ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2024 року Справа № 915/275/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: Авраменко Т.М.,
представника відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Миколаївської міської ради,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СТО ГІПАНІС,
про: стягнення коштів за безоплатне використання земельної ділянки,-
в с т а н о в и в:
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТО ГІПАНІС кошти в сумі 246064,35 грн за безоплатне користування з 28.02.2020 по 21.01.2022 земельною ділянкою площею 2033 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010 за адресою: м.Миколаїв, Одеське шосе, буд.92/3 (отримувач УК у м.Миколаїв/Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; рахунок №UA588999980314000611000014483).
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у спірний період відповідач, як власник нежитлового об`єкту нерухомого майна, був фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомого майна, та не сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, чим були порушені права міської ради, як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.04.2024.
18.04.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 18.04.2024 розгляд справи призначено на 16.05.2024.
Ухвалою суду від 16.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2024.
12.06.2024, 09.07.2024 судом відкладався розгляд справи відповідно на 09.07.2024, 31.07.2024 та додатково розміщувались оголошення про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України.
31.07.2024 за участі представника позивача судом відкладено розгляд справи на 16.08.2024.
16.08.2024 судом відкладено розгляд справи на 30.09.2024 у зв`язку з неявкою сторін.
Відповідач явку повноважного представника в ході розгляду справи та у судове засідання 30.09.2024 не забезпечив, про час та місце розгляду справи щоразу повідомлявся належним чином, зокрема і шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України, причини неявки суду не повідомив.
До того ж, відповідач не скористались наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.
Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 30.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Держаного земельного кадастру №НВ-0001688472023 від 22.08.2023 земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010, площею 2023 кв.м, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ; відноситься до земель категорії землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 28.02.2020 по 21.01.2022 власником нерухомого майна - нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 ; був відповідач.
Таким чином, з 28.02.2020 по 21.01.2022 користувачем земельної з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010, площею 2023 кв.м, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості, був відповідач.
Позивач листом за вих.№575/02.02.01-22/11/14/24 від 01.02.2024 повідомив відповідача про необхідність сплати коштів за користування земельною ділянкою у спірний період, але, як вказує позивач та не спростовує відповідач, жодних дій щодо сплати відповідних коштів відповідачем не було вчинено.
Несплата відповідачем коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010, площею 2023 кв.м, протягом спірного періоду також підтверджується листом ГУДПС у Миколаївській області №1000/9/14-29-50-05-26 від 12.07.2019.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Відповідач не є власником земельної ділянки і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
У частинах 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Вказана норма закріпила загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 року власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
У відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам позивачем здійснено розрахунок недоодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки відповідачем у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 2033 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010 для обслуговування нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; за період з 28.02.2020 по 21.01.2022 у розмірі 246064,35 грн.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку(без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18.
Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.
Тобто, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, який відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за використання земельної ділянки, які підлягають стягненню у судовому порядку.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.
Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про оцінку земель» розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого здійснювався розрахунок коштів, сформовано на підставі п. 5 розділу II Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №48 від 25.11.2016, затвердженого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №164/2977.
Відповідно до статті 11 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до рішення Миколаївської міської ради №48/9 від 18.06.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва», зі змінами та доповненнями, розмір річної орендної плати для обслуговування об`єктів нерухомості, у яких здійснюється інша діяльність, становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у поточному році.
Таким чином, безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати складають 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що за період з 28.02.2020 по 21.01.2022 становить загальну суму 246064,35грн, що вбачається з деталізованого розрахунку, який додано до позовної заяви.
Судом прийнято до уваги, що такий розрахунок відповідачем не спростовано та не заперечено.
Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У відповідності до пункту «а» статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Згідно частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Земельна ділянка, на якій розташовано належне відповідачу нерухоме майно, відноситься до комунальної власності та належить міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.
За таких обставин право пред`явлення позову до відповідача про стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів орендної плати за землю належить позивачу.
Наведене надає позивачу право звернутися до суду за стягненням з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Відповідна бездіяльність відповідача спонукала позивача звернутись до суду з метою захисту порушеного права на отримання коштів за використання земельної ділянки.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів пункту 4) частини 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частин 2 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату ним коштів в сумі 246064,35 грн за безоплатне користування з 28.02.2020 по 21.01.2022 земельною ділянкою площею 2033 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010 за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО ГІПАНІС» на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 246064,35 грн за безоплатне користування з 28.02.2020 по 21.01.2022 земельною ділянкою площею 2033 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010 за адресою: м.Миколаїв, Одеське шосе, буд.92/3 (отримувач УК у м.Миколаїв/Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; рахунок №UA588999980314000611000014483).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО ГІПАНІС» на користь Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради 3690,97 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09.10.2024 року.
Суддя М.В.Мавродієва
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122383326 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про відшкодування шкоди, збитків |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Мавродієва М. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні