Рішення

від 07.10.2024 по справі 916/2110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2024Справа № 916/2110/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пренто Актив 24

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів в сумі 36 765 грн.

Представники учасників справи:

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від прокуратури: Стретович М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Болградської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пренто Актив 24» про:

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.03.2022 до договору №89 від 16.03.2022 на постачання бензину марки А-92, дизельного палива та бензину марки А-95, укладену між Тарутинською селищною радою Болградського району Одеської області та ТОВ «Пренто Актив 24»;

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 24.03.2022 до договору №89 від 16.03.2022 на постачання бензину марки А-92, дизельного палива та бензину марки А-95, укладену між Тарутинською селищною радою Болградського району Одеської області та ТОВ «Пренто Актив 24»;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пренто Актив 24» на користь Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 36 765 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Керівник Болградської окружної прокуратури посилається на те, що всупереч інтересів держави, без будь-яких належних підстав та в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» (чинного на момент укладення договору та здійснення правовідносин) і положень укладеного договору на закупівлю товару за бюджетні кошти № 89 від 16.03.2022 Тарутинською селищною радою Болградського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пренто Актив 24» були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договору, згідно яких суттєво зменшено обсяги пального, що планується закупити та безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації, а саме без документального підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2024 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

30.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.06.2024 представником позивача подано письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 підготовче засідання призначено на 05.08.2024.

У судове засідання 05.08.2024 представник прокуратури з`явились, інші представники учасників справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 16.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 16.09.2024 представник прокуратури з`явились, інші представники учасників справи не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 07.10.2024 представник прокуратури з`явився, представники інших учасників справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2022-02-08-005506-b щодо закупівлі нафти і дистилятів ДК 021:2015:09130000-9 між Тарутинською селищною радою Болградського району Одеської області (далі замовник, позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Евередж трейд» (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пренто актив 24»), (далі постачальник, відповідач) укладено Договір № 89 від 16.03.2022 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар за предметом закупівлі ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин та дизельне паливо).

Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюється у Додатку № 1 «Специфікація», який додається до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2 та п. 1.3 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого повинна відповідати діючим державним стандартам і нормам, що підтверджується сертифікатом відповідності заводу-виробника та паспортом якості товару, що надаються при укладенні Договору.

Відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автомобільних заправ очних станціях (далі АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно потреб замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті зазначених в талоні.

У пункті 3.2 Договору узгоджено, що ціна, зазначена в Додатку № 1 до Договору, включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України, а також витрати на доставку у визначене замовником місце.

Сума Договору складає 798 102,00 грн., у т.ч. ПДВ 133 017,00 грн. (п.3.3 Договору).

У відповідності до п. 3.4 Договору у випадку зміни ринкових цін на товар. Або прийняття відповідними державними органами законодавчих актів, що впливають на формування договірної ціни, а також впливу інфляції на ціну, такі зміни узгоджуються сторонами у додаткових угодах за підписами обох сторін, що є невід`ємною частиною даного Договору. До додаткових угод повинні бути додані належно оформлені документи, що обґрунтовують зміну ціни.

За умовами п. 4.2 Договору розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товарна підставі видаткової накладної, протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі.

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки товару до 31.12.2022.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов`язань до грудня 2022 року, а стосовно інших зобов`язань, взятих сторонам за даним Договором до повного виконання (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору умови цього Договору можуть бути за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладенням додаткової угоди до цього Договору відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» з наступних причин:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі;

- покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі;

- продовження строку дії Договору та виконання зобов`язань щодо передання товару у виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі;

- узгодження зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів);

- зміни реквізитів сторін.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію до Договору, відповідно до якої поставці підлягає товар загальною вартістю 798 102,00 грн., а саме: бензин марки А-92 у кількості 6670 літрів, ціна за літр 29,70 з ПДВ, загальною вартістю 198 099,00 грн., дизельне паливо в кількості 13330 літрів, ціною за літр 29,70 грн. з ПДВ, загальною вартістю 395 901,00 грн. та бензин марки А-95 у кількості 6670 літрів, ціною за літр 30,60 грн., загальною вартістю 204 102,00 грн.

24 березня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію до Договору в новій редакції, відповідно до якої поставці підлягає товар загальною вартістю 798 102,00 грн., а саме: бензин марки А-92 у кількості 6069,209 літрів, ціна за літр 32,64 з ПДВ, загальною вартістю 198 099,00 грн., дизельне паливо в кількості 12129,319 літрів, ціною за літр 32,64 грн. з ПДВ, загальною вартістю 395 901,00 грн. та бензин марки А-95 у кількості 6063,636 літрів, ціною за літр 33,66 грн., загальною вартістю 204 102,00 грн.

Відповідно до означеної Додаткової угоди, необхідність внесення таких змін обґрунтовується виникненням економічних обставин, пов`язаних зі зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати.

Також, 24 березня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію до Договору в новій редакції, відповідно до якої поставці підлягає товар загальною вартістю 798 102,00 грн., а саме: бензин марки А-92 у кількості 5502,750 літрів, ціна за літр 36,00 з ПДВ, загальною вартістю 198 099,00 грн., дизельне паливо в кількості 10729,024 літрів, ціною за літр 36,90 грн. з ПДВ, загальною вартістю 395 901,00 грн. та бензин марки А-95 у кількості 5531,219 літрів, ціною за літр 36,90 грн., загальною вартістю 204 102,00 грн.

Відповідно до означеної Додаткової угоди, необхідність внесення таких змін обґрунтовується виникненням економічних обставин, пов`язаних зі зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати.

15 липня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору , відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати Договір.

За результатами виконання Договору, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень видаткову накладну № 148 від 24.03.2022 на суму 199 845,00 грн., поставлений за якою товар оплачено позивачем 2 згідно платіжних доручень № 155 від 28.03.2024 на суму 49 815,00 грн., № 76 від 28.03.2022 на суму 150 030,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що Додаткові угоди № 1 та № 2 від 16.03.2022 укладено з порушенням вимоги ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України та ст. 653 ЦК України, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Крім того, на час підписання додаткових угод відсутнє будьяке документальне підтвердження коливання цін на бензин та дизельне паливо. За таких підстав, прокурор просить суд визнати недійсними означені додаткові угоди та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пренто актив 24» на користь позивача 2 безпідставно сплачені бюджетні кошти в сумі 36 765,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Південним офісом Держаудитслужби та Тарутинською селищною радою Болградського району Одеської області захисту інтересів держави в сфері законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю шляхом, зокрема, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень; застосування заходів впливу за порушенням бюджетного законодавства; передачі в установленому порядку правоохоронним органам матеріалів за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Зокрема до повноважень органів Держаудитслужби належить порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що Болградська окружна прокуратура звернулася до Південного офісу Держаудитслужби з повідомленням № 57-579ВИХ-24 від 07.02.2024 щодо необхідності вжиття заходів судового захисту інтересів держави з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель, в тому числі, шляхом пред`явлення позовної заяви до суду, однак належних заходів для усунення зазначених порушень, позивачем 1 вжито не було, натомість у відповіді на означене повідомлень позивач зазначив про відсутність прямої норми на здійснення повноважень задля звернення до суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, а компетентний орган не здійснив належний захист державних інтересів.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді від імені Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, прокурор зазначив, що фінансування за укладеним сторонами договором (та додатковими угодами) здійснюється за рахунок коштів бюджету Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, а отже звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що Болградська окружна прокуратура звернулася до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області з повідомленням № 57-578ВИХ-24 від 07.02.2024 щодо необхідності вжиття заходів судового захисту інтересів держави з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель, в тому числі, шляхом пред`явлення позовної заяви до суду, однак належних заходів для усунення зазначених порушень, позивачем 2 вжито не було, натомість у відповіді на означене повідомлення позивачем 2 заперечено факти порушення законодавства при укладенні і виконанні означеного Договору.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, тоді як останній не виконав свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до частини п`ятої наведеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд зазначає, що сторони уклали Договір за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Згідно з частиною першою статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» договори про закупівлю укладаються з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Частинами першою, другою, третьою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки (частини перша, друга статті 334 ЦК України).

Згідно з вимогами частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Ураховуючи положення ЗУ «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Сторони під час дії договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених статтею 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону. Загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Отже, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених статтею 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета ЗУ «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41, який у ЗУ «Про публічні закупівлі» у редакції до 19.04.2020, було викладено у статті 36, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Вказана норма була змінена ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року, яким Закон «Про публічні закупівлі» було викладено в новій редакції та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

У пояснювальній записці до проєкту вказаного закону йдеться про те, що його було прийнято з метою удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

Отже, суд зазначає, що за такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що позивач 2, який мав беззаперечне право на отримання товару по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна збільшилася на 17,5% відсотків на бензин марки А-92, на 17% на бензин марки А-95 та а 19,5% на дизельне пальне, а обсяг поставки товару за Договором істотно зменшився.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Пренто актив 24» надано цінову довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 344 від 21.03.2022.

Разом із тим, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Судом встановлено, що вищенаведена цінова довідка Чернівецької торгово-промислової палати № 344 від 21.03.2022 не містять точної інформації про коливання цін на пальне на момент підписання спірних додаткових угод.

Отже, вказана вище цінова довідка Чернівецької торгово-промислової палати не може слугувати належним документальним підтвердженням підвищення ціни на закуповуване пальне, оскільки вона не відображає коливання ринкової ціни в діапазоні між датами укладення Договору та відповідних спірних додаткових угод до нього.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Оскільки збільшення ціни на товар, внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод, відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар, то таке збільшення є прямим порушенням ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень ст. ст. 203, 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№ 1 та 2 до Договору № 89 від 16.03.2022 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та ЗУ «Про публічні закупівлі», а тому повинні бути визнані недійсними.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а тому недійсність спірних додаткових угод не означає, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки між ними укладено договір, а тому зобов`язання є договірними. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зважаючи на те, що без урахування Додаткових угод позивач мав сплатити 163 080,00 грн. за поставлене пальне, а фактично сплатив 199 845,00 грн., судом встановлено, що сума переплати 36 765,00 грн. є такою, що безпідставно одержана відповідачем. Тому відповідно до статей 216, 1212 ЦК України підлягає поверненню.

У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212.

Доказів поставки товару на всю суму здійсненої оплати, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відтак, вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у сумі 36 765,00 грн. сплачених позивачем 2 за товар, який так і не був поставлений відповідачем, підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними Додаткові угоди № 1 та № 2 від 24.03.2022 до Договору № 89 від 16.03.2022, укладеного між Тарутинською селищною радою Болградського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Пренто Актив 24.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пренто Актив 24 (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/3; ідентифікаційний код: 42726537) на користь Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (68500, Одеська обл., Болградський р-н., смт. Тарутине, вул. Широка, 1; ідентифікаційний код: 04379226) 36 765 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пренто Актив 24 (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/3; ідентифікаційний код: 42726537) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ідентифікаційний код: 03528552) витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.10.2024

Суддя О.А. Грєхова