Рішення

від 10.10.2024 по справі 191/1695/24

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1695/24

Провадження № 2/191/596/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 жовтня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Костеленко Я.Ю., за участю секретаря - Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Іларіонівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовною заявою до ОСОБА_3 третя особа: Служба у справах дітей Іларіонівської селищної ради про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.07.2014 Управлінням РАЦС адміністрації муніципального утворення міського округу м. Махачкала Республіки Дагестан РФ було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 . 24.10.2022 між нею та відповідачем шлюб був розірваний. З 2020 року та й після розлучення по цей час ОСОБА_2 не бачив свою доньку ОСОБА_4 жодного разу. Взагалі ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини ОСОБА_2 не надавав і не надає по цей час, не цікавиться та не піклується про її фізичний, соціальний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі та світогляду, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Донька не отримує від батька жодного подарунку на свій день народження, жодної іграшки. Відповідач по справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, не відвідував і не відвідує її вдома, в дитячому дошкільному закладі. Просить постановити рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, правом на надання відзиву не скористався.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Іларіонівської селищної ради Прядка В.Ф. до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

У зв`язку з тим, що позивач не заперечувала проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд за її згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Махачкала Руспубліки Дагестан та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11 січня 2019 року.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 24 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили 24 листопада 2022 року, шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований 03 червня 2014 року, розірвано.

Згідно з характеристикою КЗДО «Іларіонівський ясла-садок №1» «Васильок» Іларіонівської селищної ради Баймурадова Ні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахованого до КЗДО «Іларіонівський ясла-садок №1» «Васильок» з 01 вересня 2021 року в групу «Дзвіночки», з 01 вересня 2023 року переведено до групи середнього дошкільного віку «Конвалії». ОСОБА_8 проживає з мамою, сестрою, дідусем та бабусею (зі сторони матері). Мати, дідусь та бабуся приймають активну участь у її вихованні. За час відвідування дитиною закладу дошкільної освіти батько дитини в закладі не з`являвся.

Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області за адресою: смт.Іларіонове, вул.. Європейська, 14-а/53 зареєстровані ОСОБА_1 , 1985 р.н. разом з дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №190 від 08 липня 2024 року затверджено висновок про доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

На думку суду, з урахуванням наведених вище норм Закону, встановлено, що позивачем по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною і будуть відповідати інтересам дитини.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. 12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 байдуже ставиться до своєї дитини.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився та не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, а також прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи.

В судовому засіданні не встановлено об`єктивних перешкод для відповідача ОСОБА_2 у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини, його поведінка є незмінною, тому наявні всі підстави для позбавлення його батьківських прав.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 2-13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 ,судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Я. Ю. Костеленко