Рішення

від 07.10.2024 по справі 912/1545/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1545/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/1545/24

за позовом Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кіровоградська область, 27400, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), вул. Героїв АТО, 92, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50103

до відповідача Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС", пр. Миру, 11, смт Молодіжне, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28524

про стягнення 149 538,37 грн

Представники

від прокуратури - Мороз В.С., посвідчення №075368 видане 01.03.2023,

від позивача - участі не брав,

від відповідача - Сааді Р.М. адвокат, ордер серії ВА №1086513 від 23.07.2024.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" з вимогою стягнути збитки, заподіяні самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) в сумі 149 538,37 грн, з покладенням судового збору.

Ухвалою від 25.06.2024 суд відкрив провадження у справі №912/1545/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

15.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подачу відзиву та доказів.

23.07.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду додаткові пояснення у справі та заяву про розгляд справи без його участі.

24.07.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву, де, зокрема, зазначив, що жодних перевірок екологічна інспекція у відповідача не проводила. Проведення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державною екологічною інспекцією припинено до 12 серпня 2024 р. Відповідач вважає, що позов про стягнення збитків в ході проведення правоохоронними органами слідчих дій може були задоволений лише судом при ухваленні обвинувального вироку або господарським судом за результатом ухвалення судом обвинувального вироку або закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, і не інакше. Відповідач є комунальним підприємством, яке надає населенню та суб`єктам господарювання послуги з водопостачання, здійснює господарське-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій (ГОСТ 17.1.1.04-80). При цьому, відповідач звертає увагу господарського суду на те, що він здійснював дії щодо отримання відповідного дозволу, який було отримано 13.03.2024, але від дати передачі йому артезіанських свердловин і до дати отримання дозволу на спеціальне водокористування, він постачав воду для господарсько-питного водопостачання (централізованого та нецентралізованого) територій, так як діяв в стані крайньої необхідності.

Також відповідач зауважує, що в його діях відсутня вина (умисел або необережність). Відповідачем здійснювалися дії щодо обліку відібраної води, подання звітів про використання води, оплата сум рентної плати за спеціальне водокористування до бюджету, відповідач розпочав процедуру щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування задовго до його отримання. Поведінка відповідача не свідчить, що він приховував від державних органів факт водокористування та обсяги відібраної води.

Відповідач не заперечує, що в період з 23.08.2018 до 12.03.2024 здійснено забір води в кількості 24279,65 м куб., але розмір збитків обраховано не вірно і не враховано на зменшення суми збитків, як коефіцієнт зменшення рентної плати для підприємств ЖКХ, так платежі відповідача з рентної плати за спеціальне водокористування. Нараховуючи розмір збитків, позивач, всупереч вимогам Методики, застосував ставку рентної плати в сумі 123,18 грн за 100 куб. метрів, без застосування коефіцієнту 0,3, передбаченого п. 255.7. ст. 255 Податкового кодексу України. При розрахунку розміру збитків відповідачу, яке є житлово-комунальним підприємством, мало бути використано ставку рентної плати в сумі 37,14 грн. (= 123,18 грн. х 0,3) за 100 куб. метрів у відповідності до статті 255 Податкового кодексу України за спеціальне використання підземних вод у Кіровоградській області. Отже, загальний розмір збитків (рентної плати в 5-кратному розмірі) за період з 23.08.2022 до 12.03.2024, виходячи із встановленої позивачем кількості використаної води (24279,65 м куб.) не може перевищувати 44861,51 грн.

Окрім того відповідач вказує, що сплачував за період з 23.08.2018 до 12.03.2024 до бюджету Долинської міської ради рентну плату за спеціальне водокористування, зокрема, за 4 квартал 2023 р. та 1 квартал 2024 р. відповідач сплачував рентну плату у 5-кратному розмірі (відповідно до ст. 255 ПКУ). З огляду на позицію відповідача та норми ПКУ щодо застосування знижуючого коефіцієнту 0,3 для підприємств ЖКХ, різниця між сплаченою відповідачем рентною платою (збитками) та збитками (рентною платою), які відповідають нормам ст. 255 ПКУ (44861,51 грн), складає 29525,26 грн, яку відповідач вважає обґрунтованою (44861,51 грн 15336,25 грн = 29525,26 грн).

29.07.2024 прокурор подав суду відповідь на відзив з запереченнями викладених відповідачем обставин.

29.07.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду заяву про усунення недоліків відзиву на позов.

Ухвалою від 01.08.2024 суд продовжив відповідачу строк на подання відзиву на позов на 15 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 20.08.2024 о 14:00 год.

20.08.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 20.08.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження у справі №912/1545/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2024 о 12:00 год.

09.09.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення у справі.

09.09.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву в судовому засіданні до 23.09.2024 о 12:00 год.

В судовому засіданні 23.09.2024 суд оголосив перерву до 07.10.2024 о 12:00 год.

07.10.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 07.10.2024 прокурор підтримав позовні вимоги, відповідач позов заперечив.

Суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Згідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 № 3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність має бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відтак, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Суспільний інтерес у стягненні з відповідача збитків, заподіяних державі, полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища - компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. "і ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ст. 41, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" несплата коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, призводить до ненадходження коштів до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища, що істотно обмежує можливість фінансування природоохоронних заходів.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.

За пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення). Інспекція, також, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 24.02.2023 №40, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекцїї та їй підпорядковується.

Інспекція згідно Положення здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п. 9 розділу 2 Положення).

За таких обставин, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) є органом, уповноваженим державною здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Суд враховує, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

09.05.2024 Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області направила до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська Кіровоградська області) повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) № 3-3500-22 від 23.05.2024 інспекція не заперечує щодо здійснення прокурором дій в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та звернення до суду в інтересах держави з відповідною позовною заявою.

Прокурор з`ясував, що позивач не вживав заходів щодо усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища та стягнення заподіяної шкоди. Позивач проти представництва їх інтересів не заперечував, дії прокурора не оскаржував.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019), зробила обґрунтований висновок про те, що "...незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини".

Також Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі № 360/4969/21 дійшов схожого висновку.

За результатами розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 висловила правову позицію щодо підстав звернення прокурора до суду та зробила такі правові висновки.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже сам факт не звернення до суду Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах здійснювався неефективно без вжиття всіх можливих заходів та використання повного кола повноважень визначених законом, а вжиті заходи не спрямовані на реальний захист порушених інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) та наявність підстав для представництва інтересів.

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі не оскаржена на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З матеріалів справи вбачається таке.

18.01.2024 начальником Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області внесено відомості до ЄРДР за № 42024120040000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, за фактом незаконного видобування корисних копалин КП "Молодіжненське ВКС".

Постановою від 29.02.2024 начальник Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області у кримінальному провадженні № 42024120040000006 від 18.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України залучив в якості спеціалістів по кримінальному провадженню для участі у проведенні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зокрема для фіксування фактів видобування корисних копалин без передбаченого законом дозволу, встановлення обсягів самовільно забраної води та розрахунку завданих збитків внаслідок таких протиправних дій працівників Державної екологічної інспекцієї Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).

На підставі вищевикладеного, Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) у відповідності до вимог ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020, Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 24.02.2023 № 40, на підставі постанови начальника Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області у кримінальному провадженні № 42024120040000006 від 18.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, проведено фіксування фактів видобування Комунальним підприємством "Молодіжненське ВКС" корисних копалин без передбаченого законом дозволу, встановлення обсягів самовільно забраної води та розрахунку завданих збитків внаслідок таких протиправних дій.

Таким чином, Державною екологічною інспекцією не здійснювалася планова чи позапланова перевірка КП "Молодіжненське ВКС". Працівників ДЕІ залучено в рамках кримінального провадження в якості спеціалістів та ними в рамках кримінального провадження встановлено факт користування надрами та факт водокористування без спеціальних дозволів та здійснено розрахунок розміру завданої шкоди внаслідок вказаної протиправної діяльності.

Перевіркою встановлено, що КП "Молодіжненське ВКС" у період з 23.08.2022 до 12.03.2024 здійснено самовільний забір води в загальній кількості 24279,65 метрів кубічних, а саме зі свердловини № 1 с. Олександрівка - 1050,5 куб. м, зі свердловини № 3/21 с. Богданівка - 264,8 куб. м, зі свердловини без номеру с. Новогригорівка Перша - 10266,05 куб. м, зі свердловини № 2/21 с. Згода - 10521,8 куб. м, з шахтного колодязя № 2 с. Лаврівка - 104,2 куб. м, з шахтного колодязя № 3 с. Лаврівка - 2072,3 куб. м.

На підставі складених у ході проведеної позапланової перевірки матеріалів, посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) здійснено розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) КП "Молодіжненське ВКС" у період з 23.08.2022 до 12.03.2024, за результатами якого заподіяна шкода становить 149 538,37 грн, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди ст. 1166 ЦК України є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

За ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України.

За ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб.м на добу.

Чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько- побутові потреби", проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби" (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 922/2610/14).

Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 куб. м на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

В той же час, вказані вище положення ст. 23 Кодексу України про надра надають право землевласникам і землекористувачам видобувати підземні води саме без спеціального дозволу на користування надрами, порядок отримання якого регулюється ст. 16 Кодексу України про надра.

Натомість ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України встановлює, що не належить до спеціального водокористування забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування згідно ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 за № 767/16783 (далі - Методика № 389).

Судом встановлено, що розрахунок збитків за період з 23.08.2022 до 12.03.2024 у сумі 149 538,37 грн здійснено позивачем відповідно до пункту 9.1. Методики № 389, згідно з яким розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

Зсам = 5 х W х Тар (грн),

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника Інші водні об`єкти, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Для житлово-комунальних підприємств та теплоелектростанцій з прямоточною системою водопостачання показник Тар застосовується без понижуючих коефіцієнтів.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою № 7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення, паспорта водного об`єкта або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, Тар збільшується в 2 рази.

Згідно із пп. 255.5.2 п. 255.5 ст. 255 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення слідчих дій) за спеціальне використання підземних вод у Кіровоградській області ставка рентної плати за спеціальне використання води встановлена у розмірі 123,18 грн за 100 куб.м.

Під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42024120040000006 від 18.01.2024 встановлено, що відповідно до рішення Долинської міської ради від 12.08.2022 року № 3797 "Про передачу комунального майна Долинської міської територіальної громади" КП "Молодіжненське ВКС" 23.08.2022 передані на баланс (акти приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 23.08.2022 року) свердловини, які використовуються для подачі питної води населенню: артезіанська свердловина № 1 с. Олександрівка, свердловина № 2/21 с. Згода, свердловина № 3/21 с. Богданівка, свердловина с. Новогригорівка Перша та шахтні колодязі №1, 2, 3.

КП "Молодіжненське ВКС" отримано дозвіл на спеціальне водокористування №22КР/49д-24 від 13.03.2024 на забір води з підземних джерел водопостачання (свердловин та шахтних колодязів), з терміном дії до 13.03.2027.

Відповідач не заперечує, що в період з 23.08.2018 до 12.03.2024 здійснено забір води в кількості 24279,65 куб. м.

З матеріалів справи вбачається, що дані про водоспоживання відповідачем вносились до журналів обліку забраної води.

Прокурор зазначає, що КП "Молодіжненське ВКС" є житлово-комунальним підприємством з прямоточною системою водопостачання, оскільки видобута вода в подальшому скидається, а не знову подається до виробничої мережі підприємства після її відповідної обробки. З урахуванням викладеного, Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) здійснено розрахунок збитків без застосування понижуючого коефіцієнту передбаченого п. 255.7. ст. 255 Податкового кодексу України.

Так за п. 255.7. ст. 255 Податкового кодексу України, житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3 в частині обсягів води технологічних нормативів використання питної води, визначених відповідно до законодавства про питну воду, питне водопостачання та водовідведення.

При нарахуванні розміру збитків, позивач застосував ставку рентної плати в сумі 123,18 грн за 100 куб. м, без застосування коефіцієнту 0,3, передбаченого п. 255.7. ст. 255 Податкового кодексу України.

Водний кодекс України, Податковий кодекс України та Методка № 389 застосовують таке поняття як "прямоточного водопостачання", однак у нормативно-правових актах відсутнє його тлумачення.

Визначення змісту поняття міститься в наукових джерелах, зокрема: http://univer.nuczu.edu.ua/e-books/voda2/2727.html

"Господарчо-питний водопровід промислового підприємства може живитися водою від магістрального міського водопроводу або одночасно від підземних джерел артезіанських свердловин та колодязів. Безпосередня подача води від міської мережі до системи водопостачання промислового підприємства дозволяється, якщо міська мережа здатна забезпечити подачу води підприємству протягом доби під розрахунковим тиском, у відповідності до його графіка водоспоживання. Якщо вільний тиск у мережі підприємства повинен бути більший, ніж у міській мережі, влаштовують місцеві підвищувальні насосні станції. Вони можуть забирати воду безпосередньо з міської мережі або з резервуарів, що забезпечують збереження протипожежного запасу води та дотримання заданого графіку споживання води.

Мережі водопостачання промислових підприємств можуть бути прямоточними (мал. 4.6), зворотними (мал. 4.7) або з послідовним використанням води.

При прямоточному водопостачанні (мал. 4.6) насосна станція 2, яка розташована біля водозабірної споруди 1, подає воду на виробничі потреби до цехів 7 по виробничій мережі 5. При цьому вода проходить спеціальну підготовку на очисних водопровідних спорудах 3. Після використання у виробничому процесі вода по каналізаційній мережі 6 поступає на очисні споруди 8 для очищення або без очищення скидається у річку.

Мал. 4.6 Схема прямоточного водопостачання промислового підприємства: 1 водозабір; 2 насосна станція; 3 споруди водопідготовки; 4 господарчо протипожежний водопровід; 5 виробничий водопровід; 6 каналізаційна мережа; 7 цехи; 8 очисні споруди; 9 населений пункт.

При необхідності подачі води під різним тиском на насосній станції встановлюють декілька груп насосів, що подають воду до окремих систем. Для господарчо-протипожежних вимог населеного пункту 9 та цехів підприємства 7, де є потреба у воді питної якості, вода подається по господарчо-протипожежній мережі 4 спеціальними насосами".

Відповідач зазначає, що не використовує прямоточну систему водопостачання, тому при розрахунку збитків (рентної плати) позивач зобов`язаний застосовувати понижуючий коефіцієнт 0,3, передбачений п. 255.7 ст. 255 ПКУ.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор не подав суду доказів на підтвердження, що КП "Молодіжненське ВКС" є підприємством з прямоточною системою водопостачання.

За твердженням відповідача, він з моменту подачі води споживачу (населенню чи господарюючому суб`єкту) завершує свій цикл використання забраної з артезіанської свердловини води при водопостачанні. При цьому водовідведення води та ін. від споживачів через каналізацію, не створює систему прямоточного водопостачання, яке за своєю суттю не може виходити за межі одного підприємства.

Згідно довідки Долинської міської ради від 07.10.2024 у населених пунктах Долинської міської територіальної громади, а саме: селах Богданівка, Марфівка, Згода, Новогригорівка Перша, Олександрівка, Лаврівка здійснюється централізоване водопостачання, мережі водовідведення (каналізація) відсутні. Водовідведення споживачами (жителями) здійснюється в індивідуальні септики. У селищі Молодіжне в наявності централізоване водопостачання. Водовідведення населеного пункту здійснюється централізовано зі скидом стічних вод на поля фільтрації. Скидання каналізаційних стоків у річку чи інші водойми не здійснюється.

Відтак суд дійшов висновку, що КП "Молодіжненське ВКС" не є підприємством з прямоточною системою водопостачання.

Отже при розрахунку розміру збитків відповідачу, яке є житлово-комунальним підприємством, мало бути використано ставку рентної плати в сумі 37,14 грн (= 123,18 грн х 0,3) за 100 куб. метрів відповідно до статті 255 Податкового кодексу України за спеціальне використання підземних вод у Кіровоградській області.

Отже, загальний розмір збитків за період з 23.08.2022 до 12.03.2024, виходячи із встановленої позивачем кількості використаної води (24279,65 куб.м) становить 44861,51 грн.

Щодо сплати відповідачем рентної плати за спеціальне водокористування суд зазначає, що підпунктом 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Відповідно до п. 251.1 ст. 251 Податкового кодексу України рентна плата складається, зокрема, з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за спеціальне використання води.

Сплата відповідачем рентної плати за спеціальне водокористування, у період відсутності дозволу на спеціальне водокористування, не спростовує обов`язок відшкодувати завдану шкоду за спеціальне водокористування без дозволу.

Факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 03.09.2013 в справі №13/333-38/463-2012 та у постанові від 25.06.2018 в справі №910/8682/16.

Крім цього, відповідно до підп. 255.11.13 п. 255.5 ст. 255 Податкового кодексу України, ставки рентної плати за спеціальне використання води встановлюються у таких розмірах: у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється та сплачується у п`ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті, як за понадлімітне використання (підп. 255.11.15 п. 255.5 ст. 255).

Таким чином, в даному випадку наявні всі елементи складу правопорушення: протиправна поведінка; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; сама шкода; вина, яка полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства, зокрема, ст. 44, 48, 49, 111 Водного кодексу України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) підлягають частковому задоволенню. З Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" підлягають стягненню на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) збитки, заподіяні самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) в сумі 44 861,51 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в повному розмірі з урахуванням мінімальної ставки.

Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" (пр. Миру, 11, смт Молодіжне, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28524, і.к. 35897496) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (вул. Героїв АТО, 92, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50103, і.к. 43877118) збитки, заподіяні самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) в сумі 44861,51 грн, зарахувавши кошти на рахунок: (IBAN) UA838999980333109331000011525, отримувач: ГУК у Кіровоградській обл./тг м. Долинська, і.к. 37918230, код класифікації доходів бюджету 24062100, МФО 899998.

Стягнути з Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" (пр. Миру, 11, смт Молодіжне, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28524, і.к. 35897496) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (проспект Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006, і.к. 02910025) 3028,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати до Електронних кабінетів:

Кіровоградській обласній прокуратурі,

Знам`янській окружній прокуратурі Кіровоградської області,

Державній екологічній інспекції Придніпровського округу,

Комунальному підприємству "Молодіжненське ВКС".

Повне рішення складено 17.10.2024.

Суддя В.Г. Кабакова