Рішення

від 09.09.2024 по справі 915/917/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 915/917/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентифікаційний код 40081200)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія (54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, 9; ідентифікаційний код 31012697)

про: стягнення 1011483,84 грн

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (далі АТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця АТ Укрзалізниця) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № НЮ-14/1703 від 01.07.2020 (вх. № 8136/20 від 06.07.2020), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська судноплавно-стівідорна компанія (далі ТОВ ДССК) 1011483,84 грн заборгованості, яка складається з плати за користування вагонами в сумі 570730,44 грн та збору за зберігання вантажів у вагонах у сумі 440753,40 грн, нарахованих в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №09958/ОД-2018 від 14.02.2018 про надання послуг з перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів залізницею, а саме затримкою 52 вагонів з вантажем зерно кукурудзи за накладною №44828887 від 21.12.2019 з вини вантажоодержувача ТОВ ДССК на підходах до станції призначення Миколаїв-Вантажний.

В якості підстави позову позивачем зазначено, що через зайнятість колій станції Миколаїв-Вантажний вагонами, які не були своєчасно вивантажені Товариством з обмеженою відповідальністю ДССК, Регіональна філія Одеська залізниця АТ Укрзалізниця видала наказ №11 від 24.12.2019 про затримку потягу №1982 індекс 4452-089-4156 52 вагони на станції Прилуки, та на підставі вказаного наказу про затримку вагонів станцією Прилуки було складено акти про затримку вагонів №24 від 24.12.2019 та №2 від 02.01.2020. Відповідальність за затримку вантажів на підходах до станції призначення та здійснення оплати платежів, пов`язаних з цими затримками, за твердженням позивача, повинен нести замовник ТОВ ДССК.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2020 позовну заяву АТ Українська залізниця № НЮ-14/1703 від 01.07.2020 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

27.07.2020 до Господарського суду Миколаївської області від АТ Українська залізниця електронною поштою надійшла заява № НЮ-14/1899 від 24.07.2020 про усунення недоліків на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.09.2020 о 15:00. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 25.08.2020, заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- позивач своїми діями сам допустив затримку вагонів та виникнення спірних правовідносин, порушивши введену ним конвенційну заборону залізничних перевезень та узгоджену дати відправки в АС МЕСПЛАН;

- вивантаження 24.12.2019 відповідачем 78 вагонів не виходить за межі переробної спроможності залізничної під`їзної колії (120 вагонів на добу) та свідчить про належне сприяння ТОВ ДССК у виконанні узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під`їзних коліях;

- розрахунок часу користування вагонами, зазначений позивачем у Відомостях плати за користування вагонами (форма ГУ-46), не відповідає фактичному часу користування вагонами (різниця між часом передачі при подаванні вагонів для вивантаження та часом приймання порожніх вагонів залізницею);

- позивачем не були оформлені Акти загальної форми ГУ23, а при оформленні Актів затримки форми ГУ 23-а не було вказано саме причин затримки. Накопичувальні картки форми ФДУ-92 збору за зберігання вантажу оформлювались безпідставно.

Ухвалою суду від 02.09.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020.

11.09.2020 від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі б/н від 11.09.2020, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/4023/20.

Ухвалою суду від 16.09.2020 за клопотанням відповідача зупинено провадження у справі № 915/914/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4023/20.

20.06.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання № б/н від 20.06.2023, в якому товариство просить поновити провадження у справі, врахувати під час ухвалення судового рішення висновки та встановлені судом обставини, викладені у мотивувальних частинах рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 у справі № 910/4023/20, рішень Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 у справі № 915/657/20, від 01.03.2023 у справах №№ 915/717/20, 915/719/20, 915/722/20, від 18.04.2023 у справах №№ 915/715/20, 915/718/20, 915/735/20.

Ухвалою суду від 22.07.2024 поновлено провадження у даній справі, призначено у справі судове засідання на 25.07.2024 о 12:00.

Ухвалою суду від 25.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 09.09.2024 о 13:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 29.07.2024.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувався у розумний строк, тривалість якого обумовлено введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Учасники справи в судове засідання 09.09.2024 не з`явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників учасників справи.

У судовому засіданні 09.09.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

14.02.2018 між АТ Укрзалізниця (перевізник) та ТОВ ДССК (замовник), укладено договір №09958/ОД-2018 (далі Договір №09958/ОД-2018) про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниці та інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 2.1.5 Договору №09958/ОД-2018 встановлено обов`язок відповідача сприяти виконанню узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під`їзних коліях згідно з договором про експлуатацію під`їзної колії (договором про подачу та збирання вагонів), та не використовували вагони, як місця для зберігання вантажів.

Обов`язок відповідача негайно інформувати перевізника про всі обставини, які перешкоджають відправленню та просуванню вагонів з причин, які не залежать від перевізника встановлено п. 2.1.15 Договору №09958/ОД-2018.

Пунктом 2.3.2. Договору №09958/ОД-2018 встановлено обов`язок перевізника приймати до перевезення вантажі згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС МЕСПЛАН.

Пунктом 2.1.7 Договору №09958/ОД-2018, на який посилається позивач як на правову підставу своїх позовних вимог передбачено, що замовник зобов`язується відшкодувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

Як вказує відповідач та встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 10.02.2021 у справі №910/4023/20 (до набрання законної сили якого було зупинено провадження у даній справі), 17.06.2019 між ТОВ ДССК (виконавець) та ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна (замовник) укладено договір №71/170619 з надання послуг з накопичування та перевантаження вантажів, за умовами якого виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги з накопичування та перевантаження вантажів замовника, які включають послуги з організації та здійснення операцій з приймання, зважування, розвантаження та обліку залізничних вагонів на терміналі з вантажем замовника, накопичення суднової партії в критих складах терміналу, на території причалів №1 та №2 Миколаївської філії ДП Адміністрація морських портів України, які межують з залізничною станцією Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

14.11.2019 між Укрзалізниця та ТОВ ДССК був укладений договір № ДН-5-5/32 про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію ТОВ Дунайська Судноплавно-Стивідорна Компанія при станції Миколаїв-Вантажний регіональної філії Одеська залізниця AT Укрзалізниця (далі Договір № ДН-5-5/32).

Пунктом 1 Договору №ДН-5-5/32, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить Залізниці, Підприємству, Миколаївській філії ДП Адміністрація морських портів України та ДП Миколаївський морський торговельний порт, згідно розподілу балансової належності та експлуатується Підприємством на підставі договору № 64-П-МИФ-19 від 14.12.2019 і примикає стрілочним переводом №59 до колії №52 станції Миколаїв-Вантажний.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору №09958/ОД-2018 зі станції Прилуки 21.12.2019 вантажовідправником ТОВ АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН було відправлено на станцію Миколаїв-Вантажний для вантажоодержувача ТОВ ДССК 52 вагони з вантажем зерно кукурудзи за накладною (договором перевезення) № 448288870. Однак, через зайнятість колій станції Миколаїв-Вантажний вагонами, які не були своєчасно вивантажені ТОВ ДССК у попередні та звітну добу, станція не мала технічної можливості прийняти поїзд №1982 індекс 4452-089-4156 у складі якого перебувало 52 вагона. Тому, керуючись п.п.9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, Регіональна філія Одеська залізниця АТ Укрзалізниця видала наказ №11 від 24.12.2019 про затримку поїзду №1982 індекс 4452-089-4156 52 вагони на станції Кульбакине. На підставі вказаного наказу про затримку вагонів станцією Прилуки було складено акти про затримку вагонів №24 від 24.12.2019 та №2 від 02.01.2020. Відповідальність за затримку вантажів на підходах до станції призначення та здійснення оплати платежів, пов`язаних з цими затримками, за твердженням позивача, повинен нести замовник ТОВ ДССК, що стало підставою для подання даного позову.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою спірні правовідносини у сфері перевезення регулюються нормами глави 64 ЦК України та глави 32 ГК України.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із ст. 306 ГК України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 Закону України Про залізничний транспорт законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України Про транспорт, Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України Про залізничний транспорт нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України Про транспорт, Законом України Про залізничний транспорт, Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та іншими актами законодавства України, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п.2 Статуту).

Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п.3 Статуту).

Відповідно до пп. а п.5 Статуту залізниць України Правила перевезення вантажів є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За змістом ч. 2 ст. 307 ГК України та ч. 2 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів та згідно з п.1.1 таких Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Окрім цього, як визначено п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформлюється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п.п. 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

При цьому, за приписами п.3 Статуту залізниць України дія останнього поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях.

Отже, з урахуванням наявності залізничної накладної №44820330, як основного перевізного документу, та форми договору перевезення вантажів між вантажовідправником (замовником перевезень) і залізницею, суд зазначає, що за відсутності договірних стосунків з вантажовідправником та за наявності укладеного між ТОВ ДССК (виконавець) та ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна (замовник) Договору №71/170619 з надання послуг з накопичування та перевантаження вантажів, у спірних правовідносинах відповідач ТОВ ДССК виступає як одержувач вантажу, що зумовлює відповідні права та обов`язки останнього.

За приписами ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про залізничний транспорт перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Абзацом 2 п. 64 Статуту залізниць України визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абз. 1, 4 п. 71 Статуту).

Відповідно до п. 73 Статуту залізниць України порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

Як встановлено судом, між АТ Українська залізниця та ТОВ ДССК 14.11.2019 укладено договір №ДН5-5/32 про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію при станції Миколаїв-Вантажний Регіональної філії Одеська залізниця АТ Українська залізниця, згідно умов якого, Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів здійснюється подача, доставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить залізниці, відповідачу, ДП Миколаївський морський торговельний порт та Миколаївській філії ДП Адміністрація морських портів України.

Відповідно до п. 9 Договору № ДН-5-5/32, максимальна переробна спроможність залізничної під`їзної колії складає 120 вагонів на добу.

Таким чином, на момент прибування вагонів на адресу ТОВ ДССК останній повинен був забезпечувати вивантаження вагонів у обсягах не менше переробної спроможності за Договором № ДН-5-5/32 120 вагонів на добу.

Згідно п.14 вказаного Договору відповідач сплачує залізниці плату, зокрема, за користування вагонами, зберігання і охорону вантажів у вагонах, що з вини підприємства або його вантажоодержувачів простоюють на коліях станції та на підходах до неї у кинутих або затриманих поїздах в очікуванні відновлення їх руху.

Відповідно до п.16 вказаного Договору у разі неприйняття вагонів на під`їзну колію (при їх наявності) відповідач несе відповідальність за затримку вагонів на станції та на під`їздах до неї, згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.

За приписами ст.10 Закону України Про залізничний транспорт розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Пунктом 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та 1 доба за кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Відповідно до п.1.2 таких Правил термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).

При цьому, згідно п.2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

У відповідності до п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

За приписами п.8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Відповідно до п.9 Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4 до Правил). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Згідно п.10 цих Правил облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (форми ГУ-23а). Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у Повідомленні про затримку вагонів (додаток 5) до інформаційно - обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

У відповідності до п.12 вказаних Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

На станції, на якій затримувались вагони на підходах до станції Миколаїв-Вантажний, з посиланням на наказ про затримку поїзда, складались акти про затримку вагонів форми ГУ-23а.

Поряд із цим, як встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 10.02.2021 у справі №910/4023/20, з 09.11.2019 на станції Миколаїв-Вантажний почалась затримка направлених на адресу відповідача потягів, що оформлялось Актами загальної форми за формою ГУ-23 з віднесенням на відповідальність ТОВ Сісайд-Термінал, які не містять посилань на найменування ТОВ ДССК та/або представників ТОВ ДССК. В свою чергу виходячи з матеріалів справи, зокрема, зі змісту складених відповідачем за участі комерційних агентів актів загальної форми ГУ-23, які підписані із зауваженнями, за відсутності доказів на підтвердження повноважень вказаних осіб на вчинення відповідних дій з підписання актів загальної форми, суд позбавлений можливості дійти висновку про строки надання таких актів працівникам ТОВ ДССК.

На переконання відповідача зупинка вагонів на станції Миколаїв-Вантажний спричинена, зокрема, порушенням введеної позивачем конвенційної заборони залізничних перевезень.

Також відповідач стверджує, що вивантаження 22.12.2019 відповідачем 78 вагонів не виходить за межі переробної спроможності залізничної під`їзної колії (120 вагонів на добу) та свідчить про належне сприяння ТОВ ДССК у виконанні узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під`їзних коліях; розрахунок часу користування вагонами, зазначений позивачем у Відомостях плати за користування вагонами (форма ГУ-46), не відповідає фактичному часу користування вагонами (різниця між часом передачі при подаванні вагонів для вивантаження та часом приймання порожніх вагонів залізницею); позивачем не були оформлені Акти загальної форми ГУ23, а при оформленні Актів затримки форми ГУ 23-а не було вказано саме причин затримки. Накопичувальні картки форми ФДУ-92 збору за зберігання вантажу оформлювались безпідставно.

Судом встановлено, що Регіональна філія Одеська залізниця АТ Укрзалізниця видала наказ №11 від 24.12.2019 про затримку поїзду №1982 індекс 4452-089-4156 52 вагони на станції Кульбакине.

При цьому, як вбачається зі змісту такого наказу у зв`язку з неприйняттям вантажу ТОВ ДССК вагони затримувались через неможливість приймання їх станцією призначення Миколаїв-Вантажний.

На підставі вказаного наказу про затримку вагонів станцією Кульбакине було складено акти про затримку вагонів №24 від 24.12.2019 та №2 від 02.01.2020, якими засвідчено початок та закінчення затримки вагонів. Крім того, на підставі наказу №11 від 24.12.2019, станцією Кульбакине було складено повідомлення про затримку вагонів № 78 від 24.12.2019, що перевозяться в поїзді індекс 4452-089-4156 отримане відповідачем 24.12.2019 о 10 год. 20 хв, проте номер поїзду в даному повідомлені зазначено 1981, а не 1982.

Тобто, здійснюючи оформлення затримки відповідним наказом та актами про затримку вагонів на підходах до станції Миколаїв-Вантажний, в документах залізницею саме ТОВ ДССК зазначалось особою, з вини якої сталась затримка.

На підставі ст. 42 Статуту залізниць України, якою передбачено, що залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня, позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми про затримку вагонів на станції призначення на під`їзну колію відповідача.

Враховуючи викладені обставини, позивачем нараховано та заявлено до стягнення плату за користування вагонами у загальній сумі 570730,44 грн (з ПДВ), яка включена до відомостей плати за користування вагонами (форми ГУ-46) №№ 04010069, 04010070, 04010071, 04010072, 04010073, 04010074.

Відомості зі сторони відповідача підписані з запереченнями наступного змісту: ТОВ ДССК заперечує щодо нарахування плати за користування вагонами, адже затримка відбулась з причин, що залежали від залізниці, акти про затримку вагонів складено безпідставно.

Також, позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у загальній сумі 440753,40 грн (з ПДВ) за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 06010030 від 06.01.2020, яка з боку відповідача також підписані з аналогічними застереженнями.

Пунктом 2.4.1. Договору № 09958/ОД-2018 передбачено право перевізника відмовити або призупинити виконання узгодженого плану перевезень у разі оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на/з станції, зазначені в планах.

Крім цього, відповідно до п. 16 Договору № ДН-5-5/32 (в редакції підприємства згідно з Протоколом розбіжностей) залізниця вправі вводити конвенцію на обмеження навантаження вантажів на адресу підприємства, згідно статті 29 Статуту залізниць України.

Право позивача запроваджувати конвенційну заборону (тимчасове обмеження щодо перевезень) передбачено п. 29 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 p. № 45729, за яким Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Згідно зі зверненням філії Одеська залізниця від 19.12.2019 № НЗ-1/1812 та відповідним розпорядженням № ЦД/104 від 20.12.2019 було введено обмеження перевезень усіх відправок на адресу ТОВ ДССК з 22.12.2019 до 26.12.2019.

22.12.2019 не дивлячись на вступ в дію обмеження перевезень з 22.12.2019, позивач прийняв до перевезення вагони з вантажем зерно кукурудзи для доставки вантажоодержувачу ТОВ ДССК, що підтверджується накладною № 44828887.

Згідно з п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами (cт.119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантажений (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі Примітки Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі Примітки відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Зі змісту графи Примітки, наданих позивачем Пам`яток про подавання/забирання вагонів (форма ГУ-45), вбачається, що причиною затримки вагонів є Заборона РЖД. Отже, позивач підтверджує, що затримка вагонів відбулась з причин, що залежали від нього.

За такого, позивач свідомо прийняв до перевезення вагони, що були відправлені на адресу відповідача в день запровадженого самим позивачем тимчасового припинення залізничних перевезень, чим порушив свої обов`язки, передбачені пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору № 09958/ОД-2018.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача, що затримка спірних вагонів на станції Кульбакине відбулася внаслідок дій самого позивача.

Позивач стверджує, що зайнятість колій станції сталася з вини ТОВ ДССК, що підтверджується Довідкою ГІОЦ УЗ 5489 26.06. 09-16 ГП Робота станції Миколаїв-Вантажний за грудень 2019 (далі Довідка ГІОЦ), з якої вбачається, що станом на 22.12.2019 на адресу відповідача прямувало 1286 вагонів, з яких 780 вже були у межах філії Одеська залізниця, а отже, мали прибути на станцію призначення найближчим часом. При цьому, з Довідки ГІОЦ вбачається, що за звітну добу 22.12.2019 відповідачем вивантажено 113 вагонів, що менше максимальної переробної спроможності, встановленої п. 9 Договору № ДН-5-5/32. На думку позивача, це свідчить про те, що відповідач безвідповідально поставився до планування та підтвердження завозу вантажів на свою адресу в системі АС МЕСПЛАН, чим створив ситуацію, при якій станція була позбавлена можливості прийняти поїзд індекс 4290-010-4156 у складі якого перебувало 44 вагони.

Суд погоджується з відповідачем, що дані висновки позивача є хибними, оскільки, по-перше, позивач своїми діями сам позбавив станцію призначення можливості прийняти поїзд індекс 4290-010-4156 у складі якого перебувало 44 вагони, так як свідомо прийняв до перевезення вагони, що були відправлені на адресу відповідача за день до запровадженого самим позивачем конвенційної заборони залізничних перевезень та за два дні до узгодженої дати відправки в АС МЕСПЛАН, а по-друге, пунктом 16 Договору №ДН-5-5/32 (в редакції підприємства) передбачено, що залізниця надає підприємству право самостійно здійснювати планування завозу вантажів виключно на свою адресу в АС МЕСПЛАН, в межах переробної спроможності, зазначеної в пункті 9 цього Договору.

Пункт 9 Договору №ДН-5-5/32 визначає переробну спроможність залізничної під`їзної колії 120 вагонів на добу.

Таким чином, вивантаження відповідачем 24.12.2019 року 78 вагонів не виходить за межі переробної спроможності залізничної під`їзної колії (120 вагонів на добу) та свідчить про належне сприяння ТОВ ДССК у виконанні узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під`їзних коліях згідно з Договором №ДН-5-5/32.

Окрім цього, Господарським судом міста Києва у рішенні від 10.02.2021 у справі №910/4023/20 встановлено, що на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці позивачем в період з 09.11.2019 по 21.11.2019 оформлялись Акти загальної форми віднесення на відповідальність вантажовласника ТОВ Сісайд Термінал, а саме: №7658 від 09.11.2019 року; № 7710 від 10.11.2019 року; № 7804 від 12.11.2019 року; №7840 від 13.11.2019 року; № 7867 від 15.11.2019 року; № 7877 від 15.11.2019 року; №7873 від 15.11.2019 року; № 7869 від 15.11.2019 року; №7912 від 15.11.2019 року; №7911 від 15.11.2019 року; № 7892 від 15.11.2019 року; №7907 від 15.11.2019 року; №7904 від 15.11.2019 року; № 8027 від 17.11.2019 року; №7988 від 17.11.2019 року; №8031 від 17.11.2019 року; № 8075 від 18.11.2019 року; №8082 від 18.11.2019 року; №8065 від 18.11.2019 року; № 8081 від 18,1 1.2019 року; №8077 від 18.11.2019 року; №8076 від 18.11.2019 року; № 8073 від 18.11.2019 року; №8125 від 20.11.2019 року; №8150 від 20.11.2019 року; № 8151 від 20.11.2019 року; № 8148 від 20.11.2019 року; №8158 від 21.11.2019 року; № 8154 від 21.11.2019 року.

У вказаних актах в якості обставин, що викликали складання акту зазначено: затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про залізничний транспорт обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У відповідності до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п.1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу №113 від 25.02.1999, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458).

Згідно п.3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, серед яких, в тому числі, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами.

