде. Натомість, позивач, без направлення досудової вимоги, тобто без бажання вирішити ситуацію в досудовому порядку подав позовну заяву до суду;

- відповідач також зазначає, що позивачем було неправильно проведено розрахунок інфляційного збільшення заборгованості за весь період прострочення, сума інфляції розрахована позивачем є надміру збільшеною. Крім того, позивач, звернувся до суду майже в останній день позовної давності. Позивачем умисно затягувався строк звернення і вводився в оману відповідач про те, що ніяких претензій не буде, такі дії робились з метою збільшення розміру інфляційних витрат, які підлягатимуть сплаті. Так як позивач в цій частині діяв недобросовісно, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають;

- проаналізувавши умови договорів, відповідач вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за вимогами про стягнення штрафу, інфляційних витрат та 3% річних. Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань боржника, що витікають із основної угоди, у їх повному обсязі як солідарний боржник. Відповідно до пункту 2.2 договору поруки розмір зобов`язань боржника визначається відповідно до основної угоди. В той же час, у договорі про надання позики, у пункті 2.1 визначено, що розмір коштів, що надаються у позику, становить 540 000 грн. 00 коп., а от штраф, інфляція та 3% річних належать до розділу відповідальності боржника. З наведеного випливає, що штраф, інфляційні витрати та 3% річних не належать до категорії зобов`язання за договором про надання позики, у зв`язку з чим такі витрати покладатися на відповідача не можуть;

- відповідно до частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідач вертає увагу, що договір про надання позики укладався як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, і відповідно договором не передбачалось сплата того, що передбачено у частині 2 статті 553 Цивільного кодексу України, а відповідальність боржника не може поширюватись на поручителя.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 28.08.2024 судом було запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву у 5-ти денний строк з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був надісланий відповідачем позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлений до Електронного кабінету позивача - 12.09.2024 о 17:22, що підтверджується наявною в матеріалах справи Квитанцією про доставку документів да зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 1675857 (а.с. 69).

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання відповіді на відзив на позовну заяву є 18.09.2024.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відповіді на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема позивачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених відповідачем заперечень. У даному випадку додатково наданий строк, - майже один місяць, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження позивача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 16.10.2024 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма сторонами судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 28.09.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 28.10.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору позики, строку його дії, факт надання допомоги, порядок та строки її повернення, наявність часткового чи повного повернення грошових коштів, допущення прострочення, наявність заборгованості у заявленій до стягнення сумі, а також наявність підстав для стягнення вказаної заборгованості із поручителя за договором поруки у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 31.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (далі - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техметалосервіс" (далі - позичальник, третя особа) було укладено договір про надання позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1602-21 (далі - договір позики, а.с.16), за умовами пункту 1.1. якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

У пункті 7.1. договору позики сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.07.2021.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У постанові від 02.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Отже судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно з пунктом 1.2. договору позики безвідсоткова поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк, відповідно до договору, який не потребує нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами.

У розділі 2 договору позики сторонами були визначені умови надання допомоги, а саме:

- безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 540 000 грн. 00 коп. (пункт 2.1. договору);

- безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається позичальнику в порядку статті 14.1.25 Податкового кодексу України на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (пункт 2.2. договору позики);

- перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника (пункт 2.3. договору позики);

- безвідсоткова поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (пункт 2.4. договору позики).

Як убачається з матеріалів справи, 01.04.2021 на виконання умов договору позики позивачем було перераховано на користь третьої особи грошові кошти в сумі 540 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №4631 від 01.04.2021 на суму 540 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором № 1602-21 від 31.03.2021, без ПДВ" (а.с. 32).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, наявне в матеріалах справи платіжне доручення, яке є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин з надання поворотної фінансової допомоги, є підставою виникнення обов`язку щодо повернення отриманої поворотної фінансової допомоги отримувачем.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання третьою особою позики (поворотної фінансової допомоги) в сумі 540 000 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 4631 від 01.04.2021 на суму 540 000 грн. 00 коп., ні третьою особою ні відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору позики в частині виконання його зобов`язань за ним.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

З матеріалів справи також вбачається, що 31.03.2021 між поручителем - громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (далі - кредитор, позивач) укладено договір поруки (далі - договір поруки, а.с. 17), у відповідності до пунктів 1.1., 1.2. та 1.3. якого на підставі договору поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань боржника, що витікають з основної угоди, у їх повному обсязі як солідарний боржник (пункт 1.1. договору) Розмір зобов`язань боржника визначається відповідно до основної угоди (пункт 1.2. договору) Порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання боржника із врахуванням основної угоди, а також змін та/або доповнень до неї з моменту набрання ними чинності. Поручитель погоджується, що усі інші зміни до основної угоди не є такими, що збільшують обсяг його відповідальності, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов`язання боржника з врахуванням таких змін, без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із поручителем (пункт 1.3. договору).

При цьому у договорі поруки сторонами було досягнуто згоди, що наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

- боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техметалосервіс", ідентифікаційний код: 42302519, юридична особа, що є платником податку на прибуток на загальних підставах;

- основна угода - договір № 1602-21 від 31.03.2021 про надання позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги), з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього;

- договір - цей договір з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповненнями до нього;

- заборгованість боржника - сума усіх грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, але які на певну дату є невиконаними чи неналежно виконаними, а також зобов`язання, пов`язані з порушенням основної угоди (сплатити неустойку, компенсацію, відшкодувати збитки, тощо);

- зобов`язання боржника - усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, враховуючи зобов`язання, пов`язані з порушенням основної угоди;

- вимоги кредитора - усі права вимоги кредитора щодо виконання зобов`язань боржника та зобов`язань поручителя за договором.

У розділі 2 договору поруки сторони визначили порядок та умови виконання зобов`язань поручителя, зокрема:

- поручитель вправі у день настання строку виконання зобов`язання боржника здійснити його належне виконання за боржника повністю або частково (пункт 2.1. договору поруки);

- поручитель вправі достроково виконати зобов`язання за боржника. При цьому поручитель несе усі ризики та відповідальність перед боржником щодо наслідків дострокового погашення, а також зобов`язується нести усі витрати, пов`язані з достроковим виконанням (пункт 2.2. договору поруки);

- поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання боржника у випадку та з моменту виникнення заборгованості боржника у зв`язку із порушенням умов основної угоди чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (ліквідація, відсутність коштів, банкрутство, інші боргові чи кредитні зобов`язання, тощо). Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань боржника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами основної угоди (пункт 2.3. договору поруки);

- поручитель зобов`язується не рідше ніж щомісячно протягом усього часу дії договору отримувати від боржника чи кредитора інформацію щодо стану виконання зобов`язань (пункт 2.4. договору поруки);

- достатнім документом про наявність заборгованості у боржника є довідка кредитора, яка видається поручителю на його вимогу (пункт 2.5. договору поруки);

- моментом виконання забезпечених договором зобов`язань є дата зарахування відповідної суми коштів на банківський рахунок кредитора (пункт 2.6. договору поруки);

- якщо кредитор надіслав поручителю вимогу про погашення заборгованості боржника і протягом 5-ти банківських днів з моменту її відправлення поручитель не виконає цю вимогу, поручитель сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості боржника за основною угодою за кожний день існування заборгованості, починаючи з шостого банківського дня з дати відправлення поручителю вказаної вимоги (пункт 2.9. договору поруки).

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого основною угодою та в любому випадку до моменту повного належного виконання зобов`язань боржника. Непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості боржника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості боржника протягом 3-х років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості боржника.

У пункті 3.2. договору поруки сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до моменту належного виконання усіх зобов`язань боржника за основною угодою та поручителя за договором.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що до усіх вимог, що випливають з договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, у розділі 3 договору позики сторонами були визначений порядок повернення допомоги, а саме:

- безвідсоткова поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 31.07.2021 (пункт 3.1. договору позики);

- повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку (пункт 3.2. договору позики).

Як зазначив позивач у позовній заяві та що не спростовано відповідачем під час розгляду справи судом, зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення отриманої 01.04.2024 позики в сумі 540 000 грн. 00 коп. третьою особою виконано не було.

При цьому частково, - в сумі 375 000 грн. 00 коп., вказані зобов`язання були виконані відповідачем (поручителем), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами:

- платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) № 114114576 від 15.11.2021 на суму 270 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "часткове повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором 1602-21 від 31.03.2021, без ПДВ, від ТОВ "ТМС", платник: ІПН2439700256 ОСОБА_1 " (а.с. 33);

- банківська виписка (вхідний платіж) від 08.01.2024 на суму 105 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "згідно з договором поруки до договору 1602-21 від 31.03.2021, платник: НОМЕР_1 ОСОБА_1 " (а.с. 34).

Отже, заборгованість за договором позики складає 165 000 грн. 00 коп. (540 000,00 - 375 000,00).

Згідно з пунктом 3.3. договору поруки всі повідомлення сторін вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану у договорі адресу або іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений, і якщо з моменту відправлення минуло 10 календарних днів. Сторони зобов`язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отримання повідомлень одна одної та не вчиняти дій, які можуть призвести до затягування, утруднення чи неможливості їх отримання. Ризик настання негативних наслідків у зв`язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиттям адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат.

Враховуючи вказане, у відповідності до умов пункту 3.3. договору поруки (шляхом направлення на вказану у договорі поруки адресу) позивач листом № 17/07-01 від 17.07.2021 звернувся до відповідача (поручителя) з вимогою у строк не пізніше 5 банківських днів з моменту її отримання погасити заборгованість за договором позики в залишковій сумі 165 000 грн. 00 коп. (а.с.37-38). Докази направлення вказаної вимоги наявні в матеріалах справи (а.с.39-42).

Як зазначав позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1602-21 від 31.03.2021 та договором поруки від 31.03.2021 в частині повного та своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 165 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.2. договору позики позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми позики, в сумі 54 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2021 року по червень 2024 року у сумі 111 577 грн. 16 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.08.2021 по 29.07.2024 у сумі 24 861 грн. 61 коп. Вказане і є причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічні положення містяться також у договорі поруки від 31.03.2021.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку позивач правомірно звернувся до відповідача як до солідарного боржника.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача щодо обмеження обсягу відповідальності відповідача перед позивачем лише сумою основного боргу, а також щодо неналежності особи відповідача у даній справі, оскільки, як помилково вважає відповідач, позовні вимоги за даних обставин справи могли бути пред`явлені позивачем лише одночасно до третьої особи (як співвідповідача) та відповідача. Вказані твердження суперечать положеннями статей 543 та 554 Цивільного кодексу України та умовам договору поруки від 31.03.2021.

З приводу посилання відповідача на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору суд зазначає таке.

Вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту. Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 201/13756/16-ц (провадження № 61-6896св19), від 18.09.2019 у справі № 183/2925/17 (провадження № 61-12368св19), від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Враховуючи вказане, заперечення відповідача в цій частині судом також відхиляються.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повного повернення поворотної фінансової допомоги в залишковій сумі 165 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 165 000 грн. 00 коп.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Відповідно до пункту 4.1. договору позики сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за договором відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 4.2. договору позики передбачено, що у разі порушення строку повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до 31.07.2021, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми позики.

Так, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми позики, в сумі 54 000 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 54 000 грн. 00 коп. за таким розрахунком: 540 000 грн. 00 коп. х 10% = 54 000 грн. 00 коп., та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та арифметично вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 54 000 грн. 00 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2021 року по червень 2024 року у сумі 111 577 грн. 16 коп.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 15), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат (з урахуванням часткових оплат), розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 15), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 111 577 грн. 16 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.08.2021 по 29.07.2024 у сумі 24 861 грн. 61 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 15), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення (з урахуванням часткових оплат), арифметично розрахунки проведені також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 24 861 грн. 61 коп.

Судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- прострочення у даній справі суд розцінює як істотне, оскільки прострочення станом на момент прийняття рішення у справі складає більше 3-х роки;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;

- особливе значення порушення зобов`язань в умовах воєнного стану, під час якого суб`єкти господарювання додатково відчувають негативний вплив, пов`язаний з військовою агресією (систематичні повітряні тревоги, аварійні та планові відключення електропостачання тощо), вплив яких перебуває поза волею учасників господарювання.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу у даній справі.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5 331 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1602-21 від 31.03.2021 у загальному розмірі 355 438 грн. 77 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (вулиця Маршала Малиновського, будинок 2, вежа А4-7, приміщення 10, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 39200703) 165 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 54 000 грн. 00 коп. штрафу, 111 577 грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 24 861 грн. 61 коп. - 3% річних та 5 331 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.10.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко