Рішення

від 16.10.2024 по справі 912/2186/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокум. Кропивницький Справа № 912/2186/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К. (надалі Суд), розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод»

про стягнення 2569125,74 грн,

за участю:

- секретаря судового засідання Рудченко І.О.;

- представників: позивача - Руденка Т.В., відповідача Смалиус І.В.,

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

28.08.2024 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (надалі Товариство) звернулося із позовом до ТОВ «Олександрійський цукровий завод» (надалі Заводу) про стягнення 2569125,74 грн за договором розподілу природного газу, з яких: 2532010,34 грн основної заборгованості, 33275,88 грн пені та 3839,52 грн річних.

У якості обґрунтування власної позиції Товариство вказало, що:

- у нього із Заводом наявні договірні відносини щодо розподілу природного газу, які виникли на підставі поданої 20.01.2023 заяви-приєднання; виступаючи у якості оператора газорозподільної мережі за договором воно надавало послуги з розподілу природного газу та забезпечувало можливість цілодобового доступу до системи і передачі природного газу;

- на виконання умов договору за актами про надані послуги за червень-липень 2024 року воно надало Заводу послуги відповідно до кожного з них суму 1266005,18 грн (за червень 2024) та 1266005,16 грн (за липень 2024), а всього на суму 2532010,34 грн;

- за умовами договору Завод зобов`язаний сплачувати вартість наданих послуг, проте відповідні обов`язки не здійснив, у зв`язку з чим заборгував 2532010,34 грн;

- через несвоєчасне виконання зобов`язань Завод повинен також сплатити 33275,88 грн пені та 3839,52 грн річних.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

Завод позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та річних визнало та просило зменшити розмір пені на 50%, а саме до 16637,94 грн. На його думку, необхідність зменшення пені обумовлена тим, що Завод є єдиним спеціалізованим підприємством в Кіровоградській області по вирощуванню та переробці цукрового буряку, що тягне за собою постійні ремонтні та реконструкційні роботи та супроводжується значними матеріальними витратами, крім того підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, а тому стягнення пені в повному обсязі негативно вплине на його виробничу діяльність.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою від 30.08.2024 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для надання процесуальних заяв. У встановлені строки Завод подав відзив на позов, а Товариство відповідь на відзив.

Підготовче засідання Суд провів 25.09.2024, а розгляд справи по суті 16.10.2024.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

20.01.2023 ТОВ «Олександрійський цукровий завод» подало до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (а.с. 8).

За твердженнями ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії заява-приєднання була прийнята ним з огляду на положення статей633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні правовідносини щодо розподілу природного газу. Безпосередньо умови договору передбачені Типовим договором розподілу природного газу.

Зокрема, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» № 2498 від 30.09.2015 затверджений відповідний Типовий договір.

Згідно з основними умовами Типового договору (а.с. 10-17):

- Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. (пункт 1.1.);

- за Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (пункт 2.1.);

- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1.);

- величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно доКодексу ГРМ; Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу; місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. (пункт 6.3.);

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 6.4.);

- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 6.6.);

- Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (підпункт 1, пункту 7.4.);

- у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.2.).

Поряд з цим, відповідно до додатку № 6 до договору розподілу природного газу річна замовлена потужність на 2024 рік складає 8496679 куб. м, а місячна вартість послуги розподілу природного газу з 01.01.2024 1266005,16 грн (а.с. 9).

На виконання умов договору Сторони підписали акти про надані послуги з розподілу природного газу, а саме від 30.06.2024 та 31.07.2024. За змістом актів Товариство надало послуги Заводу на загальну суму 2532010,34 грн, а саме за актом від 30.06.2024 на суму 1266005,18 грн (а.с. 18) та 31.07.2024 на суму 1266005,16 грн (а.с. 19).

Крім цього, Товариство виставило Заводу рахунки на оплату (розподіл газу) № 8659 від 31.05.2024 (а.с. 20) та № 10404 від 02.07.2024 (а.с. 21).

За обрахунками Товариства, які підтверджені актом звірки взаємних розрахунків за період червень 2024 липень 2024 (а.с. 22), Завод вартість наданих за вказаний період послуг не сплатив, у зв`язку з чим заборгованість склала станом на 31.07.2024 25325010,34 грн.

Відповідно до розрахунків Товариства у зв`язку з несвоєчасною та неповною оплатою наданих послуг нарахувало Заводу 33275,88 грн пені та 3839,52 грн річних за кожним з місячних періодів заборгованості.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН ТА ЗАКОНОДАВСТВА

Щодо договору та договірних відносин

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України визначає, що зобов`язання, яке виникає між суб`єктами господарювання, визнається господарським зобов`язанням, а за змістом частини 2 цієї статті одним із видів господарського зобов`язання є майново-господарські зобов`язання.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку; майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 179 ГК України встановлює, що майново-господарські зобов`язання виникають на підставі господарських договорів. При цьому у частинах 4 та 7 цієї ж статті вказано, що при укладенні господарського договору сторони можуть погоджувати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, примірного договору, типового договору (коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови); господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Отже, за законодавством допускається укладення господарського договору на підставі типового, без можливості відступу від його умов, і у такому разі між його сторонами виникають господарсько-договірні зобов`язання.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені та регулюються положеннями Закону України «Про ринок природного газу». Зокрема, стаття 40 Закону урегульовує, що:

- розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами; за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу (частина 1);

- типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором; договір розподілу природного газу є публічним (частина 2).

У свою чергу, за наведеними положеннями Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» № 2498 від 30.09.2015 за Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (пункт 2.1.).

Отож, згідно з наведеними правовими положеннями: учасники ринку природного газу провадять свою діяльність на договірних засадах шляхом обов`язкового укладення договору на підставі типового; розподіл природного газу є послугою, яка надається оператором ГРМ; обов`язком споживача за договором є сплата вартості послуг.

З огляду на вказане, з урахуванням змісту і умов договору, господарсько-договірних зобов`язань, які виникли між Сторонами, за своєю юридичною природою між ними укладений договір розподілу природного газу, який передбачає надання послуг, а тому його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Типовим договором розподілу природного газу.

Так, статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Загальноприйнятим у цивільному праві є виокремлення основної ознаки послуги вона споживається у процесі вчинення певної дії, яка і складає послугу. Це означає, що послуга не матеріалізується.

Таким чином, за укладеним договором Товариство зобов`язалося у період дії договору надавати послугу з розподілу природного газу, а Завод - прийняти її та сплатити вартість у визначені розмір, строки та порядку. При цьому оплата здійснюється на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, а остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У справі Суд установив, що у межах наявних договірних відносин Товариство надало Заводу у період з 01.06.2024 по 31.07.2024 послуги на загальну суму 2532010,34 грн, що підтверджується актами від 30.06.2024 на суму 1266005,18 грн та від 31.07.2024 на суму 1266005,16 грн.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті Суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникли між Сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Поряд з цим, під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 16.10.2024 представник Відповідача надав докази повного погашення основної заборгованості у сумі 2532010,34 грн, а представник Позивача підтвердив цей факт.

Відтак, провадження в частині стягнення 2532010,34 грн основної заборгованості підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо пені

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 33275,88 грн Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.2. Типового договору передбачена відповідальність у разі порушення Заводом строків оплати, а саме він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, установлена у договорі пеня: має певну мету стимулювати Завод до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права Товариства шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, трансформуючись у міру цивільно-правової відповідальності.

Суд перевірив нараховану Товариством пеню за визначеними ним періодами за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 366 (кількість днів у році) х (кількість прострочених днів) : 100:

за зобов`язаннями червня 2024 року:

- 1266005,18 грн (сума заборгованості) х 2 х 13 (ставка НБУ у періоді з 10.07.2024 по 13.08.2024) : 366 днів х 35 днів : 100 = 31477,18 грн;

за зобов`язаннями липня 2024 року:

- 1266005,16 грн (сума заборгованості) х 2 х 13 (ставка НБУ у періоді з 12.08.2024 по 13.08.2024) : 366 днів х 2 дні : 100 = 1798,70 грн.

Таким чином, загальна сума пені за розрахунками складає 33275,88 грн, із розрахунку: 31477,18 грн + 1798,70 грн = 33275,88 грн.

Вирішуючи клопотання Заводу про зменшення нарахованої пені, Суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК Українивизначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1); якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2).

Попередньо Суд відобразив приписи статей 216, 217, 230 ГК України, за якимиштрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду надала правові висновки щодо застосування вказаних правових положень та вказала, що:

- главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності (пункт 8.28);

- за частиною другоюстатті 216 ГК Українизастосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (пункт 8.29.);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника; такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32.);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33.).

Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення сум пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, він може, з урахуванням обставин справи, на власний розсуд вирішувати питання про наявність або відсутність обставин, за яких можливе зменшення цих сум.

У спорі необхідність зменшення розміру пені на 50% Завод пов`язує із скрутним фінансовим становищем та постійними ремонтними роботами, що супроводжуються значними матеріальними витратами.

На думку Суду наведені обставини не є підставою для зменшення пені, оскільки вони не враховують та не відображають фінансового стану самого Товариства, яке теж знаходиться у ситуації неплатоспроможності його контрагентів за наявними правовідносинами. Зменшення пені може призвести до непропорційності у правовідносинах, оскільки сума пені не є завищеною по відношенню до вартості наданих послуг та наявної суми заборгованості, оскільки становить 1,3% від суми заборгованості.

За таких обставин, підстави для зменшення пені відсутні, а тому клопотання не є обґрунтованим, у зв`язку з чим нарахування пені у сумі 33275,88 грн є правомірним.

Щодо річних

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 3839,52 грн річних Суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 3 % х (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у році) та зазначає, що він правильний виходячи із розрахунку:

за зобов`язаннями червня 2024 року:

- 1266005,18 грн (сума заборгованості) х 3 % х 35 днів (у періоді з 10.07.2024 по 13.08.2024) : 366 днів = 3631,98 грн;

за зобов`язаннями липня 2024 року:

- 1266005,16 грн (сума заборгованості) х 3 % х 2 дні (у періоді з 12.08.2024 по 13.08.2024) : 366 днів = 207,54 грн.

Таким чином сума річних за розрахунками складає 3839,52 грн, як сума чисел 3631,98 грн та 207,54 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ З ПРЕДМЕТУ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, доведеністю Товариством власних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 33275,88 грн пені та 3839,52 грн річних підлягають задоволенню.

Провадження в частині стягнення 2532010,34 грн основної заборгованості закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на сплату судового збору у сумі 30829,52 грн відповідно до платіжної інструкції № 6278 від 27.08.2024.

Вирішуючи питання розподілу судового збору Суд зазначає, що наслідки закриття провадження у справі в питанні судових витрат регулюються положеннями статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, за пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається повністю за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Отже, за цими положеннями у випадку закриття провадження у справі при відсутності предмету спору судовий збір повертається повністю.

Таким чином, з огляду на вказане, сплачений Товариством судовий збір підлягає поверненню повністю в частині позовних вимог, по яким провадження закрито, а саме у сумі 30385,57 грн.

В той же час, у відповідності до приписів частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір підлягає віднесенню на ТОВ «Олександрійський цукровий завод» пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 443,95 грн (1,44 % задоволених вимог).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями231, 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Провадження у справі в частині стягнення 2532010,34 грн основної заборгованості закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» (28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт Приютівка, вул. Центральна, б. 15; ідентифікаційний код 00372109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, 67; ідентифікаційний код 45068116) 33275,88 грн пені, 3839,52 грн річних та 443,95 грн компенсації по сплаті судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 30385,57 грн сплаченого платіжною інструкцією № 6278 від 27.08.2024 судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення Суд склав 17.10.2024

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити в електронній формі до електронних кабінетів Кропивницькій філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та ТОВ "Олександрійський цукровий завод".