Рішення
від 13.03.2024 по справі 910/6189/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/6189/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" пров. Сімферопольський, буд. 6, оф. 301/4, м. Харків, 61052

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" 04112, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 12

про стягнення 1 010 065,09 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" 04112, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 12

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" пров. Сімферопольський, буд. 6, оф. 301/4, м. Харків, 61052

про стягнення 287 691,66 грн.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Кутовая К.О. (в режимі відеоконференції).

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" про стягнення 1 065 065,09 грн., а саме 735 000,00 грн. основного боргу, 72 915,22 грн. пені, 32 785,18 грн. процентів річних та 224 364,69 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 11 про постачання товару від 12.03.2021 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нарахована пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6189/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи № 910/6189/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, 15.05.2023 року через канцелярію суду від відповідача - ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" надійшла заява № 199 від 10.05.2023 року із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім цього, через відділ діловодства суду 25.05.2023 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" надійшов відзив № 224 від 22.05.2023 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на припинення зобов`язань в частині оплати поставлених позивачем електрогайковертів Plarad DE1-48 в кількості 2 штуки у зв`язку з виходом останніх з ладу та не проведенням постачальником гарантійного ремонту, неврахування позивачем здійснених оплат за Договором в сумі 55 000,00 грн. та безпідставність вимог про стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції, позаяк, на переконання відповідача за первісним позовом, до правовідносин сторін підлягають застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальників від визначеної статтею 625 ЦК України відповідальності та сплати неустойки у період дії в Україні воєнного стану, оскільки укладений між сторонами договір є договором комерційного кредиту, а також надійшла зустрічна позовна заява № 225 від 22.05.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" про стягнення 287 691,66 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом як продавцем своїх зобов`язань за спірним Договором № 11 про постачання товару від 12.03.2021 року в частині здійснення поставки товару належної якості та виконання гарантійних зобов`язань, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 року залишено зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків.

Через канцелярію суду 30.06.2023 року представником позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) подано заяву б/н б/д про виправлення недоліків зустрічної позовної заяви, розглянувши яку поза судовим засіданням суд встановив, що недоліки зустрічної позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/6189/23 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" про стягнення 287 691,66 грн., об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та призначено підготовче засідання на 14.09.2023 року.

Судом встановлено, що від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) через канцелярію суду 17.08.2023 року надійшла відповідь на відзив за первісним позовом б/н від 14.08.2023 року, з доказами направлення на адресу відповідача, в якій ТОВ «Індастріал - Сервіс» заперечує проти доводів відповідача та зазначає про відсутність істотних поршень вимог щодо якості товару, ненадання відповідачем доказів настання гарантійного випадку та відсутність підстав для звільнення покупця від оплати вартості отриманого за Договором товару і нарахованих пені, процентів річних та втрат від інфляції, а також надійшов відзив на зустрічний позов б/н від 14.08.2023 року, з доказами направлення на адресу позивача за зустрічним позовом (відповідачу за первісним позовом), в якому ТОВ «Індастріал-Сервіс» заперечує проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на безпідставність зустрічних позовних вимог та відсутність встановленого факту поставки неякісних товарів та доказів настання гарантійного випадку, та, відповідно, відсутність підстав для повернення сплаченої покупцем за товар суми, враховуючи також не надання покупцем згоди на проведення експертизи якості товару, а також просить суд застосувати приписи ст. 267 ЦК України щодо спливу позовної давності, та надійшла заява б/н від 14.08.2023 року про зменшення розміру позовних вимог за первісним позовом), а також 14.09.2023 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 14.09.2023 року про участь у судовому засіданні 14.09.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому судовому засіданні 14.09.2023 року для ознайомлення відповідача з усіма наданими позивачем документами, а також для надання можливості подати відповідь на відзив за зустрічним позовом та заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.10.2023 року.

Розглянувши подану позивачем за первісним позовом 17.08.2023 року заяву б/н від 14.08.2023 року, згідно якої позивач з урахуванням здійснених відповідачем за первісним позовом оплат за спірним Договором зменшує до 680 000,00 грн. розмір заявленого до стягнення основного боргу та, відповідно, просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 1 010 065,09 грн., а саме 680 000,00 грн. основного боргу, 72 915,22 грн. пені, 32 785,18 грн. процентів річних та 224 364,69 грн. втрат від інфляції суд зазначає, відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Суд звертає увагу, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі статтею 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

З огляду на те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, відповідна заява прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6189/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.11.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.11.2023 року за клопотанням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 21.12.2023 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання з розгляду справи по суті 21.12.2023 року не відбулось.

Поряд із цим, 06.12.2023 року через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" надійшла заява б/н від 06.12.2023 року про участь у судовому засіданні 21.12.2023 року та в наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року заяву позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про участь у судовому засіданні 21.12.2023 року та в наступних судових засіданнях у справі № 910/6189/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено частково, постановлено проводити всі наступні судові засідання у справі № 910/6189/23 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року розгляд справи по суті призначено на 31.01.2024 року.

Судом повідомлено, що від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) засобами електронного зв`язку 25.01.2024 року та через канцелярію суду 29.01.2024 року надійшли ідентичні пояснення № 26 від 25.01.2024 року щодо окремих доказів, що містяться в матеріалах справи, а також через систему «Електронний суд» 31.01.2024 року надійшло клопотання б/н від 31.01.2024 року про розгляд справи без участі представника ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД". Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

У зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті 31.01.2024 року та затримкою в часі розгляду судового засідання через оголошення повітряної тривоги, судом протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21.02.2024 року.

Судом встановлено, що через систему «Електронний суд» 05.02.2024 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення б/н від 05.02.2024 року, в яких ТОВ «Індастріал-Сервіс» наголошує, зокрема, на недотриманні покупцем приписів Інструкції № П-7 в частині необхідності складання акту про приховані недоліки, відсутність підстав для звільнення останнього від обов`язку з оплати отриманого за Договором товару та користування товаром протягом 9-ти місяців за умови нездійснення його оплати. Додаткові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

У зв`язку з нез`явленням в судове засідання з розгляду справи по суті 21.02.2024 року представників сторін, судом ухвалою від 21.02.2024 року оголошено перерву до 13.03.2024 року.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, в тому числі відповіді на відзив за зустрічним позовом та заперечень на відповідь на відзив за первісним позовом, від сторін станом на час проведення судового засідання 13.03.2024 року до суду не надходило.

Уповноважений представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судових засіданнях з розгляду справи по суті 09.11.2023 року, 31.01.2024 року та 13.03.2024 року вбав участь в режимі відеоконференції, в судове засідання з розгляду справи по суті 21.02.2024 року - не з`явився.

В свою чергу, уповноважений представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судові засідання з розгляду справи по суті 09.11.2023 року, 31.01.2024 року, 21.02.2024 року та 13.03.2024 року не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про дату, час та місце проведення судових засідань 09.11.2023 року, 31.01.2024 року, 21.02.2024 року та 13.03.2024 року відповідно до норм ст. 6 ГПК України відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) повідомлений належним чином шляхом надсилання копій ухвал суду від 18.10.2023 року, 01.01.2024 року, 31.01.2024 року та 21.02.2024 року до електронного кабінету учасника справи, факт отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку процесуальних документів до електронного кабінету останнього.

Про поважні причини неявки в судові засідання з розгляду справи по суті 09.11.2023 року, 31.01.2024 року, 21.02.2024 року та 13.03.2024 року уповноваженого представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) суд не повідомлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" не забезпечено участі свого представника в судових засіданнях з розгляду справи по суті, за відсутності будь - яких заяв та клопотань від відповідача станом на 13.03.2024 року, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 13.03.2024 року виключно за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.03.2024 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав первісні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а також заперечував проти зустрічних позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.03.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, за 12 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» (постачальник за договором, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «АРХІ-БУД» (покупець за договором, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у справі) укладено Договір № 11 про постачання товару (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник на умовах, викладених у розділах цього Договору, зобов`язується поставити покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар асортимент, кількість, ціна якого вказуються у Додатках (специфікаціях) постачальника, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.3 Договору його умови викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року, які застосовуються із урахуваннями особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Розділами 2-13 Договору сторони погодили кількість та якість товару, права та обов`язки сторін, умови замовлення і порядок поставки товару, тару, упаковку та маркування, ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, форс - мажор, порядок надання податкових накладних, інші умови, строк дії Договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 13.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторони встановили, що закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по Договору а від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 13.2 Договору).

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як зазначено в пункті 2.1 Договору найменування, код УКТ ЗЕД, асортимент, сортамент, типи, групи, підгрупи, види, марки, моделі та кількість товару зазначається у специфікації/ях, яка/і є невід`ємною частиною/нами Договору.

Умови та строк (термін) поставки товару визначається специфікаціями, згідно яких буде відбуватися постачання (п. 4.1 Договору).

Відповідно до наявних в матеріалах справи Специфікацій: № 4 від 19.05.2021 року, № 5 від 07.06.2021 року, № 6 від 07.07.2021 року, № 7 від 11.10.2021 року, № 8 від 11.11.2021 року до Договору, які є його невід`ємною частиною, сторони погодили поставку товару, визначивши його найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, яка за специфікаціями відповідно становить 552 821,64 грн., 109 435,20 грн., 123 600,00 грн., 37 507,20 грн., 468 909,72 грн., включаючи ПДВ.

Умови та місце поставки: DDP (Інкотермс-2020), за Специфікаціями № 4 та № 5 - м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72; за Специфікаціями №№ 6-8 - склад замовника Рівнеська область, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 139 а; термін поставки: за Специфікацією № 4 - 50 календарних днів від дати підписання специфікації, за Специфікацією № 5 - 40 календарних днів від дати підписання специфікації, за Специфікацією № 6 - до 50 календарних днів від дати підписання специфікації, за Специфікацією № 7 - до 29.10.2021 року та за Специфікацією № 8 - до 10.12.2021 року включно.

Відповідно до пункту 4.3 Договору право власності на товар, а також ризики випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить до покупця в моменту отримання ним товару у розпорядження.

Датою поставки товару визнається дата підписання покупцем підписаної та скріпленої печаткою постачальником належним чином оформленої видаткової накладної (п.4.4 Договору).

Згідно п. 4.13 Договору покупець протягом одного робочого дня з дати отримання товару, у разі відсутності претензій до його якості та кількості, підписує та скріплює печаткою видаткову накладну, отриману від постачальника відповідно до п.3.1.2 Договору, та один примірник видаткової накладної негайно надсилає постачальнику рекомендованим або цінним листом, або передає під розписку.

При цьому, якщо товар перевозиться до місця призначення, визначеного в специфікаціях, по договору укладеному з перевізником постачальником, дата підписання видаткової накладної покупцем, у разі перевезення товару до місця призначення автомобільним транспортом, має співпадати з датою відмітки в товарно - транспортній накладній про прийняття товару покупцем, а у разі перевезення товару до місця призначення залізничним транспортом - з датою календарного штемпеля станції призначення в залізничній накладній при оформленні видачі вантажу покупцю.

Як свідчать матеріали справи, зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено відповідачем за первісним позовом в зустрічній позовній заяві, на виконання умов вищевказаного Договору в період 02.07.2021 року - 09.12.2021 року позивачем за первісним позовом було поставлено, а відповідачем з первісним позовом прийнято передбачений Договором товар на загальну суму 1 292 273,76 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та засвідченими печатками останніх видатковими накладними, а саме: № 311 від 02.07.2021 року на суму 552 821,64 грн., № 332 від 13.07.2021 року на суму 109 435,20 грн., № 447 від 30.08.2021 року на суму 123 600,00 грн., № 530 від 12.10.2021 року на суму 37 507,20 грн., № 680 від 09.12.2021 року на суму 468 909,72 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем за первісним позовом підтверджується засвідченими відбитками печаток товариств та підписами на видаткових накладних представника постачальника - ТОВ «Індастріал-Сервіс» та представника покупця - ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД».

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Частиною 2 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам виробника. Якість товару підтверджується сертифікатом (паспортом) якості виробника товару, який постачальник надає покупцю при здійсненні поставки товару (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 2.2 Договору якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам виробника. Якість товару підтверджується сертифікатом (паспортом) якості виробника товару, який постачальник надає покупцю при здійсненні поставки товару.

Як погоджено сторонами в Специфікаціях №№ 4-8 до Договору тара, упаковка, маркування: у відповідності до ТУ виробника товару.

Разом з тим, заперечень щодо факту поставки товару за спірними видатковими накладними на час їх підписання відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору та Специфікацій №№ 4-8, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність якісних показників товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання ознак псування поставленого товару на час підписання видаткових накладних від покупця не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ «Індастріал-Сервіс» умов Договору з боку відповідача на час отримання товару та підписання видаткових накладних відсутні.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в статті 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Зокрема, додатково на підтвердження факту здійснення поставок у період 02.07.2021 року - 09.12.2021 року на адресу покупця за Договором позивачем за первісним позовом надані копії товарно - транспортних накладних, а саме: ТТН №Р311 від 02.07.2021 року, ТТН №Р332 від 13.07.2021 року, ТТН №Р447 від 30.08.2021 року, ТТН №Р530 від 12.10.2021 року, ТТН №Р680 від 09.12.2021 року.

При цьому, факт отримання ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» як вантажоодержувачем товару, переданого для перевезення за товарно - транспортними накладними, засвідчено печаткою та підписом представника ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД».

За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем за первісним позовом виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу за первісним позовом - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «АРХІ-БУД», а відповідачем за первісним позовом, у свою чергу, прийнято товар та підписано видаткові накладні без будь - яких зауважень.

Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечуються відповідачем за первісним позовом, в тому числі у поданому до суду зустрічному позові у даній справі.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. 8 частини 2 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, які підтверджують як факт виконання постачальником зобов`язання з поставки товару відповідачеві за первісним позовом, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень, засвідчені печатками обох сторін.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість переданого товару.

Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору. До ціни товару включені витрат постачальника на перевезення товару по території України до місць призначення. Загальна сума Договору складається з арифметичних сум відповідних специфікацій. (пункти 6.1, 6.2 Договору).

Наразі, згідно умов погоджених сторонами Специфікацій №№ 4-8 до Договору їх загальна сума складає 1 292 273,76 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до п. 6.3 Договору покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого(их) рахунку(ів)-фактури в порядку, передбаченому специфікаціями.

Зокрема, згідно погоджених сторонами Специфікацій до Договору передбачена оплата поставленого товару з відтермінуванням, яке становить: згідно Специфікації № 4 - 10 робочих днів після поставки товару, Специфікації № 5 - 20 календарних днів після поставки товару, Специфікації № 6 - 20 робочих днів після поставки товару, Специфікації № 7 - 10 календарних днів після поставки товару та Специфікації № 8 - 10 календарних днів після поставки товару.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.

Таким чином, підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

При цьому, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем за первісним позовом згідно спірного Договору рахунки на оплату: № 372 від 02.07.2021 року на суму 552 821,64 грн., № 398 від 13.07.2021 року на суму 109 435,20 грн., № 533 від 30.08.2021 року на суму 123 600,00 грн., № 631 від 12.10.2021 року на суму 37 507,20 грн., № 783 від 09.12.2021 року на суму 468 909,72 грн.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем за первісним позовом, відповідач за первісним позовом у визначений умовами Договору та Специфікацій до нього строк свої зобов`язання щодо повної оплати вартості поставленого постачальником товару не виконав, здійснивши за період серпень 2021 року - травень 2023 року часткову оплату в загальній сумі 612 273,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних інструкцій, як поданими позивачем за первісним позовом разом з позовною заявою, так і поданими відповідачем за первісним позовом після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим у ТОВ «ІГ «Архі - Буд» виникла заборгованість за поставлений за Договором товар у загальній сумі 680 000,00 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зважаючи на невиконання відповідачем за первісним позовом як покупцем своїх зобов`язань щодо повної оплати поставленого за Договором товару та з метою досудового врегулювання спору постачальник звертався до ТОВ «ІГ «Архі-Буд» з вимогою від 24.08.2022 року про сплату заборгованості, копія якої наявна в матеріалах справи, зокрема, шляхом направлення її на електронну адресу покупця - ТОВ «ІГ «Архі-Буд», зазначену в Договорі: mto@archi-bud.com.ua, що підтверджується відповідним скрін-шотом з електронної пошти позивача за первісним позовом.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем за первісним позовом без задоволення та відповіді.

Таким чином, як зазначено позивачем за первісним позовом в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати позивачу за первісним позовом грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та Специфікацій №№ 4-8 відповідач за первісним позовом не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 680 000,00 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" про стягнення 287 691,66 грн. за Договором, посилаючись в обґрунтування зустрічних позовних вимог на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) як продавцем своїх зобов`язань за спірним Договором № 11 про постачання товару від 12.03.2021 року та Специфікацією № 8 на суму 468 909,72 грн. в частині здійснення поставки товару (електрогайковертів Plarad DE1-48 в кількості 2 штуки) належної якості та виконання гарантійних зобов`язань в частині здійснення ремонту, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом на підставі ст. 231, ч. 7 ст. 269 ГК України нараховані штрафні санкції в розмірі 20% вартості неякісного товару в сумі 93 781,94 грн., а також заявлені вимоги про повернення фактично сплачених за Специфікацією № 8 грошових коштів в сумі 193 909,72 грн.

Згідно статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно п. 4.8 Договору приймання товару здійснюється покупцем по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідально до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання і якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1966 року № П-7 із змінами та доповненнями.

Разом з тим, на момент отримання товару згідно Договору, зокрема, за Специфікацією № 8 та видатковою накладною № 680 від 09.12.2021 року на суму 468 909,72 грн. доказів наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів на час прийняття товару та підписання товаросупровідних документів від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Частиною 1 статті 676 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору постачальник зобов`язаний належним чином виконувати гарантійні зобов`язання щодо поставленого товару.

Згідно умов Специфікації № 8 до Договору гарантійний термін складає 1 рік від дати виготовлення, але не менше 9 місяців від дати поставки товару.

Таким чином, з урахуванням умов Специфікації № 8 до Договору та дати поставки товару за видатковою накладною №680 від 09.12.2021 року, гарантійним строком для переданого позивачу за вказаною Специфікацією № 8 товару - електрогайковертів Plarad DE1-48 в кількості 2 одиниці, є період 09.12.2021 - 09.08.2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено позивачем за зустрічним позовом, в процесі експлуатації Електрогайковертів Plarad DE 1-48 в кількості 2 штуки покупцем в останніх були виявлені приховані недоліки, які призвели до виходу з ладу придбаного товару та неможливості його подальшої експлуатації.

За приписами частини 1 статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати, зокрема, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк.

Згідно п. 4.14 Договору постачальник зобов`язаний усунути недоліки у поставленому товарі або провести його заміну на товар належної якості у строк, що не перевищує 14 (чотирнадцяти) днів з дати пред`явлення відповідної вимоги покупцем.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІГ «Архі-Буд» 02.08.2022 року через перевізника ТОВ «НОВА ПОШТА» згідно ТТН №59000847273800 було направлено на адресу постачальника та отримано представником ТОВ «Індастріал-Сервіс» 04.08.2022 року товар - Електрогайковерти Plarad DE 1-48 в кількості 2 штуки з вимогою про виконання гарантійних зобов`язань щодо проведення гарантійного ремонту, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією експрес-накладної № 59000847273800 від 02.08.2022 року.

При цьому, факт отримання товару - Електрогайковертів Plarad DE 1-48 в кількості 2 штуки 04.02.2022 року підтверджується позивачем за первісним позовом у відповіді на відзив.

Також покупцем було направлено на адресу постачальника вимогу № 142 від 29.08.2022 року про виконання гарантійного зобов`язання, в якій ТОВ «ІГ «Архі-Буд» вимагав у термін до 01.09.2022 року виконати гарантійні зобов`язання шляхом усунення недоліків поставленого товару або проведення його заміни на товар належної якості, надсилання якої підтверджується копіями накладної № 0411203734069 від 08.09.2022 року та фіскального чеку від 08.09.2022 року.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, у відповідь на отриману від покупця вимогу про проведення гарантійного ремонту ТОВ «Індастріал-Сервіс» було направлено на адресу останнього Лист - відповідь від 22.08.2022 року та Акт технічного огляду електричних гайковертів Plarad DE 1-48 серійні номери 82-42673 та 82-42672 від 22.08.2022 року, що підтверджується накладною № 1800618 від 22.08.2022 року, описом вкладення від 22.08.2022 року.

Так, згідно вказаного листа постачальник повідомив покупця ТОВ «ІГ «АРХІ-БУД» про направлення гайковертів на адресу ТОВ «Індастріал-Сервіс» без складення та надання Акту про приховані недоліки товару у відповідності до пункту 9 Інструкції 11-7, що, як зазначено в листі, свідчить про відсутність встановлення покупцем факту неналежної якості гайковертів.

Зі свого боку, спеціалістами ТОВ «Індастріал-Сервіс», яке є офіційним дистриб`ютором виробника на території України, а саме інженерами з організації та ремонту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було здійснено технічний огляд гайковертів, за результатами якого було складено вказаний Акт технічного огляду товару від 22.08.2022 року, згідно якого в ході діагностик та консультації з виробником - PLARAD - Maschinenfabrik Wagner GmbH Co. KG було встановлено, що вийшов з ладу модуль живлення 5 В-3,3 В, що живить контролер дисплею, тобто встановлено причини виходу останніх з ладу внаслідок порушення покупцем умов використання товару, а саме неправильне підключення до промислової мережі, наприклад, подача двофазного живлення номіналом 380В-400В, або робота гайковерта від портативного електричного генератора з неправильною системою регулювання вихідної напруги.

Наразі, дані про номінальну напругу живлення гайковертів наведені у таблиці в розділі 5.5 Інструкції з експлуатації Оригінал Електричний безударний гайковерт: DE1, DE1plus, DE1-W, DElplus-W, DE1-J DElplus-J, згідно якої напруга живлення становить 220В-240В 50-60Гц.

Як зазначено в листі, вказаний випадок не відноситься до гарантійних і на нього не розповсюджуються гарантійні зобов`язання постачальника, а тому електричні гайковерти Plarad DE1-48 серійні номера 82-42673 та 82-42672 не підлягають гарантійному ремонту.

Для відновлення працездатності електричних гайковертів Plarad DE1-48 серійні номера 82-42673 та 82-42672, постачальник зазначив про необхідність заміни модуля дисплею у зборі, що постачальник може здійснити на платній основі - орієнтовна вартість ремонту обох гайковертів становить 40 000,00 грн. зі строком виконання такого ремонту до 5-ти робочих днів.

Поряд із цим, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) було направлено на адресу покупця Клопотання про надання згоди на проведення експертизи б/н від 01.09.2022 року, в якому зазначено про необхідність надання письмового дозволу на проведення експертизи з метою встановлення дійсної інформації про механізм та характер пошкодження та виходу з ладу електрогайковертів. Копія вказаного клопотання, яке було надіслано на електронну адресу ТОВ «ІГ «АРХІ-БУД», наявна в матеріалах справи.

У відповідь на вказане клопотання відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) Листом від 06.09.2022 року не надав згоду на проведення експертизи, натомість поставив ряд питань стосовно її проведення, а саме щодо організації, яка буде проводити експертизу, строків та вартості проведення.

Позивачем за зустрічним позовом зазначається, що в порушення вимог 4.14 Договору поставки постачальник не виконав зобов`язання щодо усунення недоліків у поставленому товарі (Електрогайковерти Plarad DE 1-48 в кількості 2 шт.) та не провів його заміну на товар належної якості у строк, що не перевищує 14 днів з дати пред`явлення відповідної вимоги, у зв`язку з чим, зважаючи на сплив 08.09.2022 року строку на проведення гарантійного ремонту товару, в якому було виявлено недоліки, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) супровідним листом №159 від 08.09.2022 року направив на адресу постачальника вимогу про виконання гарантійного зобов`язання.

Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частини 7 статті 269 ГК України у разі поставки товару неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Оскільки, як зазначає позивач за зустрічним позовом, порушення вимог пункту 4.14 Договору гарантійний ремонт товару не проведений постачальником протягом 9 місяців, що, на переконання ТОВ «ІГ «Архі-Буд», свідчить про допущені постачальником істотні порушення вимог щодо якості товару, тобто недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними затратами часу, покупцем 04.05.2023 року було направлено на адресу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Повідомлення про відмову від договору №188 від 04.05.2023 року, згідно якого покупець на підставі ч. 2 ст. 678, ч. 3 ст. 651 ЦК України повідомив про свою відмову від Специфікації № 8 від 11.11.2021 року до Договору та заявив вимогу про повернення грошових коштів в сумі 193 909,72 грн., фактично сплачених за Електрогайковерти Plarad DE 1-48 в кількості 2 штуки, а також сплату штрафних санкцій в сумі 93 781,94 грн.

Факт надсилання вимоги на адресу постачальника підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 05.05.2023 року, накладної № 0420200798111 від 05.05.2023 року та опису вкладення в цінний лист.

Таким чином, керуючись положеннями ч. 2 ст. 678, ч. 3 ст. 651 ЦК України відповідач дійшов висновку про наявність у нього підстав та права для розірвання Договору в односторонньому порядку та повернення сплачених ним за товар згідно Специфікації № 8 грошових коштів в сумі 193 909,72 грн., зазначивши про віднесення порушення вимог щодо якості товару до категорії істотних за критерієм «недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу», з одночасним застосуванням штрафних санкцій в розмірі 20% вартості неякісного товару згідно ст. 231 ГК України в розмірі 93 781,94 грн. (468 909,72 грн.*20%), які позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом в поданій суду в межах даного позову зустрічній позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому, відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договором або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору № 11 на постачання товару від 12.03.2021 року та/або окремих його положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Суд зазначає, що правова природа укладеного між сторонами Договору № 11 про постачання товару від 12.03.2021 року як двостороннього та оплатного правочину зумовлює наявність взаємних прав та обов`язків у кожної зі сторін договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна стверджувати про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі 910/2693/18.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти запевнення продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України, при реалізації продавцем неякісного товару настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

Згідно ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі - продажу.

У відповідності до ч. 2 ст. 269 ГК України стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).

Зокрема, умовами Специфікації № 8 до Договору сторони погодили гарантійний термін товару, який складає і рік від дати виготовлення, але не менше 9 місяців від дати поставки товару.

Разом з цим, правові наслідки передання товару неналежної якості визначені у статті 678 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У якості критерію для оцінки істотності недоліків (порушень) слід оцінювати шкоду, якої зазнав покупець.

Невиправні недоліки визначають неможливість фізичного усунення порушення вимог щодо якості товару. Недоліки, усувати які економічно невигідно, зумовлюють наявність такого порушення вимог щодо якості товару, усунення якого пов`язане із значними витратами, замість яких доцільніше придбати інший товар. Повторні недоліки визначають такий стан товару, за якого вони постійно повторюються незалежно від їх усунення.

Відтак, характеристики істотних недоліків обумовлюють права покупця, який придбав товар із вказаними недоліками.

Тобто, положеннями частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України у випадку передачі покупцю товару неналежної якості, останньому надається, зокрема, право на безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк. Під розумним строком слід розуміти час об`єктивно необхідний сумлінному продавцеві для усунення недоліків.

Обов`язок постачальника з усунення дефектів виробу, виявлених протягом гарантійного строку, або заміни товару, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, визначений частиною 6 статті 269 ГК України, а також, відповідно, умовами п.4.10 Договору, згідно якого постачальник зобов`язується усунути недоліки у поставленому товарі або провести його заміну на товар належної якості у строк, що не перевищує 14 (чотирнадцяти) днів з дати пред`явлення відповідної вимоги покупцем.

Різновидом безоплатного усунення недоліків є гарантійний ремонт, який полягає у виконанні робіт, пов`язаних з усуненням недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Усунення недоліків здійснюється шляхом заміни чи ремонту комплектуючого виробу або окремої складової частини, а також виконання регулювальних робіт відповідно до вимог нормативних документів.

Частиною 1 статті 679 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18.

Водночас, згідно з частиною другою статті 679 Цивільного кодексу України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Так, в постановах від 13.12.2019 року у справі № 904/5002/18, від 06.12.2022 року у справі №925/1429/21 та від 16.03.2023 року у справі № 925/400/21 Верховний Суд звертає увагу, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Судом встановлено, що в обґрунтування своїх зустрічним позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема, на той факт, що здійснивши поставку за Договором товару - електричних гайковертів Plarad DE1-48 в кількості 2 штуки серійні номера 82-42673 та 82-42672 відповідно до умов Специфікації №8 до Договору та згідно з видатковою накладною № 680 від 09.12.2021 року за ціною 468 909,72 грн., товар не відповідає вимогам щодо якості, позаяк під час експлуатації гайковертів покупцем були виявлені приховані недоліки, які призвели до виходу з ладу придбаного товару та неможливості його подальшої експлуатації.

За таких обставин, враховуючи факт надання відповідачем позивачу згідно спірного Договору та Специфікації № 8 гарантій щодо якості товару протягом 9 місяців з моменту поставки (до 09.08.2022 року) та законодавчо визначеної можливості покладення на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) як постачальника відповідальності за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання товару, дослідженню підлягають причини виникнення недоліків роботи гайковертів, на які за умовами Договору встановлено гарантійний строк, обов`язок доведення яких покладено на ТОВ «Індастріал-Сервіс» (постачальника).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18).

Суд акцентує, що покупець як особа, яка вважає, що її право порушено, так і постачальник, який вважає, що не порушував права і законні інтереси покупця, самостійно визначають докази, які, на їх думку, підтверджують/відхиляють/спростовують заявлені первісні та зустрічні вимоги.

Наразі, на підтвердження своїх вимог та заперечень сторонами не надані докази проведення відповідних експертних досліджень, натомість, судом за матеріалами справи встановлено відсутність згоди покупця на проведення експертизи за пропозицією постачальника, а також для з`ясування дійсної якості поставленого товару та встановлення причин, характеру та часу виникнення його недоліків сторонами під час розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи не заявлене, у зв`язку з чим суд здійснював розгляд справи виходячи виключно з наявних матеріалів.

Відповідно до п. 4.8. Договору приймання товару здійснюється покупцем по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція №П-7).

Таким чином, оскільки умовами спірного Договору встановлено порядок приймання товару по якості відповідно до положень Інструкції № П-7, та враховуючи відсутність в Договорі додаткових умов стосовно виявлення та встановлення прихованих недоліків товару та відповідної процедури, позаяк передбачено виключно можливість відмови покупця від прийняття товару у разі невідповідності його якості, технічного стану, технічним характеристикам чи комплектності (п. 4.12 Договору), відповідно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Інструкції № П-7.

Так, пунктом 1 Інструкції №П-7 визначено, що вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю.

Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які підтверджують якість і комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація).

За змістом п. у 16 Інструкції №П-7 у разі виявлення невідповідності якості продукції, що постачається, вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам, договору тощо, отримувач складає акт, у якому зазначається кількість оглянутої продукції і характер виявлених під час приймання недоліків.

Разом із тим відповідно до абз. 6 п. 9 Інструкції №П-7 прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені тільки в процесі переробки, підготування до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання продукції.

Згідно з пунктом 9 Інструкції № П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами.

Акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними термінами служби і зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного терміну.

Відповідно до пункту 33 Інструкції № П-7 акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено Основними Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами і договором.

У випадку здійснення поставки Товару, з-поміж партії якого виявлено приховані недоліки, у межах одного міста - присутність уповноваженого представника постачальника у випадку складення акту є обов`язковою (п. 16 Інструкції № П-7).

У випадку здійснення поставки Товару між різними містами, участь представника постачальника є обов`язковою тільки у випадку наявності відповідного застереження у договорі. В іншому випадку, замість уповноваженої особи Постачальника, під час складання Акту має бути присутня одна із наступних осіб: або представник відповідної галузевої інспекції за якістю продукції (у випадку, якщо мова йде про невідповідність якості саме продукції); або експерт бюро товарних експертиз (якщо мова йде про засвідчення факту невідповідності якості саме товарів). При цьому, у випадку відсутності або відмови участі представників інспекції або експерта за місцем знаходження Покупця, перевірка провадиться за участю компетентного, представника іншого підприємства, або за участю представника громадськості, або у разі наявності згоди Постачальника на одностороннє приймання продукції - в односторонньому порядку (п. 20 Інструкції П-7).

Як встановлено судом, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) в порушення положень Інструкції П-7 не було складено акт про приховані недоліки товару, не було залучено експерта бюро товарних експертиз, а також не було запропоновано постачальнику направити свого представника для складення відповідного акту або надати свою згоду на складення такого акту в односторонньому порядку.

Фактично, пред`явлення покупцем претензії щодо неякісного товару та вимога про здійснення гарантійного ремонту зводиться до направлення ТОВ «Індастріал-Сервіс» товару - електрогайковертів та направлення в подальшому листа про надсилання електрогайковертів в кількості 2 штуки для гарантійного ремонту без жодного зазначення, в чому полягає поломка, як встановлено факт неякісності товару та виходу його з ладу та чи взагалі він встановлений, тобто повернуто постачальнику товару без надання жодних доказів наявності гарантійного випадку.

Таким чином покупець ні під час повернення товару та направлення вимоги про здійснення гарантійного ремонту на адресу постачальника, ні в подальшому під час листування з ТОВ «Індастріал-Сервіс» та розгляду даної справи судом не надав жодних доказів на підтвердження наявності недоліків придбаних у позивача за первісним позовом електрогайковертів Plarad DE1-48 в кількості 2 штуки серійні номера 82-42673 та 82-42672, зокрема, про приховані недоліки, на які як на підставу для відмови від Специфікації № 8 та переданого за нею товару позивається позивач за зустрічним позовом.

В свою чергу, судом взято до уваги наданий позивачем за первісним позовом Акт технічного огляду електричних гайковертів Plarad DE1-48 серійні номера 82-42673 та 82-42672 від 22.08.2022 року, відповідно до якого спеціалістами постачальника встановлено факт виникнення недоліків електрогайковертів після передачі гайковертів покупцю, внаслідок порушення останнім правил використання, встановлених в Інструкції з експлуатації гайковертів.

При цьому суд наголошує на обставинах виявлення відповідачем за первісним позовом недоліків товару після тривалого протягом 9 місяців користування гайковертами та після спливу більш ніж семи місяців з настання строку оплати товару, за відсутності погодження покупця на проведення експертизи недоліків (дефектів) товару та пояснень, в чому саме полягають недоліки електричних гайковертів Plarad DE1-48 серійні номера 82-42673 та 82-42672.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 року у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.

Разом з тим, на позивача за зустрічним позовом покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

У зазначеному аспекті суд враховує, що надані позивачем за первісним позовом докази виходу гайковертів з ладу за наслідками порушення умов використання товару, зокрема, Акт технічного огляду товару від 22.08.2022 року, за відсутності інших доказів на підтвердження неналежної якості товару - електрогайковертів Plarad DE1-48 в кількості 2 штуки, свідчать про фактичні обставини здійснення позивачем за первісним позовом постачання товару на користь відповідача за первісним позовом належної якості та ненастання гарантійного випадку за Договором, тобто за умови ненадання покупцем жодних доказів наявності прихованих недоліків товару (його неналежної якості), викладені в зустрічній позовній заяви обставини спростовуються наявними в матеріалах справи матеріалами.

Водночас, враховуючи відсутність в матеріалах справи наданого сторонами експертного висновку щодо якості поставленого товару та/або належної функціональної придатності його в межах технічних характеристик, визначених умовами Договору, протягом гарантійного строку, позаяк жодною зі сторін під час судового розгляду відповідне клопотання про проведення експертного дослідження (судової експертизи) заявлене не було, суд на підставі здійсненого аналізу наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності зазначає, що наданими позивачем за зустрічним позовом доказами не доведені обставини невідповідності поставленого ТОВ «Індастріал-Сервіс» товару - електричних гайковертів Plarad DE1-48 серійні номера 82-42673 та 82-42672 за технічними параметрам та якості вимогам, передбаченим у Специфікації №8 до Договору, а також не спростовані доводи відповідача за зустрічним позовом щодо зумовлення виходу гайковертів з ладу внаслідок порушення покупцем умов використання товару, а саме, неправильне підключення до промислової мережі та короткочасна дія на електронну частину гайковерта високої напруги, тобто невиконанням позивачем за зустрічним позовом вимог з експлуатації товару, що відповідно до положень частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення постачальника від виконання гарантійних зобов`язань, позаяк гарантійний випадок не настав.

За таких обставин, зважаючи на висновок суду за результатом оцінки судом наданих учасниками доказів та матеріалів справи в сукупності про те, що поставлені електричні гайковерти Plarad DE1-48 серійні номера 82-42673 та 82-42672 за своїми технічними характеристиками відповідали умовам Договору та Специфікації № 8, за відсутності спростування позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами того факту, що вихід з ладу гайковертів обумовлений порушенням покупцем правил використання товару, суд зазначає про відсутність підстав вважати вихід з ладу гайковертів наслідками прихованих дефектів, а даний випадок, відповідно, гарантійним.

Таким чином, виходячи з таких принципів господарського судочинства як диспозитивність та змагальність сторін, оскільки за наявними матеріалами справи відсутні підстави для віднесення факту виходу з ладу електричних гайковертів Plarad DE1-48 серійні номера 82-42673 та 82-42672 саме як гарантійних (внаслідок скритих дефектів) та тверджень про постачання товару неналежної якості, суд доходить висновку про неможливість покладення на постачальника відповідальності за фактичне порушення позивачем правил експлуатації товару, визначених виробником, у зв`язку з чим зазначає про доведеність відповідачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами обставин, що є підставою для звільнення його від обов`язку здійснення гарантійного ремонту товару за власний рахунок, а відтак позивач за зустрічним позовом у відповідності до приписів частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України не набув права вимагати здійснення відповідачем безоплатного усунення недоліків товару, а також, відповідно, права на відмову від Договору та вимог про повернення сплаченої за неякісний товар суми в розмірі 193 909,72 грн. згідно частини 2 статті 678 ЦК України.

Щодо позовних вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення штрафу в сумі 93 781,94 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 269 ГК України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

Таким чином, обов`язковою умовою для застосування штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 269 ГК України, є встановлення обставин поставки товарів неналежної якості, що ,як зазначалось судом вище, позивачем за зустрічним позовом належними доказами не доведено, позаяк суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування правового механізму гарантійних зобов`язань постачальника, оскільки цей механізм може бути застосований лише за наявності недоліків товару, виявлених під час визначеного сторонами чи законодавством строку.

Окрім цього приписи частини 2 статті 269 ГК України передбачають спеціальний суб`єктний склад суб`єктів господарювання, до яких може бути застосовано вказаний штраф, з яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Натомість сторони спірного Договору не є суб`єктами господарювання, що належать до державного сектора економіки, порушення, про яке зазначає покупець, не пов`язане з виконанням державного контракту та виконання зобов`язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, що виключає можливість застування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 269 ГК України та штрафу, передбаченого вказаною нормою.

З огляду на вищевикладене, за висновками суду підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «ІГ «Архі-Буд» відсутні.

При цьому суд зазначає, що навіть за умови виявлення покупцем недоліків поставленого товару в процесі його експлуатації, що не доведено ТОВ «ІГ «Архі-Буд» під час розгляду даної справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, вказана обставина жодним чином не скасовує обов`язок покупця з оплати поставленого згідно Специфікації № 8 товару в повному обсязі, строк оплати якого настав 21.12.2021 року, позаяк згідно зі статями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати за поставлений позивачем товар відповідач за первісним позовом суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом основної заборгованості у розмірі 680 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, виконання господарських договорів регулюється Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, згідно пункту 7.3 Договору у разі, якщо товар поставляється на умовах відстрочення оплати, за порушення строків оплати товару покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару/партії товару, оплата якого прострочена, за кожний день такого прострочення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем за первісним позовом зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого товару за Договором, позивачем за первісним позовом нараховано та пред`явлено до стягнення згідно пункту 7.3 Договору пеню в сумі 72 915,22 грн. за період з 17.07.2021 року по 20.06.2022 року, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 32 785,18 грн. процентів річних та 224 364,69 грн. втрат від інфляції за період з 17.07.2021 року по 10.04.2023 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та втрат від інфляції, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум, позаяк відповідач заперечує проти заявлених позивачем за первісним позовом вимог в цілому.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховується пеня та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України, умов Договору та Специфікацій №№ 4-8 граничним строком виконання зобов`язання з оплати товару за Специфікацією № 4 є 16.07.2021 року, за Специфікацією № 5 - 02.08.2021 року, за Специфікацією № 6 - 27.09.2021 року, за Специфікацією № 7 - 22.10.20221 року та за Специфікацією № 8 - 20.12.2021 року, отже позивачем правомірно визначено початок відповідних періодів прострочення.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення судом встановлено, що розмір вказаних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 915,22 грн. пені, 32 785,18 грн. процентів річних, 224 364,69 грн. втрат від інфляції за невиконання умов Договору в частині здійснення оплати поставленого товару підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд із цим, в частині заперечень відповідача за первісним позовом проти заявлених первісних позовних вимог про стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції з посиланням на необхідність застосування пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та укладення між сторонами спірного Договору як договору комерційного кредитування, оскільки умовами останнього передбачено відстрочення платежу за поставлений товар, суд першочергово звертає увагу на визначення комерційного кредиту як товарної форми кредиту, призначенням якого є прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено в ціну проданих товарів, та який надається продавцями для покупців у вигляді відстрочки платежу за продані товари, надані послуги, об`єктом якого слугує товарний капітал, а суб`єктами - агенти товарної угоди (контракту): продавець (кредитор) та покупець (позичальник).

В контексті наведеного поняття комерційного кредиту, виходячи з його призначення, видів, алгоритму розрахунку і механізму реалізації в господарських правовідносинах, а також враховуючи істотні умови укладеного між сторонами Договору поставки суд зазначає про безпідставність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІГ «Архі-Буд» спірного правочину поставки до договору комерційного кредитування, у зв`язку з чим відповідні заперечення проти первісного позову до уваги не приймаються як необґрунтовані та безпідставні.

Водночас, з урахуванням вищенаведених висновків суду щодо безпідставності та необґрунтованості зустрічних позовних вимог підстави для застосування до зустрічних позовних вимог положень ст. 267 ЦК України щодо спливу позовної давності відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, виходячи з того, що первісний позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню.

Окрім цього враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «"ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" в задоволенні зустрічного позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині первісного позову покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в частині зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "АРХІ-БУД" (04112, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 12; код ЄДРПОУ 42628532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" (пров. Сімферопольський, буд. 6, оф. 301/4, м. Харків, 61052; код ЄДРПОУ 34630002) 680 000,00 грн. основного боргу, 72 915,22 грн. пені, 32 785,18 грн. процентів річних, 224 364,69 грн. втрат від інфляції та 15 150,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення13.03.2024
Оприлюднено21.10.2024
Номер документу122382492
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/6189/23

Ухвала від 20.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сітайло Л.Г.

Ухвала від 07.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сітайло Л.Г.

Рішення від 13.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 31.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 01.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 01.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 09.11.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 06.11.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 18.10.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні