Ухвала

від 16.10.2024 по справі 914/2443/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.10.2024 Справа № 914/2443/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОЕСІЗ УКРАЇНА», м. Львів

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ТАЙМС», м. Львів 184570,65 грн заборгованості за договором про надання консалтингових послуг №03/05-2024 від 03.05.2024 року.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОЕСІЗ УКРАЇНА» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ТАЙМС» заборгованості за договором про надання консалтингових послуг №03/05-2024 від 03.05.2024 року у розмірі 184570,65 грн, з яких: 166792,55 грн - основна заборгованість, 665,02 грн - інфляційні втрати, 8724,32 грн - пеня та 8388,76 грн - 25% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024, заяву про видачу судового наказу №914/2443/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке.

Згідно ст. 12, 147 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Форма і зміст заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у заяві повинно бути зазначено, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Також, до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В обґрунтування заяви про видачу судового наказу стягувач покликається на порушення боржником зобов`язань щодо оплати наданих заявником послуг за договором про надання консалтингових послуг №03/05-2024 від 03.05.2024, на підтвердження чого надає копії електронного листування.

Разом з тим, з матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявником долучені такі копії електронного листування від 25.06.2024 (додаток 18), від 11.07.2024 (додаток 21) та від 15.08.2024 (додаток 24), що відбувалось іноземною мовою, без супроводження нотаріально засвідченим перекладом вказаних документів українською мовою. За твердженням заявника, такий покликається, безпосередньо, на зазначені докази як на належне підтвердження надсилання електронного листа боржнику. Однак, з огляду на те, що заявником не долучено нотаріально посвідченого перекладу вище згаданих долучених доказів до матеріалів заяви про видачу судового наказу, суд позбавлений можливості перевірити достовірність зазначених обставин, на які покликається заявник у своїй заяві.

Згідно з частиною 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Аналогічні положення відображено у частині 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Частиною 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Згідно з ч. 3 ст. Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Згадана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.

Суд зауважує, що частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що докази, додані до заяви про видачу судового наказу, повинні бути подані державною (українською) мовою. Беручи до уваги усе наведене вище, господарський суд зазначає про те, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу, заявником разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що при поданні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «НОЕСІЗ УКРАЇНА» не дотрималось окремих вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, відповідно до положень статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «НОЕСІЗ УКРАЇНА», м. Львів у видачі судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ТАЙМС», м. Львів 184570,65 грн заборгованості за договором про надання консалтингових послуг №03/05-2024 від 03.05.2024 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.

Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/

Суддя Гоменюк З.П.