Повістка

від 30.09.2024 по справі 908/1233/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/88/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 Справа № 908/1233/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-Україна про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1233/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-Україна (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд.12, код ЄДРПОУ 20010785)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СТО Інвест (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд.80-А, код ЄДРПОУ 39642447)

про стягнення 486 971,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Коткова О.А., адвокат, ордер № 1591813 від 16.04.2024

від відповідача: не прибув

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 у справі № 908/1233/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СТО ІНВЕСТ (ідентифікаційний код юридичної особи 39642447, Україна, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-УКРАЇНА (Україна, 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 20010785) заборгованість за Договором поставки № 428 від 12 серпня 2021 року у загальному розмірі 486 971 (чотириста вісімдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят одну) гривну 00 копійок, з яких: 354375,00 грн - основний борг; 1012.52 грн - штраф; 22360,80 грн 3% річних; 109222,68 грн - інфляційні втрати та 7304 (сім тисяч триста чотири) грн 56 коп.

18.09.2024 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-УКРАЇНА про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СТО ІНВЕСТ понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.09.2024 вказану заяву у справі № 908/1233/24 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮРТ-УКРАЇНА про стягнення судових витрат прийнято до розгляду, судове засідання з розгляду заяви призначено на 30.09.2024.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Слід зазначити, що стаття 244 ГПК України не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення інший стороні.

В той же час, Верховний суд в постанові від 25.10.2023 у справі №916/28/22 зробив наступний висновок:

«Необхідно зазначити, що ст.129 ГПК не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні.

Однак відсутність такої вказівки не звільняє ЖБК «Зварювальник-2» від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів позивачу на виконання вимог ст. 80 ГПК.»

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 17.12.2018 (оновленого 30.09.2022) на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, тимчасово не працюють відділення поштового зв`язку (далі - «ВПЗ») у тих населених пунктах, де відбуваються бойові дії та обстріли, ВПЗ, які зруйновані внаслідок цього, та ВПЗ, що розташовані на території, що тимчасово окупована ворогом. Відновлення діяльності Укрпошти на тимчасово окупованих територіях України може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питаних формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно вказаному Переліку територія м. Бердянськ Запорізької обл. та вся територія Маріупольського району (за винятком с. Заїченко, с. Пікузиє) Донецької обл. є територіями тимчасово окупованими російською федерацією.

У відповідача не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

У зв`язку з тим, що остання адреса місцезнаходження і поштова адреса відповідача знаходяться на тимчасово окупованій території та відсутністю зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, у встановленому порядку повідомлення відповідача є неможливим, як в електронній формі через електронний кабінет, так і органами поштового зв`язку.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду заяви, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви без його участі.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 30.09.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В засіданні 30.09.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали заяви суд вважає її такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З дотриманням вказаних приписів законодавства вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача було заявлено представником позивача - адвокатом Котковою Ольгою Анатоліївною в позовній заяві у розмірі 42000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчена копія Договору №12/04/2024 про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 12.04.2024, укладеного між Адвокатом Котковою Ольгою Анатоліївною та Позивачем;

належним чином засвідчена копія Додатку № 1 від 12.04.2024 до Договору, укладеного між Адвокатом Котковою Ольгою Анатоліївною та Позивачем (далі - Додаток №1);

належним чином засвідчена копія рахунку № 1/12/04/24 від 14.04.2024 на оплату правничої допомоги Адвоката Коткової О.А. (далі - Рахунок № 1/12/04/24);

належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 926 від 15.04.2024;

належним чином засвідчена копія Акту №1 прийому-передачі наданих послуг по Договору №12/04/2024 про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 12.04.2024, укладеного між Адвокатом Котковою О.А. та Позивачем (далі - Акт № 1);

детальний опис наданої правничої допомоги (виконаних робіт, наданих послуг) за період з 12.04.2024 по 16.09.2024 (далі -Детальний опис).

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи № 908/1233/24 в суді першої інстанції, становлять 42000,00 грн.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не надано.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважує, що у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 зроблено висновок про те, що навіть за умови відсутності детального опису робіт, але встановлення розміру гонорару адвоката сторонами договору у фіксованому розмірі, якщо витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами - вони підлягають відшкодуванню.

Окрім цього, як зазначено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17; від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18; від 18.05.2022 у справі №910/4268/21: «Чинні процесуальні кодекси не вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт. Від сторони нє вимагають і наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії».

Також суд звертає увагу суду, що Адвокат Коткова Ольга Анатоліївна та позивач у п. 1 Додатку №1 погодили фіксований розмір гонорару, який становить грошову суму в національній валюті України (гривні), а саме 42000,00 грн.

У п.2 Додатку №1 визначено, що Клієнт зобов`язується здійснити попередню оплату вартості послуг, передбачену пунктом 1 цього Додатку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку Виконавця.

На виконання умов Додатку №1 Адвокатом Котковою О.А. було надано позивачу Рахунок №1/12/04/24, а позивачем здійснено оплату вказаного рахунку 15.04.2024.

Реальність фактично понесених витрат позивачем підтверджується належним чином засвідченою копією платіжної доручення №926 від 15.04.2024.

Таким чином, вказана сума витрат на правничу (правову) допомогу визначена, серед іншого: характером та складністю необхідних для виконання робіт/надання послуг; строками виконання робіт/надання послуг; практичним стажем представника позивача у галузі права (більше 18 років) та наявністю у неї права на заняття адвокатською діяльністю.

Окрім цього, розмір витрат на оплату послуг/робіт є абсолютно співмірним із:

складністю справи та виконаних робіт/наданих послуг (дослідження та аналіз значного масиву документів та судової практики, здійснення розрахунків заборгованості, ретельної підготовки до кожного судового засідання та забезпечення участі представника в судових засіданнях тощо);

часом, витраченим на виконання відповідних робіт/надання послуг (зокрема, упродовж усього часу розгляду справи представництво інтересів позивача здійснювалось Адвокатом Котковою О.А.);

обсягом наданих послуг та виконаних робіт (представником виконано весь комплекс дій, які призвели до позитивного результату для позивача);

ціною позову (розмір витрат на правничу допомогу 42 000,00 грн становить приблизно 8% від ціни позову - 486 971,00 грн);

значенням справи для позивача (зокрема, справа стосувалась захисту його порушеного права - права стягнення значної суми заборгованості).

У постанові Верховного Суду від 10.08.2022 у справі №711/1783/20 вказано: «Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати па правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Відповідно до позиції Верховного суду (постанова від 10.01.2024 у справі №910/1692/23) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (Постанова Великої палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Щодо необхідності понесення позивачем витрат на правничу допомогу, то саме відповідач тривалий час не виконував взяті на себе зобов`язання за Договором постачання № 428 від 12.08.2021 та не здійснив поставку товару, оплаченого позивачем, а також не повернув суму попередньої оплати.

Таким чином, саме неправомірні дії відповідача стали підставою понесення позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду судом справи №908/1233/24.

Щодо поведінки сторін під час розгляду справи, то представником позивача не здійснювалось дій по затягуванню справи, зловживанню процесуальними правами, не подавались необґрунтовані заяви та клопотання, безпідставно не стверджувались та не заперечувались обставини, що мають значення для справи, позивачем не завищено розмір позовних вимог (Господарським судом Запорізької області позов задоволено повністю), а також саме представник позивача - адвокат Коткова О.А. була присутня у всіх засіданнях у справі № 908/1233/24, що відбулись. Також, внаслідок сукупності професійних дій представника позивача було досягнуто позитивного результату для позивача.

Натомість відповідач не забезпечив явку представника в жодне судове засідання, не надав жодної заяви по суті, своїх заперечень та доказів таких заперечень.

З огляду на зазначене, обсяг заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 42000,00 грн є пропорційним до предмету спору та ціни позову, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 42000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮРТ-УКРАЇНА» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39642447, 71100, Запорізька область, місто Бердянськ, вулиця Правди, будинок 80а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮРТ-УКРАЇНА» (Україна, 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 20010785) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42000 (сорок дві тисячі) грн 00 коп.

Видати наказ.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 17.10.2024.

Суддя Т.А. Азізбекян