Ухвала

від 16.10.2024 по справі 914/2217/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.10.2024Справа№ 914/2217/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участі секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів

в особі Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості, м. Червоноград, Львівська область

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 2274,20 грн виплаченої допомоги по безробіттю.

за участю представників сторін:

від позивача: Магир І.І.;

від відповідача: Гринчишин Н.В..

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського обласного центру зайнятості в особі Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення 2274,20 грн виплаченої допомоги по безробіттю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024, справу №914/2217/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 12.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 16.10.2024.

30.09.2024 засобами поштового зв`язку на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача (вх.№3631/24).

30.09.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровано клопотання відповідача про заміну первісного відповідача належним відповідачем та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (вх.№3632/24).

30.09.2024 засобами поштового зв`язку на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23726/24).

07.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.10.2024) від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№24186/24).

14.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 11.10.2024) відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№24827/24).

15.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 14.10.2024) від позивача надійшла заява про заміну первісного відповідача на належного відповідача у справі (вх.№3812/24).

У судове засідання 16.10.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не скерував.

У судове засідання 16.10.2024 з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не скерував.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу (ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.10.2024 суд розглянув клопотання відповідача від 30.09.2024 за вх.№3631/24 про залучення співвідповідача у справі №914/2217/24, від 30.09.2024 за вх.№3632/24 про заміну відповідача належним відповідачем у справі №914/2217/24 та закриття провадження та клопотання позивача від 15.10.2024 за вх.№3812/24 про заміну первісного відповідача неналежним відповідачем, повідомивши наступне.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Частиною 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Якщо до Голови, члена, працівника або залученого експерта Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку подано позов про відшкодування шкоди, завданої такими особами під час виконання ними своїх повноважень, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, замінює первісного відповідача Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

За приписами частин 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17).

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб`єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №14/325 «б»).

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

Статті 175, 176 Господарського процесуального кодексу України не визначають пред`явлення позову до неналежного відповідача підставою для залишення позовної заяви без руху або для відмови у відкритті провадження у справі. Так, за результатом розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Таким чином, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №523/9076/16-ц.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.

З огляду на вище наведене, суд зазначає про те, що право заявляти клопотання про залучення співвідповідача належить виключно позивачеві, іншим учасникам справи такого права не надано і суд не вправі залучати до участі у справі співвідповідача з власної ініціативи. Дана правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі №910/13209/18.

Тобто в обох випадках для залучення до участі у справі співвідповідача або заміни первісного відповідача належним відповідачем, суд має отримати від позивача відповідне клопотання. Позивач у позові висловив своє бачення щодо належного відповідача за своїм позовом, у подальшому скерувавши до суду заяву (вх.№3812/24 від 15.10.2024) в порядку ч.ч. 1. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, де просив замінити первісного відповідача на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б; ідентифікаційний код 20490012).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновки про відсутність підстав для задоволення клопотань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.09.2024 за вх.№3631/24 та від 30.09.2024 за вх.№3632/24.

Одночасно, враховуючи право позивача, висловлене у заяві від 15.10.2024 за вх.№3812/24 в порядку ч.ч. 1. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення такої. Враховуючи задоволення клопотання позивача, суд замінює первісного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б; ідентифікаційний код 20490012) у справі №914/2217/24.

Крім того, з огляду на те, що належним відповідачем у справі №914/2217/24 є Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, зважаючи на встановлені обставин, які за приписами процесуального законодавства є підставою для передачі матеріалів цієї справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 125 Конституції України закріплений один із принципів судочинства, відповідно до якого судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд відзначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 2274,20 грн заборгованості. Суд зауважує, що матеріали справи не містить договірних відносин, які б визначали щодо конкретного місця виконання спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання з відшкодування вартості виплаченої допомоги по безробіттю не є такими виключними підставами, які належить, через їх особливість, виконання яких залежить тільки у певному місці.

Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З огляду на вищенаведене, відповідно до пункту 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи слід скерувати за підсудністю до Господарському суду Запорізької області (69001, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Гетьманська, будинок 4).

Керуючись статтями 2, 11, 12, 13, 27, 30, 31, 42, 45, 48, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.09.2024 за вх.№3631/24 про залучення співвідповідача у справі №914/2217/24 - відмовити.

2.У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.09.2024 за вх.№3632/24 про заміну відповідача належним відповідачем у справі №914/2217/24 та закриття провадження - відмовити.

3.Заяву Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості від 15.10.2024 за вх.№3812/24 про заміну первісного відповідача неналежним відповідачем - задовольнити.

4.Замінити первісного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б; ідентифікаційний код 20490012) у справі №914/2217/24.

5.Позовну заяву Львівського обласного центру зайнятості в особі Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Запорозькій області про стягнення 2274,20 грн виплаченої допомоги по безробіттю, та додані до неї документи, передати за підсудністю до Господарського суду Запорізької області (69001, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Гетьманська, будинок 4).

Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

У судовому засіданні 16.10.2024 підписано вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст складено 17.10.2024.

Суддя Гоменюк З.П.