Відповідно до п.8 Правил користування вагонами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представником станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Суд враховує, що в Правилах користування вагонами поняття вантажовласник включає поняття вантажовідправник, вантажоодержувач, власник під`їзної колії, порт, організація, установа, фізична особа- суб`єкт підприємницької діяльності.

Окрім цього, в п.9 Правил зберігання вантажів визначено, що факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Враховуючи викладені норми, у випадку затримки залізницею вагонів з причин, які залежать від вантажоодержувача, саме актом загальної форми, підписаним представником станції і вантажоодержувачем, засвідчуються обставини (причини), які можуть в наступному слугувати підставою для визначення вини та майнової відповідальності одержувача вантажу.

В свою чергу згідно п.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затвердженого наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2020 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Суд зазначає, що при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб`єктами господарювання - замовниками, у одержувачів вантажу можуть виникати обов`язки щодо проведення розрахунків з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки в порядку, визначеному Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами, а обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності вантажоодержувача, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У зв`язку з викладеним, суд звертає увагу на порядок користування вагонами та контейнерами, передбачений Правилами користування вагонами і контейнерами, згідно п.3 якого облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Згідно п.4 Правила користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Тобто документом, згідно якого у вантажовласника виникає обов`язок щодо перерахування на рахунок позивача - залізниці плати за користування вагонами є відомість плати за користування вагонами, підписана без зауважень.

Відповідно до п.62 Статуту та п.1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (далі Правила розрахунків) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Згідно з приписами п.2.6 Правил розрахунків розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

В свою чергу підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами (контейнерами).

При цьому, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

Відповідно до п.5.1 роз`яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею (далі Роз`яснення) облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Частиною 1 ст. 62 Статуту залізниць регламентовано, що порядок розрахунків за надані залізницею послуги здійснюється згідно з чинним законодавством. Таким законодавством є Правила розрахунків за перевезення вантажів (далі Правила) та Типовий договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, на підставі яких укладаються договори з конкретними замовниками послуг. Зазначені Правила передбачають відкриття та ведення підрозділом залізниці особового рахунку платника, який відображає надходження розрахункових документів про здійснення передоплати замовником за надані в майбутньому послуги залізниці, документів про здійснені перевезення та надані залізницею послуги. Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки.

Окрім цього згідно з п.5.10 Роз`яснень у вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями порядку оформлення затримки вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, а також інформування вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого Повідомлення.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, які стали підставою для віднесення на відповідальність ТОВ ДССК затримки вагонів згідно спірних наказів про затримку потягу.

Приймаючи до уваги надані сторонами пояснення та докази, з огляду на суперечливий характер останніх суд позбавлений можливості дійти беззаперечних висновків про наявність підстав віднесення на відповідальність ТОВ ДССК затримки вагонів на підходах до станції Миколаїв-Вантажний.

До того ж, суд вказує, що відповідно до п.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах.

Пунктом 71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначається договором.

За умовами п.1.1 укладеного між АТ Укрзалізниця та ТОВ ДССК Договору №09958/ОД-2018, предметом такого договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниці інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Отже, до предмету правового регулювання Договору №09958/ОД-2018 не входять послуги з обробки вагонів на під`їзних коліях, що примикають до станції Миколаїв-Вантажний, які повинні бути врегульовані окремими (спеціальним) договором з AT Укрзалізниця.

Статтею 73 Статуту залізниць України передбачено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

У разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і забирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними.

Відповідно до п.2.7 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія. Пункт 3.7 таких Правил передбачає, що у разі обслуговування під`їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.

Отже, платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під`їзних колій, навіть і тоді, коли вони не виступають як вантажовідправники і вантажоодержувачі.

Доводи позивача щодо відшкодування відповідачем коштів на підставі договору №09958/ОД-2018 від 14.02.2018 про надання послуг, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Договір №09958/ОД-2018 від 14.02.2018 регулює спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, які стосуються надання послуг, пов`язаних з організацією перевезення залізничним транспортом за заявками відповідача, а не послуг з обробки вагонів на під`їзних коліях, які безпосередньо пов`язані з предметом спору в даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в даному випадку, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді повний текст судового рішення підписано 15.10.2024.

Керуючись ст. 129, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 15.10.2024.

Суддя В.С. Адаховська